1.4. Закономірності, принципи і фактори формування регіональної економіки

Економічна система будь-якого рівня організації розвивається

на основі економічних законів. До економічних законів належать:

закон соціально-економічної збалансованості:

Ом = *г_м,

де <2 — фізична кількість товарів, робіт і послуг; ц — ціна оди­ниці товару, робіт і послуг; Г — грошова маса, необхідна для обороту товарів робіт і послуг; V — коефіцієнт оборотності гро­

шової маси.

т> закон товарообміну:

Г . Г

<2 = V ——, ЗВІДКИ Ц = V —— , Ц й

закон товаровиробництва:

Оц = О+Т + А+ ЧП, де О — частка матеріальних затрат у вартості створеного про­дукту; Т — частка оплати праці; А — норма амортизації; ЧП — чистий прибуток.

Отже, дію кожного закону можна перевірити через певні якісні ознаки і кількісні показники критеріїв за допомогою наведених вище рівнянь. Вони є в основі формування та розміщення праці і капіталу на території країни, тобто продуктивних сил і спеціалі­зації окремих регіонів.

Закономірності та принципи розміщення продуктивних сил і економічної регіоналізації. Закономірності — це результат дії яки­хось чинників, процесів тощо; причинно-наслідкові зв'язки. У теорії просторової економіки вони відображають взаємозв'язок чинників виробництва та їх територіального розміщення з ефектом і ефек­тивністю, соціальною значущістю. Для процесів, пов'язаних із розміщенням продуктивних сил, закономірними є такі явища:

Ч> для раціонального розміщення продуктивних сил законо­мірний ефект розміщення виробництва, тобто створення об'єктів виробництва там, де є відповідне працездатне населен­ня, сировинні ресурси чи попит;

^[>> для територіального поділу праці закономірним є зниження витрат виробництва на одиницю продукції вартістю 1 грн. Гра­нична межа витрат на одиницю продукції має бути менша, ніж ціна одиниці продукції, і повинна забезпечити прибуток;

*Ь забезпечення ефективності всього господарства регіону чи ираїни;

0> для регіональної інтеграції господарства закономірними є Спеціалізація виробництва, тобто концентрація певного виду діяльності, чисельності зайнятих, основного капіталу тощо на певній території, і переважаючого випуску однорідної продукції;

*Ь для територіальної концентрації продуктивних сил законо­мірними є формування агломерацій, промислових вузлів, промисло­вих районів, технополісів, технопарків тощо.

Найважливішими є соціальна спрямованість, усталеність роз­питку, національна безпека, планомірність, керованість, ефек-шиність господарства окремих регіонів.

Принцип — це обгрунтоване наукою і практикою правило, яким ічруються у практичній діяльності для досягнення поставленої ЦІЛІ. Принципи, розвиток і розміщення продуктивних сил взаємо­пов'язані: принципи визначають особливості розміщення продук­тивних сил, а рівень їх розвитку потребує обґрунтування нових принципів або вдосконалення діючих. Вони притаманні всім істо­ричним етапам розвитку продуктивних сил, змінюються лише пріоритети певних принципів.

Групи класифікації принципів розміщення продуктивних сил

-> наближення виробництва до джерел сировини, палива, природних умов, ресурсів;

наближення виробництва і послуг до споживачів; Ч> розміщення виробництва з урахуванням охорони довкілля, раціонального використання ресурсів і запровадження ре­сурсозберігаючих технологій.

У ринковій економіці змінюється співвідношення принципів розміщення продуктивних сил. Пріоритетними є принципи набли-