- •1. Кпу: поняття, предмет, завдання, система
- •2. Кримінально-правова політика
- •3. Наука
- •4. Кримінальне законодавство України та його система
- •5. Поняття Закон про кримінальну відповідальність, його ознаки та значення.
- •6. Структура кримінального закону та кку
- •7. Кримінально-правові норми та їх види
- •8. Диспозиція
- •9. Санкція
- •10. Тлумачення кримінального закону: види та прийоми
- •11. Територіальний принцип дії кримінального закону України.
- •12. Принцип громадянства в кримінальному праві України.
- •13. Космополітичний (універсальний) принцип.
- •14. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •15. Порядок прийняття та вступу кримінального закону в силу
- •17. Зворотна сила кримінального закону
- •18. Правові наслідки засудження за межами України
- •19. Статті 10. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину
- •20, 22. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочину.
- •23. Поняття складу злочину, його види.
- •24. Склад злочину та його елементи
- •25. Співвідношення поняття злочину та складу злочину
- •26. Квалифікація злочинів
- •27. Конкуренція норм в кримінальному праві України
- •28. Імплементація норм міжнародного права в кримінальне законодавство України
- •29. Елементи та ознаки складу злочину
- •30. Обов’язкові та факультативні ознаки складу злочину
- •31. Поняття та класифікація об'єктів злочину.
- •32, 33, 34. Загальний, родовий, безпосередній об’єкт складу злочину та його значення
- •35. Багатооб’єктні злочини
- •36. Поняття основного, додаткового, факультативного об’єктів злочину та їх співвідношення
- •37. Предмет злочину
- •38. Поняття та ознаки об'єктивної сторони злочину.
- •39. Суспільно-небезпечне діянні
- •40. Непереборна сила, непереборний фізичний примус, психічний примус, та їх значення в Кримінальному праві України.
- •41. Злочинні наслідки та їх види
- •42. Причинний зв'язок
- •43. Факультативні ознаки об`єктивної сторони складу злочину
- •50. Суб'єкт злочину та його ознаки.
- •51. Осудність і неосудність в кримінальному праві України, критерії неосудності.
- •52. Фізіологічне та патологічне сп'яніння
- •53. Вік кримінальної відповідальності
- •54 Спеціальний суб'єкт злочину
- •55. Зменшена (обмежена) осудність
- •56.Суб'єктивна сторона складу злочину та її ознаки. 14
- •57.Форми вини та її види.
- •58.Умисел та його види.
- •59. Співвідношення прямого та непрямого умислу
- •61. Види умислу
- •62. Необережність та її види.
- •63. Змішана форма вини
- •64. Інтелектуальні і вольові ознаки умислу.
- •65. Злочинна самовпевненість та її відмінність від непрямого умислу.
- •66. Злочинна недбалість та її критерії.
- •67. Казус в кримінальному праві
- •68. Поняття та види помилок в кримінальному праві.
- •69. Юридична помилка та її види.
- •70. Фактична помилка та її види.
- •71. Кримінальна відповідальність в кримінальному праві України та її підстави.
- •72. Підстави кримінальної відповідальності
- •73. Поняття стадій вчинення злочину та їх види
- •74. Готування до злочину
- •75. Замах на злочин, його поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки
- •76. Попередня злочинна діяльність, її правове значення.
- •77. Закінчений злочин
- •78. Поняття виявлення умислу на вчинення злочину і його значення для попередження злочинів
- •79. Добровільна відмова від вчинення злочину та її відмінність від діяльного каяття.
- •80. Співучасть у злочині
- •81. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті
- •82. Види співучасників
- •83. Ексцес виконавця та його види
- •84. Особливості добровільної відмови співучасників від доведення злочину до кінця
- •85. Спеціальні питання відповідальності за співучасть.
- •86.Форми співучасті.
- •87. Відповідальність за невдале підбурювання і пособництво
- •88. Підстави та межі кв при співучасті
- •89.Поняття і види причетності до злочину.
- •90. Приховування злочину та його види
- •91. Недонесення про злочин
- •92. Потурання злочину
2. Кримінально-правова політика
Питання про поняття кримінально-правової політики, її сутність, зміст, обумовленість рівнем соціально-економічного розвитку країни досліджувалися в трудах багатьох вчених, перш за все, правознавців-криміналістів, а також і політологів, економістів, соціологів, філософів, педагогів, психологів та інших. Окремі проблеми загального вчення про кримінально-правову політику навіть знайшли відображення в нормативних актах різних галузей права та правозастосовчій практиці. Разом з тим, ані в доктрині, ані в реальній дійсності поки не вироблено єдиного підходу до визначення кримінально-правової політики та її основних напрямків. Уявляється, що визначення поняття кримінально-правової політики може бути дано на основі аналізу політики держави в цілому, і в сфері боротьби зі злочинністю, зокрема.
Перш за все, відзначити, що вона г одним з різновидів політики як родового, інтеграційного поняття. Інакше кажучи, поняггя "політика" та "кримінально-правова політика" співвідносяться як загальне та спеціальне. Тому не можна з'ясувати сутність кримінально-правової політики, не з'ясувавши попередньо поняття самої політики взагалі. Це означає, що будь-яке визначення кримінально-правової політики не повинно розходитися із загальним уявленням про політику. Тому розуміння поняття кримінально-правової політики має грунтуватися на більш загальному поняття правової політики, а останнє, в свою чергу - виходити зі змісту родового поняття "політика" як інтеграційного і ще більш загального.
Важливим напрямком кримінально-процесуальної політики України є демократизація кримінально-процесуального судочинства.Вона є одним з основних напрямів нової кримінально-процесуальної політики.Демократичне кримінально-процесуальне законодавство з’явиться лише тоді, коли всі його складові теж будуть демократичними, коли кожний інститут, кожна норма буде пронизана духом демократизму.
Фундаментом усієї кримінально-процесуальної діяльності повинно стати неухильне дотримання законності.При цьому під законністю в кримінальному процесі слід розуміти точне й неухильне дотримання й виконання кримінально-процесуальних норм. Законність є реалізацією в кримінальному процесі нормативно закріпленої справедливості, що встановлює оптимальний порядок розслідування й вирішення кримінальних справ.Законними і соціально справедливими повинні бути всі кримінально-процесуальні інститути, весь процес розслідування й вирішення кримінальних справ і, звичайно, результат кримінально-процесуальної діяльності.
У кримінальному законі виражаються і закріплюються кримінально-правова політика і ті її напрями, які пов'язані з матеріальним кримінальним правом. Оскільки чинне кримінальне законодавство відповідно до ч. 1 ст. 1 КК України складається з цього КК, то і напрями кримінально-правової' політики, що належать до матеріального кримінального права, виражаються і закріплюються саме виключно в даному КК, причому з неодмінним обліком положень, закріп¬лених у ч. 2 ст. 1 КК і ст. 8, 9 Конституцій України. Згідно зі ст. 3 КК України законодавство України «грунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжна¬родного права». На підставі ч. 1 ст. 8 Конституцій України Конституція України має вищу юридичну силу, пряма дія якої застосовується на всій території України. Закони і інші правові акти, що приймаються в Україні, не повинні суперечити Конституції України, а ст. 9 Консти¬туції України говорить, що «загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнаро¬дні договори України становлять складову частину її правової системи.