51.Швидкість обігу грошей: основні показники та порядок визначення

Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей викор. в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період Виходячи з відомого рівняння обміну Фішера, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою: V=P*Q/M. З наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов'язана з номінальним обсягом виготовленого нац. продукту (Р*Q) й обернено пропорційно з обсягом М. Визначений показник V характеризує інтенсивність використання запасу грошей в обороті для оплати товарів та послуг, що реалізуються, тобто цей показник пов'язаний з грошовим обігом. Показник середньої тривалості 1 обороту грош. одиниці О=П(Д)/V. Показник V можна визначати і за іншими критеріями, зокрема за середньою частотою використання грош. одиниці в оплаті доходів населення = обсяг нац. доходу/масу грошей в обороті.; за середньою частотою використання грошової одиниці у здійсненні всіх видів платежів = заг. Обсяг грош. обороту / М; за частотою проходження готівки через каси банків = заг. Обсяг касових оборотів / середньорічну суму готівки. швидкість обігу грошей впливає на економічні процеси не своєю абсолютною величиною а її зміною протягом певного періоду який характеризує прискорення чи сповільнення обігу грошей такі зміни збільшують чи зменшують потреб грошей в обігу прискорення обігу грошей компенсує її масу побто зростаюча потреба в грошах при збільшенні обсягу товарообороту може задовольнятися без додаткового їх випуску .сповільнення грошового обігу збільшує попит на гроші і зменшує платоспроможний попит

52.Закон кількості грошей,

Закон грошового обігу полягає в тому, що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна, обєктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Зміст закону виражений р-ням: Кф = Кн, де Кф — фактична маса грошей в обігу, а Кн — об'єктивно необхідна для обігу маса. Якщо Кф перевищує Кн —надлишок грошей, інфляція, і навпаки.На основі необхідності забезпечення обігу тов і послуг, тобто прямо залежить від обсягів в-цтва або ств. ВВП і обернено пропорційно залежить від швидкості обігу грошей. Кн=РQ(грош. Од. 1 оборот), Кн= РQ/V. Зміст закону має такий вигляд: Кн= РQ-К+П-В/ V. Через механізм рівноваги фактичної і необхідної к-сті грошей урівноважується стан грош. обороту і грош. обігу і на цій основі відбувається розробка і впроваджу-ння відповідної грош.-кред. та бюдж політики.Змінювати масу грошей в обороті в Україні може тільки банківська система. Збільшення чи зменшення її досягається емісійною д-стю центрального та комерційних банків.Емісія готівки є монопольним правом НБУ, хоч випускати готівку в оборот можуть і НБУ, і комерційні банки¹.Випуск готівки НБУ здійснюється через продаж її комерційним банкам. Випуск ЦБ безготів. грошей здійснюється такими способами наданням позичок КБ шляхом їх рефінансування; через купівлю у КБ цінних паперів; через купівлю у КБ та їх клієнтів іноземної валюти для поповнення золотовалютного резерву. У всіх цих випадках збільшуються запаси коштів на кор.рахун-ках КБ у НБУ, що й є проявом випуску останнім безготів. грошей. Одночасно КБ по тих же каналах погашають свої зобов'язання перед НБУ, що означає вилучення безготівкових грошей з обороту. Перевищення випуску над вилученням означає емісію безготівкових грошей ЦБ, на суму якої зростає загальна маса грошей в обороті. КБ беруть участь у створенні тільки безготівкових грошей, а тому впливають безпосередньо на безготівк. компонент грошової маси. Механізм ств. грошей КБ дещо складніший, ніж механізм емісії НБУ, і полягає у грошово-кредитній мультиплікації їх вільних резервів та депозитних вкладів. Вільний резерв — це сукупність грош. коштів КБ, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій. Частину загального резерву банки повинні зберігати в грош. формі і не використов. для поточних потреб.

53.Суть та структура грош.р,.Під г. р. розуміють с-му г. відносин та відповідних ф. інститутів, які забезпечують ф-ціонування сукупності г. ресурсів країни, їх постійне переміщення, розподіл та перерозподіл. Г. ринок визначають як особливий сектор ф. ринку, де здійснюють купівлю-про-даж грошей як специфічного товару і на якому формують попит і про-позицію на гроші, а також ціну на цей товар. Г. р. як особливий сектор ф. р. обслуговує потреби суб”єктів г. обороту у грошах. Разом з тим купівля грошей на ринку не є кін-цевою метою, а придбані тут гроші стають допоміжним інструме-нто, що використ. для ств. НП Специфіка г. як об”єкта адного ринку полягає в тому, що гроші мають загально ви-знану мінову вартість, тобто абсолю-тну ліквідні-сть. Специфіка г. як абсолютно ліквідного активу визна-чає такі особливості: Купівля-про-даж г. відбувається лише тоді, коли вони є вільними в одних субєк-тів, і є потреба в їх витрачанні інших суб”єктів, Передача г. Відбу-вається умовно у формі прямої пози-чки під зобов”язання повернути г. у встанов-лений строк або у формі купівлі фінансових інструментів, На г.р. гроші перетворюються у визначений об”єкт тобто передаєть-ся власник. у чуже розпорядження прямо, а не в обмін на товарПокуп. грошей має намір отримати додат. дохід внаслідок розширення виробнитчої чи комерційної д-сті. Якщо куп. г. набуває форми їх передачі в обмін на відповідні інструменти, то купівля грошей -Г-ц.п.-Г”Залежно від цього критерію тобто рівня ліквідності, г.р. поділяється на 2 сигменти: ринок грошей, ринок капіталів. Залежно від інституційних ознак г.р. складається з 3 елементів: ринок банківських кредитів ( кредитні установи), фондивий ринок ринок послуг небанківських фін.-кред. устано. Залежно від інструментів та методів управління гр. потоками, г.р. поділяється на 2 сектори: ринок позикових капіталів, ринок фін. інструментів. Г.р. нерідко ототожнюють з ринком грошей, протиставляють його ринку фондових та ЦП або порівнюють з кредитним ринком, але зі схеми видно що г.р. є узагальненим явищем і включає всі ці ринки. Його ще можна ототожнити з фінансовим ринком взагал.