27. Структурні теорії демократизації. Вплив економіки та релігії на процес демократизації

Структурна теорія демократизації встановлення демократії проходить у результаті серйозних структурних змін усуспільстві. фактори , що впливають на це: формування ринкової економіки, утворення середнього класу,економічний ріст, встановлення громадської політ. Культури, роль релігії, рівень освіти сусп. Домінує точка зору, згідно з якою екон. фактори суттево впливають на процес демократизації сусп., але при цьому вони не є визначними. Демокраитзація можлива якщо екон. зіни приносять із собою інші зміни в суспільстві. Ріст економічного становища сприяє росту рівня взаємовідносин, забоволеннягромадян своїм життям, що міє принципове значення для легітимності демокр. інститутів. Економічний розвиток сприяє розвитку рівня освіти. Встановлено, що найбільш освідчені громадяни сприяють демократизації сусп.

Екон. ріст сприяє збільшенню ресурсів, які розподіляються між соц. групами, що знижує гостроту соц. кофліктів. Також формується середній клас, який є соц. базою демократії. Розвивається торгівля, інвестиції, комунікації, нові технології, що відкриває країну для впливу демокр. ідей.

На 1988р. із 46 демокр. держав 39 були католицистськими або протестанмькими. У країнах з іншми релігіями лише 7 демократичних. Вважають, що негативний вплив на демократизацію чинить іслам та конфуціанство.

28. Процедурні теорії демократизації. Модель переходу до демократії д. Растоу.

Процес переходу до демократїі це результат взаємодії сусп. та елітних груп.це своєрідний наслідок діяльності найбільш важливих політ. угруповань нац. еліти. Растоу одним з перших розробив теорію переходу до демократії ( 70 роки базова теорія): єдиною необхідною посилкою до демократизації є єдність, тому що демократія передбачає існування конфлікту. Це робить суспільство плюралістичним, а відчуття єдності не дає конфлікту зруйнувати націю; перехід до демократії ділиться на три фази: підготовча (іде поляризація інтересів у сусп. і виникає гострий конфлікт),

прийняття рішень(заключаються пакти на основі гром. компромісу що сприяє виробіток та свідоме сприйняття демократичних правил політ гри),

звикання(іде адаптація до демократичних цінностей і закріплення демократичних інститутів). Найвідомішими представниками процедурної теорії демократизації є: Ф.Шміттер, О’Донел, Ханінгтон, Шеворський.

За Філіпом Шміттером є 4 типи переходу до демократії: Нав’язаний перехід – одна з елітних груп, яка ініціювала процес лібералізації нав’язує іншими учасникам процесу свої правила гри(Росія на поч.90р.); Пактований (договірний) перехід – оснований на узгодженні між основними елітнимигрупами відносно розподілу влади та нових політ. норм та процедур(Іспанія, Україна, Пд. Африка); Реформістський – пов’язаний з активним та сильним тиском сусп. на владу, результатом якого є демократизація політ системи(Пд. Корея, Чехословакія); Революція (лютнева револ. в Росії 1917р.)

Шміттер та О’Донелвиділили три стадії: Лібералізація – йде процес інституціоналізації громад. потреб але без перебудови властного апарату, що продовжує контролюавти сусп., виникає опікунська демократія; Демократизація – демонтаж авторитарного режиму, замініа основних структур влади, затвердження демократичних інститутів та процедур. Це результат спільного компромісного рішення демократично настроєних сил при нейтралізації радикалів; Ресоціалізація – звикання громадян до демократичних інститутів і засвоєння ними громадсько політичної культури