1.3. Класифікація ознак зовнішності людини (словесний портрет)

Словесний портрет — це метод опису людини з ме­тою її ідентифікації за ознаками зовнішності. Словесний портрет як єдиний метод класифікації та опису зовнішніх ознак людини з метою розшуку і ототожнення був розроб­лений наприкінці XIX ст. А. Бертильоном (Франція) і удосконалювався потім іншими криміналістами. Застосову­ється в оперативно-розшуковій, слідчій і експертній прак­тиці.

Головними принципами словесного портрета є пов­нота і систематичність опису. Принцип повноти полягає в докладному описі зовнішньої анатомії, функціональних ознак (постава, хода, жестикуляція, міміка, мовлення, ма­нера поведінки) і одягу. Принцип систематичності означає:

1) певну черговість опису окремих груп зовнішніх ознак;

2) послідовність опису кожної групи зовнішніх ознак за правилом «від загального — до окремого», «зверху дони­зу»; 3) обов'язкове використання спеціальної термінології.

Словесний портрет використовується для: 1) розшуку невідомих злочинців за їх прикметами; 2) розшуку осіб, які переховуються від слідства і суду, втекли з місць по­збавлення волі; 3) розшуку безвісти зниклих осіб; 4) вста­новлення загиблих осіб за неупізнаними трупами; У) пере­вірки осіб, заарештованих на слідстві, у суді, у, місцях ви­конання покарань; 6) проведення впізнання живих осіб і трупів; 7) проведення огляду; 8) експертизи фотозобра­жень з метою ототожнення особи; 9) перевірки документів, що посвідчують особу; 10) проведення оперативно-розшукових заходів.

Всі ознаки зовнішності поділяють на групи: анатоміч­ні (характеризують зовнішню будову тіла людини: зріст, статуру, форму голови, риси обличчя тощо); функціональ­ні (рухові, мовні та інші функції, які виявляються зовніш­ньо, у тому числі поведінки: хода, постава, жестикуляція, міміка, голос, звички та ін.); прикмети одягу, взуття та інших постійно носимих предметів.

Дані зовнішності людини, що підлягають опису. При характеристиці загальнофізичних зовнішніх даних опису­ються стать (чоловіча, жіноча) та вік (визначається за документами, на вигляд або шляхом освідування). Демогра­фічні дані охоплюють відомості про расу, національність, народність, етнічну групу. При характеристиці анатоміч­них даних використовуються такі показники, як розміри, контури (форма), положення, колір. Розміри вказуються звичайно не в абсолютних цифрах, а стосовно інших час­тин (деталей) тіла і передаються через такі поняття, як малий, середній, великий; низький, середній, високий; до­вгий, середній, короткий; вузький, середній, широкий; глибокий, середній, дрібний; товстий, середній, тонкий. Контур описується за подібністю з геометричними фігура­ми, а форма — стосовно до форм поверхні (або за анало­гією з загальновідомими предметами).

Система опису прикмет зовнішності людини (словесний портрет).

У словесному портреті вказуються особливі й разючі прикмети. Особливі прикмети — це відмітні особливості, які мають цінність для ідентифікації людини за ознаками зовнішності (татуювання, родимки, шрами). Особливі при­кмети, які легко доступні спостереженню і звертають на себе увагу, дуже помітні, кидаються в очі, називаються разючими прикметами.

До особливих прикмет відносяться татуювання — на­колоті особливою фарбою візерунки на тілі.

Татуювання має поширення переважно серед злочин­ців. У злочинному середовищі татуювання називають «кар­тинкою», «наколкою», «прошивкою» або «регалкою».

Існу­ють різноманітні засоби нанесення татуювання. Найпоши­ренішим способом, що використовується у місцях позбав­лення волі, є застосування 2—3 голок, спеціальних штам­пів, пресів із зображеннями. Як барвник застосовують туш, графіт, ультрамарин, чорнило. Великого поширення набули татуювання з зображеннями хрестів і перснів на пальцях рук, могильних пагорбів і церковних куполів, морського якоря, жінок, карт. Трапляються татуювання у вигляді цифр («1981», № 43), окремих букв і абревіатур («зло», «туз», «клен»), слів («люблю», «пам'ятаю»), виразів («Дружина полає і простить, коханка ж — відомстить»). Окремі татуювання наносяться в примусовому порядку.

Татуювання у вигляді малюнків (або інших зображень), як правило, мають певний прихований зміст, а саме: можуть вказувати на становище в злочинному середовищі, належ­ність до злочинної діяльності, судимість і терміни покаран­ня, злочинний досвід і ступінь кваліфікації, належність до певної категорії злочинців, спосіб учинення злочину, зна­ряддя злочину. Татуювання мають важливе ідентифікацій­не значення, використовуються з метою кримінальної ре­єстрації злочинців та в оперативно-розшукових цілях.

Експертне ототожнення особи за фотозображенням (портретне- криміналістична експертиза).

Суттєва роль в ідентифікації особи належить портрет­но-криміналістичній (фотопортретній) експертизі. Пред­метом її дослідження є розпізнавання (діагностика) і вста­новлення тотожності особи за портретним зображенням. Портретно-криміналістична експертиза поділяється на такі види:

1) експертиза зображень людей за фотопортретами з метою встановлення, чи не зображено на двох (або більше) фотознімках одна й та сама особа;

2) експертиза невпізнаного трупа (фотознімки якого представлені) та фотопортрета живої особи для встанов­лення особи трупа;

3) експертиза прижиттєвих фотографій безвісти зник­лої людини та черепа трупа для встановлення, чи міг ви­явлений череп належати даній особі;

4) експертиза посмертної маски невідомої людини і прижиттєвих фотозображень безвісти зниклого з метою упізнання трупа.

Ідентифікованим об'єктом портретно-криміналістич­ної експертизи є конкретна особа, тотожність якої встановлюється. Ідентифікуючими об'єктами можуть бути зо­браження голови та обличчя ідентифікованої особи (фото­знімки, відеокадри, рентгенівські знімки), череп або його знімок.

Типовими питаннями, які вирішує портретно-криміна­лістична експертиза, є такі: одна чи різні особи зображені на фотографіях, на фотознімку і рентгенознімку; одному чи різним людям належать частини голови, обличчя, тіла, які зображені на представлених фотознімках; чи в одному й тому самому одязі сфотографовані особи на представле­них фотознімках; чи не належав череп, представлений на дослідження, людині, яка зображена на фотознімках; в од­ному чи різному віці сфотографована людина на представ­лених знімках, який знімок є більш раннім; чи одна й та са­ма особа чи різні особи представлені на відеокадрах тощо.

Експертне дослідження полягає у виявленні та порів­нянні зовнішніх прикмет з використанням спеціальних ме­тодів зіставлення, суміщення, накладання зображень, ко­ординатних сіток, лінійних і кутових вимірів. Використо­вують такі технічні прийоми: виміряють відстані між одноіменними анатомо-топографічними точками, вивчають різномірні співвідношення, проводять графічні побудови. Експерти використовують звичайно 12—14 антропометри­чних точок обличчя в положенні фас і профіль (наприклад, точки, які відповідають зовнішнім і внутрішнім кутам очей та губ, зіниці, кінчик носа, точка перенісся і основи носа та ін.).

РОЗДІЛ 2

КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКУМЕНТІВ