61. Принципи складання карти довжини схилів за о.Спиридоновим у рівновеликих квадратах.

Цей спосіб є одним з найпоширеніших у складанні дрібномасштабних карт довжин схилів запропонований Спиридоновим (1952, 1975). Їх будують на топографічній основі великого масштабу. Досліджувану територію ділять на сітку елементарних басейнів (водозборів), розміри яких відображають густоту розчленування рельєфу. Потім в межах кожного басейну проводять лінії падіння схилів і на них відкладають відрізки, довжини яких визначають залежно від масштабу, детальності карт і типу рельєфу. Рівновіддалені точки від тальвегів з’єднують кривими, які є ізолініями відносних висот.

Спиридонов (1971) середні значення віддаленості від місцевих базисів для рівновеликих квадратів, невеликих трапецій враховував за формулою Всер=S/2L, де S – площа ділянки, L – довжина ерозійної мережі на ній. За значеннями величин, віднесеними до центра облікових квадратів або трапецій, можна провести ізолінії середньої віддаленості від тальвегів або середніх відстаней між сусідніми зниженнями. Цим способом визначення варто виконувати лише в ключових квадратах, статистично еталонних для окремих геоморфологічних районів, попередньо визначених за допомогою типологічної геоморфологічної карти.

62. Побудова карти крутості Земної поверхні за в. Черніним у рівновеликих квадратах.

Реальний розподіл крутизни земної поверхні можна зобразити на картах крупного масштабу з використанням детальних топографічних матеріалів. Показниками крутизни земної поверхні можуть бути кути нахилу або ухил, який дорівнює tg α

Перед складанням карти крутизни земної поверхні розробляється шкала градацій з урахуванням характеру і мети досліджень. Так, при вивченні характеру розвитку і поширення схилових процесів у Карпатах і Передкарпатті виправдала себе градація крутизни, запропонована І.Д.Брауде і вдосконалина в процесі дослідження: < 1*- рівні, 1-3-похилі, 3*-5*-слабоспадисті, 5*-8*-спадисті, 8*-12*-сильно спадисті, 12*-17*-дуже круті, 25*-35*-надзвичайно круті, 35*-60*-обривисті, >60*-прямовислі.

При вивченні площинного змиву та лінійної ерозії і розробці рекомендацій по боротьбі з нею обов'язковими для складання карт крутизни є градації як мінімум через 1*, а то й 0*30'. При морфометричному аналізі різних інженерних споруд Ю.Г. Симонов (1987) пропонує таку шкалу ухилів: 1) 0.3%, 2) 0.3-1.2%, 3) 1.2-6.4%, 4) 6.4-12%, 5) 12-15%, 6) 15% і більше.

Користуючись шкалою закладень і вимірювачем, на топографічній карті виділяють ділянки з різною крутизною. Для прискорення роботу користуються спеціальними палетками із прозорого мотеріалу. Оформляється карта кольоровим фоновим зафарбовуванням або штриховкою.

При складання карт крутизни земної поверхні в більш дрібному масштабі генералізацію проводять шляхом узагальнення шкали кутів нахилу або узагальнення контурів, переходячи при потребі на умовні знаки замість фонового зафарбування.

Середні кути нахилу земної поверхні пропонують визначити на топокартах за сіткою рівновеликих квадратів (Чернін), використовуючи такі формулу:

де α -середній кут нахилу земної поверхні

S-висота перетині рельєфу горизонталями

N-к-сть перетинів орографічних ліній горизонталями

L-довжина усіх орографічних ліній у квадраті

За цими методиками середній кут нахилу можна встановлювати по малій виборці квадратів, репрезентативних для окремих геоморфологічних районах.