26.Ускладнене речення. Основні різновиди ускладнених речень.

Ускладнене речення не є самостійною синтаксичною одиницею, х-ер ускладнення простих речень досить різноманітний тому до таких структур відносять різні за будовою і ф –єю одиниці. Найчастіше до ускладнених відносять речення з: однорідними членами речення(вються туманами, пливуть простори на білих човнах); з відокремленими реченнями (Зверніть увагу, які в нього очі великі, блискучі, сливами горять на чистому матовому личку);З звертанням

(я дуже щасливий, панове,). У сучасному синтаксисі не всі дослідники до ускладнених відносять речення зі звертаннями і всавними конструкціями

27.Всавні слова. Функції всавних слів: модальна та субєктивно-оцінна. Морфологічна співвідносність вставних слів. Вставлені слова, словосполучення, речення. Звертання.Функціональні типи звертань.

Вставними наз. слова, які граматично не повязані з членами речення, тобто, не приєднані до них способами синтаксичного звязку. Не виступають членами речення, а виражають відношення мовця до висловленої думки. Для вставних слів х- ною є інтонація всавності, яка виявляється у знижені голосу, і швидкою їх вимовою. Вставні слова можуть відноситися, або до всього речення, або до окремого його члена. В останньому випадку вставне слово стоїть безпосередньо поряд з тим словом до якого відноситься.(По- моїму, ті силуети більше на солдатів схожі). Вставні одиниці у реченні виконують дві функції:модальну і субєктивно оцінну. Серед модальних значень виділяють – гіпотетична модальність (може, мабуть, певно, видно,видно, ймовірно); - констатувальна модальність (Звісно, звичайно, безумовно, дійсно). – Переповідна модальність (кажуть, говорять, за висловом). Серед субєктивно-оцінних значень виділяють такі: 1) Емоційна оцінка факту (на лихо, на жаль, на зло) 2) Активізація співрозмовника(чуєш, знаєш, віриш, бачиш, мяко кажучи) 3) Передача логічної впорядкованості(Наприклад, приміром, крім того, нарешті, зокрема, одним словом). За морфологічним вираженням вставні одиниці співвідносні з іменними частинами, дієсловами, прислівниками(правда, словом, на щастя, на біду.) Прикметники (найголовніше, між іншим)Займенники(крім того)Прислівники (нарешті, безумовно) дієслова (думаю, кажуть, уявіть собі).Вставленими наз. слова, словоспол і речення які вносять до основного речення додаткові повідомлення, зауваження, уточненя тощо. Подібно до всавних – всавлені конструкції синтаксично не повязані з основним реченням, у межах якого, вони ще більше ізольовані інтонаційно значними паузами. На відміну від вставних, всавлених конструкцій не виражають відношення мовця до інформації, не мають оцінки повід-ня, вказівки на її джерело. Крім того, якщо всавлені елементи можуть перебувати на початку в середині чи в кінці речення. (Одного разу (було це на цьому ж тижні), саме ждали ячмінь). На письмі вставленв словосполучення, слова, речення виділяються дужками, тире, комами.Звертання наз. слова чи словосполучення, що наз. особу чи предмет, до якого звернена мова(Прости мене,земле,простіть мене. трави). Звертання поширює речення, але не виступає його членом. Звертання може стояти на початку, всередині чи кінці речення (мій Києве, щаслива нота в твоєму голосі бринить). Найчастіше звертанням виступають власні назви, назви осіб за родинним відношенням, суспільним становищем, професією, рідше це клички чи назви тварин, заг. Назви. В СУЛМ звертання ф-є у 2ох морфологічних різновидах: номінативні і вокативні(клична форма) 1) власне звертання, що є назвою конкретного адресата2) звертання, як інтимізуючі вирази у різних комунікативних ситуаціях(брате, батьку, чоловіче. голубе).