Розділ 2. Дослідження ринку і обгрунтування бізнес-ідеї

2.1 Аналіз ринку

Приватне підприємство — юридична особа, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян (ст 113 Господарського кодексу). Закон не висуває будь-яких вимог до мінімального статутного капіталу приватного товариства. Структура корпоративного управління і режим майна приватного підприємства визначаються його засновником на власний розсуд.

Приватне підприємство базується на приватній власності, а приватна власність представляє собою – форму власності, що означає абсолютне, захищене законом право громадянина чи юридичної особи на конкретне майно (землю, нерухомість, засоби виробництва, гроші і цінні папери, товари, інтелектуальний продукт), яка полягає в тому, що ці об'єкти власності належать приватним особам, сім'ям, групі осіб. Приватна власність на засоби виробництва є базисним елементом ринкової економіки. З іншої точки зору можна сказати, що приватна власність - це закріплення права контролю над економічними ресурсами та життєвими благами за окремими людьми чи групами людей. Основною рисою приватної власності є те, що власник сам безпосередньо реалізує і здійснює право володіння і привласнення.

Приватна власність розділяє людину - власника і суспільство, протиставляє їх інтереси одне одному, тому закон суспільства і культура повинні узгоджувати інтереси, щоб власник працював на державу, а держава всіляко сприяла ефективній діяльності власника.

Так як я збираюсь відкривати власну приватну хлібопекарню, то доцільно буде оцінити ринок в цілому, а також на місцевому та регіональному рівні, так як саме на цих рівнях відбуватиметься збут хлібобулочних виробів.

Хлібопекарна промисловість, одна з найбільших галузей харчової промисловості, підприємства якої виробляють різні види хлібопекарних виробів з продовольчого борошна (хліб та булки різних сортів, пиріжки, борошнисті кондитерські печива тощо).

Найважливішою галуззю, що забезпечує продовольчу безпеку України, є хлібопекарська. Її структуру формують хлібопекарські підприємства, які задовольняють потреби усіх верств населення в хлібобулочній продукції [2]. Стан і розвиток вітчизняних підприємств хлібопекарської галузі безпосереднім чином впливає на життя і здоров'я населення України.

Специфіка функціонування хлібопекарських підприємств значною мірою визначається особливостями продукції, що випускається, і галузевого ринку. Хлібобулочна продукція займає ключове місце в раціоні українського населення. У цьому немає нічого дивовижного, оскільки хліб – це один з найважливіших і затребуваних продуктів у світі. Його споживання безпосередньо пов'язане із заповненням життєвих сил людини. Вживання хліба задовольняє 30% потреб у білках і калоріях, на 50% – у вітамінах групи В, а також сприяє забезпеченню організму людини фосфором, залізом і вуглеводами [7, с. 44].

В Україні хліб справедливо вважається продуктом харчування номер один. Його споживають і надалі використовуватимуть у своєму харчовому раціоні люди незалежно від їх рівня доходів. Попит на цей важливий для життя продукт ніколи не впаде. Хліб споживають постійно, отже, щодня витрачаються «живі» гроші на його купівлю. Його ціна і якість завжди будуть знаходиться в центрі пильної уваги населення нашої країни. У цьому сенсі доступність хліба стає запорукою соціальної стабільності українського суспільства.

Багато в чому соціальна значущість цього продукту є рушійним мотивом держави в проведенні особливої політики на хлібному ринку України, яка проявляється в досить жорсткому регулюванні цін на хліб [6]. Дії держави на хлібному ринку в основному зводяться до адміністративних методів регулювання і контролю, при цьому пріоритетним завданням державних органів стає підтримка мінімального рівня роздрібних цін. Створенню ж ринкових механізмів розвитку хлібопекарської промисловості практично не приділяється належної уваги. Застосування адміністративних методів в кризовій ситуації вважається виправданим, але в умовах ринкового середовища, що розвивається, вони стають серйозною перешкодою для подальшого розвитку суб'єктів господарювання, оскільки порушують функціонування соціально-економічної системи і гальмують дії законів розвитку.

Незважаючи на особливе значення хліба для українського суспільства, його виробництво, відповідно до офіційної статистики України, щорічно скорочується. У табл. 1 представлені статистичні дані, що відбивають динаміку обсягів виробництва хліба і хлібобулочних виробів в Україні [4, 9].

За даними Державного комітету статистики України за перше півріччя 2010 року обсяг виробництва хлібобулочних виробів склав 829 тис. тонн, що на 3,5% менше, ніж за аналогічний період 2009 року. У свою чергу в 2009 році випуск хліба скоротився на 7,9% – до 1,754 млн. тн. по відношенню до 2008 року [11]. В цілому виробництво хліба скоротилося в 3,8 разу порівняно з обсягом його виробництва в 1990 році.

На думку українських фахівців [2, 3, 7], стійкі тенденції у зменшенні обсягів виробництва хліба і хлібобулочних виробів в Україні за останні 19 років пов'язані багато в чому із скороченням обсягу споживання цієї продукції. Поясненню цьому є ряд причин. По-перше, за цей період часу скоротилося населення країни на 5,74 млн. осіб. По-друге, зменшилася купівельна спроможність населення. По-третє, споживання хліба стало економнішим [5]. Без сумніву, вказані причини певним чином спричинили зменшення обсягів виробництва хлібопродуктів як в Україні в цілому, так і в її областях, хоча вони не є визначальними. Таке твердження має певну основу.

Таблиця 2.1