2.Абсолютні і відносні методи обліку живих організмів у біоценозі .

Метод абсолютного обліку – х-зує особини виду без співвідношення до іншого виду. Ці методи точніші від методів віднос- ного обліку, але не дають суттєвого уявлення і значення одного з видів для біоценозу. Метод відносного обліку – це спів від- ношення між видовими групами

3.Голарктичне фауністичне царство ..

Голарктичне царство найбільше за площею й охоплює майже весь суходіл північної півкулі – Північну Америку, Європу, Північну Африку і більшу частину Азії. Це царство характеризується великою різноманітністю кліматичних умов та ландшафтів. Не зважаючи на значну територію, це царство фауністично бідне як за абсолютною кількістю видів, так і за кількістю систематичних категорій високого рангу. В царстві ендемізм виражений слабо. Головні риси фауни Голарктики:

1)широтна зональність фауни. На крайній півночі області фауна дуже бідна й одноманітна, але вона збагачується внаслідок просування на південь, де сприятливіші природні умови.

2)риси спільності фауни Голарктичної області найліпше виражені в північних районах і зменшуються на південь. Фауна тундри Євразії і Північної Америки майже немає відмінностей, ця схожість добре виявляються у лісовій зоні.

Області: Арктична, Канадська, Сонорська, Євро-Сибірська, Середземноморська, Центр-Азійська, Ман джуро-Китайська.

БІЛЕТ 19

1.Основні етапи розвитку життя на Землі

Життя на З.,появилось тоді, коли складні орг.,полімери отримали можливість саморозвитку, який заключався в обміні речовин і в реакції на порушення цього обміну. Матеріальна біохімічна основа живих тіл представлена білками, нуклеїновими к-тами,, вуглево- дами, жирами і декількома видами фосфатів. Основним хім..,елементами для побудови життя служать: вуглеводень, водень, кисень, азот, сірка і фосфор. Більшість спеціалістів стверджує, що виникнення життя на З., - це прир.,рез.,еволюції матерії. В прир.,повинні існувати певні умови, при яких можливе життя: 1)оптимальна маса планети(має бути не дуже великою, щоб на ній не проходили ядерні р-ції і не дуже малою, щоб утримувати атмосферу) 2)постійна і оптимальна к-сть сон.,рад. 3)вода у рідкому стані. При збігу цих 3-ьох основних умов – можливе зародження життя. На інших планет нашої сон.,сист.,таких умов нема. Найдавніші знахідки І-их земних живих істот на Землі датовані віком 3,5 млрд.р.,тому. Вони знайдені в зх.,Австралії – це страмаліти архейської ери, в якій починається життя.

2.Фенологічні фази рослин та сезонні явища у тварин

Фенологічні фази рослин, тварин та сезонні явища неживої природи вивчає наука фенологія Фенологічні фази позначають значками або буквами. В. Альохін запропонував фенофази позначати таким чином:вег₁– рослина починає вегетувати, не утворюючи генеративних органів;вег₂ ^ – пуп. – рослина утворює стебло, бруньки, пуп’янки; цв₁) – зацв. – рослина зацвітає;

цв₂ – О – цв. – рослина в повному цвітінні;цв₃ – ( – відц.– рослина відцвітаєпл₁ – + – плод.. – рослина плодоносить;пл₂ – # – пл.вис. –плоди висипалися;пл₃ – ∞ – вег. після цв. – рослина вегетує після плодоношення.У тварин також протягом їхнього життя простежуються сезонні явища. У безхребетних тварин виділяють такі періоди: 1) час парування; 2) час відкладання яєць; 3) час вилуплення молодих тварин або личинок з яєць. У птахів виокремлюють такі періоди: 1) будування гнізд; 2) парування; 3) відкладання яєць; 4) виведення пташенят; 5) виліт пташенят з гнізд; 6) збирання у зграї перед відльотом перелітних птахів; 7) (приліт, відліт). А у ссавців такі: 1) парування; 2) виношування малят; 3) народження дітей. У тих ссавців, які впадають у сплячку, такі: 1) вихід з нір (берлог); 2) розселення молодняку; в кочівних видів – 1) відкочування; 2) прикочування.