4) Судова експертиза проводиться відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

Експертиза проводиться за завданням слідчого тільки по порушеній кримінальній справі. Юридичною, або правовою підставою проведення експертизи є наявність постанови про проведення експертизи (ч. 2 ст. 196 КПК).

5) У ході проведення експертизи досліджуються тільки ті об’єкти, що надані слідчим.

В якості об’єктів судової експертизи піддаються дослідженню живі особи, трупи і їх частини, речові докази, тварини і їх трупи, порівняльні зразки, документи, матеріальна обстановка місця події тощо.

Самостійно збирати матеріали для проведення експертизи особі, яка проводить експертизу, заборонено. Однак це не стосується підбору і використання стандартних еталонних зразків для визначення складу речовин, матеріалів; колекційних зразків при дослідженнях холодної зброї та інших, не пов’язаних зі злочином предметів, а також спеціальної і загальнодоступної довідкової і нормативно-технічної інформації.

6) Експертне дослідження проводиться спеціальним суб’єктом кримінального судочинства – судовим експертом.

Судовий експерт це знаюча в якій-небудь області знань особа, яка володіє теорією і методикою проведення одного або декількох видів і родів судових експертиз, якій відповідно до закону доручено дати письмовий висновок з питань, що підлягають вирішенню по кримінальній справі.

Судовими експертами можуть бути співробітники державних експертних установ (служб), для яких проведення експертиз є посадовим обов’язком, а також інші особи, компетентні у вирішенні питань, що цікавлять слідство.

7) Експертне дослідження оформляється в спеціальному процесуальному документі – висновку експерта.

Висновок експерта являє собою письмовий документ, складений відповідно до вимог кримінально-процесуального закону. Висновок експерта є одним з видів судових доказів, передбачених ст. 65 КПК. Він дається в письмовій формі на підставі об’єктивної і всебічної оцінки результатів проведених експертом досліджень. Структура висновку експерта регламентується ст. 200 КПК.

2. Принципи судово-експертної діяльності

Згідно ст. 3 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об’єктивності і повноти дослідження. Практикою вироблено ще ряд принципів проведення судових експертиз: компетентність судового експерта, взаємодія суб’єктів судово-експертної діяльності, дотримання безпеки і прав особи при проведенні експертного дослідження. Розглянемо їх докладніше.

1) Законність експертних процедур.

Оскільки експертиза є правовим інститутом, вона повинна відповідати принципам і нормам, як загальної системи права, так і кримінального процесу.

Правову основу судово-експертної діяльності в кримінальному судочинстві складають:

- Конституція України від 26 червня 1996 року.

- Закон України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року.

- Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року.

- Постанова Пленуму Верховного Суду України №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997 року.

- Інструкція «Про призначення і проведення судових експертиз», затверджена наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5.

- Інструкція «Про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, які не працюють у державних спеціалізованих експертних установах», затверджена наказом Міністерства юстиції України від 24 грудня 2003 року №170/5.

- Настанова «Про діяльність експертно-криміналістичної служби Міністерства внутрішніх справ України», затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ від 30 серпня 1999 р. №682.

- Інструкція «Про проведення судово-медичної експертизи», затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року №6.

- «Порядок проведення судово-психіатричної експертизи», затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 8 жовтня 2001 року №397.

Призначення експертизи не є обов’язковою слідчою дією, за винятком деяких спеціальних випадків, передбачених у ст. 76 КПК. Експертиза призначається обов’язково в наступних випадках:

- для встановлення причин смерті;

- для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;

- для встановлення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;

- для встановлення статевої зрілості потерпілої, з якої були вчинені статеві зносини;

- для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Крім згаданих випадків, згідно п. 14 Постанови Верховного Суду України №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» обов’язково призначається судово-психіатрична експертиза у відношенні особи, яка через свої психічні вади не може правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них і, отже, виступати в якості свідка (ч. 1 п. 3 ст. 69 КПК).