- •1. Кпу: поняття, предмет, завдання, система
- •2. Кримінально-правова політика
- •3. Наука
- •4. Кримінальне законодавство України та його система
- •5. Поняття Закон про кримінальну відповідальність, його ознаки та значення.
- •6. Структура кримінального закону та кку
- •7. Кримінально-правові норми та їх види
- •8. Диспозиція
- •9. Санкція
- •10. Тлумачення кримінального закону: види та прийоми
- •11. Територіальний принцип дії кримінального закону України.
- •12. Принцип громадянства в кримінальному праві України.
- •13. Космополітичний (універсальний) принцип.
- •14. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •15. Порядок прийняття та вступу кримінального закону в силу
- •17. Зворотна сила кримінального закону
- •18. Правові наслідки засудження за межами України
- •19. Статті 10. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину
- •20, 22. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочину.
- •23. Поняття складу злочину, його види.
- •24. Склад злочину та його елементи
- •25. Співвідношення поняття злочину та складу злочину
- •26. Квалифікація злочинів
- •27. Конкуренція норм в кримінальному праві України
- •28. Імплементація норм міжнародного права в кримінальне законодавство України
- •29. Елементи та ознаки складу злочину
- •30. Обов’язкові та факультативні ознаки складу злочину
- •31. Поняття та класифікація об'єктів злочину.
- •32, 33, 34. Загальний, родовий, безпосередній об’єкт складу злочину та його значення
- •35. Багатооб’єктні злочини
- •36. Поняття основного, додаткового, факультативного об’єктів злочину та їх співвідношення
- •37. Предмет злочину
- •38. Поняття та ознаки об'єктивної сторони злочину.
- •39. Суспільно-небезпечне діянні
- •40. Непереборна сила, непереборний фізичний примус, психічний примус, та їх значення в Кримінальному праві України.
- •41. Злочинні наслідки та їх види
- •42. Причинний зв'язок
- •43. Факультативні ознаки об`єктивної сторони складу злочину
- •50. Суб'єкт злочину та його ознаки.
- •51. Осудність і неосудність в кримінальному праві України, критерії неосудності.
- •52. Фізіологічне та патологічне сп'яніння
- •53. Вік кримінальної відповідальності
- •54 Спеціальний суб'єкт злочину
- •55. Зменшена (обмежена) осудність
- •56.Суб'єктивна сторона складу злочину та її ознаки. 14
- •57.Форми вини та її види.
- •58.Умисел та його види.
- •59. Співвідношення прямого та непрямого умислу
- •61. Види умислу
- •62. Необережність та її види.
- •63. Змішана форма вини
- •64. Інтелектуальні і вольові ознаки умислу.
- •65. Злочинна самовпевненість та її відмінність від непрямого умислу.
- •66. Злочинна недбалість та її критерії.
- •67. Казус в кримінальному праві
- •68. Поняття та види помилок в кримінальному праві.
- •69. Юридична помилка та її види.
- •70. Фактична помилка та її види.
- •71. Кримінальна відповідальність в кримінальному праві України та її підстави.
- •72. Підстави кримінальної відповідальності
- •73. Поняття стадій вчинення злочину та їх види
- •74. Готування до злочину
- •75. Замах на злочин, його поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки
- •76. Попередня злочинна діяльність, її правове значення.
- •77. Закінчений злочин
- •78. Поняття виявлення умислу на вчинення злочину і його значення для попередження злочинів
- •79. Добровільна відмова від вчинення злочину та її відмінність від діяльного каяття.
- •80. Співучасть у злочині
- •81. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті
- •82. Види співучасників
- •83. Ексцес виконавця та його види
- •84. Особливості добровільної відмови співучасників від доведення злочину до кінця
- •85. Спеціальні питання відповідальності за співучасть.
- •86.Форми співучасті.
- •87. Відповідальність за невдале підбурювання і пособництво
- •88. Підстави та межі кв при співучасті
- •89.Поняття і види причетності до злочину.
- •90. Приховування злочину та його види
- •91. Недонесення про злочин
- •92. Потурання злочину
82. Види співучасників
Співучасники в злочині можуть виконувати різні ролі — однорідні або різнорідні функції. У частині 1 ст. 27 вказуються види співучасників, якими, крім виконавця, визнаються організатор, підбурювач і пособник.
Іноді виділяють таку фігуру, як ініціатор злочину. Однак ініціатором злочину, власне кажучи, є підбурювач або організатор. Тому законодавець не пішов по шляху виділення такого співучасника, як ініціатор злочину.
Виконавцем (співвиконавцем) за ч. 2 ст. 27 вважається особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що не є суб'єктами злочину, вчинила конкретний злочин.
Організатор (ч. З ст. 27) — це особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його вчиненням. Організатор посідає особливе місце в співучасті, він ніби стоїть над всіма співучасниками, регулюючи і направляючи всю їх діяльність.
Підбурювач (ч. 4 ст. 27). Підбурювачем вважається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Що означають слова закону «схилила до вчинення злочину»? Це значить, що підбурювач — це особа, яка викликала у виконавця або в інших співучасників рішучість, бажання вчинити злочин, тобто умисел на вчинення злочину.
Пособник (ч. 5 ст. 27). Пособником визнається особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.
83. Ексцес виконавця та його види
Ексцес виконавця — вчинення виконавцем злочину дій, які не охоплюються умислом інших співучасників, якщо його дії утворюють самостійний склад злочину або його дії суттєво відрізняються від дій, запланованих іншими учасниками.
Розрізняють кількісний та якісний ексцес виконавця. Кількісний ексцес має місце там, де виконавець учинив однорідний злочин, але більш тяжкий, ніж було заплановано співучасниками (наприклад, вчинив розбій замість крадіжки). В цьому разі виконавець несе відповідальність за статтею, що передбачає покарання за фактично вчинений ним злочин, а співучасники несуть відповідальність за статтею, якою передбачено злочин, який вони планували здійснити. Про якісний ексцес кажуть тоді, коли виконавець учинив неоднорідний, зовсім інший злочин додатково до злочину, який було заплановано. В цьому разі виконавець несе відповідальність за злочин, вчинений у співучасті, і додатково за злочин, який він вчинив унаслідок ексцесу.
В обох випадках співучасники (підбурювач, організатор, пособник) несуть відповідальність лише за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає покарання за злочин, який охоплювався їхнім спільним умислом і щодо вчинення якого у них була змова.
Співучасники несуть відповідальність лише за діяння, вчинені в межах згоди (домовленості), що відбулася між ними. Відхилення від такої домовленості може призвести до ситуації, за якої вчинене виконавцем не підпадає під ознаки співучасті. Йдеться про ексцес виконавця, тобто вчинення ним діяння, яке не охоплюється умислом інших співучасників.
У таких ситуаціях виконавець виходить за рамки домовленості з іншими співучасниками і вчиняє більш тяжкий, ніж було домовлено, або взагалі інший злочин. Не визнається ексцесом таке відхилення виконавця від досягнутої з іншими співучасниками домовленості, яке не має юридичного значення (наприклад, згідно із домовленістю виконавець мав позбавити жертву життя за допомогою ножа, а фактично вбив потерпілого сокирою). Залежно від ступеня відхилення поведінки виконавця в теорії кримінального права прийнято розрізняти кількісний і якісний ексцес.
Кількісний ексцес має місце тоді, коли виконавець, виходячи за рамки домовленості з іншими співучасниками, вчиняє однорідний із задуманим злочин (наприклад, за домовленості вчинити крадіжку він вчиняє грабіж).
Якісний ексцес - це вчинення виконавцем зовсім іншого порівняно із задуманим співучасниками злочину (наприклад, за домовленості вчинити крадіжку виконавець вчинив вбивство). Цей «інший» злочин може бути вчинений виконавцем замість того, про який він домовився з іншими співучасниками, або в додаток до нього.
Оскільки у випадку ексцесу виконавця між ним та іншими співучасниками відсутній суб'єктивний зв'язок (єдність умислу) стосовно вчиненого, відповідальність за цей злочин несе тільки його виконавець. Інші співучасники повинні відповідати лише за злочини, вчинені виконавцем у межах домовленості з ними. Така правова оцінка дій співучасників при ексцесі виконавця характерна для співучасті як у формі співвиконавства, так і з розподілом ролей. Так, якщо група осіб за попереднім зговором мала намір вчинити крадіжку чи грабіж, а один із її учасників застосував насильство, небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого, то його дії слід кваліфікувати як розбій, а дії інших осіб - відповідно як крадіжку чи грабіж за умови, що вони безпосередньо не сприяли застосуванню насильства або не скористалися ним для заволодіння майном потерпілого.
Ексцес виконавця. Щоб співучасник був притягнутий до відповідальності за злочин, вчинений виконавцем, він, як вже зазначалося, має бути обізнаний про злочинні наміри виконавця. Між співучасниками повинна мати місце змова на вчинення конкретного злочину. Але на практиці зустрічаються випадки, коли окремі співучасники виходять за межі цієї змови. Наприклад, пособник і підбурювач просили виконавця побити потерпілого, виконавець же вбив жертву. У такому разі і говорять про ексцес (вихід за межі задуманого) виконавця.
Ексцес виконавця має місце там, де виконавцем вчинені такі злочинні дії, що не охоплювалися ні прямим, пі непрямим умислом інших співучасників. Ним вчинені дії, які виходять за межі угоди, що відбулася між ними. Таким чином, ексцес виконавця має місце там, де інші співучасники не передбачали, не бажали і не допускали вчинення тих злочинних дій, що вчинив виконавець.
Розрізняють два види ексцесу: кількісний .і якісний. Ця різниця має певне практичне значення, оскільки впливає на кваліфікацію, зокрема, на кваліфікацію дії виконавця.
Кількісний ексцес має місце там, де виконавець, почавши вчиняти злочин, що був задуманий співучасниками, вчиняє дії однорідного характеру, але більш тяжкі. Тут задуманий співучасниками злочин ніби «переростає» у більш тяжкий. Наприклад, співучасники домовилися вчинити крадіжку, а виконавець змушений був застосувати насильство при вилученні майна, тому що зненацька застав у квартирі потерпілого, і тим самим вчинив вже не крадіжку, а грабіж чи розбій.
У цих випадках виконавець несе відповідальність за більш тяжкий злочин, що він вчинив. У нашому випадку виконавець буде нести відповідальність, скажімо, за розбій (внаслідок застосованого ним насильства з метою заволодіння майном крадіжка «переросла» у розбій), тобто за ст. 187, інші співучасники будуть відповідати за співучасть у крадіжці, тобто за ст. 185 (з посиланням у разі необхідності на відповідну частину ст. 27).
Якісний ексцес має місце там, де виконавець вчиняє неоднорідний, зовсім інший, ніж був задуманий співучасниками, злочин на додаток до того, що було погоджено із співучасниками. При такому ексцесі виконавець відповідає за правилами реальної сукупності злочинів: за задуманий і вчинений за угодою з співучасниками злочин і за той, що був наслідком його ексцесу. Наприклад, співучасники задумали вчинити крадіжку. Виконавець, увійшовши до квартири, застав там її хазяйку і, застосувавши фізичне насильство, зґвалтував її, а потім, скориставшись тим, що потерпіла втратила свідомість, викрав майно. У цьому випадку виконавець вчинив два злочини — (крадіжку і зґвалтування), співучасники ж несуть відповідальність тільки за крадіжку.
Таким чином, співучасники як при кількісному, так і при якісному ексцесі виконавця за ексцес відповідальності не несуть {оскільки цей злочин не охоплювався їх умислом). Вони відповідають лигне в межах змови, що відбулася між ними, тобто за той злочин, що ними спільно було задуманий. У частині 5 ст. 29 зазначено, що співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їх умислом.
Іноді поняття ексцесу виконавця намагаються підмінити більш широким поняттям — ексцес співучасника, вважаючи, що «автором» ексцесу може бути не лише виконавець злочину, але й будь-який інший співучасник. При цьому, однак, не враховується, що стосовно ексцесу (до того злочину, що саме і складає зміст ексцесу) будь-який співучасник є виконавцем, оскільки саме він вчиняє дії, що утворюють об'єктивну сторону злочину, який є наслідком ексцесу. Тому правильно говорити не про ексцес співучасника, а про ексцес виконавця.
