60. Анкетне опитування.

Розрізняють питання анкети розгорнуті (вільний виклад), стислі (передбачаються певні варіанти відповіді у формі: «так», «ні», «знаю», «не знаю», «згоден», «не згоден»), напівстислі (надаєть­ся можливість відмовитися від вказаних варіантів та відповісти самостійно). Розрізняють також питання прямі, які дають опис фактів, подій для того, щоб відповідь підтвердила або спростувала їх наявність та опосередковані, що роз'єднують опис подій і опис пов'язаних з ними фактів для того, щоб не ви­магати прямої «лобової» оцінки (яка є найбільш суттєвою). Крім того, виділя­ють контрольні питання, що дозволяють перевірити обґрунтованість відповіді на головне питання, які дають можливість з'ясувати, чому дана саме така, а не інша відповідь.

61. Мотивація злочинної поведінки.

   Складовою механізму злочинної поведінки є мотивація вчинення злочину, що відбиває для кожного індивіда його потреби й інтереси, які реалізуються в конкретизованому мотиві вчинення злочину. Мотивація — це процес внутрішньої (суб’єктивної) детермінації дій.    Мотиваційний процес може мати вигляд сукупності послідовних ланок (етапів): актуалізація певної потреби — вибір способу й засобів для задоволення потреби — виникнення мотиву поведінки — формування мети дії — планування діяльності (у разі вчинення умисного злочину) — прийняття рішення — реалізація рішення.    Злочин, як і будь-який вчинок, є актом свідомої вольової діяльності людини. Джерелом активності людини є її найрізноманітніші потреби — від найпростіших і життєво необхідних біологічних та фізичних потреб до складних соціальних потреб матеріального й духовного характеру.    Усвідомлена людиною потреба визнається суттєвою і підлягає задоволенню. Така потреба набуває значення інтересу. Розбіжності між індивідуальним і суспільним інтересами, їх суперечливість і надання переваги індивідуальному інтересу, а не суспільному, що закріплений і охороняється правом, утворюють конфлікт, що може призвести до злочину.

   За соціальним змістом потреби можуть бути:    - життєво необхідними, що забезпеч умови існування людини (їжа, тепло);    - нормальними, соціально схваленими (здобуття знань, спілкування, належні побутові умови);    - деформованими, збоченими за рахунок гіпертрофованих життєво необхідних нормальних потреб;    - збоченими антисоціальними, задоволення яких суперечить як суспільним інтересам, так і інтересам особи — пияцтво, наркоманія.      Щоб задовольнити певну потребу, особа усвідомлює власні можливості для цього, а також оцінює, що може сприяти чи перешкоджати цьому і ставить перед собою конкретну мету, для досягнення якої вибирає певні способи й засоби. Для мотивації злочинної діяльності вибір способу і засобів задоволення актуальної потреби має виключно важливе значення. Наприклад, у особи виникла і актуалізувалася потреба мати автомобіль. Автомобіль можна купити за власні або позичені кошти, взяти в оренду або отрим злочинним шляхом — крадіжкою. Якщо особа вибирає останній варіант задоволення потреби, то й виникає кримінальний мотив.      Зміст мотиву полягає в обґрунтуванні особою своєї діяльності й відповідає на питання, заради чого здійснюється така діяльність.    Поняття “мотив” і “мета" не тотожні. Якщо мотив виконує роль рушійної сили певної поведінки особи, то мету - бажаний результат дій.

   Наступною ланкою мотивації є планування злочинної діяльності. На цьому етапі визначають спосіб, місце, час та інші обставини. За наявності співучасників на цьому етапі здійснюється розподіл їх обов’язків.   Кульмінацією мотивації є прийняття рішення — це інтелектуально-вольовий акт, що виражає готовність особи вчинити злочин.    Після прийняття рішення відбувається його виконання.

   Мотивацію злочину необхідно відрізняти від мотивування конкретного злочину, яке є поясненнями обвинуваченого органам розслідування і суду щодо причин та обставин вчиненого ним злочину.