8. Який склад мастил? Що означає тиксотропне термозміцнення? Які з мастил мають таку властивість: шрус-4, 1-13? Як відрізнити літол-24 від солідолу експрес аналізом?

Пластичні мастила — це мінеральні оливи, згущені до мазеподібного стану. В країнах СНД випускається близько 200 марок пластичних мастил різного призначення.

Мастило за своїм складом є складною речовиною. В найпростішому випадку вона складається з двох компонентів — оливної основи (дисперсне середовище) та твердого загусника (дисперсна фаза).

Кількість загусника в мастилах лежить у межах 5 .30 % (найчастіше 1 .20 %). Він і визначає основні характеристики мастила.

Для перемішування оливи із загусником частину останнього вбирає олива та розбухає, створюючи структурний каркас мастила. При цьому в чашечках, утворених частинками загусника, що встиг розбухнути, знаходиться рідка олива. В такому вигляді мастило нагадує грудку вати, просочену рідиною. Структурний каркас не міцний і при невеликому навантаженні руйнується; тоді олива починає текти, наближаючись до рідкого стану. Цим і забезпечується надійне мащення вузлів тертя. Проте, як тільки мастило вивільниться від на­вантаження, воно зразу немовби застигає та міцно утримується на деталях, не стікаючи з них. Ця властивість пластичних мастил дає змогу використовувати їх в негерметизованих, слабко герметизованих або зношених вузлах тертя.

Більшість мастил мають у своєму складі 80 .90 % нафтових або синтетичних олив, до яких з метою надання їм пластичності вводять 10 .20 % того чи іншого загусника. Крім того, пластичні мастила можуть містити до 5 % води і до 10 % графіту, стабілізатори та інші речовини.

Як загусник найчастіше застосовують мила різних металів (натрієві, літієві кальцієві), тверді вуглеводні (парафін, церезин і їх суміші), які здобувають з нафти та інших речовин.

Для виготовлення мильних загусників використовують індивідуальні жирні кислоти, які одержують із природних жирів та синтетичних жирних кислот. Перші мастила дістали назву жирових, а другі — синтетичних.

Вуглеводні мастила здобувають сплавленням нафтової оливи з твердими вуглеводнями. Вони мають невисоку температуру плавлення, абсолютно не розчинні у воді, крізь них слабко просочуються водяні пари. Ці мастила легко наносяться зануренням деталі в мастильний розплав або за допомогою щітки. Навіть тонкий шар вуглеводневого мастила (близько 0,5 мм) надійно захищає поверхню від шкідливої дії води та пари. Виходячи з цього, виготовляють такі мастила як консерваційні та захисні.

Тиксотропне термозміцнення - це коли чим більше працює мастило тим більше стають твердішими за рахунок тиксотропного перетворення і температур. При роботі структурний каркас мастил руйнується під дією на­вантажень, потім самовідбудовується. Легкість переходу з пластич­ного стану у в'язкотекучий, і навпаки, так звані тиксотропні перетворення забезпечують переваги мастилам перед рідкими оливами. Також перевагами мастил перед оливами є малі питомі витрати, здатність утримуватися в негерметизованих вузлах тертя, кращі зма­щувальні властивості, більш високі захисні властивості, висока еко­номічність застосування. Незвичайний стан мастил, якого не мають оливи, і визначив назву - високоструктуровані тиксотропні дис­персії, що можуть вживатись як антифрикційні (змащувальні), консерваційні (захисні) і ущільнювальні матеріали.

До мастил які мастил мають тиксотропне термозміцнення відноситься кардані мастила - ШРУС-4, натрієво-кальцієві мастила ЯНЗ-2, 1-13, літолеві мастила ЛИТОЛ-24.

Для визначення роду загусника мастило, що досліджується, масою приблизно 1 г обережно вносять на дно двох пробірок скляною паличкою. Для того, щоб мастило не залишалось на стінках, верхню частину пробірки попередньо підігрівають. Потім додають чотирьохкратну кількість дистильованої води в одну пробірку і таку ж кількість бензину - в іншу. Обережно доводять воду в першій пробірці до кипіння. Розчинення загусника і утворення каламутного (мильного) розчину з плаваючим шаром оливи на поверхні свідчить про те, що мастило, що досліджується, є натрієвим або натрієво-кальцієвим.

Якщо після охолодження пробірки вода залишається прозорою або злегка каламутною, а її поверхня покривається шаром мастила, слід дослідити мастило на розчинність у бензині. Для цього другу пробірку обережно підігрівають до 60°С (ступінь нагріву визначають на дотик). Мастило вважають розчинним у бензині, якщо утворюється зовсім прозорий розчин, який набуває колір мастила, що досліджується. Мастило, що розчиняється у бензині, належить до захисних (консерваційних), загусником у ньому є тверді вуглеводні (парафіни).

Роблять додаткові визначення згідно з табл. 1.

Таблиця 1. Визначення типу мастила експрес-аналізом

Мастило	Загусник	Розчиність в розчиннику		Додаткові визначення
		вода	бензин
Солідоли жирові та синтетичні	Кальцієве мило	Не розчиняється	Повністю не розчиняється (розчиняється олива і не розчиняється загусник)	Визначення вмісту води у складі мастила експерсаналізом (підігрів пробірки з мастилом 2-3 сірниками)
Літол-24	Літієве мило	Не розчиняється	Повністю не розчиняється (розчиняється олива і не розчиняється загусник)