- •Предмет і медоди «історії економіки та економічної думки»
- •Періодизаціямекономічної історії.
- •Характеристика господарського розвитку за первісної доби.
- •5.Господарство Стародавньої Греції.
- •6. Економічний розвиток і занепад Античного Риму.
- •7. Становлення і розвиток феодальної системи господарства.
- •8. Мануфактурний період світової економіки (15-18 ст.)
- •12. Аграрний розвиток провідних країн світу в період їх індустріалізації
- •13.Розвиток міжнародних економічних відносин на початку 20 ст.
- •14.Розвиток економіки країн світу у післявоєнний період.
- •15. Світова економічна криза 1929 -33 рр. І економічний розвиток країн у 30-х роках хх ст.
- •16. Економіка країн світу в роки другої світової війни. Економічні наслідки другої світової війни.
- •17. Тенденції й напрями розвитку світового господарства другої половини
- •18.Структурні зміни промислового виробництва різних країн другої пол.. 20 ст. Індустріалізація сільського господарства.
- •19.Основні форми і напрями розвитку міжнародних економічних відносин після другої світової війни.Особливості розвитку міжнародної торгівлі.
- •20.Становлення країн,що розвивалися у 50-60 рр. 20 ст.
- •22. Сутність аграрної реформи 1848р. Соціально економічні зміни в українській промисловості.
- •23. Суть індустріалізації в Україні. Її найважливіші фактори (19 – поч..20 ст.)
- •24. Селянська реформа 1861р. Її прогресивне значення.
- •25. Характеристика економічного становища України в 1914-1921р.
- •26. Сутність Нової економічної політики.
- •27. Індустріалізація та колективізація урср.
- •28. Соціально – економічний стан Західної України в 20 – 30 рр. 20ст.
- •29. Перебудова та розвиток господарства України в повоєнні роки.
- •30. Характеристика економічного розвитку України на основі індустріалізації (50,60рр. 20ст.)
- •31. Зміна аграрної політики держави ( 1953-1955 рр.) її наслідки.
- •33. Участь Незалежної України в світовому господарстві. Зовнішньоекономічна політика України на сучасному етапі.
- •34. Економічна думка Стародавнього сходу та античного світу.
- •35. Економічна думка Середньовіччя. Меркантилізм.
- •36. Ідеї меркантилізму в Росії та Україні.
- •37. Загальна характеристика класичної політичної економії.
- •38. Економічні ідеї фізіократів.
- •39. Економічні вчення а. Сміта і д. Рікардо.
- •40. Еволюція класичної політичної економії в першій половині XIX століття. Завершення класичної традиції.
- •42.Історична школа.
- •43.Нова історична школа та «соціальний напрям».
- •47.Історичні умови і особливості формування економічної думки в Україні в кінці IXX- початку XX століття.
- •49.Сучасне кейнсіанство: моделі рівноваги, зростання та циклу.
- •50. Теорія «Соціального ринкового господарства» як теорія третього шляху розвитку суспільства.
17. Тенденції й напрями розвитку світового господарства другої половини
ХХ ст..
Після другої світової війни в розвитку індустріальної цивілізації відбулися значні зміни. Вони були пов’язані, насамперед зі збільшенням світової соціалістичної системи, розпадом колоніальної системи та утворенням незалежних держав. Таким чином, світове господарство охоплювало три підсистеми: господарства економічно розвинених, соціалістичних держав та країн, що розвиваються. Головною тенденцією в економічному розвитку всіх країн була індустріалізація. Економічно розвинені країни вступили у фазу інтенсивного розвитку. Змінювалася структура їх національних господарств. Розвиток світового господарства відбувався на основі науково-технічного прогресу, подальшого поглиблення всесвітнього поділу праці, інтернаціоналізації виробництва. Сформувалася світова інфраструктура – комплекс галузей, що обслуговували світові економічні відносини. Наприклад, транспортна система, мережа інформаційних комунікацій. Значно розширилися та набули нового змісту всі форми міжнародних економічних відносин. Головною рисою господарського розвитку було посилення взаємозв’язків між усіма країнами та їхніми групами. Набули розвитку міжнародні інтеграційні процеси. Зросло державне регулювання господарських процесів. Економічне зростання національних економік значною мірою залежало від ступеня входження їх до всесвітнього господарства.Занепад економіки Європейських країн та Японії сприяв економічному пануванню США. Широкого розмаху набула економічна експансія США. У міжнародній валютно-фінансовій системі встановилася першість її національної валюти. Промислове виробництво європейських країн скоротилося, панувала внутрішня інфляція. Скоротився міжнародний обмін товарами і послугами серед країн Європи. Переважною формою торгівлі був бартер. Уряди цих країн здійснювали непопулярні заходи щодо приватного капіталу: здійснювався контроль цін на основні товари, перерозподіл національного доходу, збільшувалась кількість грошей в обігу. Це стало причиною переводу приватних інвестицій з Європи до США. Стан господарства Європи мав негативний вплив на світову економіку взагалі. США повинні були у власних інтересах, для стабілізації світової економіки та політичної ситуації допомогти європейським країнам. 50 – 60 роки ХХ ст. стали етапом інтенсивного індустріального піднесення економічно розвинених країн світу. Змінилася структура світового капіталістичного господарства. Найбільш динамічно розвивалась промисловість. Структурні зміни в національних господарствах були пов’язані з національними особливостями. Швидко розвивалися галузі, що визначали технічний прогрес. Виникли нові галузі: аерокосмічна, радіоелектронна. Істотні зміни відбулися у співвідношенні продукції легкої та важкої промисловості. З середини 50-х років минулого століття важка індустрія почала лідирувати. Інтенсивність динаміки та структурних зрушень національного господарства економічно розвинених країн визначалася досягненнями науково-технічного прогресу. Наука перетворилася на безпосередню продуктивну силу. Відбулися істотні зміни у техніці, яка охопила технологічну, транспортну, енергетичну, контрольно-управлінську види людської діяльності. Почали широко застосовуватись автоматичні системи машин.
З’явились нові поліматеріали, виникли нові технології – лазерна, плазмова, генна. Зароджувалась інформаційна революція. З’явились науково-виробничі комплекси. Значно зросли капіталовкладення в економіку, змінилася їх технологічна структура. Основні витрати йшли не на розширення виробничих площ, а на модернізацію, автоматизацію виробничих процесів. Зросли капітальні вкладення у невиробничу сферу. Зростали концентрація, централізація виробництва і капіталу. Зросла економічна могутність монополістичних об’єднань. Масовим явищем стало виникнення транснаціональних корпорацій. Зросла кількість міжнаціональних монополій, укладалися угоди про співробітництво між монополіями різних країн. Держава стала значним виробником і споживачем промислових товарів та послуг. Державні капіталовкладення спрямовувалися в галузі, що забезпечували загальнонаціональні потреби (інфраструктуру, атомну промисловість, виробництво і розподіл електроенергії, газо- і водопостачання, транспорт, невиробничу сферу). Велике значення в державному регулюванні мали податки: зменшення відсоткових ставок, звільнення від сплати податків, прискорення строків амортизації тощо. Кінець 60-х років ХХ ст. характеризує перехід держав до «структурної стратегії» - політики заохочення певних галузей до вдосконалення і регулювання структури господарства з урахуванням прогресивних змін у розвитку всесвітнього господарства.