6. Сутність самофінансування підприємства х-ка його видів. Повне та приховане самофінансування.

Самофінансування суб'єкта господарювання за змістом означає фінансування його діяльності за рахунок створених під час господарської діяльності власних коштів.

Вплив самофінансування на формування позикових засобів виявляється у тому, що:

- розмір самофінансування визначає можливу суму середньостроко-вого або довгострокового кредитування тим, що дає кредитору гарантію повернення кредиту;

- взятий середньостроковий або довгостроковий кредит для підприємства означає дострокове розміщення майбутньої суми самофінансування у формі обслуговування кредиту;

- підприємство за будь-якого рівня самофінансування намагається одержати позики під прибуткові проекти, що будуть джерелом самофінансування у майбутньому.

Самофінансування підприємства залежно від відображення внутрішніх джерел фінансування у фінансовій звітності має форми відкритого самофінансування та прихованого самофінансування. Відкритим самофінансуванням є відображений у пасиві балансу приріст власного капіталу за рахунок резервів та нерозподіленого прибутку, забезпечення наступних витрат та платежів, короткострокова заборгованість за внутрішніми розрахунками та показаний в активі балансу нарахований знос на необоротні активи.

Обліковою політикою підприємства створюється приховане самофінансування, яке має джерелами приховані резерви. Приховані резерви виникають як:

- різниця між реальною вартістю активів підприємства та їх балансовою вартістю, тобто це недооцінка активів. Недооцінка активів стає джерелом самофінансування в момент використання цих активів.

- різниця між фактично створеними забезпеченнями наступних витрат та платежів та їх обґрунтованою розрахунковою величиною, тобто їх переоцінка. Джерелом самофінансування ця різниця стає у випадку, коли на завищення забезпечень зростають відпускні ціни підприємства і в момент використання забезпечень (виплат) виникає додатковий прибуток.

- додаткові кошти для поточної діяльності внаслідок відстрочення термінів виплат дивідендів.

Приховані резерви стають відкритим приростом капіталу підприємства при визначенні ринкової вартості активів під час оцінки вартості підприємства при його реорганізації.

Приховані резерви — це частина власного капіталу підприємства, яка жодним чином не відображена в його балансі, отже, обсяг власного капіталу в результаті формування прихованих резервів буде меншим, ніж це є насправді.

Є два способи формування прихованих резервів у балансі:

1) недооцінка активів (передчасне списання окремих активів, застосування прискореної амортизації, незастосування індексації, використання методу ЛІФО[47] при оцінці запасів тощо);

2) переоцінка зобов’язань (наприклад, за статтями «Забезпечення наступних витрат і платежів», «Поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків» тощо).