2. Що є основними забруднювачами питної води в Україні?

( промисловість – 55%, житлово – комунальне господарство – понад 40%).

3. Які з методів очищення стічних вод ( механічні, фізико – хімічні та біологічні) є найнебезпечнішими для навколишнього середовища?

( біологічні, тому що використовують ланцюги живлення з живих організмів, не вбиваючи корисні живі організми хімічними та механічними засобами.)

Контрольні питання ( дати письмову відповідь у конспекті.)

1. Що таке водний баланс?

2. Скільки води потрапляє до організму і якими шляхами?

3. Коли у людини виникає відчуття спраги?

4. Перелічить заходи що потрібні для обмеження втрат та збереження питної води.

Тема № 2 : Вітаміни, гормони, фактори росту, їх роль у життєдіяльності

організмів.

План:

1. Загальна характеристика та роль у життєдіяльні організмів:

А) Вітамінів;

Б) гормонів;

В) факторів росту.

Література:

2. П. Г. Балан. « Біологія . 10 клас, § 6. »

Основні поняття.

1 Загальна характеристика та роль у життєдіяльні організмів:

А) вітамінів

Б) гормонів

В) факторів росту

Питання до самоперевірки.

Тест : вибрати 1 вірну відповідь ( підкреслити)

А)вітаміни відкрив:

1. Т. Шванн. 2. М. І. Лунін. 3. К.Функ.

Б) обери правильну відповідь:

За хімічною природою гормони та нейрогормони поділяють на групи:

1. Білкової природи. 2. Похідні амінокислот.

2. 3. Ліпідної природи. 4. Всі відповіді вірні.

В) фактори росту це :

1. поліпептиди. 2. Полісахариди. 3. Нуклеїнові кислоти..

Контрольні питання ( дати письмову відповідь у конспекті.)

1. Дайте визначення біологічно активним речовинам.

2. Які порушення виникають в організмі зі зміною кількості вітамінів ?

3. Які основні властивості гормонів та нейрогормонів ?

4. Що продукує фактори росту та як вони надходять до організму?

Тема № 3 : Порушення клітинного циклу і загибель клітин.

План:

1. Порушення клітинного циклу.

2. Загибель клітин.

Література:

П. Г. Балан. « Біологія . 10 клас, § 24. »

Основні поняття.

1. Порушення клітинного циклу.

На сьогодні вчені встановили, що всі етапи клітинного циклу підлягають гуморальній регуляції.

Регуляцію клітинного циклу забезпечують складні молекулярні

механізми , головний з яких – приєднання або від’єднання ортофосфатних груп до певних амінокислот у складі особливих білків , що змінює їхню активність.

Прикладом порушення регуляції клітинного циклу є нестримний поділ клітин, що слугує показником ракових ( онкогенних ) захворювань. Дослідники виділили ген , який несе інформацію про фермент, що контролює цілісність ДНК.

Учені виявили численні гени, які у разі потрапляння у клітину здатні перетворювати її на ракову.

Водночас є гени , які пригнічують утворення ракових пухлин.

2. Загибель клітин.

Розрізняють два типи загибелі клітин: апоптоз, з певними його видами (без ушкоджень) та некроз ( з ушкодженнями) органел клітини.

Питання до самоперевірки.

Закінчить речення .

1. Клітинний цикл складається з інтерфази та періоду поділу.

2. Розрізняють два типи загибелі клітин: апоптоз з певними його видами (без

ушкоджень) та некроз ( з ушкодженнями) органел клітини.

Контрольні питання ( дати письмову відповідь у конспекті.)

1. Дайте визначення гуморальній регуляції.

2. Від чого залежить регуляція клітинного циклу?

3. Що робить фермент , якщо виявляє ушкоджену ДНК ?

4. Яка кількість генів здатна перетворити клітину на ракову ?

5. Звідки ці гени беруться?

6. Що відбувається при некрозі?

7. Що відбувається при апоптозі?

Тема № 4 : Основні положення сучасної клітинної теорії.

План:

1. Положення класичної клітинної теорії.

2. Положення сучасної клітинної теорії.

Література:

1. С. В. Межжерін , Я. О. Межжеріна , Т. В. Коршевнюк

« Біологія » 10 кл. §33.

2. М.Є Кучеренко, Ю.Г.Вервес, « Біологія » 10-11 кл. §8.

Основні поняття.

Клітинна теорія — це узагальненні уявлення про будову клітин як одиниць

живого, про їх розмноження та роль у формуванні багатоклітинних організмів.

Виникненню та формулюванню окремих положень клітинної теорії передував досить тривалий (біля трьохсот років) період накопичення відомостей про будову різних одноклітинних та багатоклітинних організмів.

Майже 200 років положення, сформульоване Т. Шванном, залишалося ключовим у клітинній теорії та одним з основоположних принципів

науки про живе.

Положення класичної клітинної теорії.

1. Усі живі організми побудовані з однієї або більшої кількості клітин.

2. Клітина — це основна одиниця життя.

3. Кожна клітина виникає із клітини.

4. Клітина - одиниця структури функціонування й організації живих істот.

5. Клітина існує як самостійна структ ра і разом з тим є частиною всього організму.

Сучасне трактування клітинної теорії

1. Клітина — елементарна одиниця живого: поза клітиною життя не існує.

2. Клітина — єдина система, що складається із багатьох взаємопов’язаних елементів, які являють собою певне цілісне утворення, що складається із

функціональних одиниць — органел.

3. Клітини подібні — гомологічні — за будовою та за основними характеристиками.

4. Кожна клітина походить від клітини: кількість клітин збільшується шляхом їх поділу.

5. Багатоклітинний організмявляє собою складний ансамбль з багатьох клітин, які об’єднані в тканини і органи, що пов’язані між собою й підпорядковані

нервовій і гуморальній регуляції.

6. Клітини багатоклітинних организмів рівнозначні за генетичною інформацією, але відрізняють ся одна від одної різними функціями різних генів, що приводить до їх морфологічно го та функціонального різноманіття.

Питання до самоперевірки.

Порівняйте положення класичної та сучасної клітинної теорії.

Спільне	відмінне
Кожна клітина виникає із клітини.	Багатоклітинний організм являє собою складний ансамбль з багатьох клітин, які об’єднані в тканини і органи, що пов’язані між собою й підпорядковані нервовій і гуморальній регуляції.
Клітина — це основна одиниця життя.	Клітини багатоклітинних организмів рівнозначні за генетичною інформацією, але відрізняються одна від одної різними функціями різних генів, що приводить до їх морфологічного та функціонального різноманіття.

Контрольні питання ( дати письмову відповідь у конспекті.)

1.У чому полягає суть теорії клітинної будови організмів?

2. Чому створення клітинної теорії є одним із найбільш видатних досягнень в галузі природознавства?

3. Які помилки мала клітинна теорія Т.Шванна на відміну від висновків

М. Шлейдена і Я. Пуркіне.?

Тема № 5 : Біотехнологія : цитотехнології та гістотехнології.

План:

1. Цитотехнології – досягнення, можливості та перспективи використання

2. Гістотехнології– можливості та перспективи використання.

3. Стовбурові клітини.

Література:

1. О. В. Тагліна , « Біологія » 10 кл. §31, 45.

2. М.Є Кучеренко, Ю.Г.Вервес, « Біологія » 10-11 кл. §53.

Основні поняття.

1. Цитотехнології – досягнення, можливості та перспективи використання .

2. Гістотехнології– можливості та перспективи використання.

3. Стовбурові клітини.

Стовбурові клітини, також відомі як штамові клітини — це первинні клітини, що зустрічаються в усіх багатоклітинних організмах. Ці клітини можуть самовідновлюватися шляхом поділу клітини, а також можуть дифференціюватися в досить велику кількість спеціалізованих типів клітин. Дослідження стовбурових клітин людини розпочалося з відкриття канадських учених Ернеста Мак Кулоха та Джеймса Тілла у 1960.

Існують дві досить широкі категорії стовбурових клітин ссавців: ембріональні стовбурові клітини, що походять безпосередньо від бластоцисти, та стовбурові клітини дорослого організму, що знаходяться у зрілих тканинах. У ембріонах, що розвиваються, стовбурові клітини можуть дифференціюватися в усі спеціалізовані ембріональні тканини. Стовбурові клітини дорослого організму діють як репараційна система для тіла, підтримуючи потрібну кількість спеціалізованих клітин.

Так як стовбурові клітини можна вирощувати та програмувати на спеціалізацію (наприклад, отримати м'язи чи нервову тканину) завдяки методу клітинних культур, їх стали вживати для лікування хворих (це так звана Клітинна терапія). Кістковий мозок може бути одним із джерел стовбурових клітин.

Особливість стовбурових клітин полягає у тому, що вони мають такі основні властивості:

• Самовідновлення — здатність проходити величезну кількість клітинних циклів клітинного поділу і залишатися недифференційованими.

• Безмежні можливості — можливість диффренціюватися у будь-який клітинний тип. Це робить стовбурові клітини тотипотентними

Стовбурові клітини дорослого організму

Поділ та дифференціація стовбурових клітин. 

A — стовбурові клітини; B — клітина-попередник; C — дифференційована клітина; 1 — симетричний поділ стовбурових клітин; 2 — асиметричний поділ стовбурових клітин; 3 — поділ клітини-попередника; 4 — кінцева (термінальна) дифференціація

Стовбурові клітини дорослого організму — це недифференційовані клітини, що розповсюджені по всьому тілу. Вони розмножуються і заміщують клітини, що померли, та відновлюють пошкоджені тканини тіла. Ці клітини відносяться до соматичних (від грецького слова Σωματικóς, тобто тіло) стовбурових клітин; вони знаходяться у тілах як дітей, так і дорослих.

Використання у медицині

Дослідники у галузі медицини впевнені, що стовбурові клітини мають потенціал змінити зовнішній вигляд людських хвороб. Існує величезна кількість лікувальних методів, що опираються на стовбурові клітини. Проте більшість з них використовується досить рідко, бо це здебільшого експериментальні методи, до того ж вони не завжди ефективні. Медики-дослідники уважають, що стовбурові клітини можна використовувати для лікування онкозахворювань, хвороби Паркінсона, пошкоджень спинного мозку, м'язів, тощо. Тим часом досі ще не визначеною є суспільна та наукова позиція щодо етичного аспекту вживання стовбурових клітин у медицині.

Проте стовбурові клітини вже досить успішно використовуються у наукових дослідженнях, і далеко не всі вчені розділяють думку, що єдиною метою цих досліджень є клітинна терапія. Вони вважають, що дослідження стовбурових клітин є досить цінним і саме по собі.

Сьогодні в Україні дозволено проведення клінічних випробувань (Наказ МОЗ України № 630 «Про проведення клінічних випробувань стовбурових клітин», 2008 р.) з лікування наступних патологій із застосуванням стовбурових клітин: панкреонекроз, цироз печінки, гепатити, опікова хвороба, цукровий діабет II типу, розсіяний склероз, критична ішемія нижніх кінцівок. Першим, хто отримав право на проведення клінічних випробувань в галузі застосування стовбурових клітин в Україні, став Інститут клітинної терапії. За допомогою стовбурових клітин пуповинної крові вже успішно проведено лікування десятків пацієнтів з цими захворюваннями.

Питання до самоперевірки.

Тест ( обери 1 вірну відповідь).

1.Створенням біологічних замісників тканини і органів займається:

А – цитотехнологія.

Б- гістотехнологія.

В- вірусологія.

2.Сукупність методів , які використовуються для конструювання нових клітин :

А – цитотехнологія.

Б- гістотехнологія.

В- бактеріологія.

Контрольні питання ( дати письмову відповідь у конспекті.)

1. Як цитотехнології використовують в селекції?

2. Яке значення мають генетична та клітинна інженерія для розвитку теоретичної біології ?

3. Що називається клоном?

4. Для лікування яких патологій сьогодні в Україні дозволено проведення клінічних випробувань із застосуванням стовбурових клітин?

Тема № 6 : Профілактика хвороб людини.

План.

1. Профілактика бактеріальних хвороб людини.

2. Профілактика хвороб людини, які спричинюються паразитичними

одноклітинними еукаріотами

Література:

1. О. В. Тагліна , « Біологія » 10 кл. §39,40.

Основні поняття.

1. Профілактика бактеріальних хвороб людини

Хоча обширна більшість бактерій безневинні або вигідні, деякі хвороботворні бактерії викликають інфекційні захворювання. Найзагальнішою бактеріальною хворобою зараз є туберкульоз, який викликається бактерією Mycobacterium tuberculosis, яка вбиває близько 2 мільйонів чоловік у рік, здебільшого в Південній та Центральній Африці. Хвороботворні бактерії викликають і інші глобально важливі хвороби, наприклад пневмонію, яку можуть викликати багато бактерій, таких як Streptococcus і Pseudomonas, і харчові отруєння, які можуть викликати такі бактерії як Shigella,Campylobacter і Salmonella. Хвороботворні бактерії також викликають такі інфекції як стовбняк, черевний тиф, дифтерит, сифіліс і проказа.

Бактеріальні інфекції часто можуть лікуватися за допомогою антибіотиків, які називаються бактеріцидними, якщо вини вбивають бактерій, або бактеріостатичними, якщо вони тільки запобігають росту бактерій. Існує багато типів антибіотиків і кожен клас інгібує процес, відмінний у патогені порівняно з хазяїном. Антибіотики використовуються як для лікування хвороб людей, так і в інтенсивному сільському господарстві, щоб просувати ріст тварин, але таке використання сприяє швидкому розвитку резистентності (стійкості до антибіотиків) у бактерій.

Інфекції можна запобігти і антисептичними заходами, наприклад стерилізуванням шкіри перед проникненням голкою шприца, і правильним доглядом катетерів в медицині. Хірургічні і зубні інструменти також мають бути простерилізованими щоб запобігти забрудненню і бактеріальним інфекціям. Дезинфікуючі засоби, наприклад, вибілювачи, використовуються для знищення бактерій та інших патогенів на поверхнях, щоб запобігти забрудненню і скоротити ризик інфекції.

Для профілактики бактеріальних хвороб вживають різні системи заходів. Одна з найдавніших — ізоляція хворих і карантин. Хворих відокремлюють від здорових людей до моменту одужання, щоб запобігти поширенню збудипків. Під час карантину ізолюють здорових людей, які контактували із хворими й могли заразитися від них. Таких людей ізолюють, щоб запобігти подальшому поширенню хвороби. Друга система заходів спрямована на розрив механізму передачі хвороби. Наприклад, для розриву крапельного шляху передачі можна використати марлеві пов'язки, а для того щоб запобігти передаванню збудника через воду — її слід знезаразити. Знижують вірогідність хвороб і такі заходи, як кип'ятіння питної води, правильна обробка харчових продуктів, дотримування правил особистої гігієни (мити руки перед вживанням їжі, тримати тіло в чистоті тощо). Третя система заходів спрямована па вироблення несприйнятливості людини до бактеріальних хвороб. Для цього роблять щеплення (наприклад проти дифтерії), вживають вітаміни, які підвищують стійкість організму тощо.

Бактеріальні хвороби часто супроводжуються підвищенням температури, погіршенням самопочуття. Вопи потребують негайного лікування. Несвоєчасне звернення до лікаря та недотримання його порад може призвести до смерті хворого. Бактеріальні захворювання лікують за допомогою антибіотиків та інших лікарських засобів. Боротьба із хвороботворними бактеріями здійснюється різними способами: стерилізацією, пастеризацією, дезінфекцією тощо. Стерилізація це процес повного знищення бактерій та їхніх спор під дією температури понад 100 С, а також ультрафіолетових променів, ультразвуку тощо. Пастеризація кількаразове нагрівання продукту до температури 60-70 С. Її запровадив видатний французький мікробіолог Луї Пастер, на честь якого вона й названа. Дезінфекція спрямована на знищення хвороботворних бактерій хімічними речовинами — формаліном, спиртом, хлорним вапном тощо. Отже, основними заходами профілактики бактеріальних хвороб є ізоляція хворих, розрив механізму передачі хвороби та вироблення несприйнятливості до хвороби.

2.Профілактика хвороб людини, які спричинюються паразитичними одноклітинними еукаріотами.

Лямблії – група найпростіших, паразитів хребетних та деяких безхребетних, що налічує більше 100 видів. Lamblia intestinalis є паразитом людини.

Захворювання виникає, коли цисти паразита потрапляють до організму людини. В кишечнику цисти розчиняються та вегетативна клітина починає розмножуватись. При лямбліозі спостерігаються дуоденіт, ентероколіт, диспепсичні розлади (нудота, печія), ураження печінки (гепатит).

Дизентерія амебна

Захворювання виникає в результаті проникнення і розмноження в тканинах товстої кишки дизентерійної амеби . Захворюваність носить, як правило, спорадичний характер (тобто окремі випадки). У більшості тих, що заразилися дизентерійна амеба розмножується лише у вмісті верхніх відділів товстої кишки, не викликавши ні уражень стінки кишки, ні порушень діяльності кишечника. Такі особи є здоровими носіями і джерелом поширення хвороби. Зараження може статися від хворого в хронічній стадії хвороби, що виділяє з калом цисти дизентерійної амеби (зберігаються в зовнішньому середовищі протягом декількох тижнів) після дефекації.

Профілактика: поліпшення очищення території, водопостачання і каналізації населених місць; підвищення санітарної культури населення; дотримання правил особистої гігієни, правильна кулінарна обробка і зберігання харчових продуктів. Бацилоносії не допускаються до роботи в продуктових магазинах, харчових підприємствах, в системі водопостачання і до обслуговування дітей. У дитячих колективах застосовують бактеріофаг.

Малярійний плазмодій- це збудник одного з найнебезпечніших захворювань людини - малярії.

Переносять його від хворої людини до здорової кровососні малярійні комарі.Під час укусу зі слиною комара у кров здорової людини проникають рухливі клітини плазмодія.Спочатку паразит потрапляє до клітини крові-еритроцити.В них паразит живиться,росте і знову розмножується множинним поділом клітини.Розвиваються спочатку в клітинах печінки в екзоеритроцитарні шизонти, що дають початок так званій прееритроцитарній шизогонії. Розпадаючись на велику кількість мерозоїтів, екзоеритроцитарні шизонти дають початок еритроцитарній стадії паразита. В еритроцитах вони проходять кілька стадій з утворенням мерозоїтів, які виходять у плазму крові і знову проникають в еритроцити. У цей час у людини настають приступи малярії, підвищується до 40—41 °С температура, її лихоманить. Такі приступи повторюються через кожні 2—3 доби. .Для збудника малярії (плазмодія) характерна зміна двох хазяїв: людини і комара, при цьому відбувається чергування статевого і безстатевого розмноження. Статеве розмноження плазмодіїв відбувається в тілі різних видів малярійних комарів, безстатеве — в тілі людини. 

Питання до самоперевірки.

Завдання на встановлення відповідності.

А	туберкульоз, пневмонія стовбняк, черевний тиф, дифтерит, сифіліс і проказа.	1
Б	Лямблії , дизентерійна амеба ,малярійний плазмодій	2
В	Заходи з переривання життєвого циклу паразита.	2
Г	ізоляція хворих і карантин	1

1. Пов’язане з Бактеріальними хвороби.

2. Пов’язане з хворобами викликаними одноклітинними еукаріотами.

Контрольні питання ( дати письмову відповідь у конспекті.)

1. Які є заходи профілактики захворювань, що спричинюються хвороботворними бактеріями?

2. Які заходи проводять при карантині?

3. Які головні складові профілактики хвороб людини?

4. Опишіть одну хворобу людини ( на вибір).

Тема № 7 : Діагностування вад розвитку людини та їх корекція.

План:

1. Актуальність проблеми

2. Профілактика захворювань і виникнення вад розвитку плода.

3. Вади розвитку

Література:

М.Є Кучеренко, Ю.Г.Вервес, « Біологія » 10-11 кл. §46,47.

Основні поняття.

1. Актуальність проблеми.

Надзвичайно актуальною проблемою сьогодення залишається проблема вроджених вад розвитку (ВВР), які протягом останніх років

посідають провідне місце серед причин малюкової смертності (20-35%).

За даними ВООЗ 2,5-3% новонароджених у світі мають прояви різних

дефектів розвитку, при цьому близько 1% - інші хвороби, 0,5% хромосомні

аномалії й 1,5-2% вроджені вади розвитку. До кінця першого року частота

ВВР досягає 5-7% за рахунок не виявлених при народженні вад розвитку

зору, слуху, нервової та ендокринної системи”. В Україні частота

вродженої та спадкової патології серед новонароджених складає близько

5%.

У випадку виявлення у дитини ВВР ефективність лікування залежить від

адекватності надання невідкладної допомоги, своєчасності та умов

переводу в хірургічний стаціонар, рівня передопераційної підготовки,

раціонального оперативного втручання та адекватного післяопераційного

ведення хворого.

Несвоєчасна або неповна діагностика є основним джерелом діагностичних помилок, які негативно впливають на прогноз життя і здоров’я дитини.

Ефективність хірургічного лікування вітальних вроджених вад розвитку

залежить також від коректної пренатальної діагностики, що дозволяє

проведення спеціалізованих заходів новонародженому в перші години

життя і, таким чином, знижує частоту інфекційних ускладнень та підвищує життєздатність малюків

Встановлено, що близько 4 % немовлят мають спадкові хвороби Деякі хвороби, пов’язані із зміною числа хромосом, лікують гормонами. Розвитку деяких спадкових хвороб можна запобігти спеціальною дієтою. Приблизно в одному випадку на десять тисяч новонароджених дитина має спадкову хворобу, пов’язану з відсутністю ферментів, які необхідні для заспокоєння молочного цукру. Якщо діагноз буде поставлено несвоєчасно і дитину годувати грудним молоком, у неї розвинеться недоумкуватість. Якщо ж діагноз поставлено вчасно і дитина переведена на штучне вигодовування, вона розвиватиметься нормально. З цього прикладу можна зробити висновок, що поява спадкової хвороби не фатальна. На жаль, слід зазначити, що при цьому хоча хвороба й не фатальна, однак це призводить до зростання кількості небажаних алелів у популяції. Звідси випливає важливість завдання медицини й охорони здоров'я т— вивчення спадкових хвороб, розроблення методів їх профілактики, діагностики і лікування. Особливо великого значення слід надавати розробці методів профілактики спадкових хвороб.

Нині у великих містах нашої країни створено медикогенетичні консультації. Це одна із форм профілактики спадкових хвороб, куди можуть звернутися за порадою здорові батьки дітей, що мають якісь дефекти, або хворі на спадкові хвороби; батьки, один з яких хворіє на спадкову хворобу; здорові батьки, що мають родичів з дефектом розвитку або хворих на спадкові хвороби; подружжя, які перебувають у кровноспорідненому шлюбі, та ін.

2. Профілактика захворювань і виникнення вад розвитку плода.

Профілактикою захворювань і виникнення вад розвитку плоду є охорона та нормальний перебіг вагітності. Необхідну інформацію можна отримати під час обстеження самого плоду або стану вагітної жінки.   Для безпосереднього дослідження плоду часто застосовують УЗД-хвилі. З їх допомогою можна встановити положення плоду, його масу та розміри, а також виявити порушення розвитку дитини та зміни в системах органів. для виявлення вад і захворювань зародка проводять біохімічні та цитологічні дослідження.   У крові матері за допомогою імунологічних та біохімічних методів визначають кількість та види антитіл, вміст гормонів, ферментів, цукрі… Також досліджують матково-плацентарний кровообіг. Дивлячись на певні зміни при дослідженні необхідно усунути чинники, які негативно впливають на ембріональний розвиток та попередження і зниження смертності новонароджених. Профілактика спадкових хвороб спрямована також на ослаблення дії мутагенних факторів: зменшення опромінення природними і штучними джерелами, зниження вмісту хімічних мутагенів у навколишньому середовищі (промислових відходів, речовин побутової хімії, пестицидів). Слід нагадати, що хімічні речовини (алкоголь, нікотин, наркотики), потрапляючи в організм, можуть змінювати нормальну послідовність нуклеотидів у ДНК і структурі хромосом, порушувати процес розподілу хромосом під час мейозу. Це може призвести до виникнення спадкових хвороб і аномалій розвитку.

У чоловіків, які систематично вживають алкоголь, понад 65 % сперматозоонів стає нерухомими і не здатними до запліднення. У період вагітності алкоголь із крові матері швидко потрапляє у кровоносну систему плода і може спричинити характерні вади його розвитку. У медичній літературі вони дістали назву алкогольного синдрому плода. Новонароджені з цим синдромом мають зменшені розміри голови, укорочений ніс і маленьке підборіддя, вузький розріз очних щілин. Більшість подібних дітей відстає у фізичному і розумовому розвитку, у деяких спостерігаються вроджене незарощення верхньої губи ("заяча губа"), верхнього піднебіння, багатопалість тощо. Спеціальні дослідження показали, що розвиток цього синдрому частіше відбувається тоді, коли вагітні жінки вживають алкоголь у так звані критичні періоди. Так називають періоди найменшої стійкості ембріона до несприятливих зовнішніх впливів (у зародка людини — перші тижні його розвитку). Тому найнебезпечнішим для ембріона є вживання алкоголю майбутньою матір'ю між 2 і 6м тижнями вагітності.

Більшість вроджених вад обличчя представлені розщілинами, які з'являються внаслідок порушення зростання ембріональних структур або зупинки їхнього розвитку. Внаслідок цього розщілини локалізуються в певних місцях. Ізольована розщілина губи або разом із розщілиною піднебіння - найчастіша аномалія структур обличчя. Розщілина може бути посередині, з двох сторін або з одного боку. Розщілина піднебіння без розщілини губи - значно рідша аномалія, яка є окремою вадою розвитку.

3. Вади розвитку

Вади розвитку виявляються при ультразвукових методах дослідження, перше з яких призначають не пізніше 17 тижнів вагітності. У жінок з чинниками ризику таке дослідження проводиться особливо уважно. При виявленні вади розвитку рекомендується переривання вагітності за медичними показаннями. Гідроцефалія зустрічається у 3-8 з 10 тис. новонароджених. Часто поєднується з іншими видами вад. При виявленні на ранніх термінах показано переривання вагітності. При доношеній вагітності пологи ведуться як завжди, для профілактики травми промежини проводиться розтин промежини. При антенатальной загибелі плоду проводиться краніотомія (плодоразрушающая операція). У 50% випадків результат для плоду несприятливий. У матері можливі травматичні ускладнення, аномалії пологової діяльності, післяпологові кровотечі, післяпологова субінволюція матки. Мікроцефалія. При мікроцефалії спостерігається зменшення об'єму голівки, у дітей при цьому часто спостерігається пониження розумового розвитку. При вираженому зменшенні, особливо при поєднанні з іншою патологією, показано переривання вагітності. Незначне зменшення за відсутності інших чинників розвитку може трактуватися як індивідуальна особливість розвитку. Аненцефалія характеризується відсутністю півкуль мозку і більшої частини зведення черепа, може бути часткове порушення розвитку середнього і проміжного мозку. Спостерігається витрішкуватість і коротка шия. Частіше зустрічається у особин жіночої поли. Може бути при генетичній патології, внаслідок дії професійних вредностей (радіація, хімічні шкідливості), у наркоманів, токсикоманів, при діабеті. Часто поєднується з іншими видами вад розвитку.

Незарощення спинномозкового каналу (spina bifida) може супроводжуватися грижовим випинанням і витіканням ліквору. Незарощення спинномозкового каналу відноситься до досить поширених видів патології ЦНС. У Європі зустрічається частіше, ніж в Азії. Причина захворювання — генетична патологія. Проте ця патологія може бути при дії на організм вагітної снодійних препаратів, часто вона виникає при діабеті. Може поєднуватися з вадами, особливо з іншими вадами ЦНС і патологією стоп., що прийом фолієвої кислоти під час вагітності дозволяє зменшити ризик цієї патології. Вади розвитку бруньок і мочевыделительных шляхів. Найбільш поширеним видом патології є полікістоз бруньок. Двосторонній процес може привести до загибелі дитини і є свідченням до переривання вагітності при виявленні вади розвитку. При односторонньому процесі питання про переривання вагітності не є категоричним. При гідронефрозі питання про переривання вагітності вирішується залежно від міри вираженості, за відсутності інших вад у разі одностороннього процесу вагітність може бути продовжена. Нині розроблена методика пунктирування бруньки плоду для відкачування зайвої рідини з метою збереження функції. Вроджені вади серця. Прогноз залежить від тяжкості вади і можливості післяпологової реабілітації. Аномалії стінок черевної порожнини і вади шлунково-кишкового тракту. Діафрагмальна грижа, при якій зазвичай відбувається зміщення органів черевної порожнини в грудну, часто поєднується з іншими видами патології, високий відсоток мертвонароджень і смертності новонароджених. При виявленні показано переривання вагітності в першій половині. Аномалії лицьових структур і шиї. Найбільш типовими видами патології є тріщини губи і неба. Тріщина губи (раніше такий дефект називали «заяча губа») відноситься до поширених дефектів, пренатальна ультразвукова діагностика такого дефекту важка. У розвитку такої аномалії мають велике значення спадкові чинники, шкідливі звички, проте помічено, що при прийомі фолієвої кислоти під час вагітності знижується ризик виникнення аномалії. Прогноз сприятливий, хірургічні косметичні методики дозволяють добитися корекції. Правда, ці операції робляться через декілька місяців після народження. Можуть бути проблеми з природним вигодовуванням. Серйознішим є поєднання тріщини губи і тріщини неба. В цьому випадку частіше бувають поєднання з іншими вадами, і корекція дефекту важча. Може залишитися гнусавість голосу. Великі складнощі з годуванням дитини. Аномалії кінцівок. Найбільш частими вадами є збільшення числа пальців (полидактелия), зрощення пальців і зменшення їх числа (синдактелия), може бути укорочення кінцівок (пиромелия), відсутність кінцівок (амелия) або частини кінцівок (гемімелія), зрощення нижніх кінцівок в одну («сирена») та ін. Вади розвитку статевої системи. Рідко діагностуються у внутріутробному періоді, можуть виявлятися в періоді новонароджено, а у дівчаток іноді вже в періоді статевого дозрівання і навіть пізніше. Генетичні захворювання іноді виявляються під час вагітності за допомогою спеціальних досліджень. Обличчям з групи ризику (спадковість, вік, шкідлива професія) потрібне обстеження в генетичних центрах. Гемолітична хвороба плоду. Це захворювання виникає у зв'язку з несумісністю крові матері і плоду. Найчастіше це зустрічається у зв'язку з несумісністю по резус-фактору за наявності у матері резус-негативної крові, а у дитини — резус-позитивною. Це вірогідно за наявності резус-позитивної крові у батька дитини. Чим більше вагітностей було у жінки, тим вірогідніше ускладнення. Рідше гемолітичні зміни можуть розвиватися у зв'язку з несумісністю по групі крові АВО.

Питання до самоперевірки.

Тест ( обери 1 правильну відповідь)

1. Скільки % складають вроджені вади розвитку (ВВР), які протягом останніх років посідають провідне місце серед причин малюкової смертності ?

а) 20-35%

б) 40-50%

в) 50-70%.

2. У період вагітності алкоголь із крові матері швидко потрапляє у кровоносну систему плода і може спричинити характерні вади його розвитку. У медичній літературі вони дістали назву :

А)спадкові;

Б)синдрому імунодефіциту;

В)алкогольного синдрому плода.

Контрольні питання ( дати письмову відповідь у конспекті.)

1. Дайте визначення мутаціям, як вони виникають?

2. Які типи мутацій існують?

3. Які геномні мутації бувають у людини?

4. Який вплив на плод людини має алкоголь?

5. Як корегують виникнення вад розвитку плода.?

Тема № 8 : Поведінка та пристосування рослин і тварин в природі

План:

1.Поведінка рослин і тварин в природі та її форми.

2. Пристосування рослин і тварин в природі

Література:

М.Є Кучеренко, Ю.Г.Вервес, « Біологія » 10-11 кл. §30,31.

Основні поняття.

1.Поведінка рослин і тварин в природі та її форми.

Під поведінкою організмів розуміють їхню здатність змінювати свої дії, реагувати на вплив внутрішніх і зовнішніх факторів.

Форми поведінки можуть бути різноманітними. Якщо поставити кімнатну рослину у вазоні на підвіконня, то за декілька днів можна помітити, що її листя повернулося до вікна. Суцвіття соняшника теж повертається до сонця. Оскільки рослини закорінені в ґрунті, рухатися можуть лише окремі їхні частини. Прикладком рухів рослин можуть бути згортання листків мімози, кислиці, якщо до них доторкнутися, а також обертання виткого стебла квасолі, гороху навколо опори.

Поведінка тварин більш різноманітна та складна, оскільки вони можуть пересуватися і, отже, змінювати умови існування. Тому в них дуже добре розвинені органи руху, чуття й нервова регуляція. Можна навести такі приклади поведінки тварин: полювання хижаків чи комахоїдних тварин, вигодовування пташенят дорослими птахами, шлюбні ігри, міграції, тобто подорожі, які здійснюють тварини суходолом, морем, повітрям тощо.

Усі форми поведінки тварин можна об’єднати у дві групи —вроджені та набуті. Харчова поведінка й міграції належать до вродженої форми поведінки. Прикладом набутої поведінки може слугувати навчання — процес набуття організмом власного досвіду. Так, дорослі птахи навчають пташенят знаходити їжу та уникати небезпеки.

Пристосування організмів до умов існування зумовлюють не тільки різні форми поведінки, а й особливості їхньої будови, процесів життєдіяльності, що забезпечують можливість існування організмів у певних умовах довкілля. Так, наприклад, тварини із захисним забарвленням або формою тіла стають менш помітними для ворогів. У нашій місцевості багато птахів та звірів, які змінюють темне літнє забарвлення на світле зимове, пристосовуючись таким чином до барв довкілля.

І навпаки, забарвлення і поведінка тварин можуть бути дуже помітними. Так, яскраво забарвлені отруйні (колорадський жук, сонечко) або жалоносні (оси, бджоли) комахи «сповіщають» про небезпечність зустрічі з ними. А погрозливі пози різних змій та хижаків відлякують ворогів. Разом із тим привабливе яскраве забарвлення та специфічна поведінка забезпечують гуртування тварин у зграї або зустріч особин різних статей.

Приклади пристосування до умов довкілля можна побачити в організмів, які живуть в умовах недостатньої зволоженості (кактуси, верблюди), у ґрунті (кроти, сліпаки), у воді (риби, водорості) тощо.

2. Пристосування рослин і тварин в природі

Немає такої ділянки земної поверхні, де б не мешкали живі істоти. Основними умовами існування організмів є наявність небідної кількості води, світла, тепла, повітря, продуктів живлення. На нашій планеті вони надзвичайно різноманітні Як вдається їм вижити і на засніжених вершинах гір, і в пустелях, і в глибинах океану? Для цього тварини і рослини мають різноманітні пристосування. Чимало з них вам добре відомі, тож пригадаємо їх.

Пристосування до існування в умовах різного зволоження

До життя в умовах недостатньої кількості води наземні організми пристосувалися по-різному. Одним рослинам допомагає виживати довгий корінь, що проникає на значні глибини, дістаючись навіть до підґрунтових вод. Він може перевищувати наземну частину у 50 разів і більше. Корінь інших рослин розгалужується у верхніх шарах ґрунту, аби вбирати якнайбільше вологи, що з'являється з короткочасними дощами. Є рослини, які накопичують воду у м'ясистих листках та стеблах. Чим товстіші стебло і листки, тим більше вологи запасається в них, а отже, рослина може довше обходитися без води. У деяких рослин (як-от кактусів) листки перетворилися на колючки. Вони допомагають рослинному організму економно випаровувати воду вдень і вбирати вологу з повітря вночі.

Тварини - мешканці посушливих місцевостей (комахи, павуки, скорпіони, змії) - утримують вологу в організмі за допомогою особливих покривів тіла. Верблюд може не споживати воду тривалий час, бо п'є її одразу велику кількість (за лічені хвилини він здатен випити понад 100 л води). А ще він одержує воду в результаті хімічних реакцій, що відбуваються із жиром, накопиченим у горбах.

Як організми пристосовуються до різного освітлення

Наскільки важливою є роль світла в житті рослин вам уже відомо. Але потреба у світлі у них різна. Так, береза потребує світла більше, ніж дуб, тому й росте на узбіччях чи галявинах лісу. А тіньовитривалий дуб може зростати і в його гущавині. Ряст і проліски цвітуть, коли на деревах ще немає листків, які б перешкоджали проникненню світла. У листків із черешками листкова пластинка змінює своє розташування відносно напрямку сонячних променів . У багатьох рослин узимку, коли світловий день коротшає, опадає листя.

Зміна дня і ночі також впливає на поведінку живих істот. Так, є рослини, що на ніч стуляють листки (квасениця) чи пелюстки квіток (кульбаба). Проте є рослини, які, навпаки, розкривають квітки саме вночі, коли вилітають нічні метелики (матіола). Більшість тварин активні вдень і відпочивають уночі, наприклад свійські тварини. А от кажанів і сов світлої частини доби не видно. Вони сплять у схованках. Ці тварини впевнено полюють уночі.

Температура як умова існування живих організмів

У природі є тварини зі сталою температурою тіла, яка не залежить від температури середовища (ссавці, птахи). їх називають теплокровними. Пристосуванням до зимових холодів у них є густа шерсть чи пір'я, чималі запаси підшкірного жиру. Є також тварини, які не мають сталої температури тіла (комахи, риби, жаби, ящірки, змії та інші). Вони дістали назву холоднокровних тварин. Температура їхнього тіла залежить від температури довкілля.

Спекотного літа ссавців захищає від перегрівання здатність випаровувати воду через шкіру. Так вони регулюють температуру свого тіла. Виділення поту в людини - теж пристосування до регулювання температури тіла.

Пригадайте, багато тварин готуються до холодів заздалегідь: роблять запаси їжі, облаштовують нори і кубла, вистилаючи їх сухотрав'ям чи пухом. Деякі з них з настанням холодів впадають у сплячку.

У спекотні дні більшість тварин перебуває у схованках (норах, зариваються у пісок), а вночі, коли температура повітря знижується, тварини виходять на полювання. Як бачимо, така поведінка цих тварин зумовлена зміною температури.

Життєдіяльність холоднокровних тварин значною мірою залежить від температури зовнішнього середовища. За низької температури в їхньому організмі надто повільно відбуваються обмін речовин і перетворення енергії. Тому взимку вони впадають у стан заціпеніння, а з настанням весняного тепла відновлюють свою активність.

Рослини захищають себе від перегрівання, випаровуючи воду через продихи. А коли води недостатньо в ґрунті? На цей випадок у рослин також є пристосування. Наприклад, восковий наліт і пухнасті ворсинки на листках чи плодах, зменшені розміри листкових пластинок тощо.

Рослинам і тваринам потрібне повітря

В атмосфері для дихання наземних живих істот повітря цілком достатньо. А от у воді його значно менше. Тому там мешкають організми, які змогли пристосуватися до таких умов. Що це за пристосування?

Пригадайте, що риби дихають за допомогою зябер. А як дихають ссавці і комахи - мешканці водойм? Тюлені, кити перед пірнанням вдихають велику кількість повітря. Його вистачає на десятки хвилин перебування під водою. При цьому кисень економно витрачається клітинами організму. Жук-плавунець, хоча і мешкає у воді, дихає атмосферним повітрям. На кінчику його черевця є дихальця. Періодично жук піднімається до поверхні і тримає його над водою. Ще цікавіше пристосування для дихання атмосферним повітрям павука сріблянки. Ця тварина мешкає у водоймах. Під водою вона будує гніздо з павутини і за допомогою спеціальних волосків на черевці заповнює його повітрям.

Ви вже знаєте, що рослинам для створення органічних речовин необхідний вуглекислий газ. Він надходить у рослину через продихи, розміщені з нижнього боку листків. А як бути рослинам, чиї листки лежать на поверхні води, як-от латаття біле, глечики жовті. їхнє пристосування полягає в розташуванні продихів на верхній стороні листкової пластинки. Цим вони забезпечують рослину не тільки повітрям для дихання, а й вуглекислим газом для живлення. Неорганічні речовини для живлення рослин надходять з ґрунту тільки в розчиненому вигляді, тому наступним пристосуванням рослин є різна форма та довжина кореня, здатного вбирати разом із водою ці речовини.

Є рослини, які дуже дивно пристосувалися до нестачі в ґрунті чи воді певних речовин.  Вони стали хижаками. Наприклад, росичка - мешканка боліт, навчилася полювати на комах, павуків. Ворсинки її листків виділяють прозору липку речовину.

Живлення — умова, без якої не існують ні рослини, ні тварини

Приваблена нею комаха в'язне у цій речовині, листок згортається і виділяє інші речовини, що перетравлюють комаху. Багато птахів на зиму відлітають у теплі краї. Вчені пов'язують це з тим, що з настанням холодів зникає їхній основний корм (черв'яки, комахи, насіння). Таке пристосування забезпечує птахам належне живлення протягом року.

Досить поширеним у поведінці тварин є чатування на здобич, об'єднання у зграї та стада, долання великих відстаней у пошуках їжі.

Які ще пристосування є у рослин і тварин

Різноманітними є пристосування рослин, що сприяють запиленню. Так, комах-запилювачів у рослинах приваблює нектар. Він є їхньою поживою. Багато рослин мають квітки з яскравим забарвленням і приємним запахом. Але є рослини, квітки яких неприємно тхнуть гнилим м'ясом. Зрозуміло, що їхніми запилювачами є мухи. Усім вам відомі пристосування рослин до поширення плодів на великі відстані. Це і крильця, і летючки, і гачечки, і соковитий смачний м'якуш плоду, і безліч інших.

У тварин спостерігають різноманітні види шлюбної поведінки та турботу про потомство.

Питання до самоперевірки.

Диктант ( закінчи речення.).

Під поведінкою організмів розуміють їхню здатність змінювати свої дії, реагувати на вплив внутрішніх і зовнішніх факторів. Усі форми поведінки тварин можна об’єднати у дві групи —вроджені та набуті.

Живлення — умова, без якої не існують ні рослини, ні тварини

Контрольні питання ( дати письмову відповідь у конспекті.)

1. Дайте визначення наступним поняттям:

А) тропізми;

Б) фототропізми;

В)фотонастії;

Г) термонастії;

Д) сейсмонастії.

2. Що лежить в основі тропізмів та настій?

3.Які фактори здатні викликати пристосування рослин та тварин?

4. Опишіть приклади пристосувань рослин та тварин.

Тема № 9 : Природоохоронна діяльність.

План.

1. Збереження видового біорізномаїття.

2. Червона книга України .

3. Природоохоронні території.

Література:

1. М.Є Кучеренко, Ю.Г.Вервес, « Біологія » 10-11 кл. §72.

2. М.Є Кучеренко, Ю.Г.Вервес, « Біологія » 11 кл. §38,39,40,41.

О сновні поняття.

Питання до самоперевірки.

Тест ( обери 1 вірну відповідь).

1. Природоохоронні науково – дослідницькі установи, створенні з метою збереження в природному стані типових для даної місцевості чи унікальних природних комплексів, вивчення природних процесів або явищ , що в них відбуваються, розроблення наукових основ охорони природи:

А) заповідник,

Б) заказник,

В) національний парк.

2. Скільки років має бути відсутня інформація про вид ,що це є підставою для занесення виду до Чорного списку?:

А) 200 Б) 100 В)50.

Контрольні питання ( дати письмову відповідь у конспекті.)

1. Скільки на території України видів тварин і рослин потребує охорони?

2. Скільки заповідників діє на території України? Назвіть їх.

3. Скільки національних парків діє на території України? Назвіть їх.

4. Чому важливо охороняти не окремі види , а все біологічне різномаїття?

Тема № 10 : Екологічна криза сучасності.

План.

1. Локальна екологічна криза.

2. Глобальна екологічна криза.

Література:

М.Є Кучеренко, Ю.Г.Вервес, « Біологія » 10-11 кл. §70, 71.

Основні поняття.

1.Локальна екологічна криза.

Екологічна криза — оборотний критичний стан довкілля, загрозливий існуванню людини і невідповідність розвитку продуктивних сил і виробничих стосунків, що відображає. Господарська діяльність людства протягом останнього століття привела до серйозного забруднення нашої планети всілякими відходами виробництва. Повітряний басейн, води і грунт в районах крупних промислових центрів часто містять токсичні речовини, концентрація яких перевищує гранично допустиму (ГДК). Оскільки випадки значного перевищення ГДК достатньо часті і спостерігається зростання захворюваності, пов'язаної із забрудненням природного середовища, в останні десятиліття фахівці і засоби масової інформації, а услід за ними і населення стали вживати термін "екологічна криза" (ЕК). Перш за все, слід розділити поняття "Локальний ЕК" і "глобальний ЕК". Локальний ЕК виражається в місцевому підвищенні рівня забруднень - хімічних, теплових, шумових, електромагнітних - за рахунок одного або декількох близько розташованих джерел. Як правило, локальний ЕК може бути більш менш легко здоланий адміністративними і економічними заходами, наприклад, за рахунок вдосконалення технологічного процесу на підприємстві-забруднику або за рахунок його перепрофілювання або навіть закриття.

2.Глобальна екологічна криза.

Багато серйознішу небезпеку представляє глобальний ЕК. Він є наслідком всієї сукупності господарської діяльності нашої цивілізації і виявляється в зміні характеристик природного середовища в масштабах планети і, таким чином, небезпечний для всього населення Землі. Боротися з глобальним ЕК набагато важче, ніж з локальним, і ця проблема вважатиметься вирішеною лише в разі мінімізації забруднень, вироблених людством, до рівня, з яким природа Землі буде в змозі впоратися самостійно. В даний час глобальний ЕК включає чотири основні компоненти: кислотні дощі, парниковий ефект, забруднення планети суперекотоксикантами і так звані озонові діри. Кислотні дощі — це атмосферні осідання, pH яких нижче чим 5,5. Закисляння опадів відбувається унаслідок попадання в атмосферу оксидів сірки і азоту. Джерела SO2 в основному пов'язані з процесами згорання кам'яного вугілля, нафти і природного газу, що містять в своєму складі сіроорганічні з'єднання. Частина SO2 в результаті фотохімічного окислення в атмосфері перетворюється на сірчаний ангідрид, створюючи з атмосферною вологою сірчану кислоту. Важливим джерелом SO2 є кольорова металургія: виробництво міді, нікелю, кобальту, цинку і інших металів включає стадію випалення сульфідів. Оксиди азоту - попередники азотної кислоти - потрапляють в атмосферу головним чином у складі димових газів казанів теплових електростанцій і вихлопів двигунів внутрішнього згорання. При високих температурах, що розвиваються в цих пристроях, азот повітря частково окислюється, даючи суміш моно- і діоксиду азоту.

Кислотні осідання (їх pH інколи досягає 2,5) згубно діють на біоту, технічні споруди, витвори мистецтва. Твердо встановлено, що під дією кислотних дощів і снігів за 1955-1985 роки сильно знизився водневий показник тисяч озер Європи і Північної Америки, а це, у свою чергу, привело до різкого збіднення їх фауни і загибелі багатьох видів організмів. Кислотні осідання викликають деградацію лісів: у Північній Європі від них сильно постраждало приблизно 50% дерев. При пониженні pH різко посилюється ерозія ґрунту і збільшується рухливість токсичних металів. Парниковий ефект обумовлений нагрівом внутрішніх шарів атмосфери за рахунок поглинання "парниковими газами" (перш за все CO2) основної інфрачервоної (ГИК) частини теплового випромінювання поверхні Землі, що нагрівається Сонцем. Цей ефект може привести до істотної зміни клімату, яка багата непередбачуваними наслідками, наприклад до підвищення рівня Світового океану і затоплення низовинних ділянок суші із-за танення арктичних і антарктичних льодів. Зростання концентрації CO2 в атмосфері на 20% протягом останніх 100 років - строго доведений факт. Основні джерела "додаткового" вуглекислого газу - це топки теплових електростанцій, автомобільні двигуни, лісові пожежі, тобто джерела, так або інакше пов'язані з техногенною діяльністю людини. Наступний компонент глобального ЕК — забруднення поверхні Землі суперекотоксикантами, до яких відносяться хлордіоксини, поліхлоровані біфеніли, поліциклічні ароматичні вуглеводні, деякі важкі метали (в першу чергу свинець, ртуть і кадмій) і, нарешті, довгоживучі радіонукліди. Всі ці забрудники є ксенобіотиками і потрапляють в довкілля в результаті аварій на хімічних виробництвах, неповного згорання палива в автомобільних двигунах, неефективного очищення стічних вод, катастроф на ядерних реакторах і навіть згорання полімерних виробів у вогнищах на садових ділянках. Суперекотоксиканти відповідальні за багаточисельні хвороби, алергії, підвищену смертність, порушення генетичного апарату людини і тварин. Озоновий шар, розташований на висоті 25 км., як відомо, поглинає небезпечне для всіх живих істот біологічно активне ультрафіолетове випромінювання Сонця (довжина хвилі 240-260 нм). Спостереження за концентрацією озону в цьому шарі, що ведуться лише в останні два десятиліття, фіксують її істотне локальне пониження (до 50% від початкової). Такі місця, що отримали назву "Озонові діри", в основному виявляються над Антарктидою. Для пояснення утворення озонових дір необхідне глибоке розуміння комплексу фізичних, фізико-хімічних і хімічних процесів, що протікають в тропо- і стратосфері, необхідно також враховувати сонячно-земні зв'язки, процеси дегазації Землі, потоки техногенних і ендогенних газів в атмосферу і багато інших чинників. В даний час їх кількісний облік неможливий, тому однозначного пояснення причин виникнення і затягування озонових дір не існує. Проте, засоби масової інформації і багаточисельна навчально-методична література активно поширюють фреонову теорію руйнування озонового шару. Суть її полягає в наступному. Фреони (хлорфторвуглеці) широко використовуються як хладоагентів, вспінювачів пластмас, газів-носіїв в аерозольних балончиках, засобів пожежогасінні і тому подібне Виконавши свою робочу функцію, велика частина фреонів потрапляє у верхню частину атмосфери, де під дією світла руйнується з утворенням вільних атомів хлору по реакції. В такий спосіб один атом хлору може зруйнувати не менше 10 тис. молекул озону. Слідує, проте, відзначити, що уявлення про роль фреонів в руйнуванні озонового екрану нашої планети є всього лише гіпотезою. З її допомогою важко пояснити причини періодичного убування концентрації озону над Антарктикою, тоді як не менше 90% фреонів потрапляють в атмосферу в Європі і США. Відома ще одна гіпотеза появи озонових дір, заснована на взаємодії озону з потоками водню і метану, що поступають в тропосферу через розломи в земній корі, тим більше що географічні координати озонових дір дуже близькі до координат зон розломів в земній корі. Якщо це дійсно так, то коливання концентрації озону слід віднести до природних чинників. Це припущення, проте, не означає можливості неконтрольованого і всеосяжного вживання фреонів в побуті і техніці, оскільки, як і будь-яка штучно синтезована речовина, у великих кількостях воно, безумовно, несе екологічну загрозу. Отже, глобальний ЕК, обумовлений антропогенним втручанням в природні процеси, представляє небезпеку для життя на Землі. Виникає питання: чи може він бути здоланий? Більшість фахівців сьогодні відповідають на це питання позитивно, відзначаючи, проте, що рішення цієї задачі зажадає від людства грандіозних зусиль. Основна складність проблеми полягає в тому, що розвиток цивілізації неминуче спричиняє за собою забруднення місця існування. Розглянемо цю проблему детальніше. Розвиток цивілізації передбачає зростання промислового і сільськогосподарського виробництва, розширення транспортних мереж і засобів пересування і, отже, значне зростання енергоозброєності людства. Розрахунки показують, що приріст народного господарства на нашій планеті повинен скласти сотні відсотків, оскільки в даний час з 6 млрд. землян лише один мільярд живе в гідних умовах. Відмітимо також, що населення Землі постійно зростає і, по найскромніших оцінках, до середини XXI століття досягне 12 млрд. чоловік. В той же час потрібний взяти до уваги і той факт, що організація повністю безвідходних процесів неможлива. Повна ліквідація яких би то не було відходів наводить до збільшення вартості продукції до безкінечності. Ця закономірність справедлива для всіх видів промислової продукції. Розвиток електроенергетики настільки ж неминуче веде до складних екологічних проблем. Ясно, що виробництво електроенергії на основі викопного палива, особливо вугілля, наводить до найважчих забруднень повітряного басейну і поверхні Землі. Тому часто розглядають альтернативні і на перший погляд екологічно чисті джерела енергії: вітрову, сонячну, геотермальну, енергію морських приливів і тому подібне На жаль, великомасштабне виробництво будь-якого вигляду енергії зв'язане з виникненням не менш крупних екологічних проблем. Наприклад, при значному вкладі електростанцій в паливно-енергетичний баланс промислово розвиненої держави (сотні мільйонів тонн умовного палива в рік) для виготовлення тисяч вітряних "коліс" і башт для їх установки припаде приблизно удвічі збільшити виробництво алюмінію, здобуття якого є одним з найбільш екологічно брудних процесів, виділити під станції, що будуються, величезні площі землі і, що найбільш важливе, належить сильно уповільнити, а в межі зупинити вітри, що тисячоліттями переносили тепло і вологу, тобто порушити кліматичну рівновагу планети. Аналогічні або близькі до них проблеми виникнуть при великомасштабному використанні сонячною і інших джерел "дешевої" енергії. Ілюзією є і уявлення про можливість створення екологічно чистого транспорту. Електромотори, якими пропонують замінити двигуни внутрішнього згорання, дійсно відносно чисті екологічно. Проте як джерела струму розглядаються кислотні (свинцеві) або лужні (нікель-кадмієві) акумулятори, що зажадає збільшення виробництва цих зовсім не безпечних металів і виробництв, пов'язаних з їх утилізацією, а також електростанцій для їх зарядки і виробництва тих же металів. Таким чином, в даному випадку відбувається всього лише перенесення екологічних проблем з одного регіону в іншій. Для забезпечення живленням півтора десятків мільярдів населення Землі XXI століття необхідне введення в практику методів інтенсивного сільського господарства, яке забезпечувало б урожаї зернових на рівні 100 ц/га. Такі урожаї можливі лише при великомасштабному використанні хімічних добрив і синтетичних засобів захисту рослин в кількостях приблизно 1 млрд. т зв'язаного азоту і з'єднань фосфору. Отже, йдеться про створенні крупної хімічної промисловості, яка, як відомо, не може бути повністю екологічно чистою. В умовах мешкання значної частини землян в мегаполісах неможливий і екологічно чистий побут. Відходи (а це тонни сміття на одну людину в рік) для своєї утилізації вимагають будівництва сміттєпереробних заводів. Такі заводи екологічно вельми небезпечні, оскільки їх газові викиди, зокрема, містять і хлордіоксини. Отже, ми прийшли до виводу, що розвиток цивілізації неминуче наводить до появи складних екологічних проблем. Проблеми ці настільки важкі і багатопланові, що деякі учені і мислителі серйозно ставлять питання про згортання промислового виробництва і повернення людини до патріархального побуту, характерного для середини або другої половини XIX століття. Але не забуватимемо, що чисельність населення Землі в ті роки була в три рази менше, а середня тривалість життя складала 30 років. Чи захочуть земляни повернутися в минуле? Навряд чи.

Питання до самоперевірки.

Встановити відповідність

визначення	відповідь
виражається в місцевому підвищенні рівня забруднень - хімічних, теплових, шумових, електромагнітних - за рахунок одного або декількох близько розташованих джерел	а) Локальний ЕК
Він є наслідком всієї сукупності господарської діяльності нашої цивілізації і виявляється в зміні характеристик природного середовища в масштабах планети і, таким чином, небезпечний для всього населення Землі.	б) глобальний ЕК

а) Локальний ЕК

б) глобальний ЕК

Контрольні питання ( дати письмову відповідь у конспекті.)

1. Як можна подолати локальний ЕК?.

2. Які чотири компоненти в даний час включає глобальний ЕК?

3. Що передбачає розвиток цивілізації?

4. Що потрібно зробити для створення екологічно стабільного суспільства?

5. Яке рішення екологічної кризи пропонуєте Ви ?

Зміст.

І. Рецензія…………………………………………………………………..2

ІІ Питання до самовивчення з дисципліни ……………………………..3

ІІІ Пояснювальна записка…………………………………………………4

ІV Теми:

1 Неорганічні речовини : вода…………..………………………………5

2 Вітаміни, гормони, фактори росту, їх роль у життєдіяльності

організмів. ………………………………………………………….….7

3 Порушення клітинного циклу і загибель клітин. …………………...10

4 Основні положення сучасної клітинної теорії……………..………...12

5. Біотехнологія : Цитотехнології та Гістотехнології………….………14

6. Профілактика хвороб людини. ………………………………….…….20

7. Діагностування вад розвитку людини та їх корекція. …….…………25

8. Поведінка рослин і тварин в природі………………..…………….…..30

9. Природоохоронна діяльність. ……………………………………….…34 .

10Екологічна криза сучасності……………………………………….…...39

40