Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Dokument_Microsoft_Word (1).docx
Скачиваний:
6
Добавлен:
15.09.2019
Размер:
343.27 Кб
Скачать
  1. Процесуальне становище обвинуваченого.

Обвинувачений-це фізична особа, стосовно якої в установленому законом порядку винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого (ч. 1 ст. 43 КПК України). Притягнення як обвинуваченого відбувається на досудовому слідстві, коли слідчим зібрано достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою (ст. 131 КПК України).

Обвинувачений, у кримінальній справі якого призначено судовий розгляд, є підсудним.

Обвинувачений, стосовно якого винесено обвинувальний вирок,

є засудженим.

Обвинувачений, щодо якого винесено виправдувальний вирок, є виправданим.

Обвинувачений зобов 'язаний:

-     з'являтися за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду;

-    не перешкоджати встановленню істини в незаконний спосіб;

-    виконувати вимоги слідчого щодо участі в провадженні слідчих дій.

Обвинувачений має право(ч. 2 ст. 43 КПК України):

-    знати, в чому його обвинувачують;

-     давати показання за пред'явленим йому обвинуваченням або відмовитися давати показання та відповідати на запитання;

-    мати захисника й побачення з ним до першого допиту;

-    подавати докази;

-    заявляти клопотання;

-    заявляти відводи;

-        подавати скарги на дії та рішення особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;

-           ознайомлюватися після закінчення досудового слідства з усіма матеріалами справи;

-    за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.

Обвинувачений перебуває в такому статусі з моменту винесення постанови

про притягнення як обвинуваченого до моменту прийняття суддею рішення про призначення справи до судового розгляду.

Юридична відповідальність обвинуваченого така сама, як і підозрюваного.

  1. Процесуальне становище підозрюваного

Підозрюваний — це особа, яка затримана по підозрінню у вчиненні злочину або до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого (ст. 43 КПК). Процесуальним актом, за яким особу визнають підозрюваною, є або протокол (постанова) про затримання або постанова про обрання запобіжного заходу до пред’явлення обвинувачення. Для застосування запобіжних заходів мають бути певні фактичні дані, що вказують на причетність особи до вчинення злочину, не достатньо лише суб’єктивної підозри особи, яка веде розслідування. Підозрюваний має право: знати, в чому його підозрюють; давати показання або відмовитись давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання; подавати скарги на рішення і дії особи, яка провадить розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, а за наявності відповідних . підстав — на забезпечення безпеки. В протоколі про затримання або в постанові про застосування запобіжного заходу зазначають про роз’яснення прав підозрюваному, такий протокол він має “підписати. Перебування особи в статусі підозрюваної обмежено. Затримання не може перевищувати 72 годин (3 доби). Якщо для обрання запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи з’ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, то суддя вправі продовжити затримання до 10, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого — до 15 діб, про що виноситься постанова. Протягом цього часу необхідно пред’явити особі обвинувачення або скасувати запобіжний захід. В разі, якщо підозру не підтверджено, затриманого звільняють, запобіжний захід скасовують, а особа вже не є підозрюваною: Отже, підозрюваний у кримінальній справі стає обвинуваченим у разі винесення постанови про притягнення як обвинуваченого або вибуває з процесу як його учасник, у деяких ви- ІЖМй падках він може стати свідком. Закон на підозрюваного покладає обов’язок з’являтись за викликом до осіб, які ведуть слідство, або прокурора, не ухилятись від дізнання або слідства, не створювати перешкод для розслідування кримінальної Справи. Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому КПК порядку винесено постанову про притягнення як обвинуваченого. На підставі ч. 2 ст. 43 КПК обвинувачений має право: знати, в чому його обвинувачують; давати показання або відмовитись давати показання та відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання; ознайомлюватись після закінчення досудового слідства або дізнання з усіма матеріалами справи; заявляти .відводи; подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду, а за наявності відповідних підстав —- на забезпечення безпеки. Про роз’яснення обвинуваченому його прав слідчий зазначає в постанові про пред’явлення обвинувачення, що підтверджується підписом обвинуваченого. Після допиту обвинуваченого складають протокол допиту, який має бути закріплено підписом обвинуваченого. Обвинувачений вправі внести певні зміни до цього протоколу. Він також може власноручно записувати свої показання або ж довірити це робити особі, яка проводить допит. В Останньому випадку він повинен зазначити, що з його слів все записано правильно і ним прочитано. Із моменту винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченої до неї може бути застосовано передбачені законом заходи процесуального примусу, а саме один із видів запобіжних заходів. Законодавцем встановлено не лише процесуальні права, а й процесуальні обов’язки обвинуваченого (обов’язок з’являтись за викликом до слідчого, прокурора, до суду у призначений строк). У разі неявки без поважних причин до обвинуваченого може бути застосовано привід. Постанова про привід оголошується обвинуваченому перед її виконанням.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]