
- •11. Особливості діяльності Кирило-Мефодіївського товариства ст 152-153
- •12. Україна в роки Першої світової війни.
- •Партії Наддніпрянської України поставилися до війни неоднозначно:
- •13. Утворення та діяльність Української Центральної Ради
- •14. Особливості внутрішньої і зовнішньої політики п. Скоропадського
- •15. Особливості нової економічної політики
- •16. Особливості політики Українізації в 1920-30-х роках ст. 222-223
- •17. Голодомор 1932-33років в Україні. Ст. 222-223
- •18. Рух опору в роки Великої Вітчизняної війни в Україні ст. 260-262
- •19. Особливості національного питання 1960-1970-х рр. В Україні
- •20. Державотворчі процеси в Україні в умовах незалежності.
11. Особливості діяльності Кирило-Мефодіївського товариства ст 152-153
Кирило-Мефодіївське братство (товариство) діяло у Києві в 1845-1847 рр. це була перша суто укр. таємна політ. організація. Вона нараховувала 12 осіб, серед них такі визначні постаті – Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Василь Білозерський.
Вони мали свої завдання, які викладено в «Законі Божому» («Князі буття укр. народу»)
Основні цілі братства:
Ліквідація самодержавства і кріпосного права
Національне визволення України
Утворення на демократичних засадах федерації слов’янських народів із центром у Києві.
Організація мала свої програмні документи,які наголошували на мирному характері
перетворень, досягненні стратегічних завдань через освіту та виховання, поширення літератури, залучення до своїх рядів нових членів. Але були в братстві і радикально налаштовані братчики до них входили і Тарас Шевченко. Поміркована програма братства була налаштована критично по відношенню до них.
Діяльність Кир-Меф товариства була першою спробою укр. інтелігенції перейти від культурного до політичного етапу боротьби за нац. визволення України. Але за доносом, членів братства заарештували і засудили до різних строків ув’язнення та заслання.
12. Україна в роки Першої світової війни.
Перша світова війна тривала з серпня 1914 - по листопад 1918 рр. Війна велася між Троїстим, згодом Четвертим союзом (до якого входили Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія) і Антантою (Росія, Англія, Франція). У ході війни до Антанти приєдналися Італія, Румунія і США. Для всіх сторін війна мала загарбницький, несправедливий характер.
Охарактеризовуючи становище України під час війни, необхідно виділити такі обставини:
Зах. і Наддніпрянська Україна опинилися по різні боки фронтів, оскільки Росія і Австро-Угорщина належали до різних блоків, і українці були змушені битися один проти одного. В рос. армії нараховувалося 3,5 млн українців, а в Австрійській – 250 тис.
На Сх фронті театром
військових дій стала Галичина.
У період війни у Львові білу
створено представницький орган українців, Загальна укр. Рада на чолі з Костем Левицьким, вона закликала українців боротися за конституційну Австрію, яка б могла надати автономію України, але це було помилкове твердження.
Спеціалісти, що виїхали з Рос. імперії створили у Львові політичну організацію Союз Визволення України, яка закликала українців підтримувати Німеччину та Австрію у боротьбі проти Росії. Але з наступом радянських військ ці організації були змушені виїхати до Відня.
Партії Наддніпрянської України поставилися до війни неоднозначно:
Більшість українців (партій) підтримували Росію у війні
Частина ТУП (його Київська рада) пропонувала українцям дотримуватися у війні нейтралітету
Частина УСДРП на чолі з Винниченком засудила війну і виступила за поразку Росії
Держави, за які воювали українці, ігнорували і дискримінували укр. нац. інтереси.
Кожна з сторін мала щодо України свої плани:
Австро-Угорщина мала намір приєднати до своїх володінь Волинь і Поділля
Німеччина прагнула створити у ході війни Пангерманський союз, включивши до нього й Україну
Росія планувала приєднати до імперії Зх Україну. Уряди Росії та Австрії здійснювали масові репресії проти українства.