5. Поняття науки аг. Права

Для характеристики юридичної науки базове, фундаментальне значення має загальне поняття науки; його потрібно розглядати у 2 аспектах: а) як певний процес інтелектуальної дослідницької ді­яльності із здобуття та вироблення теоретично систематизованих знань; б) як наслідок цього процесу — сукупність теоретично сис­тематизованих знань про природу, суспільство й мислення.

У системі юридичної науки можна вирізнити: 1) загальнотеоре­тичні, 2) галузеві, 3) комплексні, 4) прикладні, 5) міжнародно-пра­вові юр. науки.

Аг. право У. належить до групи комплексних юри­дичних наук і є складовою юридичної науки як системи знань.

Наука аг. права — це, насамперед, комплекс, система знань про теоретичні засоби правового регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі здійснення виробничої та іншої, пов'язаної з нею, сільгосп. діяльності аг.и підпр., фермерськими господарствами, особистими селян­ськими господарствами громадян та іншими суб'єктами аг. відносин. Отже, предмет цієї науки включає і загальні досліджен­ня аг. відносин, пізнання закономірностей їх правового ре­гулювання, виявлення особливостей правових методів впливу на ці відносини, суб'єктивних прав та обов'язків суб'єктів аг. від­носин.

Оскільки агр. відносини формуються на основі особливос­тей сільгосп. вироб., аграрно-правова наука досліджує ступінь впливу цієї специфіки на організацію правово­го регулювання. Порівняно з галузевими юр. науками, це є специфічна риса аг. права. Аграрно-правова наука містить вчення про аг. законод., про джерела аг. права, виявляє й пояснює особливості цих джерел, їх структу­ру, співвідношення, зв'язок і взаємозалежність, виходячи із за­гальнотеоретичних положень — вчення про зовнішню форму пра­ва, правотворчість, про правовий інститут, галузь права. Вивчен­ню підлягає й практика застосування нормативно-правових актів аг. законод. державними органами та аг.и суб'єктами.

Отже, наука аг. права як комплексна інтегрована та спеці­алізована юр. наука, що базується на комплексній галузі аг. законод. та однойменній галузі права, є системою знань про агр. відносини, аг. право як галузь права, його систему, предмет і методи правового регулювання, аграрно-правові норми й правові інститути, аг. законод. як систему, практику його застосування та окремі н.- п. акти, що регулюють агр. відносини з точки зору закономірностей їх виникнення, зміс­ту, функціонування, взаємодії, розвитку й напрямів удосконалення.

6. Особливості джерел аг. Права

Правові норми відображаються, ма­теріалізуються в певній правовій формі, яка називається "джере­лами" (витоками) права. Під формою права має на увазі спосіб внутрішньої організації, а також зовнішнього вия­ву правових норм, який засвідчує їх державну обов'язковість. Відповідно він розрізняє внутрішню форму норми права — спосіб внутрішньої організації змісту норми (тобто її структури) і зовніш­ню — спосіб її об'єктивації, зовнішнього виявлення, матеріальної фіксації.

До видів зовнішніх форм (джерел) права : правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-право­вий акт. У сучасних умовах в аг. праві джерела аг. права мають форму нормативно-правових актів і нормативно-пра­вових договорів.

До нормативно-правових актів за юридичною силою належать закони й підзаконні акти.

Характерною особливістю галузі права є наявність кодифікованих актів: законів і кодексів, в яких вміщено правові норми і інститути права, характерні для певної галузі права.

Джерела аг. права як комплексної галузі права мають свої особливості. Так, у нормативних актах, що стосуються аг. права, містяться норми, якими регулюються як агр. відно­сини, так і відносини інших галузей права — земельного, господар­ського, адміністративного, трудового та ін.

До основних за­конів, що стосуються аг. права, належать закони У. від 14 лютого 1992 р.: "Про колективне сільгосп. підпр."², від 17 липня 1997 р. "Про сільськогосподарську коо­перацію"³, від 19 червня 2003 р. "Про фермерське господарство"⁴, від 15 травня 2003 р. "Про особисте селянське господарство"⁵. Аг. право, до складу якого входять норми інших галузей права, за своїм змістом ширше, ніж аг. законод., яке складаєть­ся із нормативних актів, що мають одну галузеву прописку. Так, норми законів "Про фермерське господарство", "Про особисте се­лянське господарство", "Про сільськогосподарську кооперацію", в частині регулювання земельних відносин також належать до дже­рел аг. права.

Важливе місце серед джерел аг. права посідають закони У., що стосуються розвитку селекції, насінництва, племінно­го тваринництва, ветеринарії, меліорації земель. Нормами цих за­конів регулюються як приватні, так і публічні відносини в перелі­чених сферах аграрної діяльності.

До джерел аг. права належать і закони, якими вирішу­ються питання розвитку сільгосп. кооперації і соці­ального розвитку села. Такими є, наприклад, Закон У. "Про сільськогосподарську кооперацію", а також Закон У. від 17 жовтня 1990 р. "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" (в редак­ції Закону від 15 травня 1992 р.)

7. К. У. — правова основа джерел аг. права

Конс. 1996 р. як Основний закон держави остаточно зак­ріпила правовий статус держави У., визначила основні нап­рями розвитку політичної і правової систем, структуру органів дер­жавної влади й органів місцевого самоврядування, основні полі­тичні, економічні та соціальні права громадян, встановила право державної, комунальної і приватної власності громадян і право власності юридичних осіб.

зі ст. 8 К, в У. визнається й діє принцип верховенства права, К. має найвищу юридичну силу. За­кони та інші н.- п. акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є норма­ми прямої дії.

Норми законів кожної галузі права, зокрема аг., повинні розглядатися крізь призму Конституції У.. Вони є джерелами галузі аг. права тією мірою, якою вони відповідають Конституції. Якщо за­кони, інші правові акти або їх окремі положення чи окремі статті законів, що стосуються аг. права, не відповідають Консти­туції, за рішенням Конст. Суду У. вони, згідно зі ст. 152 Конст., визнаються неконституційними і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність. Отже, закони та інші н.- п. ак­ти, що стосуються аг. права, є джерелами аг. права, оскільки відповідають Конституції У..