2.3. Основи методики криміналістичного дослідження письма

Криміналістичні дослідження письма — авторознавча і почеркознавча експертизи проводяться за постановою слідчого у відповідності зі ст. 196 КПК.

Підібравши матеріали для ідентифікаційного дослідження, слідчий направляє їх експерту разом з постановою і довідкою, у якій викладені обставини справи і інші матеріалами, необхідність у яких може виникнути при вирішенні зазначених у постанові питань.

Процес ідентифікації автора і виконавця документа, особи, що зробила підпис у документі, складається, як і в інших ідентифікаційних експертизах, з декількох послідовних етапів (стадій): попереднє дослідження (огляд) матеріалів, що надійшли, роздільний аналіз об'єктів, порівняльне дослідження, оцінка результатів порівняння і формулювання висновків експерта.

Попереднє дослідження полягає в ознайомленні з постановою про призначення експертизи, з обставинами справи й в огляді матеріалів, що надійшли. При цьому усвідомлюється задача дослідження, визначається придатність зібраного матеріалу для вирішення поставлених питань, встановлюється наявність чи відсутність штучних змін (перекручувань) ознак письмової мови і почерку в документах, автора і виконавця яких потрібно встановити, вирішується питання про те, чи є автор досліджуваного документа одночасно і його виконавцем.

Штучні зміни письмової мови можуть бути встановлені по наявності грубих граматичних помилок орфографічного і синтаксичного характеру при добре виробленому почерку, по наявності помилок у простих за написанням словах і реченнях і правильному написанні складних слів і синтаксичних конструкцій.

Перекручування почерку робиться з метою маскування свого почерку чи імітації почерку (наслідування почерку) іншої особи. Маскування може бути зроблено шляхом письма лівою рукою, друкованими літерами, зі зміною загальних (виробленості, розміру, нахилу, розгону) і особистих ознак (форми і розміру надрядкових і підрядкових елементів, зміни напрямку руху при виконанні письмових знаків, їхніх зв'язків). Підстроювання під почерк іншої особи найчастіше має місце при підробці підписів. При цьому в підписі можуть з'явитися ознаки замальовки письмових знаків. Підроблювач змушений сповільнювати рухи руки, робити зупинки, щоб зорієнтуватися в способі виконання наступних штрихів, підмальовувати (підправляти) окремі елементи букв і розчерку.

Результати попереднього дослідження дозволяють вибрати методи подальшої роботи з документами.

Роздільний аналіз порівнюваних документів виробляється з метою виділення ознак письма (письмової мови і почерку), що можуть бути покладені в основу висновку про чи наявність відсутність тотожності автора чи виконавця.

Ретельній розробці піддається весь комплекс ознак, що можуть бути виділені для наступного порівняння. Виділення ознак звичайно починається з досліджуваних документів. На листі папера у відношенні кожного з них (якщо їх не багато) фіксуються загальні характеристики й окремі особливості письмової мови, топографії, загальні і особисті ознаки почерку.

Особисті ознаки почерку розробляються шляхом замальовки з розмітки особливостей виконання усіх варіантів письмових знаків на початку, середині і кінці слів. В ідентифікаційний комплекс включаються ті з них, що відповідно до таблиці частоти зустрічальності володіють найбільшою інформативною значимістю.

Така ж кропітка робота проводиться й у відношенні зразків рукописного тексту осіб, підозрюваних у авторстві чи виконавстві.

Виділені ознаки піддаються порівняльному дослідженню, у процесі якого виявляються збіги чи розходження в них, дається оцінка співпадаючими чи відрізняючим ознакам окремо і комплексам в цілому, формується висновок про наявність або відсутність схожості. Позитивний висновок про тотожність виконавця по почерку об’єктивно перевіряється математичними методами — розрахунком надійності неповторності сукупності ознак, покладених в основу висновку по дослідженню.

У результаті дослідження підпису в документі може бути встановлений не тільки факт підробки, що мала місце, але й у ряді випадків може бути встановлено й особа, що зробила підробку.

У залежності від характера виділених у процесі роздільного аналізу ознак і результатів порівняльного дослідження висновки експерта можуть бути сформульовані в категоричній чи вірогідній формі з вказівкою ступеня імовірності. У тих випадках, коли порівнювані (найчастіше це досліджувані) документи не містять комплексу ознак, необхідного для якого-небудь висновку (навіть у вірогідній формі), експерт вправі відмовитися від дачі висновку, обґрунтовано мотивувавши своє відмовлення.