13. Утворення та діяльність Української Центральної Ради

Центральна Рада проіснувала з березня 1917 – по квітень 1918 рр. 6-8 квітня у Києві працював Укр. нац. конгрес, який надав ЦР повноваження представляти народ України. ЦР здобуває підтримку Всеукраїнського військового селянського з’їздів, зборів та мітингів.

10 червня ЦР прийняла Перший Універсал, який проголосив Україну як автономну державу у складі Росії. 15 червня був створений виконавчий орган ЦР – Генеральний секретаріат на чолі з В. Винниченком.

У кінці червня з метою налагодження взаємовідносин, відбулися переговори між ЦР і представниками Тимчасового уряду.

3 липня 1917 р. дотримуючись взятих на себе зобов’язань ЦР схвалила Другий Універсал, у якому виступила проти «Наміру самовільного здійснення автономії України».

Тимчасовий уряд відступився від прийнятих домовленостей і 4 серпня затвердив «Інструкцію Тимчасового уряду Генеральному Секретаріатові».

25-26 жовтня (7-8 листопада) 1917р. у Петрограді, більшовики, здійснивши державний переворот, захопили владу і утворили новий уряд – Раду народних комісарів на чолі з Леніним. Але ЦР засудила переворот і не визнали владу більшовиків.

31 жовтня ЦР прийняла рішення щодо поширення на території Харківщини, Катеринославщини, Херсонщини її повноважень.

7 листопада ЦР прийняла Третій Універсал, проголосивши утворення Української народної Республіки УНР, він призначив Україні установчі збори, яким ЦР мала надати владу. ЦР була головним суперечником більшовиків у боротьбі за владу. 4 грудня 1917 Раднарком з метою активізації боротьби проти ЦР надіслав їй ультиматум.

7 листопада ЦР виступила зі своїм Третім Універсалом; який проголосив УНР, -- це стало видатною подією в житті укр. народу.

(22) 25 січня 1918 було проголошено Четвертий Універсал, за яким Україна стала незалежною державою. Він став вершиною державо творчості ЦР. Але прийняття цього документу відбулося в кризовий момент революції і не врятувало УНР. 29 квітня 1918 р. у Києві відбувся з’їзд Союзу землевласників, який проголосив гетьманом усієї України Павла Скоропадського. У цей же день окупаційні власті розігнали ЦР і визнали владу гетьмана.

Українська ЦР проіснувала 13 місяців – з березня 1917 по квітень 1918 рр. Головний підсумок її діяльності – це відтворення укр. державності.

14. Особливості внутрішньої і зовнішньої політики п. Скоропадського

Павло Скоропадський – нащадок гетьмана початку 18 ст Івана Скоропадського, один із найбільших укр. землевласників, у 1917 р. брав участь у створенні загонів вільного козацтва.

Уряд П. Скоропадського складався з великих землевласників, військових, громадських діячів, за політичною спрямованістю тут переважали кадети. Фактично гетьман і його уряд перебували у повній залежності від німецько-австрійського окупаційного режиму.

Основні напрямки політики уряду П. Скоропадського:

1. Замість УНР була проголошена Українська держава, республіканська форма правління замінена на авторитарну

(Гетьманат). Гетьманат зосередив у своїх руках усю повноту влади – законодавчу, виконавчу, судову.

2. Відновлено поміщицьке землеволодіння, приватну власність на фабрики, заводи, шахти. Поміщики розгорнули рух за відшкодування завданих їм під час революції збитків.

3. Налагоджено дієздатний адміністративний апарат, який вдавався до репресивних методів. Переслідувалися політичні сили лівого спрямування, заборонялися вуличні репресії, мітинги, припинилося видавання ряду газет. Демократичний режим змінився авторитарним.

4. Створювалася регулярна укр. армія.

5. Успішною була діяльність уряду в культурній сфері: українізація шкіл, відкриття нових гімназій, університетів, Української академії наук.

6. Здійснювалася активна зовнішня політика. Українську державу П. Скоропадського визнали 30 країн світу, у 23 країнах вона мала своїх представників. Було укладено договір про добро сусідні відносини з Росією.

Хоча гетьманський переворот відбувся досить спокійно, але масової підтримки серед населення він не дістав. Цей уряд не

визнавали соціалісти, селянський союз, політичні та громадські організації. Опозиційні партії об’єдналися навколо укр. Національного Союзу. Для боротьби з гетьманом цей союз створив опозиційний уряд – Директорія, на чолі з В. Винниченком.

Боротьбу проти гетьманського режиму вели і більшовики, вони прагнули, щоб Україна приєдналася до більшовиків Росії.

Після Першої Світової війни поразкою Німеччини, німецькі війська були евакуйовані з України. Втративши підтримку німців

Скоропадський закликав орієнтуватися на Антанту. У відповідь на це Директорія розпочала повстання. Комуністична партія також почала боротьбу за укр. землі. 14 грудня 1918р. війська Директорії зайняли Київ і гетьман зрікся влади.