- •1 . Історія становлення науки про політику. Основні напрямки в сучасній політології
- •2. Політика як соціальне явище: її сутність і структура.
- •3. Політичне вчення Платона: модель ідеальної держави та її викривлення.
- •4. Політичне вчення Аристотеля: походження та сутність держави, форми державного устрою.
- •5. Політична думка стародавнього Риму: «змішана» форма державного устрою Цицерона.
- •6. Політична думка Середньовіччя: церква та держава в політичних концепціях Фоми Аквінського та Марсилія падуанського.
- •7. Політична думка Відродження. Політичний реалізм н.Макіавеллі.
- •8. Політичні ідеї англійського Просвітництва
- •9. Політичні ідеї французького Просвітництва
- •10. Соціально-політична доктрина марксизму.
- •11. Політичне вчення м. Вебера
- •13. Основні етапи розвитку політичної думки України.
- •14. Влада: сутність, структура, ресурси, функції
- •15. Легітимність влади. Типи легітимного панування.
- •16. Поняття, структура, функції політичної системи суспільства. Модель політичної системи д. Істона.
- •17. Ефективність і стабільність політичної системи.
- •18. Типологія політичних систем.
- •19. Поняття політичного режиму та його типи.
- •20. Тоталітарний режим: сутність, ознаки, різновиди.
- •21. Авторитарний режим: сутність, ознаки, різновиди.
- •22. Сутність та головні ознаки демократичного режиму.
- •23. Сучасні концепції демократії. Теорія поліархії р. Даля.
- •24. Неопатримоніалізм як тип політичного режиму
- •25. Характерні риси політичного режиму сучасної України
- •26. Теорія третьої хвилі демократизації
- •27. Структурні теорії демократизації. Вплив економіки та релігії на процес демократизації
- •28. Процедурні теорії демократизації. Модель переходу до демократії д. Растоу.
- •29. Феномен «дефектної демократії».
- •30. Поняття, ознаки, функції, концепції походження держави
- •31. Федерація як форма державного утрою. Історичні шляхи форсування федерацій
- •32. Унітарна форма державного устрою: сутність та різновиди
- •33. Республіканська форма державного правління: сутність та різновиди
- •34. Монархічна форма державног правління: сутність та різновиди
- •35.Форма правління в Україні.
- •36. Сутність правової та соціальної держави
- •38. Парламент як інститут представництва та узгодження інтересів.
- •39. Сутність, ознаки, функції та типи політичних партій
- •40. Різновиди партійних систем. Специфіка партійної системи України.
- •41. Групи інтересів.Лобізм.
- •42. Мажоритарна виборча система: поняття, переваги, недоліки
- •43. Пропорційна виборча система: поняття, переваги, недоліки
- •44. Поняття політичної ідеології. Лібералізм та неолібералізм.
- •45. Поняття політичної ідеології. Консерватизм і неоконсерватизм.
- •46. Поняття політичної ідеології. Соціал-демократична ідеологія
- •47. Поняття політичної ідеології. Фашизм та неофашизм
- •48.Поняття та структура політичної культури. Типи політичної культури
- •49.Поняття політичного лідерства. Типи політичного лідерства.
- •50. Політична еліта. Типи політичних еліт.
- •51. Поняття, структура, динаміка та функції політичного конфлікту.
- •52.Основні підходи до аналізу мв(міжнар. Відносин): політичний реалізм і неореалізм.
- •53. Основні підходи до аналізу мв(міжнар. Відносин): неолібералізм.
- •54. Основні підходи до аналізу мв(міжнар. Відносин): світ-системна теорія.
26. Теорія третьої хвилі демократизації
Хвиля демократизації - це група переходів від недемократичних режимів до демократичних, що відбуваються у визначений період часу, кількість яких значно перевищує кількість переходів у протилежному напрямку в даний період. До цієї хвилі звичайно відноситься також чи лібералізація часткова демократизація в тих політичних системах, що не стають цілком демократичними.
У сучасному світі мали місце три хвилі демократизації. Кожна з них торкала порівняно невеликого числа країн, і під час кожної відбувалися переходи й у недемократичному напрямку. Вдобавок не всі переходи до демократії відбувалися в рамках цих хвиль. За кожною з перших двох хвиль демократизації випливав відкат, під час якого деякі, хоча і не всі, країни, що зробили колись перехід до демократії, поверталися до недемократичного правління. Найчастіше визначити момент переходу від одного режиму до іншого можна лише умовно. Умовно визначаються і дати хвиль демократизації і відкотів. Проте, частка умовності нерідко буває корисна, так що дати хвиль змін режиму виглядають приблизно в такий спосіб:
a. Перша, довга хвиля демократизації 1828-1926;
b. Перший відкат 1922-1942;
c. Друга, коротка хвиля демократизації 1943-1962;
d. Другий відкат 1958-1975;
e. Третя хвиля демократизації з 1974р.
І хвиля (20рр.ХІХст. – 1926р.): демократію затвердили США, Франція, Англія, Швейцарія. Цебуло спровоковано такими факторами: ріст індустріалізації, урбанізація, формування буржуазії та середнього класу, форм. і орг. робочого класу, зменшення нерівності у сусп. 1926р. - 1942р.1 реверсивна хвиля деякі держави знову повертаються до авторитаризму.
ІІ хвиля (1942р. – поч. 1960р.)збільшення кількості демократичних держав за рахунок результатів ІІ св. Війни. Всього 36 країн(…Італія, Зах.Германія, Австрія, Японія). 2 реверсивна хвиля (кін.60 – до 75р.)великакількість країн третього світу повертається до авторитаризму(Аргентина, Чілі, Турція, Бразилія, Філіпіни).
ІІІ хвиля (поч.74р. падіння авторитаризму в Греції, 75р. падіння диктатури в Португалії(режим Салазара), 77р. падіння диктатури в Іспанії(Ф.Франко)) демократизація Азії та Латинської Америки(83р. Турція, 86р. Філіпіни та Гаїті, 88р. Пд. Корея). 80 – 90 рр. падіння авторитаризму у Європі, 1991р. падіння авторитаризму у СССР. На кінець 1990р. 48% держав планети – демократичні!
Причини: підрив легітимності автор. Режимів; швидкий економічний ріст у 60р.; зміни в доктрині католицької церкви; зміни в політиці провідних світових країн(період розрядки 75р. вторгненнярадянських військ в Авганістан); демонстраційний ефект(ефект снігової кулі). За оцінками деяких вчених може бути ще одна регресивна хвиля.
Застій демократизації в рамках її сучасної третьої порозумівається наступними факторами:
1) слабістю соціальної бази ліберального демократичного транзиту, що виявляється в слабості середнього класу, його незначності (чи недостатньої питомої ваги в соціальній структурі суспільства)
2) слабістю і недостатньою структурованістю цивільного суспільства
3) відсутністю ефективної багатопартійної системи при наявності безлічі дрібних політичних партій, що не в змозі створити реальну дійсну опозицію і мобілізувати громадян для забезпечення ефективного контролю за владними структурами
4) украй слабкою поширеністю серед громадян ліберальної політичної культури.
Разом з тим, на відміну від попередніх десятиліть ми не спостерігаємо і тенденції до нової глобальної хвилі відкоту від демократизації.
По-перше, цьому сприяє нова міжнародна обстановка. Якщо до другої половини 80-х рр., в умовах протиборства двох світових систем і двох наддержав авторитарні режими могли політично лавірувати в цьому протиборстві, а ліберальний Захід ще міг якось виправдати легітимність авторитарних режимів у боротьбі зі світовим комунізмом, то з крахом Східного блоку і розпадом СРСР цей зовнішній фактор легітимації авторитаризму практично зведений на немає.
По-друге, у більшості країн, охоплених третьою хвилею демократизації, відсутні сильні авторитарні рухи, що користалися би підтримкою значної частини населення. По-третє, у багатьох країнах відсутня ефективна ідеологія, що могла б легітимувати виниклий авторитарний режим і обґрунтувати повний відкіт від демократизації.
