
- •1.Походження української мови, її місце серед інших словянських мов. Українська літературна мова, її форми та функціональні стилі.
- •8. Лексика української мови з погляду походження. Основні шари лексики. Власне українська лексика; її характерні риси. Лексичні запозичення з інших мов.
- •10. Словотвір. Основні поняття словотвору: словотвірний тип, словотвірне значення, словотвірне гніздо. Способи словотвору. Конверсія.
- •12. Морфологія як учення про систему форм слова та засоби їх вираження. Частини мови як лексико –граматичні розряди слів. Принципи виділення частин мови. Загальна зарактеристика частин мови.
- •14.Граматичні категорії іменника,їх особливості.Лексико-граматичні розрядники.
- •18.Дієслово як частина мови. Система дієслівних форм.
- •19. Категорія часу дієслова. Категорія виду. Категорія стану дієслова. Історія форм минулого і майбутнього часів.
- •22.Синтаксис як розділ мовознавства. Типи синтаксичних одиниць, формальні та семантичні принципи їх виділення. Словосполучення, типи словосполучень.
- •23.Двоскладне речення, вираження предикативності в ньому. Семантико-граматична структура двоскладного речення. Поняття «члени речення» в сучасному синтаксисі.
- •26.Ускладнене речення. Основні різновиди ускладнених речень.
- •27.Всавні слова. Функції всавних слів: модальна та субєктивно-оцінна. Морфологічна співвідносність вставних слів. Вставлені слова, словосполучення, речення. Звертання.Функціональні типи звертань.
- •28.Складне речення як синтаксична одиниця. Основні класифікації складних речень. Складносурядні речення.
12. Морфологія як учення про систему форм слова та засоби їх вираження. Частини мови як лексико –граматичні розряди слів. Принципи виділення частин мови. Загальна зарактеристика частин мови.
Морфологія – це розділ граматики. Що вивчає поділ слів на класи(частини мови) та зміну форм слів. Основною одиницею морфології, як і основною одиницею лексикології, є слово. Морфологія вивчає граматичне значення слова.Морфологією ще називають вченням про частини мови.Частина мови – це такий лексико-граматичний розряд слів, який відрізняється від іншого розряду своїм значенням, властивими йому граматичними категоріями, основними синтаксичними функціями та засобами словотвору. Частини мови діляться на повнозначні і неповнозначні. До повнозначних відносяться іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник;Вони мають і лексичне і граматичне значення. Вони називають предмети, дії, ознаки, кількості або вказують на них, виступають членами речення. До неповнозначних – прийменник, сполучник, частка. Вони не мають лекс. Значення і не виступають членвми речення. Іменник (називає предмет);Прикметник (виражає ознаку або властивість предмета);Числівник(означає абстрактну математичну кількість, кількість предметів);Займенник(вказує на предмети, ознаки, кількості); дІєслово (означає дію чи стан); Дієприкметник(називає ознаку предметаза дію); Дієприслівник(Пояснює дієслово, вкауючи на додаткову дію); Прислівник(Виржаю ознаку дії чи іншої ознаки та називає обставину дії); Прийменник (Виражає відношення між предметами); Сполучник(Обєднує частини речення чи члент речення); Частки(Надають словам, словосполученням та реченням додаткових відтінківю) Окремо виділяється вигук.
13. Словозміна іменників. Історичне формування сучасних відмін іменників. Специфіка відмінювання кожної з відмін. За харктером відмінкових закінчень всі змінювані іменникиподіляються на чотири відміни. До 1ої відміни нал. Іменники з закінченням –а, - я чол. Та жін. роду(земля,гора, Марія); до другої нульове закінчення та –о, -е чоловічого роду та –о, -е, -я середнього роду(дядько, степ, коровай, молоко, бажання); до 3-ої нульове закінчення(жіночого роду) та іменник мати(зустріч, карусель, мораль, чернь, неповторність)До 4ої зак. –а,-я середнього роду при відмінюванні зявляються суфікси –ат-,ят, -ен(лоша, дитинча, слоненя,теля). Залежно від того, на який приголосний закінчується основа слова, іменники 1ої відміни поділяють на три групи: тверду-основа на твердий приголосний(коса,роса,діброва, собака), мяку – основа на мякий приголосний(земля,рілля,свиня, краля), мішану –основа на шиплячий приголосний (листоноша каша). У перш.відм. імен.у род.в.мн. відбувається чергування голосних у корені слова (Корова-корів, нога-ніг); форми р.в. множ.(губ-губів, баб-бабів).Іменники 2-ої відм.поділ.на тверду,мяку та мішану групу. Тверда-(гриб,пароплав) мяка-з основ на мякий приголос(день,вихователь).-ар,-ир,(поводир,янтар) ; мішана-яр (гусляр)імен.3-ої відм. Не вжив. у формі к.в. В о.в. одн.приголосні основи можуть подвоюватися (осінь,осінню). В 4-й відм.суфікси-ат,-ят,-ен(зявляється у всіх відм. Крім Н,З,О,К,відмінків одн.