61.Сутнісно-видова характеристика витрат підприємства.

Потрібно розрізняти витрати загальні (сукупні) та на одиницю продукції.

Загальні (сукупні) витрати — це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Величина таких витрат залежить від тривалості періоду та кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції розраховуються як се­р. величини за певний період, якщо продукція виготов­ляється постійно або серійно. В одиничному виробництві вит­рати формуються як індивідуальні.

Розрізняють витрати за певною еластичністю, тобто Граничні витрати характеризують приріст на одиницю при­росту обсягу виробництва. Показник граничних витрат використовують для пояснення зміни обсягу виробництва продукції.

Сутнісна характеристика: Ступінь однорідності: Елементні витрати є однорідними і первинними, і мають єдиний економічний зміст. До них віднесемо мате­ріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потре­би, амортизаційні відрахування, інші витрати. Комплексні витрати є неоднорідними за складом, що об’єднують декілька елементів витрат, групують їх за економ при­значенням у процесі калькулювання та організації економічного управління.

Зв‘язок з обсягом виробництва: Постійні витрати є функцією часу, а не обсягом.Вони не залежать від кількості виготовленої продукції . Тільки лише стрибками за істотної зміни вироб. та організ. структури під-ва . До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва й суто управлінські видатки. У практиці виокремлюють у складі постійних умовно-постійні витрати, які змінюються під впли­вом збільшення або зменшення обсягу виробництва, але не істотньо. Змінні витрати—це втрати, у яких загальна величина за пев­ний час залежить від обсягу зробленої продукції. Тут можна назвати пропорційні та непропорційні витрати. Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно об­сягу виробництва-це втирати на сировину, матеріали, відрядну заробітну плату робітників. Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі витрати зростають у більшій мірі, коли збільшення об­сягу виробництва потребує більших витрат на одиницю продукції. Дегресуючі витрати збільшуються повільніше.До них можна віднести витрати на експлуатацію машин та ус­таткування, ремонт, інструмент.

62.Система управління витратами на підприємстві: сутність, значення та принципи функціонування.

Управління витратами — це певне формування витрат за їх місцем,видом та носієм в процесі контролювання рівня витрат і стимулю­вання їхнього пониження.

Система управління витратами має функціональ­ний та організаційний аспекти. Вона вбачає такі функці­ональні підсистеми: 1) пошук чинників що економлять ресурси; 2) облік та аналіз витрат; 3) постійна економія ресурсів і зниження витрат.

Виявлення та використання чинників економії ресурсів і зниження витрат має бути одним із головних обов'язків насамперед керівників і спеціалістів підприємства.

До чинників економії ресурсів і зниження вит­рат відносять безперервне підвищення техніч. та організ. рівнів вир-ва. Таким чином розробляються норми витрат усіх видів матеріальних ре­сурсів.

У процесі планування встановлюються граничні загальні витрати у сфері і в цілому по підприємству та на одиницю продукції. Фак­тичний рівень витрат розраховується за даними бухгалтерсь­кого обліку .У Порівнянняі фактичних витрат з плановими надає аналізу оцінювати роботу вир-ва щодо використання ресурсів, знаходити причи­ни відхилень фактичних витрат , стимулювати їхнє зниження.

Управління витратами передбачає їх диференціа­цію за місцями і центрами відповідальності. Місце вит­рат — це місце де було сформовано(робоче місце, група робочих місць, тощо). Центр відповідальності — єдність місць витрат з відповідальним за їхній рівень. Формування місць витрат і центрів відповідаль­ності здійснюється за функціональною та територіаль­ною ознаками. У першому випадку витрати розташовуються в певній сфері діяльності. У другому Територіальні місця витрат і центриі включають структурні підрозділи підприємства (відділи, дільниці, цехи). Важливе практичне значення має поділ витрат кожного центру відповідальності на прямі і непрямі, змінні та постійні.