44. Особливості порушення справ приватного та приватно-публічного обвинувачення.

Особливість розгляду справ приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК) полягає в тому, що порушення кримінальної спра­ви про злочини цієї категорії є можливим за наявності скарги потерпілого. Справи приватного обвинувачення можуть закін­чуватись примиренням сторін. До цієї категорії справ належать злочини, передбачені ст. 125 КК України (умисні легкі тілесні ушкодження); ч. 1 ст. 126 КК України (умисне завдання удару, побоїв або вчи­нення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень); ст. 356 КК України (са­моправство).

Отже, у справах, зазначених у ч. 1 ст. 27 КПК, проваджен­ня залежить від волевиявлення приватної особи. Саме за скар­гою потерпілого суддя порушує кримінальну справу, а особа, яка подала скаргу до суду, має право в будь-який момент від­мовитися від обвинувачення, в тому числі й примиритись з обвинуваченим, що зумовлює закриття справи.

У скарзі потерпілий має вказувати:

суд, до якого цю скаргу подано;

відомості про себе;

обставини злочину;

місце, час, спосіб, мотиви і наслідки його вчинення;

навести докази, які підтверджують вчинення злочину.

У скарзі просять про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи або осіб, наводять відомості про обвинува­чення кожної з них, зазначають статті кримінального закону. До скарги необхідно додавати список осіб, яких необхідно ви­кликати в судове засідання, із зазначенням їх місць проживання.

Такі справи порушує суддя, по них не проводять досудове слідство, крім випадків вчинення злочину неповнолітніми та особами з фізичними та психічними вадами, а також якщо не­обхідність у проведенні досудового слідства визнають проку­рор або суд.

Закон передбачає, що прокурор також може порушити кри­мінальну справу приватного обвинувачення за відсутності скар­ги потерпілого у випадках, якщо злочин має особливе громад­ське значення чи потерпілий не може захистити свої інтереси через безпорадний стан чи з інших причин.

Кримінальні справи, які передбачено ч. 1 ст. 152 КК Украї­ни, належать до справ приватно-публічного обвинувачення, оскільки їх порушують за скаргами потерпілих або прокурора (в зазначених вище випадках), однак закриттю за примирен­ням потерпілих із обвинуваченими вони не підлягають.

Як по справах приватного, так і по справах приватно-пуб­лічного обвинувачення потерпілим може бути визнано особу, якій злочином заподіяно чи могло бути заподіяно моральну, фізичну чи матеріальну шкоду. Закон пов'язує порушення кримінальних справ зазначених категорій із скаргою потер­пілих, бо без суб'єктивної оцінки осіб, щодо яких було вчине­но ті чи інші дії, іноді неможливо скласти уявлення про хара­ктер і тяжкість завданої шкоди. Крім того, слід враховувати і те, що потерпілий, намагаючись уникнути розголошення події, викликів до слідчого, в суд, може не подавати скаргу про вчи­нення проти нього злочинних дій. Ми вже зазначали, що в скарзі потерпілого необхідно, крім зазначення фактів про по­дію, прямо вказати прохання про притягнення винуватого до кримінальної відповідальності.

Суддя, отримавши скаргу в справах приватного обвинува­чення, перевіряє наявність законних приводів для порушення кримінальної справи та вживає всіх необхідних заходів до примирення потерпілого з особою, на яку подано скаргу. При­мирення має добровільний характер. Якщо примирення не від­булося, суддя, за наявності достатніх даних, виносить постано­ву про порушення кримінальної справи та призначає її до слу­хання. З цього моменту особу, щодо якої порушено криміналь­ну справу, вважають підсудною. Суддя вручає підсудному ко­пію скарги потерпілого. У разі відмови в порушенні криміна­льної справи щодо злочинів, передбачених ч. 1 ст. 27 КПК, суддя виносить мотивовану постанову, вручає її потерпілому.

Крім того, суддя має право залишити подану скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам кримінально-про­цесуального законодавства. В цьому випадку скаргу поверта­ють особі, яка її подала. Також до повноважень судді нале­жить направлення скарги за належністю прокуророві (п. 2 ч. 2 ст. 251 КПК).

До суду може подати зустрічну скаргу особа, щодо якої в скарзі потерпілого ставиться питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності. Суддя в таких випадках вправі об'єднати справи в одне провадження і розглянути їх в одному судовому засіданні. Оскільки обидва заявники висту­пають в одному провадженні не лише як потерпілі, а й як під­судні, суд повинен забезпечити кожному з них дотримання під час судового розгляду справи всіх законних прав, які належать не лише потерпілому, а й підсудному.

Під час безпосереднього розгляду справи в суді по справах приватного обвинувачення потерпілому і підсудному роз'яс­нюють їх право на примирення до видалення суду в нарадчу кімнату для постановления вироку. Якщо примирення відбулося, провадження по справі закривається, про що суд виносить мотивовану постанову.

Однак за примиренням потерпілого з обвинуваченим чи підсудним не підлягають закриттю справи:

про злочини, передбачені ч. 1 ст. 152 КК України, порушені прокурором (в тому числі й ті, що перераховано в ч. 1 ст. 27 КПК), як такі, що мають велике громадське значення, а також якщо потерпілий через свій безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не може захистити свої законні інтереси; при вступі прокурора в справу, порушену суддею за скар­гою потерпілого, і підтриманні ним обвинувачення в суді, якщо цього вимагає охорона державних або громадських інтересів чи прав громадян. В зазначених випадках справи не підлягають закриттю, на­віть якщо потерпілий відмовляється від своєї скарги і не ба­жає засудження та покарання винних осіб. Кримінальні справи про злочини, перелічені в ст. 27 КПК, розглядає суд у загальному порядку, передбаченому главами 24-27 КПК, а вирок має відповідати вимогам ст.ст. 323, 333-335 КПК.

44. Загальні умови досудового слідства

    Досудове слідство - кримінально-процесуальна діяльність слідчого за порушеною та прийнятою ним до свого провадження кримінальною справою, зміст якої полягає у збиранні, дослідженні, перевірці, оцінці та використанні доказів, встановленні об'єктивної істини, провадженні слідчих і інших процесуальних дій та самостійному застосуванні норм права з метою захисту прав та законних інтересів людини, фізичних та юридичних осіб, створення умов для здійснення справедливого правосудця. Органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі рганш внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів служби безпеки України, досудове слідство покликане вирішити або створити умови для подальшого вирішення судом найважливішого завдання — забезпечення справедливості та всіх інших завдань кримінального процесу. Підслідність — це сукупність встановлених законом ознак кримінальних справ, відповідно до яких встановлюється конкретний слідчий орган, компетентний проваджувати досудове слідство. Розрізняють предметну (родову), персональну, альтернативну, територіальну підслідність та підслідність за зв'язком справ. Досудове слідство провадиться у всіх справах, за винятком справ про злочини, зазначені у частині 1 статті 27 і статті 425 цього Кодексу, по яких досудове слідство провадиться у випадках, коли злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист, а також коли це визнає за необхідне прокурор чи суд. Початок провадження досудового слідства Досудове слідство провадиться лише після порушення кримінальної справи і в порядку, встановленому цим Кодексом. Слідчий зобов'язаний негайно приступити до провадження слідства в порушеній ним чи переданій йому справі. Коли справа порушена слідчим і прийнята ним до свого провадження, то складається єдина постанова про порушення справи і прийняття її до свого провадження. В разі прийняття до свого провадження раніше порушеної справи слідчий виносить окрему постанову про прийняття справи до свого провадження. Копію постанови про прийняття справи до свого провадження слідчий протягом доби надсилає прокуророві. Місце провадження досудового слідства Досудове слідство провадиться в тому районі, де вчинено злочин. Коли місце вчинення злочину невідоме, а також з метою найбільш швидкого і повного розслідування його, слідство може провадитися за місцем виявлення злочину або за місцем перебування підозрюваного, обвинуваченого, або за місцем перебування більшості свідків чи за визначенням прокурора. Слідчий, встановивши, що дана справа йому не підслідна, зобов'язаний провести всі невідкладні дії, після чого передає справу прокуророві для направлення її за підслідністю Слідчий має право провадити слідчі дії в інших слідчих районах і вправі доручити провадження цих дій відповідному слідчому або органу дізнання, які зобов'язані це доручення виконати в десятиденний строк. У межах міста або району, хоч і поділеного на кілька слідчих дільниць, слідчий зобов'язаний особисто провадити всі слідчі дії. Провадження слідства в справі декількома слідчими Якщо розслідування особливо складної справи доручається декільком слідчим, то про це зазначається в постанові про порушення справи або виноситься окрема постанова. Один з цих слідчих призначається старшим, він приймає справу до свого провадження і безпосередньо керує діями інших слідчих. Постанова про призначення в справі декількох слідчих оголошується обвинуваченому. Строки досудового слідства Досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі. Цей строк може бути продовжено районним, міським прокурором, військовим прокурором армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити розслідування — до трьох місяців. В особливо складних справах строк досудового слідства, встановлений частиною 1 цієї статті, може бути продовжено прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, прокурором міста Києва, військовим прокурором округу, флоту і прирівняним до них прокурором або їх заступниками на підставі мотивованої постанови слідчого — до шести місяців. Далі продовжувати строк досудового слідства можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор України або його заступники. При поверненні судом справи для провадження додаткового слідства, а також відновленні закритої справи строк додаткового слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження. Дальше продовження зазначеного строку провадиться на загальних підставах. Дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсягу, в якому вони визнають можливим. У необхідних випадках слідчий попереджає свідків, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, експерта, спеціаліста, перекладача, понятих, а також інших осіб, які присутні при провадженні слідчих дій, про обов'язок не розголошувати без його дозволу даних досудового слідства. Винні в розголошенні даних досудового слідства несуть кримінальну відповідальність за статтею 387 Кримінального кодексу України. Стаття 122. Роз'яснення прав потерпілому Стаття 123. Визнання цивільним позивачем Стаття 124. Притягнення як цивільного відповідача Стаття 127. Залучення понятих Стаття 128. Залучення перекладача Стаття 128-1. Участь спеціаліста при проведенні слідчих дій Стаття 129. Розгляд клопотань слідчим Про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова. У постанові зазначається місце і час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій провадиться слідство, і обгрунтування прийнятого рішення, а також стаття цього Кодексу, на підставі якої прийнято рішення.