33.Індивідуальний кругообіг коштів підприємств та необхідність залучення кредитів

У процесі кредитування підприємств враховуються індивідуальні особливості кругообігу їхніх оборотних коштів, які зумовлюються багатьма об'єктивними і суб'єктивними факторами:

До об'єктивних факторів належать:

• галузева належність підприємства;

• характер виробничого процесу;

• сезонність виробництва.

До суб'єктивних факторів належать:

• рівень організації виробництва;

• рівень організації збуту й постачання;

• інші фактори.

Визначаючи потребу в кредитах, підприємства виходять із загальної потреби у коштах і наявності таких. Планування потреби в кредиті здійснюється в декілька етапів:

• на першому етапі розраховується потреба в оборотних коштах у цілому та за окремими напрямками: формування виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції;

• на другому етапі визначається необхідний розмір залучення кредитів банку на покриття збільшення потреби в оборотних коштах:

Коб=ОК-ОКн-ОКпр+КЗ

де Коб — необхідний розмір кредитів, які залучаються в оборотні кошти;

ОК — потреба в оборотних коштах;

ОКн — власні оборотні кошти на початок періоду;

ОКпр — поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства;

КЗ — зменшення кредиторської заборгованості;

• на третьому етапі визначається період залучення коштів. Він визначається банком і на сьогодні не перевищує 3 місяців.

34.Класифікація та форми кредитів, що надаються підприємствам

Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікують за такими ознаками:

І. За кредиторами

• банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути;

• підприємства;

• держава;

• міжнародні фінансово-кредитні установи.

П. За формами та видами

За формами:

• товарна;

• грошова.

За видами:

• банківський — це економічні відносини між кредитором і позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Цей кредит надасться на умовах, передбачених кредитним договором;

• комерційний — це економічні, кредитні відносини, які в никають між окремими підприємствами;

• державний — це економічні кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання. Джерелом державного кредиту є кошти державного бюджету, які спрямовуються в уповноважені банки для здійснення кредитування підприємств;

• лізинговий — це стосунки між суб'єктами господарювання які виникають за орендування майна.

Банківський та державний кредити надаються підприємства у грошовій формі; лізинговий та комерційний — у товарній.

III. За метою використання Спрямовані на фінансування:

• оборотних коштів;

• основних засобів.

IV. За терміном надання

• короткострокові (не більше одного року);

• середньострокові (від одного до трьох років);

• довгострокові (понад 3 роки)

В Україні кредити за терміном надання можна поділити на дві групи: короткострокові та довгострокові. Кредити, термін надання яких перевищує один рік, вважаються довгостроковими. Пере вага надається короткостроковим кредитам.

V. Залежно від забезпечення

• забезпечений — гарантуються певними видами активів: не рухомістю, цінними паперами, товарно-матеріальними цінностями, дебіторською заборгованістю, правами на інтелектуальну власність, землю, гарантіями, полісами страхових компаній;

• бланковий — отримують тільки фінансово стійкі підприємства на короткий термін (1—10 днів).

VI. За порядком надання

• прямі — передбачає кредитування підприємства безпосередньо одним кредитором;

• консорціальні — надається, коли потрібні кошти в обсязі, який не може бути забезпечений одним кредитором. У цьому раз: кілька кредиторів об'єднуються і кожен надає частину загального кредиту.

VII. Залежно від цільового спрямування

• виробничий;

• споживчий.

Переважна частина кредитів використовується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних фондів. Водночас населення теж одержує значну кредитну допомогу на свої споживчі цілі, насамперед це кредити на затрати, пов'язані з поліпшенням житлових умов і створенням підсобного домашнього господарства, а також на придбання товарів у кредит і на невідкладні потреби.

VIII. За строками користування

• строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк. Усвою чергу, вони бувають короткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 до 3 років), довгострокові (понад 3 роки);

• до запитання — це кредити, що видаються на невизначений строк і які на вимогу кредитора повинні бути повернені у визначений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений ним самостійно;

• прострочені кредити — це кредити, щодо яких строк погашення, встановлений кредитним договором, минув;

• відстрочені кредити — це кредити, щодо яких на підставі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на пізніший строк.