1.3. Суб’єкти інформаційного забезпечення дрз та методи збору інформації
В Україні застосовується три методи одержання інформації стосовно стану ринку праці, зайнятості і безробіття: метод фіксації стану ринку праці через безпосереднє звернення громадян до ланок державної служби зайнятості та звіти щодо певного кола показників як основний офіційний метод; метод щоквартального вибіркового обстеження домогосподарств з питань економічної активності, як індикативний метод; метод перевірок окремих питань, який проводиться органами державної служби зайнятості як планово, так і позапланово або за їх дорученням науковими чи іншими підрозділами, як уточнюючий контрольний метод [32, c. 20].
Метод фіксації через звернення громадян до органів ДСЗ здійснюється низовими ланками (районними, міжрайонними, міськими у містах без поділу на райони) державної служби зайнятості. Відповідні дані подаються до Держкомстату формами №1-ПН і №2-ПН, що набуває чинності державної статистичної звітності. Метою методу є одержання офіційної інформації щодо стану ринку праці й зайнятості. Даними, одержаними цим методом як офіційними, користуються всі державні органи. За ними проводяться всі розрахунки щодо необхідних коштів для виплати допомоги по безробіттю, диференціації чисельності безробітних, їх складу, статево-вікової структури, професійної орієнтації і професійної підготовки, участі у громадських роботах тощо.
Такий метод здійснюється відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» та положень, затверджених Кабінетом Міністрів України стосовно реєстрації осіб як безробітних, громадських робіт тощо. Як результат реалізації цього методу форми № 1-ПН, № 2-ПН, № 3-ПН, № 4-ПН є основними документами.
Переваги методу фіксації через звернення громадян до органів ДСЗ є, по-перше, відносно низька коштовність; по-друге, висока достовірність зафіксованих даних щодо зареєстрованих осіб, оскільки реєстрація здійснюється на підставі потрібних для цього документів. Його недоліком виступає певна недостовірність окремих даних у територіальному аспекті.
Вибіркові обстеження 31,7 тис. домогосподарств на економічну активність населення Держкомстат України почав проводити з 1995 р. щорічно, а з 1999 р. — щоквартально. Щоквартальні обстеження проводилися за новою удосконаленою програмою, яка зазнала змін організаційного і методологічного характеру з урахуванням останніх рекомендацій МОП та ЄС.
Метою проведення обстежень є одержання всебічної інформації про стан робочої сили, структуру зайнятості, напрями діяльності населення. Дані, одержані методом вибіркових обстежень, характеризують стан зайнятості і безробіття у березні, червні, вересні та грудні. На основі показників за дані чотири місяці розраховують річні показники.
Метод вибіркових перевірок суб’єктів господарювання державною службою зайнятості застосовується в плановому і позаплановому порядку з метою одержання поточної інформації з конкретних питань та з наступним її аналізом і вжиттям необхідних заходів. Такі перевірки можуть бути доручені Державним або обласними центрами зайнятості, науковим організаціям. Предмет перевірки можуть становити різноманітні аспекти діяльності вказаних суб’єктів на ринку праці, інформація по яких на рівні офіційних даних викликає сумнів та вимагає перевірки, або якщо взагалі з якоїсь проблеми відсутні статистичні дані чи з інших причин, наприклад, відпустки за ініціативою адміністрації, виконання законодавства України про зайнятість населення, використання коштів на відкриття своєї справи, якість професійної підготовки та перепідготовки, якість інформації стосовно вільних робочих місць тощо.
Оскільки всі ці методи мають певні помилки і неточності, пов’язані з такими суб’єктивними факторами, як приховування окремими громадянами і посадовими особами інформації про фактичний стан на ринку праці або небажання відвідувати органи ДСЗ через недовіру чи з інших причин, приховування стану справ на підприємстві, то їх результати доповнюють одне одного. Однак фіксований метод підрахунку безробіття і метод опитування громадян з домогосподарств своїми результатами все більше зближуються.
Зближення вказаних даних можна пояснити такими обставинами:
- набуттям досвіду працівниками Держкомстату України, які проводять опитування;
- удосконаленням методології і методики обстежень домогосподарств;
- поступовим зростанням довіри громадян до органів ДСЗ і Держкомстату.
Об'єкти державного регулювання ринку праці:
- зайнятість (регулювання пропозиції робочої сили та робочих місць);
- соціальні відносини між роботодавцями і працюючими;
- трудові відносини (оплата праці, охорона праці, умови найму, звільнення);
- підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації працівників;
- розподіл та перерозподіл робочої сили.
Суб'єкти державного регулювання ринку праці в Україні:
- Міністерство праці та соціальної політики;
- служби зайнятості (обласні, міські, районні);
- відділи та управління з праці та соціальних питань при державних адміністраціях.
Основні функції щодо регулювання ринку праці виконує Міністерство праці та соціальної політики, а також служби зайнятості.
Функції державної служби зайнятості:
- аналіз та прогноз попиту і пропозиції на робочу силу (інформація про стан ринку праці);
- надання консультацій з приводу працевлаштування, професійної підготовки;
- облік громадян, що звернулись у службу зайнятості, реєстрація безробітних;
- сприяння пошуку робочого місця;
- організація професійної підготовки, перепідготовки;
- надання грошової допомоги;
- участь у реалізації державних та регіональних програм зайнятості.
Згідно цього можна зробіти такі висновки, що інформаційне забезпечення набуває провідної ролі в період економічних і демократичних трансформацій в суспільстві та виступає механізмом ефективного функціонування ринку праці, що суб’єкти ринку праці потребують інтенсивного інформаційного обміну, повноти, своєчасності та достовірності інформаційного ресурсу, що позитивно впливає на динаміку розвитку ринку праці та соціально-економічну ситуацію в регіоні також, що проблема механізмів формування інформаційного забезпечення регіонального ринку праці є актуальною та недостатньо дослідженою як в теоретичному, так і в практичному плані, механізм інформаційного забезпечення регіонального ринку праці виступає як спеціально організоване офіційне спілкування між його суб’єктами з використанням традиційних та інноваційних форм трудової взаємодії і вкінець, що сучасні технології дозволяють удосконалювати механізм інформаційного забезпечення ринку праці [10, c. 110].