1.Організми :космополіти , ендеміки , релікти

Ареал – це територія пош.,певного виду рослин чи тварин. Ареали видів рослин чи тварин, які розселені на ¼ частині суші наз.,космополітами.Види, що охоплюють незначні ділянки суходолу чи водного простору – ендеміки. Релікти – це види, які знах.,в протиріччі з сучасними умовами існування. Відповідно до різних причин утв.,реліктів, виділяють 3 їх види: формаційні – це свідки попереднього більш широкого поширення тої чи іншої формації (степ-наступ лісу-відступ-частини лісу в степу); геоморфологічні (еда- фічні) – свідки іншого, ніж в даний час розподілу суші й моря; кліматичні – все ясно.

2.Стадії формування біоценозів

первину стадію формування біоценозу називають піонерною.Піонерна стадія змінюється стадію ненасиченого угруповання, коли деякі рослини відновлюються, а деякі гинуть, тварини розмножуються і формується ґрунтовий покрив. У ненасиченій стадії вільними є ще чимало екологічних ніш. Видовий склад на цій стадії нестійкий, нові види майже без конкуренції проникають у біоценоз. Але згодом конкурентна боротьба зростає і починає відігравати суттєву роль. Таку стадію формування біоценозу називають стадією групування.

Наступний розвиток супроводжується диференціацією рослинного покриву на яруси та синузії, постійним стає видовий склад, формуються трофічні ланки та консорції. Наприкінці заповнюються всі екологічні ніші й проникнення нових видів організмів стає неможливим, (або за умови витіснення чи знищення тих, які заселилися раніше). Ця стадія формування біоценозу одержала назву насиченої.

3.Голарктичне біотичне царство

Голарктичне царство займає найбільшу площу. Воно охоплює понад половину суходолу і розташоване у північній півкулі. Правильніше виділяти єдине Голарктичне царство, ніж два (Неарктичне і Палеарктичне), акцентовуючи на значній схожості флор і фаун північних континентів порівняно з тропічними. У Голарктичному царстві налічують 30 ендемічніх родин судинних рослин, переважно невеликих, які складаються часто з одного (монотипного) роду: гінгкові, евкомієві, адоксові, шейхцерієві та ін. Ссавці представлені ендемічними родинами вилорогих (Північна Америка) з одним видом і монотипною родиною гризунів аплонодонтових (Aplonodontidae), що поширені також в західних районах Північної Америки, монотипною родинаю селевинієвих (Середня Азія). Широко поширені в Голарктиці родини кротових, пищухових, заячих, білячих, мишівок, хом'яків, полівок, кажанів, куницевих. З плазунів широко поширені прісноводні (Emididae) і сухопутні черепахи (Testudinidae), сцинки, гекони (мало в неарктичних частинах Голарктики), веретінниці та ямкоголові змії (більше в Північній Америці, ніж в Євразії). Області: Циркумполярна (арктична), Канадська, Міссісіпська, Кордільєрська, Сонорська, Європейська, Ангарська, Середземноморська, Сахаро-Сіндська, Ірано-Туранська, Центральноа- зійська, Східноазійська.

БІЛЕТ 27

1.Екологічне районування світового океану

.Глибина океанічної товщі вод та х-р донних відкладів значно впливають на розселення живих організмів. Загавизнач.,схеми екологічного зонування Св.океану немає.Переваж.,викор.,таку схему, де у бенталі (прир.,част.,водної товщі) виділяють: супралітораль (зона заплескування штормових хвиль), літораль(припливно-відпливна зона), сублітораль(зона шельфу або материкової відмілини), ба- тіаль(зона континентального схилу), абісаль(зона океанічного ложа), ультра абісаль (зона найбільших глибин). Пелагіаль поділяють на такі зони: епіпелагіаль, мезопелагіаль і глибоководну, яка поділяється на: баті пелагіаль(верхню), абісопелагіаль(середню), ультра абісаль (нижню).