Питання 21. Охарактеризуйте психосоціальний розвиток людей похилого віку

Після 60 років більшість людей завершує свій професійний шлях і виходить на пенсію. Для одних людей це означає появу вільного часу, можливість зайнятися улюбленою справою, вихованням онуків, а для інших – це різка зміна життя, відмова від усього важливого, цінного, продуктивного, відчуття непотрібності тільки через те, що уже немає можливості виконувати професійну роль. З якою себе ідентифікував.

Змінюється економічний стан людей похилого віку. Вони мають пристосовуватися до нового способу життя. Деякі люди продовжують працювати не за своєю основною професією, щоб підтримати економічний стан сім’ї.

Люди похилого віку, які зберегли сім’ю, часто говорять про те, що шлюб став займати важливе місце в їх емоційному житті. Схильні підтримувати і допомагати одне одному.

По іншому відчувають себе ті люди, які втратили чоловіка або дружину, така втрата є великим горем і супроводжується довгим періодом адаптації.

Погіршення здоров’я, або тривалі і тяжкі хвороби – це ще одна проблема, яка може виникнути на даному віковому періоді життя. Проте більшість людей похилого віку процес старіння сприймають як пристосування до нових умов життя.

Ключові слова: людина похилого віку, психосоціальний розвиток

Питання 22. Дайте психологічну характеристику педагогічної діяльності.

В залежності від продуктивності в педагогічній діяльності виділяють п’ять рівнів:

1-репродуктивний (мінімальний) – педагог вміє передавати іншим те, що знає сам;

2-адаптивний (низький, малопродуктивний) – педагог вміє пристосувати своє повідомлення відповідно особливостям аудиторії;

3-локально –моделюючий (середній, середньо продуктивний) – педагог володіє стратегіями навчання учнів знанням, умінням, навичкам з окремих розділів курсу(тобто формулювати педагогічну мету, розуміти бажаний результат та добирати систему і послідовність включення учнів в учбово-пізнавальну діяльність);

4-системно-моделюючий знання учнів (високий, продуктивний) – педагог володіє стратегіями формування необхідної системи знань, умінь та навичок з даного предмету в цілому;

5-системно –моделюючий діяльність та поведінку учнів (найвищий, високопродуктивний) – педагог володіє стратегіями перетворення свого предмету засіб формування особистості учня, його потреб у самовихованні, самоосвіті, саморозвитку.

Психологічний зміст педагогічної діяльності включає мотиви, мету, предмет, засоби та результат.

Предметом педагогічної діяльності є організація навчальної діяльності учнів, яка спрямована на засвоєння предметного соціокультурного досвіду.

Засобами педагогічної діяльності є наукові ( теоретичні та емпіричні) знання, за допомогою яких формується тезаурус учнів. Носіями знань можуть бути тексти підручників ; відповідні уявлення, які виникають в учнів під час цілеспрямованого спостереження ( на л/б, практичних) заняттях. Допоміжними є технічні, комп’ютерні, графічні та інші засоби.

Засобами передання є пояснення показ ( ілюстрація), спільна робота з учнями під час вирішення учбових задач, безпосередня практика(л/б, польова), тренінги.

Результатом педагогічної діяльності повинен бути особистісний індивідуальний розвиток учня, його вдосконалення.

В педагогічній діяльності виділяють ті ж мотиваційні орієнтації,що і в учбовій. Зовнішні мотиви (н-д мотив досягнення, престижу роботи у відповідних навчальних закладах) та внутрішні мотиви (орієнтація на процес і результат своєї діяльності,

особистісно-професійного росту, самоактуалізації). Специфічним мотивом виступає орієнтація на домінування, мотив влади.

Отже, педагогічна діяльність-це цілеспрямований виховуючи та навчаючий вплив вчителя на учнів з метою особистісного та діяльнісного його розвитку, а також основа його саморозвитку та самовдосконалення.

Ключові слова: рівні педагогічної діяльності: репродуктивний, адаптивний, локально-моделюючий, системно-моделюючий знання учнів, системно-моделюючий діяльність та поведінку учнів; мотив, мета, предмет, засоби та результат діяльності педагога.