Міністерствр аграрної політики і продовольства України

ВСП Тальнівстький будівельно-економічний коледж Уманськоого НУС

Фах:5.06010115

Самостійне опрацювання по малярним роботам

Виконав: студент групи БС-22

Полташевський Артур

Перевірив: керівник практики

Свірідов О.В.

Гончаренко В.С.

Тальне 2012

ЗМІСТ

1. Допоміжні матеріали для малярних робіт. Основні положення щодо визначення якості матеріалів для малярних та шпалерних робіт.

2. Ознайомлення з інтер’єром та екстер’єром.

3. Основні механізми, інструменти та пристрої при виконанні малярних та шпалерних робіт.

4.Технологія виконання шпалерних робіт.

5. Охорона праці при малярних та шпалерних роботах.

6. Літеретура.

1. Допоміжні матеріали для малярних робіт. Основні положення щодо визначення якості матеріалів для малярних та шпалерних робіт

При виконанні малярних робіт потрібно мати під рукою різні допоміжні матеріали: гіпс для закладення тріщин і виправлення дефектів поверхні, розчин для ремонту штукатурки або флюатірованія плям та нальотів на поверхні кладки димарів, обезжирюючі кошти, пластир для закривання місць, що не підлягають фарбуванню, та ін

Одношарова забарвлення не забезпечує достатнього захисту підстави, тому потрібно послідовно наносити кілька шарів фарби, кожен з яких виконує свої функції.

Нижній шар служить для зчеплення багатошарового покриття з основою. Накривочний шар, завершальний барвисте покриття, захищає нижні шари від зовнішніх впливів і виконує декоративні функції. Якщо масляну фарбу наносити в один шар, поверхня буде зморшкуватою, а згодом на ній з'являться тріщини.

Число шарів залежить від виду фарби, необхідної якості покриття і виду підстави. Клейову фарбу наносять в два шари, водоемульсійні - в три, а деякі глянцеві політури - у шість і більше шарів.

Кожен наступний шар повинен містити більше пігменту і менше пов'язує. Наприклад, емульсію з грунтовки сильно розводять водою, а для накривочного шару зовсім не розбавляють.

Перш ніж приступати до фарбування, потрібно приготувати основу. Забарвлюється поверхня повинна бути очищена від бруду, іржі, жирових плям і, крім того, висушена (це особливо стосується дерев'яних поверхонь). Якщо в порах деревини залишиться вода, фарба туди не проникне. Вона залишиться лежати на поверхні, а потім відвалиться.

Якщо деревина на поверхні суха, а всередині волога, при нагріванні під сонячними променями і при інших впливах водяні пари будуть тиснути знизу на барвисте покриття і розірвуть його.

2. Ознайомлення з інтер’єром та екстер’єром

Поняття "інтер'єр" пов'язане з обстановкою і обробкою приміщення. Архітектори розглядають інтер'єр у зв'язку з екстер'єром (зовнішнім виглядом будівлі в цілому). Концепція архітектурного інтер'єру не може до кінця бути реалізованою у вигляді окремого приміщення, проектується як система просторів з виявленням акцентів. Історичним епохам відповідали свої погляди і уявлення про зовнішньому і внутрішньому інтер'єрі архітектурної споруди. Наближеності до природи й до значних споруд, що показують високе положення в суспільстві, індустріальних "колосів", які уособлюють досягнення прогресу. Інтер'єр від французького Interieur тобто внутрішній, - архітектурний внутрішній простір будівлі. Основною метою архітектури на всьому протязі її розвитку було створення усередині будівлі в кожному приміщенні середовище, яке відповідало б його практичному призначенню. Дизайн інтер'єрів - проектування, обробка і обстановка внутрішніх приміщень будівель.

ЕКСТЕР’ЄР – зовнішній вигляд споруди, що характеризується фізичними параметрами: розмірами, масою, освітленням, співвідношенням елементів і цілого. За екстер’єром можна визначити функціональну й конструктивну суть споруди, епоху будівництва, а також її художню цінність.