12. Морфологія як учення про систему форм слова та засоби їх вираження. Частини мови як лексико –граматичні розряди слів. Принципи виділення частин мови. Загальна зарактеристика частин мови.

Морфологія – це розділ граматики. Що вивчає поділ слів на класи(частини мови) та зміну форм слів. Основною одиницею морфології, як і основною одиницею лексикології, є слово. Морфологія вивчає граматичне значення слова.Морфологією ще називають вченням про частини мови.Частина мови – це такий лексико-граматичний розряд слів, який відрізняється від іншого розряду своїм значенням, властивими йому граматичними категоріями, основними синтаксичними функціями та засобами словотвору. Частини мови діляться на повнозначні і неповнозначні. До повнозначних відносяться іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник;Вони мають і лексичне і граматичне значення. Вони називають предмети, дії, ознаки, кількості або вказують на них, виступають членами речення. До неповнозначних – прийменник, сполучник, частка. Вони не мають лекс. Значення і не виступають членвми речення. Іменник (називає предмет);Прикметник (виражає ознаку або властивість предмета);Числівник(означає абстрактну математичну кількість, кількість предметів);Займенник(вказує на предмети, ознаки, кількості); дІєслово (означає дію чи стан); Дієприкметник(називає ознаку предметаза дію); Дієприслівник(Пояснює дієслово, вкауючи на додаткову дію); Прислівник(Виржаю ознаку дії чи іншої ознаки та називає обставину дії); Прийменник (Виражає відношення між предметами); Сполучник(Обєднує частини речення чи члент речення); Частки(Надають словам, словосполученням та реченням додаткових відтінківю) Окремо виділяється вигук.

13. Словозміна іменників. Історичне формування сучасних відмін іменників. Специфіка відмінювання кожної з відмін. За харктером відмінкових закінчень всі змінювані іменникиподіляються на чотири відміни. До 1ої відміни нал. Іменники з закінченням –а, - я чол. Та жін. роду(земля,гора, Марія); до другої нульове закінчення та –о, -е чоловічого роду та –о, -е, -я середнього роду(дядько, степ, коровай, молоко, бажання); до 3-ої нульове закінчення(жіночого роду) та іменник мати(зустріч, карусель, мораль, чернь, неповторність)До 4ої зак. –а,-я середнього роду при відмінюванні зявляються суфікси –ат-,ят, -ен(лоша, дитинча, слоненя,теля). Залежно від того, на який приголосний закінчується основа слова, іменники 1ої відміни поділяють на три групи: тверду-основа на твердий приголосний(коса,роса,діброва, собака), мяку – основа на мякий приголосний(земля,рілля,свиня, краля), мішану –основа на шиплячий приголосний (листоноша каша). У перш.відм. імен.у род.в.мн. відбувається чергування голосних у корені слова (Корова-корів, нога-ніг); форми р.в. множ.(губ-губів, баб-бабів).Іменники 2-ої відм.поділ.на тверду,мяку та мішану групу. Тверда-(гриб,пароплав) мяка-з основ на мякий приголос(день,вихователь).-ар,-ир,(поводир,янтар) ; мішана-яр (гусляр)імен.3-ої відм. Не вжив. у формі к.в. В о.в. одн.приголосні основи можуть подвоюватися (осінь,осінню). В 4-й відм.суфікси-ат,-ят,-ен(зявляється у всіх відм. Крім Н,З,О,К,відмінків одн.