29. Феномен «дефектної демократії».

Дефектна демократія або виключаюча - система у якій доступ до влади регулюєтьсяза рахугок дієвого виборного права (присутні рівні, вільні, таємні вибори), але при цьому відсутні гарантії основних громадянских та політичних свобод, а горизонтальний контроль та ефективність дем. легітимності влади суттєво обмежений. Меркель разом з Аурелем Круасан запропонували порівняти західно правову демократію на основі 6 критеріїв: 1Всезагальне виборче право(легітимізація господарства;,доступ до господарства); 2Ефективна монополія на господарство з боку демокр. легітимізованих урядів(монополія на господарство(хто приймає політичні?), претензії на господарство( чи обмежені претензії правлячих груп на господарство чи воно має всезагальний характер)); 3Ліберальна правова та конституційна держава (структура господарства(чи в достатніх межах держ. влада контролюється гілками влади, які взаємно обмежують одна одну),спосіб організації господарства(яким чином здійснюється дотримання норм госп. діяльності)).

Дефектній демократії притаманні такі риси: при всезагальному виборчому праві значний сигмент дорослого населення віддаляється від участі у виборах по расовим, етнічним, статевим, релігійним, політичним, достатковим причинам(Латвія); за ефективної монополії на господарство керують групи ВЕТО(військові , мілітаризовані рухи, міжн. корпорації), які позбавлені представницького доступу до певних політ. сфер у результаті чого виникають територіальні або(та) функціональні анклави(Анклавнв демократія)Турція, Чілі, Пакистан; при ліберальних правах вибрані навільних виборах представники народу відступають від обіцяних принципів.виникає взаємний контроль над владою, корумпованістьз а рахунок судової влади, тенденція монополізації вик. влади правлячою гілкою за рахунок порушення прерогатив парламенту і неповаги політичної системи.характерні порушення гром. прав вик. владою і неефективне застосування цих прав судом(Неліберальна демократія)Росія, Україна, Аргентина, Пд.Корея.

30. Поняття, ознаки, функції, концепції походження держави

Держава – форма організації суспільства, носій публічної влади, сукупність взаємопов’язаних установ та організацій, які здійснюють управління суспільством від імені народу.

Основні риси держави:

• Бере на себе обов’язок реалізації спільної волі або забезпечення всезагальних благ та добробуту.

• Володіє верховною і самостійною владою, формально незалежною від будь-якої організацій або особи, тобто суверенітетом.

• Установлює формально обов’язкові для всіх правила поведінки – правові норми.

• Покликана забезпечувати основні права людини, усіх і кожного, хто перебуває на її території.

• Є офіційним представником усього суспільства, головною формою політичної інтеграції суспільства за його розшарування.

• Є уособленням суверенітету народу (нації) реалізує його право на самовизначення.

• ознаки держави:

• Відділення публічної влади від суспільства;

• Поява професіоналів-управлінців. Класовий характер. Територія. Суверенітет. Легальне право на застосування насилля, примусу. Право на збирання податків

До невiд'ємниx атрибутiв держави, якi є її iдентифiкацiйними символами, належать герб, прапор i гiмн.

Неісторична теорія її висунув Аристотель, проголо­сивши: природа людини як «політичної істоти» визначи­ла їй жити в суспільстві, і тому держава є природним продуктом розвитку людських спільнот.

Теологічна теорія. Охоплює аналогічні за змістом традиційні концепції християнської культури, за якими державна влада виникла з волі надприродного чинника — Бога. Особливого змісту божественне походження держа­ви і влади набуло в теорії Ф. Аквінського.

Патріархальна теорія держа­ва виникла в процесі механічного об'єднання родів у пле­мена, племен у ширші цілісні утворення, аж до держав. Отже, держава є розширеною формою патріархальної влади, що здійс­нюється від імені всіх і для загального блага.

Теорія суспільного договору держава виникає не з волі Бога, а створюється добровільно суспільним до­говором суверенних громадян з правителем за законами людського розуму. Вимоги розуму — це вимоги природ­ного права громадян на життя, свободу, рівність, недотор­каність майна тощо.

Теорія підкорення (конфліктно-насильницька) виникнення держави є результатом завою­вання організованішими і сильнішими групами людей гірше організованих і слабших спільнот.

Класова теорія її основоположниками є К. Маркс і Ф. Енгельс.

Функції держави Головне призначення держави полягає в тому, що вона надає організованості суспільству, управляє його справами, забезпечує цілісність, узгоджує багатоманітні соціальні інтереси.

Внутрішні функції держави:

Економічна або господарсько-організаторська, функція полягає в організації й регулюванні державою економічної діяльності. Реалізується вона через визначення державою стратегії економічного розвитку, його планування чи програмування, видання зако­нодавчих актів з регулювання економічної діяльності, вироблення і проведення податкової політики, виділення кредитів, використання економічних санкцій і стимулів тощо.

Соціальна функція держави полягає передусім в узгод­женні багатоманітних соціальних інтересів — класових, демографічних, етнічних, професійних тощо і забезпеченні на цій основі цілісності та єдності суспільства..Культурно-виховна функція держави спрямована на ство­рення умов для задоволення культурно-освітніх запитів і потреб громадян, формування особистості. За допомогою права держава регулює суспільні відносини й забезпечує елементарний порядок у суспільстві.

Правова функція за допомогою права держава регулює суспільні відносини й забезпечує елементарний порядок у суспільстві.

Зовнішні функції держави реалізуються у стосунках з іншими державами й міжнародними організаціями і спрямо­вані на охорону національних інтересів на міжнародній арені.

Оборонна функція держави полягає в захисті її безпеки, суверенітету й терито­ріальної цілісності від зовнішніх посягань. Дипломатична функція передбачає встановлення, підтримку і розвиток відносин з іншими державами та міжнародними організація­ми.

Функція співробітництва реалізується через здійснення зовнішньої торгівлі, координацію економічної діяльності з іншими державами, участь у міжнародних економічних об'єднаннях тощо.