Характер і його структура

Характер – своєрідна програма поведінки людини , що має прояви за такими признаками:

-ставлення до себе-вимогливість, послідовність

-Ставлення до людей-увага, ввічливість, жорстокість

-ставлення до справи-серйозність, відповідальність,легковажність

-ставлення ло речей- охайність, неохайність

У формуванні характеру провідну роль відіграють соціальні умови

Перші ознаки стабілізації характеру відбуваються в перші дні життя. Вік від 1-3 до 9-10 є сенситивним періодом становлення характеру людини.Початок його формуваня(1-3)залежить від того, як мати спілкується з дитиною.Отже, передумовою формування характеру є стимулювання дорослими цього процесу.Вольові риси характеру розвиваються і закріплюються в підлітковому віці, а базаві основи характеру в ранній юності. Характер впливає на інші якості особистості. На пізнавальні, емоційні, вольові процеси і стани. Від інших рис особистості характер відрізняється своїм раннім формуванням і стійкістю.

Тип х-ру	Характеристика
Гіпертимічний	Постійне перебування в піднесеному настрою, характерна товариськість,балакучість, оптиміст кість
Емотивний	Висока чутливість, глибокі реакції, м’якосердя, доброта, чуйність, емпатія
Педантичний	Підвищена акуратність, нерішучість , обережність. Ці люди не змінюють переважно місце роботи
Тривожений	Підвищення тривожності, постійно занепокоєний своєю долею і долею близьких, не впевнений в собі
Циклотимічні	Часта зміна фаз поведінки
Демонстративні	Потреба і постійне прагнення справити враження, привернути до себе увагу, бути в центрі подій
Збудливість	Виражена імпульсивність поведінки, низька терпимість
Екзальтований	Бурхлива реакція. Крайня вразливість і схильність до переживань

Комунікативні бар’єри

Психологічна перепона різного походження, яку реципієнт установлює на шляху небажаної, втомлюючої або небезпечної інформації, називається комунікативним бар'єром.

Такі бар'єри можуть виникати через відсутність розуміння між учасниками спілкування, яке виникає на грунті соціальних, політичних, релігійних, професійних відмінностей, які породжують різне світовідчуття, світорозуміння, світогляд взагалі. Бар'єри у спілкуванні можуть виникати через індивідуальні психологічні особливості тих, хто спілкується (недовіра, образа, підозра та ін.).

Комунікативні бар'єри можуть бути викликані різними причинами. Тому можна виділити такі їхні типи: бар'єри розуміння, бар'єри соціально-культурного розходження і бар'єри відносини.

1. Бар'єр взаєморозуміння.

2. Семантичний бар'єр розуміння. Він пов'язаний з тим, що учасники спілкування використовують різні значення слів.

3.Стилістичний бар ер розуміння. Він звичайно виникає при невідповідності стилю мови того, хто говорить, і ситуації спілкування або стилю мови і стану того, хто в даний момент слухає.

4. Логічний бар'єр розуміння. Він виникає в тих випадках, коли логіка міркування того хто говорить або занадто складна для розуміння слухаючого, або здається йому неправильною чи суперечить властивій йому манері доказів

5. Соціально-культурний бар'єр розуміння. Інколи причиною бар'єра розуміння можуть бути соціально-культурні відмінності між партнерами спілкування.

6. Бар'єр авторитету. Іноді перешкодою може стати саме сприйняття партнера спілкування як особи певної професії, національності, статі і віку.

Психологічна згуртованість та соціально-психологічний клімат групи. Основними показниками ефективності процесів утворення і розвитку групи завжди є два феномени — психологічна згуртованість членів групи і соціально-психологічний клімат. Психологічна згуртованість членів групи (організації) — характеристика системи внутрішньогрупових (внутрішньо-організаційних) зв'язків, що показує ступінь збігу оцінок, настанов і позицій групи стосовно об'єктів, людей, ідей, подій, які є найбільш значущими для цих спільнот. Конкретними показниками психологічної згуртованості є: — рівень взаємних симпатій у міжособистісних відносинах: чим більша кількість членів групи подобаються один одному, тим вища її згуртованість; — ступінь привабливості (корисності) групи для її членів: він тим вищий, чим більша кількість людей задоволені своїм перебуванням у групі, — тих людей, для кого суб'єктивна цінність переваг, що отримуються завдяки групі, перевищує значущість затрачених зусиль. Група найвищого рівня розвитку — колектив, що характеризується згуртованістю, ознаками якої є: — ціннісно-орієнтаційна єдність — зближення позицій учасників щодо цілей діяльності, способів їх досягнення, основних цінностей; — колективістська ідентифікація — ставлення до інших, як до себе, і до себе, як до інших; — адекватна атрибуція відповідальності — справедливий розподіл, відповідальність за спільний результат сумісної діяльності; — єдність функціонально-рольових очікувань — адекватне уявлення про те, що і в якій послідовності повинен робити кожен член колективу1. Отже, до основних факторів групової згуртованості належать: — схожість головних ціннісних орієнтацій членів групи; — зрозумілість і визначеність групових цілей; — демократичний стиль лідерства (керівництва); — кооперативна взаємозалежність членів групи у процесі спільної діяльності; — відносно невеликий розмір групи; — відсутність мікрогруп, які конфліктують між собою; — престиж і традиції групи. Соціально-психологічний клімат — якісна сторона міжособистісних відносин, що виявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або заважають продуктивній спільній діяльності та різнобічному розвитку людей у групі. Соціально-психологічний клімат — це психічний стан групи, зумовлений її життєдіяльністю, своєрідний сплав емоційного та інтелектуального — настанов, відносин, настроїв, почуттів, думок членів групи, а також завжди відображене, суб'єктивне утворення на відміну від того, що відображається, — об'єктивної життєдіяльності певної групи та умов, у яких вона протікає. Найважливішими ознаками сприятливого соціально-психологічного клімату є: — довіра та висока вимогливість членів групи один до одного; — доброзичливість і ділова критика; — вільне висловлення власної думки під час обговорення питань, що стосуються всієї групи; — відсутність тиску керівників на підлеглих і визнання за ними права приймати значущі для групи рішення; — достатня інформованість членів групи про її завдання і стан справ; — задоволеність належністю до групи; — високий ступінь емоційної включеності та взаємодопомоги в ситуаціях, що викликають фрустрацію в кого-небудь із членів групи; — взяття на себе відповідальності за стан справ у групі кожним з її членів; — висока згуртованість усіх членів групи. Важлива роль соціально-психологічного клімату (СПК) у життєдіяльності групи й особистості розкривається у таких його функціях: — створює безпосередні умови життєдіяльності особистості в групі; — забезпечує зворотний зв'язок під час взаємодії особистості з соціальним оточенням; — є фактором спільної виробничої діяльності, дія якого має суперечливий характер: або стимулюючий, який виникає за здорового і сприятливого СПК, або гальмівний, породжений негативним, шкідливим СПК; водночас саме вплив на діяльність є критерієм оцінки СПК; — впливає на розвиток особистості залежно від свого характеру, сприяючи або формуванню відповідальності, дисциплінованості, організованості, комунікативних якостей, або виникненню агресивності, недовіри, підозрілості, заздрості тощо; — зумовлює психічний стан і здоров'я особистості: за позитивного СПК психічний стан характеризується бадьорістю, піднесеністю, активністю і є сприятливим для фізичного здоров'я; за негативного СПК виникають напруження, відчуженість, образа, депресія, несприятливі для здоров'я.