Нутрощева плевра
Серозна оболонка легенів — плевра, що має у своєму складі два листки: пристінковий і нутрощевий, вкриває зсередини кожну з половин грудної порожнини. У ділянці кореня легенів пристінковий листок плеври переходить у нутрощевий. Плевральний покрив, який обгортає корінь легенів, продовжуючись донизу, утворює дуплікатуру, що кріпиться до діафрагми та хребта. Це утворення з двох нутрощевих листків, яке містить жирову клітковину, лімфатичні та дрібні кровоносні судини, називають легеневою зв'язкою (ligamentum pulmonale). Пристінкова плевра — це зовнішній мішок легенів. Своєю зовнішньою поверхнею пристінкова плевра зростається з навколишньою поверхнею грудної клітки, а внутрішньою — обернена безпосередньо до нутрощевої плеври. Внутрішня поверхня плеври вкрита мезотелієм і змочена незначною кількістю (1—2 мл) серозної рідини, завдяки чому пом'якшується тертя між двома плевральними листками під час дихальних рухів. Щілиноподібний простір (до 7 мм) між пристінковим і нутрощевим листками, що прилягають один до одного, називають порожниною плеври. У порожнині плеври постійно підтримується негативний тиск. Під час вдиху тиск у міжплевральній щілині становить -12—14 мм рт. ст. У момент видиху внаслідок скорочення об'єму грудної порожнини він підвищується, залишаючись при цьому нижче атмосферного (—2—4 мм рт. ст.).
У пристінковій плеврі виділяють кілька ділянок:
• реброва плевра, що вкриває внутрішню поверхню грудної клітки й щільно зрощена із внутрішньогрудною фасцією;
• купол плеври (cupula pleurae), що заходить у ділянку шиї. Ззаду вершина купола плеври розташована на рівні шийки І ребра, а спереду — на 2—3 см вище ключиці;
• діафрагмова плевра, що вистеляє верхню поверхню купола діафрагми, за винятком середньої частини, де до діафрагми щільно прирощене осердя (pericardium);
• середостінна плевра (pleura mediastinalis), яка розташована в передньозадньому напрямку, від задньої поверхні груднини до бічної поверхні хребта, утворюючи бічну стінку середостіння. Ззаду на хребті та спереду на груднині середостінна плевра переходить безпосередньо в реброву плевру, внизу біля основи осердя — в діафрагмову. Частину медіастинальної плеври, що вкриває осердя, називають осердною плеврою (pleura pericardiaca).
Межі плеври — це проекції на грудні стінки ліній переходу одного відділу пристінкової плеври в інший. Передня межа, як і задня, являє собою проекцію лінії переходу ребрової плеври в середостінну, нижня межа — проекція лінії переходу ребрової плеври в діафрагмову.
Правий і лівий плевральні мішки несиметричні: правий дещо коротший та ширший за лівий. Верхівки зазначених мішків доходять до головки І ребра (ця точка відповідає виступному хребцю) або на 3—4 см піднімаються над переднім краєм цього ребра. Задня межа плевральних мішків відповідає лінії переходу ребрової плеври в середостінну; будучи майже завжди постійною, вона проходить уздовж хребта і закінчується на головках XII ребер.
Передні межі (перехід ребрової плеври в середостінну) правої та лівої плеври неоднакові, оскільки серце більшою своєю частиною лежить у лівій половині грудної порожнини. Права межа починається від купола плеври, йде вниз і присередньо перетинає правий груднинно-ключичний суглоб, проходить позаду правої половини ручки та тіла груднини, наближаючись до серединної лінії. На рівні IV ребра вона різко ухиляється ліворуч (відповідно до серцевої вирізки), переходячи в нижню межу на рівні хряща VI ребра. Таким чином, вгорі та внизу передні межі плеври розходяться, утворюючи два міжплевральні проміжки: верхнє міжплевральне поле (загруднинний трикутник, trigonum thymicum), оскільки в цій ділянці розташована загруднинна залоза (thymus) або її рештки. Отже, у зазначеній ділянці листки пристінкової ребрової плеври розташовані на значній відстані один від одного. Завдяки тому що вони розходяться, утворюється нижнє міжплевральне поле — "трикутник безпеки" Войнича—Сяножецького. Ця ділянка з боків відмежована перехідними складками пристінкової плеври, а знизу — діафрагмою. Позаплевральний доступ до серця та пункції перикарда виконують у межах описаного трикутника. У дітей відстань між перехідними плевральними складками більша, тобто "трикутник безпеки" у них виражений краще.
Нижня межа плеври праворуч починається на рівні п'ятого—шостого міжребер'я в тому місці, де реброво-середостінна плевра переходить у реброво-діафрагмальну. Від хряща VI ребра лінія межі повертає вниз і назовні та проходить праворуч по пригруднинній лінії від нижнього краю хряща VI до нижнього краю VII ребра, по середньоключичній лінії — від нижнього краю VI до верхнього краю VII ребра, по середній пахвовій лінії — від верхнього краю IX до середини ширини X ребра, по лопатковій лінії — від нижнього краю XI до рівня нижче XII ребра. Ліворуч нижня межа проходить по пригруднинній лінії від верхнього краю V до нижнього краю VI ребра та до верхнього краю хряща VII ребра, по середній пахвовій лінії —від середини IX до нижнього краю X ребра, на рівні лопаткової лінії — від нижнього краю XI до рівня нижче XII ребра.
Задня межа плеври праворуч починається від її купола, різко ухиляється присередньо і досягає серединної лінії від III до V грудних хребців. Далі вона йде по цій лінії до VIII та IX грудних хребців, іноді відхиляючися до 0,5—0,6 см. Після чого задня межа плеври дещо відхиляється від серединної лінії, переходячи в нижньозадню межу на рівні верхньої третини XII грудного хребця. Ліворуч задня межа плеври починається від рівня І ребра (купол плеври) і до лівого краю хребтового стовбура підходить на рівні III грудного хребця. Від цієї точки вона спускається вниз до IX та X грудних хребців і, дещо відхилившися ліворуч, переходить у нижньозадню межу на рівні середини висоти XII грудного хребця.
У місцях переходу пристінкової плеври з ребрової в діафрагмову або середостінну утворюються особливі заглибини (пазухи). Коли їх частково або повністю виповнюють легені, листки плеври стискаються.
Плевральні закутки
• реброво-діафрагмовий закуток (recessus costodiaphragmaticus) — найглибший і найважливіший з практичної точки зору. Особливо глибоким він є праворуч;
• передній реброво-середостінний закуток (recessus costomediastinalis anterior) — розташований між переднім відділом середостінної та ребрової плеври, тобто поблизу переднього краю легенів у місці переходу ребрової поверхні легенів у середостінну її поверхню;
• задній реброво-середостінний закуток (recessus costomediastinalis posterior) — розташований позаду місця переходу ребрової плеври в середостінну;
• діафрагмово-медіастинальний закуток (recessus phrenicomediastinalis) — вузький простір, розташований горизонтально в стріловому напрямку в місці переходу діафрагмової плеври в середостінну.
Плевральні листки утворені сполучнотканинною стромою, вкритою одношаровим епітелієм. На різні подразнення (механічні, хімічні, інфекційні) плевра відповідає виділенням фібрину, який накопичується на її поверхні та поступово органі¬зується, унаслідок чого утворюються шварти та зрощення, які відіграють важливу роль у розвитку патологічних процесів у плеврі.
Кровопостачання нутрощевої плеври забезпечують судини легенів, пристінкову — васкуляризують міжреброві, перикардіо-діафрагмові та медіастинальні судини.
За іннервацію нутрощевої плеври відповідає в основному автономна нервова система, тому вона нечутлива до больових подразників. Оскільки пристінкову плевру іннервують міжреброві нерви, вона має високу больову чутливість (шокогенна ділянка).
Лімфовідтік. Численні лімфатичні шляхи проходять міжребровими проміжками у двох основних напрямках: ззаду — в серединні міжреброві лімфатичні вузли, спереду — в лімфатичні вузли, розташовані вздовж внутрішньої грудної артерії та однойменної вени.
Нутрощева плевра секретує плевральну рідину, а пристінкова переважно всмоктує її.
Лімфатичні шляхи діафрагмової плеври тісно пов'язані з лімфатичною системою очеревинної порожнини, що пояснює відносно легке поширення гнійно-запальних процесів з очеревинної порожнини в грудну.