28. Географія, екологія, топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.

Географія злочинності - це розповсюдження її по різних регіонах (територіях) держави, областях, районах, містах, селищах.

Досвід роботи правоохоронних органів свідчить, що нерівномірність у стані, динаміці та структурі розподілу злочинності пояснюється:

- конкретними соціальними умовами певного регіону;

- економічною його характеристикою;

- національним складом і структурою населення;

- послабленням соціального контролю за поведінкою людей;

- рівнем культурно-виховної роботи, орг-ції дозвілля і побуту населення;

- рівнем організації роботи в боротьбі зі злочинністю тощо.

Виявлення та взяття до уваги територіальної різниці в географії злочинності - ключ до ефективних заходів щодо запобігання злочинам. Поряд з поняттям "географія злочинності" існує і "топографія злочинності", введене німецький учений Г. Шнайдер - це безпосереднє місце вчинення злочину (магазини, вокзали, квартири, парки тощо).

Злочинність регіонів України

Рівень зареєстрованої злочинності у 2001 р. зменшився порівняно з

попереднім роком в усіх областях України за винятком Закарпатської

(+4,5%). Найістотніше зниження мало місце у Житомирській (-23,1%),

Миколаївській (-16,2%), Запорізькій (-13,9%), Львівській (-13,4%),

Хмельницькій (-12,3%), Одеській (-10,9%), Івано-Франківській (-10,8%)

областях та м. Києві (-10,4%).

Ряд областей, для яких характерний найвищий коефіцієнт злочинності,

залишився у 2001 р. незмінним. Сюди входять Дніпропетровська (1627),

Запорізька (1391), Луганська (1383), Харківська (1329) області,

Автономна Республіка Крим (1300) та Миколаївська (1150) область. Таким

чином, регіонами з високим рівнем злочинності є Схід і Південь країни.

Вагомим фактором ускладнення кримінологічної ситуації є також корупція — невід'ємна складова організованої злочинності. Згідно із результатами

опитування, проведеного в 1998 р. рівень корумпованості чиновників різних державних структур оцінений наступним чином:

— державна автоінспекція — 4,17;

— медичні заклади — 4,09;

— міліція — 4,04;

— вищі навчальні заклади — 4,04;

— міністерства та інші центральні органи виконавчої влади — 3,99; ани виконавчої влади — 3,99;

— органи місцевого самоврядування — 3,93;

— митниця — 3,93;

— податкова інспекція — 3,89;

— Верховна Рада — 3,88;

— суди - 3,82;

— прокуратура — 3,76;

— адміністрація Президента — 3,71;

— приватизаційні органи — 3,52.

Серед осіб, що вчинили злочини в 2001 р., переважну більшість становлять

чоловіки (86,5%). Спостерігається тенденція до абсолютного та відносного

зростання серед злочинців числа осіб, які не працювали і не навчалися —

66,8%.

29. Показники злочинності.

Злочинність, як і будь-яке інше соціальне явище, можна оцінювати за допомогою якісних та кількісних критеріїв, основними з яких є:

- рівень злочинності— це її кількісна характеристика, що вимірюється в абсолютних величинах сумою вчинених злочинів і осіб, які їх вчинили, за певний проміжок часу на визначеній території;

- коефіцієнти злочинності;

- динаміка злочинності- показник, який відображає зміну її рівня та структури протягом того чи того тимчасового періоду (рік, три роки та ін.). На динаміку злочинності як соціально-правове явище впливають дві групи факторів. Перша - це причини та умови злочинності, демографічна структура населення й інші соціальні процеси та явища, що впливають на злочинність. Друга—зміни кримінального законодавства, що розширюють або звужують сферу злочинних діянь;

- географія злочинності- це розповсюдження її по різних регіонах (територіях) держави, областях, районах, містах, селищах;

- структура злочинності- це внутрішня, притаманна їй ознака, що розкриває її будову, окремі складові частини в загальній їх сукупності за визначений відрізок часу та на визначеній території. Від того, яка структура злочинності, залежить і "напрямок головного удару" в боротьбі з нею. Структура виразно показує, що таке злочинність у безпосередніх конкретних умовах, яка визначаюча якість цього явища;

- характер злочинності - зумовлюється кількістю найбільш небезпечних злочинів у структурі злочинності, а також тим, якою є характеристика осіб, які їх скоїли.;

- "ціна" злочинності;

- стан злочинності.

Досвід роботи правоохоронних органів свідчить, що нерівномірність у стані, динаміці та структурі розподілу злочинності пояснюється:

конкретними соціальними умовами певного регіону;

економічною його характеристикою;

національним складом і структурою населення;

послабленням соціального контролю за поведінкою людей;

рівнем культурно-виховної роботи, організації дозвілля та побуту насел;

рівнем організації роботи в боротьбі зі злочинністю тощо.