6. Штучне лісопоновлення.

В Україні накопичений великий досвід поновлення лісів у зв'язку з головними рубками. У рівнинних лісах процес природного насіннєвого поновлення у більшості регіонів досить проблематичний через недостат­ню кількість опадів, особливо у літній період, тривалі посухи. Все це не­гативно впливає на хід природного поновлення, розтягує процес утво­рення молодняка на тривалий період часу, тому орієнтація лісоводів спрямована на штучне поновлення або комбіноване, яке передбачає культуру головних порід і використання супутніх.

Процес природного поновлення в рівнинних лісах України вивчався науковцями кафедри загального лісівництва нинішнього Національного аграрного університету і узагальнений у монографії О.Л.Новікова, П.М.Мегалінського, М.Б.Бертуш і В.С.Наконечного (1959).

Штучне поновлення вирубок вивчалося ще в 30-ті роки XX ст. фахів­цями кафедри загального лісівництва і кафедри лісових культур. Як ре­зультат були опрацьовані типи лісових культур для України (П.С.Пог-ребняк, Л.М.Вербицький, 1938). У 1938 р. запропоновані типи, що були узгоджені з типологічною сіткою Алексєєва-Погребняка, на територію лісів водоохоронної зони бувшого СРСР. Пізніше типи лісокультур уточ­нювалися Д.Д.Лавриненком, А.М.Флоровським, А.К.Ковалевським (1950, 1956). У 1976 р. науково-технічна рада Міністерства лісового господар­ства України схвалила типи лісових культур, опрацьовані П.Г.Ваку-люком. Величезний досвід штучного лісопоновлення та лісорозведення у рівнинних районах України узагальнений у монографії П.Г.Вакулюка, В.І.Самоплавського (1998). У цій роботі приділена увага підбору голо­вних порід відповідно до типів лісорослинних умов. На жаль, у наведе­них роботах відображені типи культур, створення яких або потребує значної долі ручної праці, або, навпаки, надто велика увага приділена механізації окремих операцій. Усе це відображає певні етапи розвитку лісокультурної справи в Україні. Але у 90-ті роки XX ст. економічна си­туація в Україні, у тому числі і у лісовому господарстві, різко змінилася. Механізація лісокультурних робіт стала надто дорогою, до того ж не всі рекомендації минулих років можна визнати доцільними. Тому на початку III тисячоліття потрібно багато дечого переглянути, включаючи типи культур, схеми змішування деревних порід, агротехніку їх створення тощо.

Штучне і комбіноване поновлення лісу на суцільних вирубках буде успішним, якщо будуть ураховані певні лісівницькі вимоги. Перш за все, потрібно вивчити лісорослинні умови, їх потенціальну родючість, яка забезпечить успішний ріст деревних порід, що будуть зростати на місці зрубаних. При цьому можна скористатися, як зразками, корінними лісо­станами природного походження, а якщо вони відсутні - штучно створе­ними насадженнями у пристигаючому чи стиглому віці, які вважаються господарсько доцільними. Саме по них і визначається головна порода при поновленні вирубок.

Іноді березу вводять в соснові культури і тоді, коли на площі є чис­ленний самосів і підріст цієї породи. Наявність берези у соснових куль­турах потребує освітлення, яке завжди збиткове, вимагає значних зу­силь, без яких вже у молодому віці можлива часткова або повна зміна сосни на березу.

Існує довготривала практика одночасного введення у культуру сос­ни і дуба на відносно бідних свіжих глинясто-піщаних ґрунтах. Апробо­вані різні схеми введення дуба у культуру: 7 рядів сосни 3 ряди дуба; 4 ряди сосни 1 ряд дуба і т.п. Були спроби відмежувати дуб від рядів сосни так званими "буферними" рядами із липи або іншої породи, оскі­льки у таких лісорослинних умовах він не може конкурувати з сосною і, врешті-решт, випадає з насадження або його залишається надто мало.

У той же час, у корінних лісостанах природного походження, які зростають в аналогічних лісорослинних умовах, дуб ніколи не має одна­кового віку з сосною. Найчастіше він на 30-40 років молодший за сосну, тобто дуб у насадженнях з'явився тоді, коли для нього створилися не­обхідні умови освітлення. Адже він утворює свій - другий ярус у дерево-стані, ніколи за даних умов не входячи до складу першого ярусу. Тому вводити дуб у культуру одночасно з сосною в даних лісорослинних умо­вах-недоцільно.

Наші спостереження за формуванням чистих сосняків свідчать, що у них дуб й інші листяні породи з'являються після 30 років, коли у сосня­ках утворюється екологічна ніша для листяних порід.

Для очищення площі суцільних вирубок від трав'яної рослинності, зменшення напруги у конкурентних взаєминах з деревними породами на практиці часто відводять суцільні вирубки під тимчасове сільськогос­подарське використання. Після кількох років такого використання ріст лісових культур, дійсно, кращий, ніж без нього, а догляд за ними прово­диться легше. Однак потрібно пам'ятати, що сільськогосподарське ко­ристування на ґрунтах, де вирощується сосна, призводить до масового ураження сосняків збудником кореневої губки, тоді як без використання вирубок для вирощування сільськогосподарських культур такого ура­ження не відбувається. Причини такого явища до кінця поки що не ви­вчені.

За останнє півстоліття при штучному поновленні суцільних вирубок в Україні мали місцеряд тенденцій щодо вдосконалення технологій ро­біт, особливо трудоеїлких робочих операцій. Так, у 60-70 рр. XX ст. роз­ширилися можливої щодо механізації підготовки ґрунту, садіння лісо­вих культур та догляду за ними у лісових умовах. Отримало розповсю­дження корчування пнів після рубки деревостану, що полегшує подаль­ші роботи з підготовки ґрунту. Однак корчування, особливо при значних діаметрах пнів, призводило до значного порушення архітектоніки коре-ненаселеного шару грунту, яка склалася протягом віків і тисячоліть. Це, як правило, викликаю негативні явища у житті створених на цій площі лісових насаджень. Тому згодом від корчування пнів на вирубках дове­лося відмовитися.

При штучному поновленні суцільних вирубок лісоводи завжди на­магалися досягти якомога швидшого змикання крон молодих рослин та утворення власного пологу. Створення пологу полегшує конкурентну боротьбу деревних порід з трав'яною рослинністю. Особливо це важли­во у південних районах України. Змикання крон молодняка зменшує не­гативний вплив екологічних факторів, а саме: 1) знижує надмірну радіа­цію, яка може викликати перегрів тканин та пригнічує фотосинтез;

2. знижує турбулентний обмін повітря, призводить до повітряної посухи;

3. зменшує заселеність ґрунту бур'янами, що посилено споживають во­ логу і елементи живлення; 4) зменшує можливість заселення ґрунту шкідниками особливо личинками пластинчатоусих жуків, які пошкоджу­ ють деревні рослини.

Можливість механізувати догляд за лісовими культурами у міжряд­дях призвів до їх розширення. Так, у 70-80 рр. XX ст. соснові культури на суцільних вирубках почали вирощувати при міжряддях у 2,5-3,0 м, щоб між ними могли вільно проходити трактори з навісними знаряддями, які розпушували поверхню ґрунту та знищували бур'яни. При цьому на чільне місце висувалася зручність виконання механізованих робіт, а лі­сівничі вимоги що/зо формування лісового насадження залишалися на задньому плані. У першу чергу, як свідчить довготривала практика, кіль­кість посадкових місць при створенні лісових культур зменшувалася. Для більшості лісорослинних умов Полісся України на 1 га повинно бути 10 тис. посадкових місць. Оптимальним для росту сосни було б розмі­щення рослин в кутах однометрових квадратів, які на площі були б у шахматному порядку. Але технічно таке розміщення забезпечити важко.

Тому практикувалося розміщення 2x0,5 м або 1,5x0,87 м. Загущеність у рядах - явище негативне адже рослини вздовж ряду не мають можли­вості вільно розвивати кореневі системи і крони. Тому при створенні лі­сових культур на вирубках потрібно пам'ятати, що змикання кореневих систем наступає раніше, ніж змикання крон. Так, змикання кореневих систем у соснових культурах відбувається вже на 2-3 році життя, при­чому можливе взаємне проникнення коренів сусідніх дерев. Механізо­ваний догляд за лісовими культурами у міжряддях за допомогою диско­вих знарядь призводить до значного пошкодження кореневих систем, які у сосни у перші роки життя розростаються у поверхневому шарі ґру­нту. Обрізані при догляді коріння не тільки знижують приріст рослин, але й є місцем для ураження збудниками хвороб.

При підготовці ґрунту під лісові культури плугами, а також при до­гляді за культурами у міжряддях змінюються у гіршу сторону фізичні, водно-фізичні властивості ґрунту. Особливо помітно це на ґрунтах з су­глинковим та глинястим механічним складом. Погіршується структура ґрунту та значною мірою звужується комплекс лісової ґрунтової мезо-фауни. Тому при суцільних рубках високоповнотних деревостанів і по­дальшому штучному поновленню свіжих суцільних вирубок немає пот­реби у підготовці ґрунту плугами, а потрібна лише розмітка майбутніх рядів лісових культур для садіння сіянців. При механізованому садінні та наступному виконанні робіт вручну така технологія цілком реальна. Порушений оранкою та обробітком дисковими знаряддями лісовий ґрунт потребує десятиліть, щоб поновити свої фізичні, водно-фізичні та інші властивості.

Штучне поновлення на суцільних вирубках в умовах грабових діб­ров Правобережного Лісостепу України має свої особливості. Через ряс­не і щорічне плодоношення граба та стійкість його підросту до затінення після рубки корінних дубово-грабових деревостанів на вирубках, в осно­вному, залишається тільки підріст граба та одиничні екземпляри підрос­ту ясена, клена явора, а іноді й дуба. Тому штучне поновлення дуба як головної породи здійснюється висівом жолудів, а частіше - садінням сіянців при розміщенні рядів культур через 6-8 м. Така відстань між ря­дами забезпечує відповідний розвиток крон у дерев дуба у віці 60-70 років. За рядами дуба потрібно доглядати, у тому числі й проведенням лісівничого догляду вже з 4-5-річного віку. Догляд потрібен також і за підростом граба, який росте у міжряддях, бо він може заглушити дуб.

На нашу думку, вже настав час, щоб переглянути схеми розміщен­ня посадкових чи посівних місць в умовах грабових дібров і в аналогіч­них умовах Лісостепу України. Потрібно головні породи вводити густою культурою окремими місцями (площадками, ланками). Ще у XIX ст. видат- ний німецький лісовод Карл Гайєр у своєму "Вченні про деревостани" (1880) підкреслював вигідність групового розміщення рослин однієї де­ревної породи. Думку К.Гайєра поділяв Г.Ф.Морозов (1912), який підкре­слював значні переваги розміщення на площі рослин однієї породи гру­пами, маючи на увазі, що кожна група з віком стане малочисельною, а до віку стиглості створить певну структуру деревостану, яка забезпечить його стійкість. Саме групове (гніздове) розміщення деревних порід до­зволяє у молодості і протягом життя лісостану регулювати взаємодію окремих деревних порід, обмежуючи конкурентні взаємини деякою ізо­льованістю груп та орієнтуючись на внутрішньовидові взаємини у гру­пах, які порівняно менш жорсткі. В сучасний період є технічні можливос­ті для конструювання агрегатів, за допомогою яких можна здійснювати садіння сіянців або сівбу жолудів, іншого насіння групами. Потрібно до­слідження дії малотоксичних для фауни арборицидів та гербіцидів, вне­сення яких в межах груп могло б забезпечити ріст деревних порід без механічного догляду у перші 2-3 роки життя.

В Україні є певний досвід штучного поновлення саме за допомогою розміщення посадкових місць групами. Мається на увазі запропоно­ваний В.Д.Огієвським "спосіб густої культури дуба місцями". Для суборів Є.В.Алексєєв практикував введення у культуру сосни площадками роз­міром 1х1м, які розміщував через кожні 5 м, висаджуючи у кожну пло­щадку від 5 до 9 сіянців. Ці технології потрібно вдосконалювати, вихо­дячи з сучасних можливостей, адже розміщення на площі посадкових місць густо у рядах призводить до "запрограмованих" ускладнень у рості як підземних, так і надземних частин дерев, що загальмовує їх ріст, зменшує можливість використання наявних запасів поживних речовин для забезпечення успішного росту насаджень.