2 Питання

В залежності від об’єкта дослідження вчитель фізики може бути науковцем або методистом. Якщо об’єктом дослідження є фізичні явища, якщо вчитель весь свій вільний час проводить фізичні досліди, створює саморобні прилади, цікавиться науковою літературою, то його сміливо можна назвати науковцем, навіть якщо блискучих перемог він не досягнув, а робить все це лише для власного інтересу, головне щоб в ході своїх досліджень він отримував якісь результати та аналізував їх.

Вчителя фізики можна назвати методистом, якщо він досліджує відносини між учнями, індивідуальні особливості сприйняття матеріалу, вплив різних видів уроків на засвоєння знань, умінь та навичок, вплив оцінки на активність школярів тощо.

Ідеальним можна вважати такого вчителя фізики, який би за допомогою педагогічних методів та прийомів зумів передати свою любов до науки вихованцям, вміло розвивав їх здібності.

В сучасній науці виділяють чотири рівня засвоєння знань, умінь та навичок: початковий, середній, достатній та високий. За Атаманчуком розрізняють сім рівнів засвоєння навчального матеріалу: наслідування, розуміння головного, завчені знання, повне володіння знаннями, переконання, уміння застосовувати знання, навичка. Починати варто із завдань початкового рівня складності, тому що успіхи при відповіді на прості запитання підбадьорять учнів і нададуть їм впевненості у відповіді на складніші запитання. Якщо є зворотній зв’язок у вигляді правильної відповіді дитини, то переходимо до складнішого рівня. Вчитель повинен підібрати завдання різних рівнів складності, за їх допомогою можна легко визначити рівень засвоєння навчального матеріалу школярем.

3 Питання

10 білет

1 Питання

У скалярній формі закон Біо-Савара-Лапласа записують так:

Е лементарна індукція dВ магнітного поля, створюваного пробним елементом струму в довільній точці простору, прямо пропорційна елементові струму Idl, обернено пропорційна квадратові відстані точки спостереження від елемента струму і залежить від кута між елементом Idl та напрямом радіуса r (див. рис.).

З акон Біо-Савара-Лапласа є одним із основних експери-ментальних законів електромагнітних явищ і, подібно до закону Кулона, лежить в основі класичної електродинаміки. Цей закон дає змогу розраховувати індукцію магнітних полів струмів За принципом суперпозиції у провідниках скінченної довжини, по яких проходить струм, результуючу індукцію в довільній точці магнітного поля визначають як векторну суму елементарних значень індукції, створюваних окремими елементами провідника:

Якщо ж напрями складових значень індукції Bi збігаються, то векторну суму можна замінити алгебричною або інтегральною. Для замкненого кола зі струмом

де r-радіус-вектор, проведений від довільного елемента струму Idl у точку, в якій обчислюють індукцію магнітного поля В. Інтегрування у формулі (8.13) виконують по замкненому контуру струму L.

Закони Ампера і Біо-Савара-Лапласа треба розглядати в сукупності. Разом вони визначають й індукцію в довільній точці магнітного поля, створюваного елементом струму, і силу, яка діє на елемент струму, внесений у певну точку магнітного поля:

Ці закони є слушними лише для лінійних струмів: закон Біо-Савара-Лапласа (8.14) для струмів, поперечні розміри яких є досить малими порівняно з відстанню до розглядуваних точок поля, а закон Ампера (8.15) для пробних елементів струмів, у межах яких магнітне поле можна вважати однорідним.