Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ISTORI_555.docx
Скачиваний:
8
Добавлен:
15.09.2019
Размер:
257.17 Кб
Скачать

10.1. Політика радянського уряду в Україні в 1919—1920 рр. «Воєнний комунізм».

Протягом зими—весни 1919 р. більшовики удруге захопили владу в Україні. Був сформова­ний більшовицький уряд — Тимчасовий робіт­ничо-селянський уряд України (ТРСУУ). Політич­ні заходи більшовиків почалися зі зміни назви держави: УНР було перейменовано на Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УСРР). (Ця назва проіснувала до 1937 р. й була змінена на Українську Радянську Соціалістичну Республіку.)

Для зміцнення влади більшовиків на місцях були створені надзвичайні органи влади — ревкоми (революційні комітети) і військревкоми (військові революційні комітети). У сільській місцевості опорою більшовиків були ко­мнезами (комітети незаможників). Надзвичайні органи влади контролюва­ли діяльність Рад і впливали на неї, бо більшості у Радах більшовики поки не мали.

Згодом ТРСУУ було перейменовано в Раду Народних Комісарів України (РНКУ) на чолі з Християиом Раковським.

У березні 1919 р. було прийнято першу радянську Конституцію УСРР, яка законодавчо закріпила радянську владу в Україні. Вищим органом дер­жавної влади став Всеукраїнський зЧзд рад, а між з'їздами — Всеукраїнсь­кий центральний виконавчий комітет (ВУЦВК).

Політика радянізації в Україні мала такі риси:

— структура радянської державності насаджувалася «згори», через Рад-нарком УСРР і ЦК КІІ(б)У;

— відрізнявся жорсткою централізацією;

— провідниками цієї політики були чиновники неукраїнського походжен­ня, унаслідок чого радянізація мала антинаціональний характер.

Суть політичного курсу більшовиків полягала в насильницькому ламан­ні існуючої в Україні економічної системи. Запровадження заходів входило до компетенції Української ради народного господарства (УРНГ), що ціл­ком залежала від Вищої ради народного господарства Росії.

Соціально-політичний та економічний заходи більшовиків в Україні у 1919—1920 рр. отримав назву воєнний комунізм. Його риси:

скасування товарно-грошових відносин і заміна їх прямим товарообмі­ном, запровадження карткової системи на продукти харчування, зрів­няльна система оплати праці;

націоналізація промисловості і встановлення державного контролю над виробництвом;

мілітаризація праці (запровадження загальної трудової повинно­сті населення від 16 до 60 років, трудова мобілізація, робота за трудодні); >

запровадження продрозкладка на селі —; системи заготівлі сільського­сподарських продуктів; продрозкладка, яку здійснювали продзагони й комнезами, передбачала обов'язкову здачу селянами державі за твер­дими цінами всіх надлишків сільгосппродукції; норма особистого спо­живання визначалася державою; розпочалася колективізація сільсь­кого господарства (створювалися артілі, комуни, ТОЗи);

різке обмеження суверенітету України: КП(б)У — складова частина РКП(б); керівництво профспілками й громадськими організаціями здій­снювалося з Москви;

— утворення в червні 1919 р. військово-політичного союзу радянських республік з метою централізованого керівництва господарством, фінан­сами і створення єдиного військового командування.

Головним методом здійснення політики «воєнного комунізму» був «черво­ний терор», який проводила Всеукраїнська надзвичайна комісія (ВУНК).

У 1919 р. здійснення політики більшовиків в Україні було перерване де-нікінськими окупаційними військами. У 1920 р. більшовики втретє при­йшли до влади. Вони врахували помилки політичного курсу 1919 р. і пе­реглянули аграрну політику: було прийнято новий земельний закон, щр передбачав зрівняльний поділ землі, добровільність у створенні комун. Од­нак в економіці збереглися методи «воєнного комунізму», що здійснював створений Всеукрревком (пізніше — РНК УРСР і ВУЦВК). Додаткова інформація

В. Г. Короленко про економічну політику більшовиків у 1920 р.\ «Кожен хлібороб бачить тільки, що в нього беруть те, що він зробив, за винаго­роду, явно не еквівалентну його праці, і робить свій висновок: ховає хліб до ям. Ви його знаходите, реквізуєте, проходите по селах Росії й України розжареним залі­зом, спалюєте цілі села й радієте з успіхів продовольчої політики».

Держава часто зверталася до позаекономічних методів керівництва: Укра­їнську трудову армію очолив Й. Сталін, а праця набула форми повинності. Продрозкладка передбачала насильницьке вилучення не тільки хліба, але і м'яса, яєць, овочів. Більшовики використовували продрозкладку для боротьби з куркульством, хоча визначити, хто належить до куркулів, було складно, тому постраждали міцні селянські господарства.

«Червоний терор» набрав небаченого розмаху. У 1920 р. на території Укра­їни було створено 18 концентраційних таборів. Почалося витіснення біль­шовиками з політичного життя соціалістичних партій, які не визнавали ра­дянської влади в Україні. «Боротьбисти», що прагнули повної незалежності України, оголосили про свій саморозпуск, керівництво лівих есерів було заарештоване, почався судовий процес над меншовиками. Висновок. Політичний курс більшовиків у 1919—1920 рр. в Україні був спря­мований на зміцнення влади. Це завдання здійснювалося методами поза­економічного примусу й терору, що викликало невдоволення політикою «во­єнного комунізму».

Дати: 1919—1920 рр.

Поняття, терміни, назви: «воєнний комунізм», продрозкладка, «чер­воний терор», комнезами.

Особистість в історії: X. Раковський.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]