Глава IX. Проведение исследований в государствах, не являющихся сторонами

настоящего Протокола

Статья 29. Проведение исследований в государствах, не являющихся сторонами

настоящего Протокола

Спонсоры или исследователи, находящиеся под юрисдикцией Стороны настоящего

Протокола и планирующие реализацию исследовательского проекта или руководство

проектом на территории государства, не являющегося стороной настоящего

Протокола, обеспечивают, без ущерба для правовых положений, применяемых в

данном государстве, соблюдение принципов, лежащих в основе положений настоящего

Протокола. При необходимости Сторона принимает надлежащие меры для достижения

данной цели.

Глава X. Нарушение положений настоящего Протокола

Статья 30. Нарушение прав пли принципов

Стороны предоставляют надлежащую судебную защиту в целях предотвращения или

немедленного прекращения незаконного нарушения прав или принципов,

предусмотренных настоящим Протоколом.

Статья 31. Возмещение вреда

Лицо, которому был нанесен вред в результате участия в исследованиях, имеет

право на справедливое возмещение в соответствии с предписанными законом

условиями и процедурами.

Статья 32. Санкции

Стороны предусматривают надлежащие санкции в случае нарушения положений

настоящего Протокола.

Глава XI. Отношения между настоящим Протоколом и иными положениями и пересмотр

Протокола

Статья 33. Отношения между настоящим Протоколом и Конвенцией

В отношениях между Сторонами положения Статей 1-32 настоящего Протокола

рассматриваются в качестве дополнительных статей к Конвенции, и все положения

Конвенции применяются соответственно.

Статья 34. Усиление степени защиты

Никакие положения настоящего Протокола не ограничивают и никаким иным образом

не затрагивают возможность Стороны обеспечить участникам исследований более

высокую степень защиты, чем это предусмотрено настоящим Протоколом.

Статья 35. Пересмотр Протокола

В целях мониторинга появления новых научных данных, настоящий Протокол подлежит

рассмотрению в Комитете, упомянутом в Статье 32 Конвенции, не позднее, чем по

истечении пяти лет с момента вступления в силу настоящего Протокола, и в

дальнейшем через интервалы, определенные Комитетом.

Глава XII. Заключительные положения

Статья 36. Подписание и ратификация

Настоящий Протокол открыт для подписания государствами, подписавшими Конвенцию.

Он подлежит ратификации, принятию или утверждению. Государство, подписавшее

Протокол, не может ратифицировать, принять или утвердить настоящий Протокол,

если оно ранее не ратифицировало, приняло или утвердило Конвенцию или

одновременно не ратифицирует, принимает или утверждает Конвенцию.

Ратификационные грамоты, документы о принятии или утверждении сдаются на

хранение Генеральному секретарю Совета Европы.

Статья 37. Вступление в силу

1. Настоящий Протокол вступает в силу в первый день месяца по истечении трех

месяцев с той даты, когда пять государств, из которых по крайней мере

четыре являются членами Совета Европы, выразили свое согласие быть

связанными настоящим Протоколом в соответствии с положениями Статьи 36.

2. В отношении любого государства, которое впоследствии выразит свое желание

быть связанным настоящим Протоколом, Протокол вступает в силу в первый

день месяца по истечении трех месяцев с даты сдачи на хранение

ратификационной грамоты, документа о принятии или утверждении.

Статья 38. Присоединение

1. После вступления в силу настоящего Протокола любое государство,

присоединившееся к Конвенции, также может присоединиться к Протоколу.

2. Присоединение осуществляется путем сдачи на хранение Генеральному

секретарю Совета Европы документа о присоединении, который вступает в

силу в первый день месяца по истечении трех месяцев с даты сдачи его на

хранение.

Статья 39. Денонсация

1. Любая Сторона может в любое время денонсировать настоящий

Протокол, направив уведомление Генеральному секретарю Совета Европы.

1. Такая денонсация вступает в силу в первый день месяца по истечении трех

месяцев с даты получения такого уведомления Генеральным секретарем.

Статья 40. Уведомления

Генеральный секретарь Совета Европы уведомляет государства-члены Совета Европы,

Европейское сообщество, любое подписавшее Протокол государство, любую Сторону и

любое другое Государство, приглашенное присоединиться к Протоколу, о:

a) любом подписавшем его государстве;

b) сдаче на хранение любой ратификационной грамоты, документа о принятии,

утверждении или присоединении;

c) любой дате вступления в силу настоящего Протокола в соответствии с статьей

37 и статьей 38;

d) любом другом действии, уведомлении или сообщении в отношении настоящего

Протокола.

В удостоверение чего нижеподписавшиеся, должным образом на то уполномоченные,

подписали настоящий Протокол.

Совершено в Страсбурге на английском и французском языках, причем оба текста

имеют одинаковую силу, в одном экземпляре, который хранится в архивах Совета

Европы. Генеральный секретарь Совета Европы препровождает заверенные копии

каждому из государств-членов Совета Европы, государствам, не имеющим членства,

но участвовавшим в разработке настоящего Протокола, любому государству,

приглашенному присоединиться к Конвенции, и Европейскому сообществу.

Приложение

Информация, предоставляемая в Комитет по этике

Информация по перечисленным ниже пунктам подлежит предоставлению в Комитет по

этике в той мере, в какой это относится к проекту исследований:

Описание проекта

i) имя ведущего исследователя, квалификация и опыт исследователей, а также, при

необходимости, информация об ответственном лице за проведение клинических мер,

и условиях финансирования;

ii) цель и обоснование исследований на современном уровне развития науки;

iii) планируемые методы и процедуры исследования, в том числе статистические и

прочие аналитические методы;

iv) подробное описание проекта в общедоступной форме;

v) отчет о более раннем или одновременном представлении проекта исследований на

оценку или утверждение и результаты представления;

Участники, согласие и информация

vi) обоснование вовлечения людей в исследовательский проект;

vii) критерии привлечения категорий лиц к участию или критерии их исключения из

участия в проекте и принципы отбора и набора таких лиц;

viii) обоснование использования или неиспользования контрольных групп;

ix) описание характера и степени предсказуемых возможных рисков для участников

проекта;

x) характер, степень и продолжительность медицинского вмешательства в отношении

участников проекта, а также информация о сопряженных трудностях;

xi) механизмы мониторинга, оценки и реагирования на непредвиденные

обстоятельства, которые могут иметь последствия для состояния здоровья

участников исследований в настоящем или будущем;

xii) характер и сроки предоставления информации участникам исследовательского

проекта и предполагаемые средства предоставления данной информации;

xiii) предполагаемая документация для получения согласия или, в случае

неспособности лиц к волеизъявлению, для получения разрешения на участие таких

лиц в исследованиях;

xiv) механизмы обеспечения уважения частной жизни участников проекта и

соблюдения конфиденциальности личных данных;

xv) предусмотренные механизмы обращения с информацией, которая может быть

получена в отношении настоящего или будущего состояния здоровья участников

исследований и членов их семей;

Прочая информация

xvi) информация обо всех выплатах и вознаграждениях в контексте проекта

исследований;

xvii) информация обо всех ситуациях, которые могут привести к конфликту

интересов, что может вызвать предвзятый подход исследователя;

xviii) информация о любом предсказуемом потенциальном использовании, в том

числе коммерческом.

BIG-Library.com.ua © 2011 - 2012

Student_Works

W3C_ _XHTML_1.0

W3C

CSS

###### 4257_Zakon_Ykraini_Pro_transplantaciu_organiv_ta_inshih_anatomichnih_materialiv_ludini ######

###### 4257_Zakon_Ykraini_Pro_transplantaciu_organiv_ta_inshih_anatomichnih_materialiv_ludini ######

[BIG-Library.com.ua]

Навігація

* Головна

* Розділи

* Правила_користування

****** Прикладна_етика ******

***** Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів

людині» *****

Цей Закон з урахуванням сучасного стану науки і рекомендацій Всесвітньої

організації охорони здоров’я визначає умови і порядок застосування

трансплантації як спеціального методу лікування, забезпечує додержання в

Україні прав людини та захист людської гідності при застосуванні трансплантації

та здійсненні іншої, пов’язаної з нею діяльності.

Розділ I. Загальні положення Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

трансплантація — спеціальний метод лікування, що полягає в пересадці

реципієнту органа або іншого анатомічного матеріалу, взятих у людини чи у

тварини;

анатомічні матеріали — органи, тканини, анатомічні утворення, клітини

людини або тварини;

гомотрансплантати — анатомічні матеріали людини, призначені для

трансплантації;

біоімплантати — засоби медичного призначення, виготовлені з анатомічних

матеріалів померлих людей;

ксенотрансплантати — анатомічні матеріали тварини, призначені для

трансплантації;

фетальні матеріали — анатомічні матеріали мертвого ембріона (плода)

людини; донор — особа, у якої за життя або після її смерті взято

анатомічні матеріали для трансплантації або для виготовлення біоімплантатів;

реципієнт — особа, для лікування якої застосовується трансплантація.

Стаття 2. Законодавство України про трансплантацію Законодавство України про

трансплантацію складається з Основ законодавства України про охорону

здоров’я (2801-12), цього Закону та інших прийнятих відповідно до них

нормативно-правових актів України.

Стаття 3. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на діяльність, пов’язану зі взяттям,

зберіганням, перевезенням органів, інших анатомічних матеріалів людини та їх

трансплантацією, виготовленням біоімплантатів, отриманням і використанням

ксенотрансплантатів. Дія цього Закону не поширюється на:

донорство крові та (або) її компонентів і діяльність, пов’язану з їх

використанням;

трансплантацію статевих залоз, репродуктивних клітин та живих ембріонів;

аутотрансплантацію — пересадку людині взятого у неї анатомічного

матеріалу; імплантацію — пересадку біоімплантатів і штучно виготовлених

замінників органів;

взяття анатомічних матеріалів для діагностичних досліджень; діяльність банків

пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим

Міністерством охорони здоров’я України. {Частину другу статті 3 доповнено

абзацом сьомим згідно із Законом № 2608-VI (260817) від 19.10.2010}

Стаття 4. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана

Верховною Радою України, встановлені інші норми, ніж ті, що передбачені цим

Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 5. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до

повноважень якого належить регулювання діяльності, пов’язаної з

трансплантацією

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони

здоров’я, до повноважень якого належить регулювання діяльності,

пов’язаної з трансплантацією, є Міністерство охорони здоров’я

України.

Розділ II. Умови та порядок застосування трансплантації. Діяльність,

пов’язана з трансплантацією, і контроль за додержанням законодавства про

трансплантацію

Стаття 6. Умови та порядок застосування трансплантації

Трансплантація як метод лікування застосовується виключно за наявності медичних

показань та згоди об’єктивно інформованого дієздатного реципієнта лише у

випадках, коли усунення небезпеки для життя або відновлення здоров’я

реципієнта іншими методами лікування неможливе.

Наявність у реципієнта медичних показань для застосування трансплантації

встановлює консиліум лікарів відповідного закладу охорони здоров’я чи

наукової установи.

У випадках, коли реципієнт не досяг п’ятнадцятирічного віку чи визнаний

судом недієздатним, трансплантація застосовується за згодою об’єктивно

інформованих його батьків або інших законних представників. Щодо осіб віком від

п’ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаних судом обмежено дієздатними

трансплантація застосовується за згодою об’єктивно інформованих

реципієнтів, об’єктивно інформованих їх батьків або інших законних

представників.

У невідкладних випадках, коли є реальна загроза життю реципієнта, його згода

або згода його законних представників для застосування трансплантації не

потрібна.

Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для реципієнта наслідків,

лікуючий лікар зобов’язаний йому це пояснити. Якщо і після цього

реципієнт відмовляється від застосування трансплантації, лікар має право взяти

від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання —

засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків.

У разі, коли від застосування трансплантації відмовляється законний представник

реципієнта, що може мати тяжкі наслідки для здоров’я реципієнта, лікуючий

лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування.

Порядок застосування трансплантації як методу лікування встановлюється

Міністерством охорони здоров’я України, а перелік органів та інших

анатомічних матеріалів, що можуть використовуватися для трансплантації,

затверджується Міністерством охорони здоров’я України за погодженням з

Академією медичних наук України.

Стаття 7. Перевезення анатомічних матеріалів людини

Перевезення анатомічних матеріалів людини здійснюється уповноваженими на те

працівниками відповідних державних та комунальних закладів охорони

здоров’я і державних наукових установ за наявності умов, що забезпечують

збереження цих матеріалів, та оригіналів необхідних документів.

Порядок перевезення анатомічних матеріалів людини в межах України, їх

зберігання, ввезення таких матеріалів на митну територію України та вивезення

за межі цієї території встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Заклади та установи, що здійснюють діяльність, пов’язану з

трансплантацією

Діяльність, пов’язану з трансплантацією, можуть здійснювати акредитовані

в установленому законодавством України порядку державні та комунальні заклади

охорони здоров’я і державні наукові установи за переліком (695-2000- п),

затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Заклади охорони здоров’я та наукові установи, зазначені в частині першій

цієї статті, повинні мати матеріально-технічну базу, обладнання та

кваліфікованих працівників, які необхідні для застосування трансплантації та

здійснення іншої, пов’язаної з нею діяльності. Вимоги до матеріально-

технічної бази, обладнання, підготовки та кваліфікації працівників цих закладів

та установ встановлюються Міністерством охорони здоров’я України.

Організаційно-методичне керівництво, взаємодію закладів та установ, що

здійснюють діяльність, пов’язану з трансплантацією, їх інформаційне

забезпечення і контроль здійснює координаційний центр трансплантації

Міністерства охорони здоров’я України (далі — координаційний центр

трансплантації). Стаття 9. Діяльність, пов’язана з трансплантацією

Державні та комунальні заклади охорони здоров’я і державні наукові

установи можуть бути акредитовані для застосування трансплантації та здійснення

іншої, пов’язаної з нею діяльності:

взяття гомотрансплантатів у живих донорів; взяття анатомічних матеріалів у

померлих донорів; зберігання і перевезення анатомічних матеріалів людини;

виготовлення біоімплантатів.

Стаття 10. Фінансування діяльності, пов’язаної з трансплантацією

Діяльність державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних

наукових установ, пов’язана з трансплантацією, фінансується за рахунок

коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Додаткове фінансування діяльності державних і комунальних закладів охорони

здоров’я та державних наукових установ, пов’язаної з

трансплантацією, може здійснюватися за рахунок коштів, виділених на реалізацію

заходів, що передбачені відповідними програмами, доходів від реалізації нових

технологій та методів, іншої наукової продукції, за виготовлені біоімплантати,

реактиви, апарати та обладнання, що застосовуються в медичній практиці, а також

за рахунок добровільних внесків юридичних і фізичних осіб та інших не

заборонених законодавством надходжень.

Стаття 11. Контроль за діяльністю, пов’язаною з трансплантацією Державний

контроль за додержанням вимог, встановлених законодавством про трансплантацію,

здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в

межах повноважень, визначених законами України.

Громадський контроль за діяльністю, пов’язаною з трансплантацією,

здійснюється об’єднаннями громадян відповідно до законодавства України.

Розділ III. Умови та порядок взяття гомотрансплантатів у живих донорів

Стаття 12. Взяття гомотрансплантатів у живих донорів

Живим донором може бути лише повнолітня дієздатна особа.

У живого донора може бути взятий як гомотрансплантат лише один із парних

органів або частина органа, або частина іншого анатомічного матеріалу.

Взяття гомотрансплантата у живого донора дозволяється на підставі висновку

консиліуму лікарів відповідного закладу охорони здоров’я чи наукової

установи після його всебічного медичного обстеження і за умови, що завдана

здоров’ю донора шкода буде меншою, ніж небезпека для життя, що загрожує

реципієнту.

Взяття гомотрансплантата (за винятком анатомічних матеріалів, здатних до

регенерації) у живого донора допускається у випадках, коли реципієнт і донор

перебувають у шлюбі або є близькими родичами (батько, мати, син, дочка, дід,

баба, онук, онука, брат, сестра, дядько, тітка, племінник, племінниця).

Не допускається взяття гомотрансплантатів у живих осіб, які:

утримуються у місцях відбування покарань;

страждають на тяжкі психічні розлади;

мають захворювання, що можуть передатися реципієнту або зашкодити його

здоров’ю;

надали раніше орган або частину органа для трансплантації.

Стаття 13. Згода живого донора на взяття у нього гомотрансплантата

У живого донора може бути взято гомотрансплантат лише за наявності його

письмової заяви про це, підписаної свідомо і без примушування після надання

йому лікуючим лікарем об’єктивної інформації про можливі ускладнення для

його здоров’я, а також про його права у зв’язку з виконанням

донорської функції. У заяві донор повинен вказати про свою згоду на взяття у

нього гомотрансплантата та про свою поінформованість щодо можливих наслідків.

Підпис донора на заяві засвідчується у встановленому законодавством порядку, а

заява додається до його медичної документації.

Стаття 14. Особливості донорства і трансплантації кісткового мозку та інших

здатних до регенерації анатомічних матеріалів

Взяття у живого донора кісткового мозку та інших здатних до регенерації

анатомічних матеріалів проводиться з додержанням вимог, встановлених статтями

12 і 13 цього Закону.

За згодою донора та при відсутності у нього медичних протипоказань кістковий

мозок, інші здатні до регенерації анатомічні матеріали можуть братися повторно.

За бажанням повнолітньої дієздатної особи у неї може бути взято на зберігання

за її рахунок кістковий мозок з метою використання у разі потреби для

аутотрансплантації. За згодою донора його кістковий мозок може бути надано

безоплатно або за плату для трансплантації іншій особі. Для працівників,

зайнятих на роботах із підвищеним ризиком ураження кровотворної системи, взяття

кісткового мозку та його зберігання здійснюються за рахунок роботодавця.

Порядок взяття, зберігання і використання кісткового мозку встановлюється

Кабінетом Міністрів України.

Розділ IV. Взяття анатомічних матеріалів у померлих осіб

Стаття 15. Визнання людини померлою

Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку. Смерть

мозку означає повну і незворотну втрату всіх його функцій.

Момент смерті мозку може бути встановлено, якщо виключені всі інші можливі за

даних обставин причини втрати свідомості та реакцій організму.

Діагностичні критерії смерті мозку та процедура констатації моменту смерті

людини встановлюються Міністерством охорони здоров’я України.

Факт смерті потенційного донора встановлюється консиліумом лікарів відповідного

закладу охорони здоров’я або наукової установи. Зазначені лікарі не

можуть брати участі у взятті у цього донора анатомічних матеріалів, у їх

трансплантації чи виготовленні біоімплантатів.

Стаття 16. Умови та порядок взяття анатомічних матеріалів у померлих осіб для

трансплантації та (або) виготовлення біоімплантатів

Кожна повнолітня дієздатна особа може дати письмову згоду або незгоду стати

донором анатомічних матеріалів у разі своєї смерті. За відсутності такої заяви

анатомічні матеріали у померлої повнолітньої дієздатної особи можуть бути взяті

за згодою подружжя або родичів, які проживали з нею до смерті. У померлих

неповнолітніх, обмежено дієздатних або недієздатних осіб анатомічні матеріали

можуть бути взяті за згодою їх законних представників. {Частина перша статті 16

із змінами, внесеними згідно із Законом № 997-V (997-16) від 27.04.2007}

Фізична особа має право розпорядитися щодо передачі після її смерті органів та

інших анатомічних матеріалів її тіла науковим, медичним або навчальним

закладам. {Статтю 16 доповнено частиною згідно із Законом № 997-V (997-16) від

27.04.2007}

У разі необхідності проведення судово-медичної експертизи анатомічні матеріали

у померлого донора беруться з дозволу і в присутності судово- медичного

експерта. Взяття анатомічних матеріалів не повинне зашкодити веденню слідства,

а судово-медичний експерт протягом двадцяти чотирьох годин зобов’язаний

повідомити про це районного (міського) прокурора.

Взяття анатомічних матеріалів у померлого донора не повинне призвести до

спотворення його тіла.

Взяття анатомічних матеріалів у померлого донора оформляється актом. Цей акт

підписується лікарями, які брали участь у взятті анатомічних матеріалів, а у

випадку проведення судово-медичної експертизи — і судово-медичним

експертом, і додається до медичних документів померлої особи.

Взяття анатомічних матеріалів у померлої особи для трансплантації та (або) для

виготовлення біоімплантатів не допускається у разі наявності зробленої цією

особою за життя заяви про незгоду бути донором. У померлої повнолітньої

дієздатної особи, заява якої щодо донорства відсутня, а також у неповнолітніх,

обмежено дієздатних та недієздатних осіб взяття анатомічних матеріалів не

допускається, якщо на це не отримано або неможливо отримати згоду осіб,

зазначених у частині першій цієї статті. Взяття анатомічних матеріалів у

померлої особи не допускається також при відсутності дозволу судово- медичного

експерта у разі необхідності проведення судово-медичної експертизи.

Розділ V. Особливості отримання і використання деяких видів анатомічних

матеріалів

Стаття 17. Порядок використання для трансплантації органів померлих донорів.

Міждержавний обмін гомотрансплантатами

В Україні діє єдина державна інформаційна система трансплантації, до якої

вносяться відомості про реципієнтів, а також про осіб, які заявили про свою

згоду або незгоду стати донорами у разі смерті. Ці відомості є конфіденційними,

становлять лікарську таємницю і можуть бути розголошені лише у випадках,

передбачених цим Законом. Діяльність єдиної державної інформаційної системи

трансплантації забезпечує координаційний центр трансплантації. Положення про

єдину державну інформаційну систему трансплантації затверджується Міністерством

охорони здоров’я України.

У разі, коли взятий у померлого донора орган через відсутність біологічно

сумісного реципієнта не може бути використано для трансплантації у відповідному

державному чи комунальному закладі охорони здоров’я або державній

науковій установі, цей заклад або установа негайно надають інформацію про

зазначений орган до координаційного центру трансплантації, який оперативно

здійснює пошук реципієнта в межах України.

Якщо біологічно сумісного з отриманим органом реципієнта в межах України не

знайдено, координаційний центр трансплантації надає інформацію про цей орган

відповідним установам і організаціям інших країн, з якими Україна уклала

міжнародні договори з питань трансплантації. Органи, взяті у померлих осіб, а

також кістковий мозок, взятий у живих донорів, можуть передаватися іншим

країнам лише на умовах рівноцінного обміну в порядку, визначеному відповідними

міжнародними договорами України.

Стаття 18. Заборона торгівлі органами та іншими анатомічними матеріалами людини

Укладання угод, що передбачають купівлю-продаж органів або інших анатомічних

матеріалів людини, за винятком кісткового мозку, забороняється.

Стаття 19. Надання фетальних матеріалів для трансплантації

Фетальні матеріали для трансплантації можуть надавати акредитовані в

установленому порядку заклади охорони здоров’я, які проводять операції

штучного переривання вагітності (аборти) з дотриманням умов та порядку

проведення таких операцій, встановлених законодавством України.

Фетальні матеріали для трансплантації надаються за згодою жінки, яка прийняла

остаточне рішення щодо штучного переривання вагітності (аборту), та за умови

збереження конфіденційності відомостей про неї.

На осіб, фетальні матеріали яких надані для трансплантації, не поширюються

норми частин другої та третьої статті 22 і статті 23 цього Закону.

Стаття 20. Виготовлення і застосування біоімплантатів

Для виготовлення біоімплантатів використовуються анатомічні матеріали померлих

донорів, узяті з додержанням вимог цього Закону.

Виготовлення біоімплантатів, їх застосування і контроль якості, державна

реєстрація та реалізація, ввезення на митну територію України та вивезення за

її межі здійснюються з додержанням умов і в порядку, встановленому

законодавством України щодо виробів медичного призначення.

Стаття 21. Отримання та застосування ксенотрансплантатів

Державні та комунальні заклади охорони здоров’я, державні наукові

установи, які застосовують ксенотрансплантати, можуть їх отримувати на підставі

угод із господарюючими суб’єктами, що вирощують відповідних тварин.

Порядок застосування ксенотрансплантатів встановлюється Міністерством охорони

здоров’я України.

Утримання тварин і взяття у них ксенотрансплантатів повинні здійснюватися з

додержанням загальних принципів гуманного поводження з тваринами.

Медико-біологічні вимоги до тварин, умови їх утримання, порядок взяття у них

ксенотрансплантатів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Розділ VI. Права, соціальний захист живого донора та відповідальність за

порушення законодавства про трансплантацію

Стаття 22. Права особи, яка дала згоду стати донором, і живого донора

Особа, яка дала згоду стати донором, до взяття гомотрансплантата має право

відмовитися від даної нею раніше на це згоди.

На випадок смерті донора, зараження його інфекційною хворобою, виникнення у

нього інших хвороб чи розладів здоров’я у зв’язку з виконанням ним

донорської функції він підлягає обов’язковому державному страхуванню в

порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Донору в порядку, встановленому законом України, відшкодовується шкода,

заподіяна ушкодженням здоров’я у зв’язку з виконанням ним

донорської функції з урахуванням додаткових витрат на лікування, посилене

харчування та інші заходи, спрямовані на його соціально-трудову та професійну

реабілітацію.

Стаття 23. Соціальний захист. донора та членів його сім’ї

Інвалідність донора, що настала у зв’язку з виконанням ним донорської

функції, прирівнюється до інвалідності внаслідок трудового каліцтва або

професійного захворювання.

У разі смерті донора, що настала внаслідок виконання ним донорської функції,

членам сім’ї померлого, які були на його утриманні, призначається пенсія

у зв’язку з втратою годувальника. Призначення такої пенсії здійснюється у

порядку та на умовах, встановлених законодавством України для призначення

пенсії сім’ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва або

професійного захворювання.

Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства про трансплантацію

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про трансплантацію,

несуть відповідальність згідно із законами України.

Розділ VII. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони

та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не

суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін після набрання чинності

цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів

України у відповідність з цим Законом;

привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити прийняття відповідно до компетенції нормативно-правових актів, що

випливають з цього Закону;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами

виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому

Закону.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 16 липня 1999 року

BIG-Library.com.ua © 2011 - 2012

Student_Works

W3C_ _XHTML_1.0

W3C

CSS

###### 4258_Deklaraciya_Rio_de_Janeiro_z_navkolishnogo_seredovisha_i_rozvitky_ ######

###### 4258_Deklaraciya_Rio_de_Janeiro_z_navkolishnogo_seredovisha_i_rozvitky_ ######

[BIG-Library.com.ua]

Навігація

* Головна

* Розділи

* Правила_користування

****** Прикладна_етика ******

***** Декларація Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища і розвитку *****

Декларація Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища і розвитку (Декларація

Ріо), що вміщує основні принципи екологічного права, прийнята на конференції

Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища і розвитку в

червні 1992 року в м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія).

Декларація розвиває положення, що вміщує в декларації конференції Організації

Об’єднаних Націй з проблемам навколишнього середовища людини, прийнятої у

Стокгольмі 16 червня 1972 p., і містить 27 принципів екологічно коректної

поведінки світового співтовариства. В Декларації також визначаються цілі її

прийняття.

Декларації Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища і розвитку є одним з

основних джерел екологічного права (права навколишнього середовища) більшості

країн.

Декларація з навколишнього середовища і розвитку

Затверджена Конференцією ООН з навколишнього середовища і розвитку скликана в

Ріо-де-Жанейро з 3 до 14 червня 1992 р.

Стверджує Декларацію Конференції Організації Об’єднаних націй з проблем

навколишнього людини середовища, прийняту в Стокгольмі 16 червня 1972 р. і

прагнучи розвинути її.

Переслідує ціль встановлення нового, справедливого глобального партнерства

шляхом створення нових рівнів співробітництва між державами, ключовими

секторами суспільства і людей.

Прикладає зусилля для укладення міжнародних угод, що забезпечують повагу

інтересів всіх і захист цілісності глобальної системи навколишнього середовища

і розвитку,

Визнаючи комплексний і взаємозалежний характер Землі, нашого будинку,

проголошує, що:

Цринцип1

Турбота про людей займає центральне місце в умовах забезпечення стійкого

розвитку, що мають право на здорове і плідне життя в гармонії з природою.

Принцип 2

У відповідності з Уставом Організації Об’єднаних Націй і принципами

міжнародного права, держави мають суверенне право розробляти свої власні

ресурси згідно зі своєю політикою в сфері навколишнього середовища і розвитку

та несуть відповідальність за забезпечення того, щоб діяльність у рамках

юрисдикції або контролю не приносила шкоди навколишньому середовищу інших

держав або районів за межами дій національної юрисдикції.

Принцип 3

Право на розвиток має бути реалізовано, щоб забезпечити справедливе задоволення

потреб сьогоднішніх і майбутніх поколінь в області розвитку і навколишнього

середовища.

Принцип 4

Для досягнення стійкого розвитку захист навколишнього середовища має складати

невід’ємну частину процесу розвитку і не може розглядатися у відриві від

нього.

Принцип 5

Всі держави і всі народи співпрацюють у вирішенні важливих завдань викорінення

бідності — необхідної умови стійкого розвитку — в цілях зменшення

розриву в у рівнях життя і більш ефективного задоволення потреб більшості

населення світу.

Принцип 6

Особливому положення та потребам країн, що розвиваються, в першу чергу найменш

розвинених і екологічно найбільш вразливих, надається особливе значення.

Міжнародні дії в області навколишнього середовища і розвитку мають бути також

спрямовані на задоволення інтересів і потреб всіх країн.

Принцип 7

Держави співпрацюючи в дусі глобального партнерства в цілях збереження, захисту

і становлення здорового стану і цілісності екосистеми Землі. Внаслідок своєї

різноманітної ролі в погіршенні стану глобального навколишнього середовища

держави несуть спільну, але різну відповідальність. Розвинені країни визнають

відповідальність, яку вони несуть в контексті міжнародних зусиль по

забезпеченню стійкого розвитку з урахуванням стресу, який створюють їх

співтовариства для глобального навколишнього середовища, та технологій і

фінансових ресурсів, якими вони володіють.

Принцип 8

Для досягнення стійкого розвитку і більш високої якості життя для всього

людства держави мають обмежити і ліквідувати нежиттєздатні моделі виробництва і

споживання та заохочувати відповідну демографічну політику.

Принцип 9

Держави мають співпрацювати в цілях закріплення діяльності з нарощування

національного потенціалу для забезпечення стійкого розвитку завдяки поглибленню

наукового розуміння шляхом обміну науково-технічними знаннями і розширенням

розробки, адаптації, розповсюдження і передачі технологій, включаючи нові та

новаторські технології.

Принцип 10

Екологічні питання вирішуються найбільш ефективним засобом за участі всіх

зацікавлених громадян — на відповідному рівні. На національному рівні

кожна людина має мати відповідний доступ до інформації, що стосується

навколишнього середовища, яка є у розпорядженні державних органів, включаючи

інформацію про небезпечні матеріали та діяльність в їх спільнотах, і можливість

приймати участь у процесі прийняття рішень. Держави розвивають і заохочують

інформованість та участь населення шляхом широкого надання інформації.

Забезпечується ефективна можливість використовувати судові і адміністративні

процедури, включаючи відшкодування і засоби судового захисту.

Принцип 11

Держави приймають ефективні законодавчі акти в сфері навколишнього середовища.

Екологічні стандарти, цілі регламентації і пріоритети мають відображати

екологічні умови і умови розвитку, в яких вони застосовуються. Стандарти, що

застосовуються одними країнами, можуть бути недоречними і сполученими з

необгрунтованими економічними і соціальними витратами в інших країнах, частково

у країнах, що розвиваються.

Принцип 12

Для більш ефективного вирішення проблем погіршення стану навколишнього

середовища держави мають співпрацювати в справі створення сприятливої і

відкритої міжнародної економічної системи, яка привела б до економічного

зростання та стійкого розвитку в усіх країнах. Міри в області торгової

політики, що приймаються у цілях охорони навколишнього середовища, не повинні

являти собою засоби свавільної або невиправданої дискримінації або схованого

обмеження міжнародної торгівлі. Потрібно уникати односторонніх дій з вирішення

екологічних завдань за межами юрисдикції імпортуючої країни. Засоби в області

охорони навколишнього середовища, спрямовані на вирішення трансмежових або

глобальних екологічних проблем, мають, наскільки це можливо, Грунтуватися на

міжнародному консенсусі.

Принцип 13

Держави мають розробляти національні закони, що стосуються відповідальності і

компенсації жертвам забруднення і іншої екологічної шкоди. Держави оперативним

та більш рішучим чином співпрацюють також у цілях подальшої розробки

міжнародного права, що стосується відповідальності і компенсації за негативні

наслідки екологічної шкоди, нанесеної діяльністю, яка ведеться під їх

юрисдикцією або контролем, районам, що знаходяться поза межами юрисдикції.

Принцип 14

Держави мають ефективно співпрацювати з метою утримання або завбачення переносу

та переводу в інші держави будь-яких видів діяльності та речовин, які наносять

серйозну екологічну шкоду або вважаються шкідливим для здоров’я людини.

Принцип 15

З метою захисту навколишнього середовища держави у відповідності зі своїми

можливостями широко застосовують принцип прийняття засобів застереження. В тих

випадках, коли існує загроза серйозної або незворотної шкоди, відсутність

повної наукової впевненості не використовується в якості причини для відстрочки

прийняття економічно ефективних заходів з упередження погіршення стану

навколишнього середовища.

Принцип 16

Національна влада має прагнути сприяти інтернаціоналізації екологічних витрат і

використанню економічних засобів, беручи до уваги підхід, згідно з яким

забруднювач має в принципі покрити витрати, пов’язані з забрудненням,

належним чином враховуючи суспільні інтереси і порушуючи міжнародну торгівлю та

інвестування.

Принцип 17

Оцінка екологічних наслідків в якості національного інструменту здійснюється у

відношенні передбачаючи видів діяльності, які можуть чинити значний негативний

вплив на навколишнє середовища і які підлягають ствердженню рішення

компетентного національного органу.

Принцип 18

Держави терміново сповіщають інші держави про будь-які стихійні лиха або інші

надзвичайні ситуації, які можуть призвести до неочікуваних шкідливих наслідків

для навколишнього середовища в цих державах. Міжнародне співтовариство робить

все можливе для надання допомоги постраждалим від цього державам.

Принцип 19

Держави направляють державам, які можуть виявитися «затронутими»,

попередні і своєчасні повідомлення і відповідну інформацію про діяльність, яка

може мати значні негативні трансмежові наслідки, і проводять консультацію з

даними державами на ранніх етапах та з доброї волі.

Принцип 20

Жінки відіграють життєво важливу роль у раціональному використанні

навколишнього середовища та розвитку. Тому їх всебічна участь необхідна для

досягнення стійкого розвитку.

Принцип 21

Потрібно мобілізувати творчі сили, ідеали і мужність молоді світу з метою

формування глобального партнерства, з тим щоб досягнути стійкого розвитку

і забезпечити краще майбутнє для всіх.

Принцип 22

Корінне населення та його общини, а також інші місцеві общини покликані

відігравати життєво важливу роль у раціональному використанні і покращенні

навколишнього середовища в силу їх знань і традиційної практики. Держави мають

визнавати і належним чином підтримувати їх самобутність, культуру та інтереси,

забезпечувати їх ефективну участь у досягненні стійкого розвитку.

Принцип 23

Навколишнє середовище та природні ресурси народів, що проживають в умовах

гніту, панування та окупації, мають бути захищені.

Принцип 24

Війна неминуче здійснює руйнівну дію на процес стійкого розвитку. Тому держави

мають поважати міжнародне право, що забезпечує захист навколишнього середовища

під час воєнних конфліктів, і мають співпрацювати, за необхідності, у справі

його подальшого розвитку.

Принцип 25

Мир, розвиток і охорона навколишнього середовища взаємопов’язані та

нероздільні.

Принцип 26

Держави вирішують всі свої екологічні суперечки мирним шляхом і належними

засобами у відповідності з Уставом Організації Об’єднаних Націй.

Принцип 27

Держави і народи співпрацюють за доброю волею і партнерства у виконанні

принципів, втілених в даній Декларації, і в подальшому розвитку міжнародного

права в області стійкого розвитку.

Джерело: Документ ООН A/CONF/151/26/Rev/1 (Vol/S). P/3-7.

BIG-Library.com.ua © 2011 - 2012

Student_Works

W3C_ _XHTML_1.0

W3C

CSS

###### 4259_Deklaraciya_prav_jivih_istot ######

###### 4259_Deklaraciya_prav_jivih_istot ######

[BIG-Library.com.ua]

Навігація

* Головна

* Розділи

* Правила_користування

****** Прикладна_етика ******

***** Декларація прав живих істот *****

ЗАТВЕРДЖЕНА на Міжнародній нараді-семінарі «Природні права природи»

(«Трибуна-9»)

16—18 травня 2003 р., м. Київ

Декларація прав живих істот покликана сприяти формуванню етичного відношення до

всього живого, системи правового регулювання відношень між людьми та істотами

всіх біологічних видів та форм.

Права живих істот — це конкретизовані норми справедливого відношення

людини до них як до суб’єктів. Всім формам життя потрібні певні умови і

ресурси, без яких вони не можуть повноцінно і самостійно існувати. Захист прав

живих істот означає надання їм можливості жити згідно зі своєї біологічної

сутності, так, як вони вміють.

Визнання людиною прав живих істот — суть морального, а внаслідок і їх

юридичного захисту.

Даною Декларацією ми проголошуємо, що:

І. Всі види, підвиди, популяції і інші форми живих істот, що виникли і

розселені в результаті природних еволюційних і міграційних процесів, мають такі

права:

Право на існування;

Право на природну свободу в природному середовищі проживання (право на

дикість);

Право на необхідну для існування долю земних благ;

Право на захист законом;

Право на відсутність відповідальності перед людиною.

* Всі живі істоти як індивіди мають такі права:

Право на життя;

Право на природну свободу і благополуччя в природному середовищі проживання

(право на дикість);

Право на необхідну для життя долю земних благ;

Право на захист від страждань з вини людини;

Право на відсутність відповідальності перед людиною.

* За живими істотами можуть також визнаватися такі права:

А) на рівні видів, підвидів та популяцій:

Право на відшкодування принесеної їм шкоди;

Право на опіку (наприклад, для видів, занесених в Червону книгу);

Б) на рівні індивідів:

Право на захист законом;

Право на гідність;

Право на опіку (наприклад, для домашніх і сільськогосподарських тварин і

рослин, приручених диких тварин).

* В конфліктних ситуаціях між носіями різноманітних прав в першу чергу

мають захищатися права видів, підвидів та популяцій, а також представники

рідкісних або уразливих видів.

BIG-Library.com.ua © 2011 - 2012

Student_Works

W3C_ _XHTML_1.0

W3C

CSS

###### 4260_R_Altfild_Etika_ekologichnoi_vidpovidalnosti__ ######

###### 4260_R_Altfild_Etika_ekologichnoi_vidpovidalnosti__ ######

[BIG-Library.com.ua]

Навігація

* Головна

* Розділи

* Правила_користування

****** Прикладна_етика ******

***** Р. Алтфілд Етика екологічної відповідальності *****

(Уривок)

[Літературне джерело: Глобальные и общечеловеческие ценности. — М.:

Прогресс, 1990. — С. 196—202].

Що християнство говорить людям про їх відношення з навколишнім?

Багато з міфів народів світу дають опис історії творення. Греко-римська

міфологія в даному аспекті зовсім інша. Мислителі давнього Заходу відкидали, як

і Аристотель, що видимий світ колись мав початок. Неможливо вести начало в їх

схему циклічного розуміння часу. Різкий контраст цьому дає Християнство, яке

успадкувало від Іудаїзму не лише уявлення про час як лінійний і неповторний,

але й дивну у своєму роді історію творення. Всемогутній і люблячий Бог крок за

кроком створював світло і тьму, небесні тіла, землю з усіма рослинами,

тваринами, птахами і рибами. І в довершення Бог створив Адама, а після деяких

роздумів — Єву, щоб чоловік не був самотнім. Людина дала імена всім

тваринам, встановлюючи у такий спосіб над ними своє панування. Бог завбачив і

спланував все це виключно для користі людини і щоб вона правила світом: всяка

природна тварина не має ніякого іншого призначення, крім служіння цілям людини.

І хоча тіло людини створено з праху земного, вона не просто частина природи

— вона створена за образом Божим.

Християнство, особливо в західній формі — найбільш антропоцентрична

релігія зі всіх світових релігій. Вже в II ст. н. е. і Тертуліан, св. І.

Ліонський наголошували, що, коли Бог створював Адама, в ньому вже втілювалося

ознаменування образу втіленого Христа — другого Адама. Відношення людини

до Природи визначається в більшості тим, що він, як і Бог, трансцендентний по

відношенню до світу. Повністю і непримиримо протистоїть давньому язичництву і

азіатським релігіям, за винятком, можливо, зороастризму, християнство не лише

встановило дуалізм людини і природи, але й наголосило на тому, що воля Божа

саме така, щоб людина експлуатувала природу заради своїх цілей.

Для звичайної людини все це повернулося непередбачуваними наслідками. В епоху

античності кожне дерево, кожна річечка, кожен водяний потік, кожна гора мали

свого genius loci, духа-захисника. Ці духи були доступні людині, хоча і дуже не

схожі на неї: кентаври, фавни, сирени, наяди — всі вони являли собою

двоїстий образ. Перш ніж зрубати дерево, вирити шахту, перекрити річку,

важливим було привернути на свою користь того духа, який володів даною

ситуацією, і потурбуватися про те, щоб надалі не залишитися без його милості.

Зруйнувавши язичницький анімізм Християнство відкрило психологічну можливість

експлуатувати природу в дусі байдужості до самопочуття природних

об’єктів.

Часто кажуть, що Церква замінила анімізм культом святих. Але святий зовсім не

перебуває в природних об’єктах; у нього може бути місце шанування на

землі, а його громадянство — на небесах. Більше того, святий — в

усьому людина, і до нього можна звертатися людським образом. Звичайно, крім

святих, в Християнстві є ще ангели і демони, успадковані ним від Іудаїзму і,

можливо, із Зороастризму. Але всі ці істоти настільки ж мобільні, як і святі.

Духи, що жили в самих природних об’єктах і що раніше захищали природу від

людини, тепер зникли. Була стверджена дієва монополія людини над духовністю в

нашому світі, а старі заборони на експлуатацію природи були зруйновані.

Висловлюючись в подібному нищівному дусі, потрібно зробити певні зауваження.

Християнство — це складна віра, і її наслідки різноманітні в різних

контекстах. Сказане мною можна успішно застосувати до середньовічного Заходу,

де техніка дійсно здобула вражаючих успіхів. Що не можна сказати про грецький

Схід — високоцивілізований світ з вельми сильно вираженою християнською

самовіддачею у вірі; тут не видно, щоб були здійснені які-небудь значимі

технічні нововведення після кінці VII ст., коли був винайдений грецький вогонь.

Щоб зрозуміти, в чому тут різниця, потрібно побачити різницю у тональності

благочестя та мислення, добре розкрите дослідниками, порівнявши теологію греко-

римської та західної церкви. Греки вірили, що гріх — це сліпота розуму і

що спасіння потрібно шукати у внутрішньому просвітленні і в ортодоксії, тобто в

сфері чистого мислення. Латиняни інакше вирішили питання — вони розуміли,

що гріх — це моральне зло, тому спасіння шукали в правильній поведінці.

Східна теологія була інтелектуалістична, західна — во- люнтаристична.

Грецький святий споглядав, західний діяв. Втягнення Християнства в підкорення

природи мало легше виявитися в західній атмосфері.

Християнський догмат про творення, який можна знайти в началі всіх символів

віри, має особливий смисл для нашого розуміння сучасної екологічної кризи. Бог

дав людям через одкровення, Біблію, Священне Письмо. Але оскільки Бог створив

природу, вона також має нести в собі прояв божественної ментальності. Релігійне

дослідження природи в цілях кращого розуміння Бога відоме як натуральна

теологія. В ранній церкві, а особливо на грецькому Сході, природа осягалася

перш за все як символічна система, через яку Бог звертається до людей і

говорить: життя мурахи — це повчання неробі про працелюбство,

полум’я що здіймається — символ прагнення душі ввись. По своїй суті

це художнє, а не наукове бачення природи. Хоча у Візантії зберігали і

переписували багато давньогрецьких наукових текстів, але наука, як ми її

знаємо, навряд чи могла квітнути в такому оточенні.

На латинському Заході з початку XIII ст. натуральна теологія стала розвивати

зовсім інше: відмовившись розшифрувати смисл природних символів, даних Богом

для спілкування з людиною, вона намагалась зрозуміти премудрість Божу шляхом

розкриття того, як улаштоване та як діє його творіння. Веселка(радуга)

перестала бути символом надії, колись даною Ною після потопу, релігійне

розуміння переорієнтувалося на інші завдання, вирішуючи які, Роберт Гросетест,

Роджер Бекон і Теодорік із Фрейбер- га здійснили надзвичайно тонку роботу з

дослідження оптичних властивостей веселки. Від XIII ст. і далі будь-який

великий вчений, включаючи Ньютона і Лейбніца, пояснював мотиви своєї роботи в

релігійних термінах. Воістину, якби Галілей не претендував на роль експерта в

теологічних питаннях, де він не міг бути інакше як аматором, його біди могли

бути набагато меншими: теологи-професіонали просто спростували його вторгнення

в свою царину. І Ньютон, як вияснилось тепер, вважав себе більше теологом, аніж

вченим-природознавцем. Аж до кінця XVIII ст. гіпотеза про Бога для багатьох

учених взагалі не була потрібна...

Альтернативний християнський погляд

І так, виявляється, що ми прийшли до висновків, неприйнятних для багатьох

християн. «Наука» і «техніка» — це важливі слова

в нашому словнику, тому деякі можуть бути задоволені, знаючи, по-перше, що з

історичної точки зору сучасні природничі науки — це екстраполяція

натуральної теології і, подруге, що сучасну техніку можна хоча б частково

пояснити як західну волюнтаристську реалізацію християнського догмату про

трансцендентність людини по відношенню до природи та її повноправного панування

над нею. Ми побачили і те, як близько століття назад наука і техніка, будучи

перш за все повністю незалежними видами діяльності, поєдналися, щоб дати людині

силу, що вийшла тепер з під контролю, судячи з негативних екологічних

наслідків. Якщо так, то християнство несе на собі великий тягар історичної

провини.

Особисто я сумніваюсь, що можливо уникнути жахливого екологічного удару-

відповіді, якщо просто застосувати вирішенню наших проблем більше науки і

техніки. Останні виросли з християнського відношення людини до природи, і це

визнають майже всі — не лише християни і нехристияни, а також й ті, хто

нерозумно вважав себе пост-християнами. Наперекір Коперніку для нас весь космос

все ще повертається навколо нашого маленького земного світу. Наперекір Дарвіну

ми в глибині серця абсолютно не вважаємо себе частиною природних процесів. Ми

піднялися над природою, надмірні по відношенню до неї, хочемо її

використовувати для задоволення своїх самих низьких забаганок. Нещодавно

обраний губернатор Каліфорнії, будучи як і я церковною людиною, хоча й менш

схвильований даними проблемами, висловився на користь християнської традиції,

коли заявив (як стверджують), що «якщо Ви побачили хоча одне червоне

дерево, то Ви побачили їх всі». Для християнина дерево — це не

більш ніж природний факт. Саме уявлення про священні гаї є чужорідним

християнству і всьому етосу Заходу. Близько двох тисячоліть християнські

місіонери вирубали священні гаї, де практикувалося ідолопоклонство, так як

вважали, що ці гаї населені демонами.

Те, що ми робимо з навколишнім, залежить від нашого розуміння взаємовідносин

людини з природою. Якщо ввести в справу більше науки і більше техніки, це не

виведе нас з сьогоднішньої екологічної кризи до тих пір, поки не найдемо нову

релігію або не переосмислимо стару...

Скоріш за все ми мусимо по-справжньому оцінити роль величного радикала в

християнській історії після Христа — св. Франциска Асизського. Першим

його чудом є той факт, що він не закінчив костром, як це сталосьз багатьма його

послідовниками лівого крила. Він був настільки явним єретиком, що настоятель

францисканського ордену св. Бонаветура — сам великий і вдумливий

християнин — пішов на те, щоб розпочати подавляти ряд ранніх установок

францисканства. Щоб зрозуміти Франциска, потрібно побачити його віру в чесноту

смирення — не просто особистого смирення окремої людини, а людства, як

виду. Франциск спробував звести людину з п’єдесталу її монархічного

панування над тваринами і встановити демократію у відношення всіх Божих тварей.

З приходом Франциска мураха перестала бути лише приводом для проповіді неробі,

а вогонь — лише символом жаги душі в її прагненні поєднатися з Богом.

Тепер це — Брат-Мураха і Брат-Вогонь, здатні самі хвалити Творця разом із

Братом- Людиною, що робить те саме, але по-своєму.

Пізні коментатори наголошували, що Франциск проповідував птахам і робив це з

докором людям, які не хотіли його слухати. Але в записах його часу цього не

прочитаєш — він закликав малих птахів хвалити Бога, і ті в духовному

екстазі хлопали своїми крилами і радісно щебетали. Легенди про святих — а

особливо це відноситься до ірландських святих — говорили про їх

відношення з тваринами, але я впевнений, що тут завжди була ціль —

показати їх людське панування над тваринами. Францизьк зовсім інший. Район

навколо Губбіо в Апеннінах знищував страшний вовк. Як каже легенда, св.

Франциск поговорив з вовком і пояснив йому помилку в його діях. Вовк покаявся,

помер в ореолі святості і був похоронений в освяченій землі.

Сер Стівен Рьюїсмен згадував «францисканське вчення про душі

тварин», але воно було швидко викоренено. Можливо, це вчення було

частково інспіровано — свідомо або ні — вірою в реінкарнацію, якої

притримувалися єретики катари, що групувалися в ті часи в Італії і Сході

Франції; цю віру вони, як завбачається, запозичили з Індії. Важливо те, що

приблизно в той час — близько 1200 року — сліди вчення про

метемпсихоз простежуються також і в західному іудаїзмі, в провансальській

Кабалі. Але Франциск не вчив трансмігра- ції душ, ні пантеїзму. Його бачення

природи і людини Грунтувалося на його своєрідному розумінні панпсихізму як

притаманного всім речам — і одухотвореним, і не одухотвореним. Всі вони

створені для прославлення трансцендентного Творця, який в акті глибокого

космічного смирення і «самоумаления» втілився на Землі, ліг

«беспомощным младенцем в ясли» і в кінці земних днів помер,

повиснувши на Древі.

Я не думаю, що багато сучасних американців, стурбовані екологічною кризою,

зможуть або захочуть радитися з вовками або сповіщати птахів. Сьогоднішні темпи

руйнування природи до глобальних масштабів — це результат роботи

динамічної техніки і науки, начало яким поклало західне Середньовіччя, проти

якого і піднявся св. Франциск настільки оригінальним способом. Експансію науки

і техніки неможливо зрозуміти історично, якщо залишити без уваги специфіку

відношення до природи, глибоко вкоріненого в християнській догматиці. Той факт,

що багато хто не вважає це відношення християнським, не має ніякого значення. В

нашому суспільстві не була прийнята ніяка інша система «основополагающих

ценностей», щоб замінити нею попередні християнські цінності. Таким

чином, ми й далі будемо йти по шляху поглиблення екологічної кризи, поки не

відкинемо християнську догму, згідно з якою у природи немає іншого призначення,

крім служіння людині.

Великий революціонер духу в західній історії св. Франциск висунув

альтернативний християнський погляд на природу і на місце людини в ній,

спробувавши замінити ідею безмежного панування людини над тваринами іншою ідеєю

— рівності всіх тварей, включаючи і людину. Він потерпів невдачу. Сучасна

наука і техніка настільки просякнуті ортодоксальною християнською надмірністю у

відношенні до природи, що не потрібно чекати вирішення екологічної кризи лише

від них одних. Корені наших бід настільки релігійні, що і засоби позбавлення

також має стати релігійним за суттю, як би ми його не називали. Ми маємо заново

осмислити і глибоко пережити в душі, в чому полягає наше істинне призначення і

яка наша природа. Початкове францисканство володіло глибоко релігійним, хоча й

єретичним розуміння духовної самоцін- ності всього, що є в природі і це

допомагає нам знайти напрямок до виходу. Я— за Франциска як святого

покровителя для екологів.

BIG-Library.com.ua © 2011 - 2012

Student_Works

W3C_ _XHTML_1.0

W3C

CSS

###### 4261_Jenevskaya_konvenciya ######

###### 4261_Jenevskaya_konvenciya ######

[BIG-Library.com.ua]

Навігація

* Головна

* Розділи

* Правила_користування

****** Прикладна_етика ******

***** Женевская конвенция *****

САММИТ ЛИДЕРОВ ГЛОБАЛЬНОГО ДОГОВОРА ОРГАНИЗАЦИИ ОБЪЕДИНЕННЫХ НАЦИЙ

5—6 июля 2007 г., Женева, Швейцария ЖЕНЕВСКАЯ ДЕКЛАРАЦИЯ Преамбула

Еще никогда в истории цели международного сообщества и глобального делового

сообщества не были столь близки. Общность целей, среди которых формирование

устойчивых рынков, борьба с коррупцией, защита прав человека и охрана

окружающей среды, — дает начало новому уровню партнерства и открытости в

отношениях между бизнесом, гражданским обществом, профсоюзами, правительствами,

ООН и другими заинтересованными участниками.

В основе нового духа сотрудничества лежит вера в то, что глобализация, если она

базируется на универсальных принципах, способна коренным образом улучшить наш

мир, принося экономические и социальные выгоды отдельным людям, сообществам и

рынкам повсюду. Действовать необходимо немедленно. Бедность, неравенство в

доходах, протекционизм и отсутствие возможностей найти достойную работу несут

серьёзную угрозу международному миру и мировым рынкам.

Бизнес как ключевой агент глобализации способен стать мощной силой, действующей

во благо. Через свою приверженность идеалам корпоративного гражданства и

принципам Глобального договора ООН компании могут продолжать создавать и

распространять ценностные установки в их наиболее широком смысле. Таким

образом, глобализация может стать мотором распространения универсальных

принципов, создавая ценностно ориентированную конкуренцию в борьбе компаний за

лидерство.

Осознавая уникальность настоящего момента, мы, участники Саммита лидеров

Глобального договора, собравшиеся в Женеве, согласовали следующие заявления и

обязательства:

Роль бизнеса в обществе

1. Глобализация видоизменяет роль бизнеса в обществе. По мере того как

углубляется взаимозависимость между рынками, сообществами и отдельными

людьми, коммерческие организации сталкиваются с необходимостью решать всё

более широкий круг экологических, социальных и управленческих проблем.

2. Компании, которые активно принимают и осуществляют идеалы корпоративного

гражданства, следуя принципам Глобального договора ООН либо иных подобных

инициатив корпоративной ответственности, лучше позиционированы с точки

зрения обеспечения устойчивости их операций и рынков, а также сообществ,

где они осуществляют свою деятельность и в зависимости от которых

находятся.

3. Ответственное ведение бизнеса может способствовать вовлечению в

экономическую и социальную деятельность большего количества участников,

содействуя продвижению идеалов международного сотрудничества, мира,

развития, защиты прав человека — основополагающих целей ООН.

4. Предоставление открытых и скрупулезных отчетов о прогрессе в применении

принципов Глобального договора ООН имеет важное значение, так как таким

образом компании могут измерить результативность своей деятельности, а

различные заинтересованные участники — оценить этот прогресс.

5. Образование партнерств и сотрудничество с различными заинтересованными

участниками, включая правительства, гражданское общество и профсоюзы,

необходимо потому, что некоторые дилеммы, вызовы и возможности как на

глобальном, так и на местном уровнях, иногда настолько сложны, что ни

один из субъектов не в состоянии справиться с ними самостоятельно.

6. Инвесторы и финансовое сообщество придают всё большее значение

надлежащему решению компаниями экологических, социальных и управленческих

проблем и учитывают этот аспект при принятии инвестиционных решений и

проведении стоимостных оценок. В этом отношении основой деятельности

институциональных инвесторов служат «Принципы ответственного

инвестирования». Использование стандартизированных методологий и

индикаторов, таких, как Глобальная инициатива отчетности, —

неотъемлемое условие для обеспечения того, чтобы инвестиционные решения

принимались на основе сопоставимых данных.

7. В условиях слабого государственного управления, а также в регионах мира,

где царят напряженность и конфликты, инвесторы (как и компании- объекты

инвестиций) в определенных случаях способны играть более существенную

роль посредством своей вовлеченности в решение проблем, а не выведения

капиталов. При этом, однако, их действия должны соответствовать принципам

Глобального договора ООН, а используемые ими инструменты и стратегии

— согласовываться в группах из нескольких заинтересованных

субъектов, с тем, чтобы обеспечить, что в данных условиях такие

инвестиции способны принести выгоду.

8. Инвесторы могут внести позитивный вклад, поощряя прозрачность и

ответственность в ведении дел в компаниях-объектах инвестиций, а также

настойчиво призывая правительства государств действовать ответственно и

придерживаться соответствующих законов и международных норм.

9. Кредиторы способны обеспечить, чтобы ссуды использовались в соответствии

с международными стандартами. Основу для стимулирования применения

общепризнанных стандартов обеспечивают «Принципы Экватора».

Действия участников Глобального договора ООН

1. Мы, участники Саммита лидеров Глобального договора, обязуемся неуклонно

способствовать осуществлению Глобального договора ООН и его десяти

принципов в сфере прав человека, труда, окружающей среды и борьбы с

коррупцией. Мы будем прилагать все усилия для наделения конкретным

значением основанного на указанных принципах подхода при формировании

нашей стратегии, проведении операций и развитии корпоративной культуры.

2. Мы будем отстаивать ответственный подход к глобальным вызовам, среди

которых изменение климата и цели развития, сформулированные в Декларации

тысячелетия. Мы будем работать в партнерстве и взаимодействии с другими

группами заинтересованных участников для нахождения практических решений

общих проблем.

3. Мы будем стремиться обеспечить, чтобы наши обязательства и стратегии в

сфере корпоративного гражданства были внедрены в деятельность наших

организаций повсеместно, в том числе в работу соответствующих органов

управления и дочерних компаний, и обязуемся представлять отчеты о нашей

деятельности в ежегодных докладах о достигнутом прогрессе.

4. Мы будем стремиться поощрять вступление наших дочерних компаний и

структурных подразделений по всему миру в местные сети Глобального

договора ООН для того, чтобы десять принципов стали неотъемлемой частью

культуры и языка повсеместно.

5. Мы будем способствовать тому, чтобы наши поставщики и другие деловые

партнеры присоединились к Глобальному договору ООН и его десяти

принципам.

6. Мы обязуемся строить свою деятельность на основе лучших методик,

формировать объединения и сотрудничать с другими компаниями, в том числе

иностранными и местными, а также внутри промышленных секторов.

7. Мы будем стремиться внедрять в программы подготовки завтрашних лидеров

бизнеса принципы корпоративного гражданства через поддержку таких

инициатив, как Принципы обучения ответственному менеджменту.

Действия правительств

1. Мы, участники Саммита лидеров Глобального договора, предпринимаем усилия,

чтобы сделать мировую экономику более устойчивой и инклюзивной

посредством реализации универсальных принципов в деловой практике. Однако

ответственные формы ведения бизнеса принесут пользу обществу только при

условии наличия благоприятных внешних условий. Мы призываем правительства

формировать деловую среду с эффективными экономическими институтами и

политикой поддержки для обеспечения долгосрочной стабильности и поощрения

транспарентности и предпринимательского духа.

2. Мы настоятельно призываем правительства ратифицировать и применять на

практике соответствующие конвенции и декларации, включая Базовые

стандарты в сфере труда МОТ и Конвенцию ООН по борьбе с коррупцией.

19. Мы призываем правительства оказывать поддержку ответственному бизнесу на

национальном и международном уровнях посредством общественной пропаганды и

содействия развитию образовательных программ.

20. Мы призываем правительства поддерживать открытую международную торговую

систему и противодействовать протекционизму и ориентации вовнутрь.

21. Мы признаем, что Глобальный договор ООН — это новаторское

государственно-частное партнерство с такой структурой правления, поддержки и

финансирования, которая специально ориентирована на неоднородность и

разнообразие его участников и его миссию — продвижение ценностей ООН в

мировом деловом сообществе. Мы призываем государства-члены ООН и Генерального

секретаря продолжать оказывать поддержку этой инициативе и отстаивать

значимость Глобального договора внутри Организации.

В заключение мы, участники Саммита лидеров Глобального договора, выражаем

убеждение в том, что посредством ответственного ведения бизнеса возможно

формирование более устойчивой и инклюзивной экономики.

[Текст Декларации размещен на сайте Глобального Договора

BIG-Library.com.ua © 2011 - 2012

Student_Works

W3C_ _XHTML_1.0

W3C

CSS

###### 4262_Deklaraciya_tisyacheletiya_Organizacii_Obedinennih_Nacii ######

###### 4262_Deklaraciya_tisyacheletiya_Organizacii_Obedinennih_Nacii ######

[BIG-Library.com.ua]

Навігація

* Головна

* Розділи

* Правила_користування

****** Прикладна_етика ******

***** Декларация тысячелетия Организации Объединенных Наций *****

ДЕКЛАРАЦИЯ ТЫСЯЧЕЛЕТИЯ ОРГАНИЗАЦИИ ОБЪЕДИНЕННЫХ НАЦИЙ

Принята резолюцией 55/2 на Генеральной Ассамблее от 8 сентября 2000 г.

1. Ценности и принципы

2. Мы, главы государств и правительств, собрались в Центральных учреждениях

Организации Объединенных Наций в Нью-Йорке с 6 по 8 сентября

2000 года, на заре нового тысячелетия, чтобы вновь подтвердить нашу веру в

Организацию и ее Устав как нерушимые основы более мирного, процветающего и

справедливого мира.

1. Мы признаем, что помимо индивидуальной ответственности перед нашими

собственными обществами мы несем также коллективную ответственность за

утверждение принципов человеческого достоинства, справедливости и

равенства на глобальном уровне. Поэтому мы как руководители ответственны

перед всеми жителями Земли, особенно перед наиболее уязвимыми из них, и в

частности перед детьми мира, которым принадлежит будущее.

2. Мы вновь заявляем о нашей приверженности целям и принципам Устава

Организации Объединенных Наций, которые доказали свою неподвластность

времени и универсальный характер. Их актуальность и способность служить

источником вдохновения возрастают по мере того, как страны и народы

становятся все более взаимосвязанными и взаимозависимыми.

3. Мы преисполнены решимости установить справедливый и прочный мир во всем

мире в соответствии с целями и принципами Устава. Мы подтверждаем свое

обязательство поддерживать все усилия, направленные на обеспечение

суверенного равенства всех государств; уважения их территориальной

целостности и политической независимости; урегулирования споров мирными

средствами и в соответствии с принципами справедливости и международного

права; права на самоопределение народов, все еще находящихся под

колониальным господством и иностранной оккупацией; невмешательства во

внутренние дела государств; уважения прав человека и основных свобод;

соблюдения равных прав для всех без различия расы, пола, языка и религии;

и международного сотрудничества в решении международных проблем

экономического, социального, культурного или гуманитарного характера.

4. Мы считаем, что главной задачей, стоящей перед нами сегодня, является

обеспечение того, чтобы глобализация стала позитивным фактором для всех

народов мира. Это связано с тем, что, хотя глобализация открывает широкие

возможности, ее благами сейчас пользуются весьма неравномерно и

неравномерно распределяются ее издержки. Мы осознаем, что развивающиеся

страны и страны с переходной экономикой сталкиваются с особыми

трудностями в плане принятия мер в связи с решением этой главной задачи.

Именно поэтому глобализация может обрести полностью всеохватывающий и

справедливый характер лишь через посредство широкомасштабных и

настойчивых усилий по формированию общего будущего, основанного на нашей

общей принадлежности к роду человеческому во всем его многообразии. Эти

усилия должны включать политику и меры на глобальном уровне, которые

отвечали бы потребностям развивающихся стран и стран с переходной

экономикой и которые разрабатывались бы и осуществлялись при их

эффективном участии.

5. Мы считаем, что существенно важное значение для международных отношений в

XXI веке будет иметь ряд фундаментальных ценностей. К ним относятся:

Свобода. Мужчины и женщины имеют право жить и растить своих детей в достойных

человека условиях, свободных от голода и страха насилия, угнетения и

несправедливости. Лучшей гарантией этих прав является демократическая форма

правления, основанная на широком участии и воле народа.

Равенство. Ни один человек и ни одна страна не должны лишаться возможности

пользоваться благами развития. Должно быть гарантировано равенство прав и

возможностей мужчин и женщин.

Солидарность. Глобальные проблемы должны решаться при справедливом

распределении издержек и бремени в соответствии с фундаментальными принципами

равенства и социальной справедливости. Те, кто страдают или находятся в

наименее благоприятном положении, заслуживают помощи со стороны тех, кто

находится в наиболее благоприятном положении.

Терпимость. При всем многообразии вероисповеданий, культур и языков люди должны

уважать друг друга. Различия в рамках обществ и между обществами не должны ни

пугать, ни служить поводом для преследований, а должны пестоваться в качестве

ценнейшего достояния человечества. Следует активно поощрять культуру мира и

диалог между всеми цивилизациями.

Уважение к природе. В основу охраны и рационального использования всех живых

организмов и природных ресурсов должна быть положена осмотрительность в

соответствии с постулатами устойчивого развития. Только таким образом можно

сохранить для наших потомков те огромные богатства, которые дарованы нам

природой. Нынешние неустойчивые модели производства и потребления должны быть

изменены в интересах нашего будущего благосостояния и благополучия наших

потомков.

Общая обязанность. Обязанность по управлению глобальным экономическим и

социальным развитием, а также устранению угроз международному миру и

безопасности должна разделяться между народами мира и осуществляться на

многосторонней основе. Центральную роль в этом должна играть Организация

Объединенных Наций как наиболее универсальная и самая представительная

организация в мире.

1. С тем чтобы претворить эти общие ценности в конкретные действия, мы

определили те ключевые цели, которым мы придаем особо важное значение.

1. Мир, безопасность и разоружение

2. Мы приложим все усилия к тому, чтобы освободить наши народы от

бедствий войн, будь то внутри государств или между государствами,

войн, которые за последнее десятилетие унесли более 5 миллионов

жизней. Мы будем также добиваться устранения угроз, создаваемых

оружием массового уничтожения.

3. Поэтому мы преисполнены решимости:

укреплять уважение к принципу верховенства права, причем как в международных,

так и во внутренних делах, и в частности обеспечивать выполнение государствами-

членами решений Международного Суда, во исполнение Устава Организации

Объединенных Наций, по любым делам, сторонами которых они являются;

повышать эффективность Организации Объединенных Наций в деле поддержания мира и

безопасности путем предоставления в ее распоряжение ресурсов и инструментов,

необходимых ей для предотвращения конфликтов, мирного разрешения споров,

проведения операций по поддержанию мира, по- стконфликтного миростроительства и

реконструкции. В этой связи мы принимаем к сведению доклад Группы по операциям

Организации Объединенных Наций в пользу мира и просим Генеральную Ассамблею

оперативно рассмотреть ее рекомендации;

укреплять сотрудничество между Организацией Объединенных Наций и региональными

организациями в соответствии с положениями главы VIII Устава;

обеспечить соблюдение государствами-участниками договоров в таких областях, как

контроль над вооружениями и разоружение, и норм международного гуманитарного

права и права в области прав человека и призвать все государства рассмотреть

возможность подписания и ратификации Римского статута Международного уголовного

суда;

предпринять согласованные действия по борьбе против международного терроризма и

присоединиться как можно скорее ко всем соответствующим международным

конвенциям;

удвоить наши усилия по осуществлению принятого нами обязательства поставить

заслон всемирной проблеме наркотиков;

активизировать наши усилия по борьбе с транснациональной преступностью во всех

ее аспектах, включая торговлю людьми и их контрабандный провоз и

«отмывание» денег;

свести к минимуму неблагоприятные последствия вводимых Организацией

Объединенных Наций экономических санкций для ни в чем не повинных групп

населения; обеспечить регулярный пересмотр режимов таких санкций; и исключить

неблагоприятные последствия санкций для третьих сторон;

добиваться ликвидации оружия массового уничтожения, особенно ядерного оружия, и

сохранять открытыми все имеющиеся возможности для достижения этой цели, включая

возможность созыва международной конференции для определения путей и способов

устранения ядерной угрозы;

предпринять согласованные действия для прекращения незаконного оборота

стрелкового оружия и легких вооружений, особенно посредством обеспечения

большей транспарентности в области передачи оружия и поддержки региональных мер

по разоружению, принимая во внимание все рекомендации предстоящей конференции

Организации Объединенных Наций по проблеме незаконной торговли стрелковым

оружием и легкими вооружениями;

обратиться ко всем государствам с призывом рассмотреть возможность

присоединения к Конвенции о запрещении применения, накопления запасов,

производства и передачи противопехотных мин и об их уничтожении, а также

измененному Протоколу о минах к Конвенции о конкретных видах обычного оружия.

1. Мы настоятельно призываем государства-члены соблюдать «олимпийское

перемирие», индивидуально и коллективно, в настоящее время и в

будущем, и поддерживать Международный олимпийский комитет в его усилиях

по поощрению мира и взаимопонимания между людьми посредством спорта и

воплощения олимпийских идеалов.

1. Развитие и искоренение нищеты

2. Мы приложим все усилия к тому, чтобы избавить наших соплеменников,

мужчин, женщин и детей, от унижающей человеческое достоинство

крайней нищеты, в условиях которой в настоящее время вынуждены жить

более миллиарда из них. Мы привержены тому, чтобы превратить право

на развитие в реальность для всех и избавить весь род человеческий

от нужды.

3. В этой связи мы твердо намерены создать, как на национальном, так и

на глобальном уровне, условия, благоприятствующие развитию и

ликвидации нищеты.

4. Успех в достижении этих целей зависит, в частности, от обеспечения

благого управления в каждой стране. Он также зависит от обеспечения

благого управления на международном уровне и транспарентности в

финансовой, кредитно-денежной и торговой системах. Мы привержены

формированию открытой, справедливой, регулируемой, предсказуемой и

недискриминационной многосторонней торговой и финансовой системы.

5. Мы обеспокоены теми препятствиями, с которыми сталкиваются

развивающиеся страны в деле мобилизации ресурсов, необходимых для

финансирования их устойчивого развития. Поэтому мы будем прилагать

все усилия к обеспечению успеха Международного и

межправительственного мероприятия высокого уровня по финансированию

развития, которое состоится в 2001 году.

6. Мы также обязуемся содействовать удовлетворению особых потребностей

наименее развитых стран. В этой связи мы приветствуем созыв в мае

2001 года третьей Конференции Организации Объединенных Наций по наименее

развитым странам и будем стремиться обеспечить ее успешное проведение. Мы

призываем промышленно развитые страны:

принять, предпочтительно до начала работы этой Конференции, комплекс мер по

обеспечению беспошлинного и неквотируемого доступа практически всех экспортных

товаров наименее развитых стран на свои рынки;

без дальнейших промедлений приступить к осуществлению расширенной программы по

облегчению долгового бремени бедных стран с высоким уровнем задолженности и

согласиться на списание всей официальной двусторонней задолженности этих стран

в обмен на принятие ими твердых обязательств в области борьбы с нищетой;

и оказывать более щедрую помощь в целях развития, особенно тем странам, которые

действительно пытаются использовать имеющиеся у них ресурсы для сокращения

масштабов нищеты.

1. Мы также преисполнены решимости всеобъемлющим образом и эффективно

урегулировать проблемы задолженности развивающихся стран с низким и

средним уровнем дохода на основе принятия различных национальных и

международных мер, направленных на то, чтобы вывести их задолженность на

приемлемый уровень в долгосрочной перспективе.

2. Мы также твердо намерены решать проблему особых потребностей малых

островных развивающихся государств путем осуществления Барбадосской

программы действий и решений двадцать второй специальной сессии

Генеральной Ассамблеи оперативно и в полном объеме. Мы настоятельно

призываем международное сообщество обеспечить, чтобы при разработке

показателя уязвимости учитывались особые потребности малых островных

развивающихся государств.

3. Мы признаем особые потребности и проблемы развивающихся стран, не имеющих

выхода к морю, и настоятельно призываем как двусторонних, так и

многосторонних доноров увеличить объем финансовой и технической помощи

этой группе стран в целях удовлетворения их особых потребностей в области

развития и содействовать им в преодолении обусловленных их географическим

положением трудностей путем совершенствования их транзитных транспортных

систем.

19.Мы также преисполнены решимости:

* сократить вдвое к 2015 году долю населения земного шара, имеющего доход

менее одного доллара в день, и долю населения, страдающего от голода, а

также сократить вдвое к тому же сроку долю населения земного шара, не

имеющего доступа к безопасной питьевой воде, в том числе из-за нехватки

средств;

* обеспечить, чтобы к тому же сроку у детей во всем мире, как у мальчиков,

так и у девочек, была возможность получать в полном объеме начальное

школьное образование и чтобы девочки и мальчики имели равный доступ ко

всем уровням образования;

* к тому же сроку добиться снижения материнской смертности на три четверти

и смертности среди детей в возрасте до 5 лет на две трети по сравнению с

их нынешними уровнями;

* к указанному сроку остановить распространение ВИЧ/СПИДа, малярии и других

основных болезней, от которых страдает человечество, и положить начало

тенденции к сокращению их масштабов;

* предоставлять особую помощь детям, лишившимся родителей из-за ВИЧ/СПИДа;

* к 2020 году обеспечить существенное улучшение жизни как минимум 100

миллионов обитателей трущоб, как это предусмотрено инициативой

«Города без трущоб».

20.Мы также преисполнены решимости:

способствовать равенству мужчин и женщин и расширению прав и возможностей

женщин как эффективным средствам борьбы с нищетой, голодом и болезнями и

стимулирования развития, носящего подлинно устойчивый характер;

разработать и осуществить стратегии, дающие молодым людям во всем мире реальный

шанс находить достойную и продуктивную работу;

поощрять фармацевтическую промышленность к обеспечению более широкого

распространения основных лекарств и их большей доступности для всех, кто в них

нуждается в развивающихся странах;

наладить прочные партнерские отношения с частным сектором и организациями

гражданского общества во имя развития и искоренения нищеты;

принять меры к тому, чтобы все могли пользоваться благами новых технологий,

особенно информационных и комму никационных технологий, в соответствии с

рекомендациями, содержащимися в Декларации министров на сессии ЭКОСОС 2000 г.

1. Охрана нашей общей окружающей среды

21.Мы должны не жалеть усилий в деле избавления всего человечества, и прежде

всего наших детей и внуков, от угрозы проживания на планете, которая будет

безнадежно испорчена деятельностью человека и ресурсов которой более не будет

хватать для удовлетворения их потребностей.

1. Мы вновь заявляем о своей поддержке принципов устойчивого развития, в том

числе тех, которые изложены в Повестке дня на XXI век, согласованной на

Конференции Организации Объединенных Наций по окружающей среде и

развитию.

2. В этой связи мы твердо намерены придерживаться во всей нашей

экологической деятельности новой этики бережного и ответственного

отношения к природе и для начала заявляем о своей решимости:

приложить все усилия к тому, чтобы обеспечить вступление в силу Киотского

протокола, предпочтительно к десятой годовщине Конференции Организации

Объединенных Наций по окружающей среде и развитию в 2002 году, и приступить к

предусмотренному им сокращению выбросов парниковых газов;

активизировать наши коллективные усилия по лесоустройству, сохранению всех

типов лесов и устойчивому развитию лесного хозяйства;

добиваться полного осуществления Конвенции о биологическом разнообразии и

Конвенции по борьбе с опустыниванием в тех странах, которые испытывают

серьезную засуху и/или опустынивание, особенно в Африке;

остановить нерациональную эксплуатацию водных ресурсов, разрабатывая стратегии

водохозяйственной деятельности на региональном, национальном и местном уровнях,

способствующие справедливому доступу к воде и ее достаточному предложению;

активизировать сотрудничество в целях сокращения числа и последствий стихийных

бедствий и антропогенных катастроф;

обеспечить свободный доступ к информации о геноме человека.

1. Права человека, демократия и благое управление

2. Мы не пожалеем усилий для поощрения демократии и укрепления правопорядка,

а также для обеспечения уважения всех международно признанных прав

человека и основных свобод, включая право на развитие.

3. Поэтому мы преисполнены решимости:

полностью уважать и поддерживать Всеобщую декларацию прав человека; добиваться

полной защиты и поощрения во всех наших странах гражданских, политических,

экономических, социальных и культурных прав для всех;

укреплять потенциал всех наших стран для претворения в жизнь принципов и

практики демократии и уважения прав человека, включая права меньшинств;

вести борьбу со всеми формами насилия в отношении женщин и осуществлять

Конвенцию о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин;

принять меры по обеспечению уважения и защиты прав человека мигрантов,

трудящихся-мигрантов и членов их семей, прекращению учащающихся во многих

обществах проявлений расизма и ксенофобии и поощрению большего согласия и

терпимости во всех обществах;

коллективно добиваться большей открытости политических процессов, создавая

условия для подлинного участия в них всех граждан во всех наших странах;

обеспечить средствам массовой информации свободу выполнять присущую им важную

функцию, а также право общественности на доступ к информации.

1. Защита уязвимых

2. Мы приложим все усилия к тому, чтобы детям, а также всему гражданскому

населению, которое испытывает наибольшие страдания в результате стихийных

бедствий, геноцида, вооруженных конфликтов и других чрезвычайных

гуманитарных ситуаций, предоставлялась всяческая помощь и защита с целью

их скорейшего возвращения к нормальной жизни.

Поэтому мы преисполнены решимости:

* расширять и укреплять деятельность по защите гражданского населения в

сложных чрезвычайных ситуациях в соответствии с международным

гуманитарным правом;

* укреплять международное сотрудничество, включая совместное несение

бремени гуманитарной помощи странам, принимающим беженцев, и ее

координацию; и помогать всем беженцам и перемещенным лицам на

добровольной основе возвращаться в свои дома в условиях безопасности и

достоинства и беспрепятственно реинтегрироваться в свои общества;

* поощрять ратификацию и полное осуществление Конвенции о правах ребенка и

факультативных протоколов к ней, касающихся участия детей в вооруженных

конфликтах и торговли детьми, детской проституции и детской порнографии.

1. Удовлетворение особых потребностей Африки

2. Мы будем поддерживать укрепление демократии в Африке и помогать

африканцам в их борьбе за прочный мир, искоренение нищеты и устойчивое

развитие, тем самым вовлекая Африку в основное русло развития мировой

экономики.

3. Поэтому мы преисполнены решимости:

* в полной мере поддерживать политические и институциональные структуры

зарождающихся демократий в Африке;

* стимулировать и поддерживать региональные и субрегиональные механизмы

предупреждения конфликтов и поощрения политической стабильности и

обеспечивать надежный приток ресурсов для миротворческих операций на

континенте;

* принять особые меры для решения проблем искоренения нищеты и устойчивого

развития в Африке, включая списание задолженности, улучшение доступа к

рынкам, расширение официальной помощи в целях развития (ОПР) и увеличение

потоков прямых иностранных инвестиций (ПИИ), а также передачу технологии;

* помочь Африке создать свой потенциал для обуздания пандемии ВИЧ/СПИДа и

других инфекционных заболеваний.

1. Укрепление Организации Объединенных Наций

2. Мы приложим все усилия к тому, чтобы превратить Организацию Объединенных

Наций в более эффективный инструмент для решения всех этих первоочередных

задач: борьбы за развитие для всех народов мира, борьбы с нищетой,

невежеством и болезнями; борьбы с несправедливостью; борьбы с насилием,

террором и преступностью; и борьбы с деградацией и разрушением нашего

общего дома.

3. Поэтому мы преисполнены решимости:

* подтвердить центральное место Генеральной Ассамблеи как главного

совещательного, директивного и представительного органа Организации

Объединенных Наций и дать ей возможность эффективно играть эту роль;

* активизировать наши усилия по проведению всеобъемлющей реформы Совета

Безопасности во всех ее аспектах;

* продолжать укреплять Экономический и Социальный Совет, опираясь на его

последние достижения, с тем чтобы помочь ему выполнять роль, предписанную

ему в Уставе;

* укреплять Международный Суд, с тем чтобы обеспечить правосудие и

верховенство права в международных делах;

* поощрять регулярные консультации и координацию между главными органами

Организации Объединенных Наций в выполнении ими своих функций;

* обеспечить наделение Организации на своевременной и предсказуемой основе

ресурсами, необходимыми ей для выполнения ее мандатов;

* настоятельно призвать Секретариат наилучшим образом использовать эти

ресурсы в соответствии с четкими правилами и процедурами, согласованными

Генеральной Ассамблеей, в интересах всех государств-членов, посредством

задействования наиболее эффективных методов управления и передовых

технологий и путем сосредоточения усилий на выполнении тех задач, которые

соответствуют согласованным приоритетам государств-членов;

* поощрять соблюдение Конвенции о безопасности персонала Организацией

Объединенных Наций и связанного с ней персонала;

* обеспечить 6oflbmyro согласованность политики и дальнейшее улучшение

взаимодействия между Организацией Объединенных Наций, ее учреждениями,

бреттон-вудскими учреждениями и Всемирной торговой организацией, а также

другими многосторонними органами в целях обеспечения полностью

скоординированного подхода к проблемам мира и развития;

* продолжать укреплять сотрудничество между Организацией Объединенных Наций

и национальными парламентами через их всемирную организацию—

Межпарламентский союз — в различных областях, включая мир и

безопас- ность, экономическое и социальное развитие, международное право

и права человека, демократию и гендерные вопросы;

* предоставить частному сектору, неправительственным организациям и

гражданскому обществу в целом более широкие возможности для содействия

достижению целей и осуществлению программ Организации.

1. Мы просим Генеральную Ассамблею регулярно рассматривать ход осуществления

положений настоящей Декларации и просим Генерального секретаря

публиковать периодические доклады для рассмотрения Генеральной Ассамблеей

и в качестве основы для принятия дальнейших мер.

2. Пользуясь этой исторической возможностью, мы вновь торжественно заявляем

о том, что Организация Объединенных Наций является незаменимым общим

домом для всего человечества и что через нее мы будем стремиться

воплотить в жизнь свое общее стремление к миру, сотрудничеству и

развитию. Поэтому мы торжественно обещаем всемерно поддерживать эти общие

цели и заявляем о нашей решимости обеспечить их достижение.

[Текст Декларации размещен на сайте ООН: http://www.un.org/ru/documents]

BIG-Library.com.ua © 2011 - 2012

Student_Works

W3C_ _XHTML_1.0

W3C

CSS

###### 4263_Deklaraciya_mirovogo_etosa ######

###### 4263_Deklaraciya_mirovogo_etosa ######

[BIG-Library.com.ua]

Навігація

* Головна

* Розділи

* Правила_користування

****** Прикладна_етика ******

***** Декларация мирового этоса *****

Парламент религий мира

4 сентября 1993 г., г. Чикаго, США

Введение

Мы — в агонии. Эта агония носит всеобъемлющий и разрушительный характер,

так что мы вынуждены дать имя ее различным проявлениям, чтобы глубина нашей

заботы могла стать отчетливой.

Нет мира — планета разрушается — соседи живут в страхе —

мужчины и женщины отдаляются друг от друга — дети умирают!

Это ужасно!

Мы осуждаем злоупотребления и несправедливость экономической системы нашей

земли.

Мы осуждаем бедность, которая уничтожает наши шансы на жизнь; голод, который

ослабляет человеческое тело; экономическое неравенство, которое угрожает крахом

многим семьям.

Мы осуждаем национальный беспорядок; неуважение справедливости и вытеснение ее

из жизни граждан; анархию, которая распространяется на все общество; и

бессмысленную смерть детей от насилия. Особенно мы осуждаем агрессию и

ненависть во имя религии.

Этой агонии не должно быть.

Она не должна быть, потому что основания для формирования мирового этоса уже

существуют. Этот этос предлагает возможность улучшения индивидуального и

глобального порядка и ведет людей и общество прочь от отчаяния и хаоса.

Мы — женщины и мужчины, которые являются приверженцами заповедей и

практик различных религий мира.

Мы подтверждаем, что все религиозные учения обладают общим набором сердцевинных

ценностей, которые и составляют основу для формирования мирового этоса.

Мы подтверждаем, что эта правда уже известна, но должна воплотиться в наших

сердцах и деяниях.

Мы подтверждаем, что существуют неотменяемые и безоговорочные нормы для всех

областей жизни, для семей и общин, для рас, наций и религий. Уже существуют

старые заповеди человеческого поведения, которые могут быть найдены во всех

религиозных учениях и которые являются предпосылками для прочного мирового

порядка.

Мы заявляем:

Мы все зависим друг от друга. Каждый из нас зависит от благополучия мирового

сообщества в целом. Поэтому мы испытываем благоговение перед всеми живыми

существами, людьми, животными и растениями и заботимся о сохранении земли,

воздуха, воды и почвы.

Мы несем индивидуальную ответственность за все, что мы делаем. Все наши

решения, действия и упущения имеют последствия. Мы должны обращаться с другими

так же, как хотели бы, чтобы другие обращались с нами. Мы обязуемся уважать

жизнь и достоинство тех, кто не похож на нас; с каждой личностью нужно

обращаться по-человечески — без исключения. Мы должны проявлять терпение

и согласие. Мы должны научиться прощать, извлекая уроки из прошлого, при этом

мы не должны допускать того, чтобы мы сами оставались пленниками ненавистных

воспоминаний. Открывая сердца навстречу друг другу, мы должны добровольно

похоронить наши узколобые интересы и ссоры при решении общих вопросов,

практиковать культуру солидарности и взаимного единения.

Мы рассматриваем человечество как свою семью. Мы должны стремиться быть

дружелюбными и великодушными. Мы не можем жить только для себя, но и служить

другим и никогда не забывать о детях, стариках, бедных, немощных, пленных,

беженцах и одиноких. Никто не должен рассматриваться, как человек второго

сорта, ни с кем нельзя обращаться так, словно он человек второго сорта, никто

не должен эксплуатироваться, каким бы то ни было способом. Должно существовать

справедливое партнерство между мужчиной и женщиной. Мы не можем совершать

сексуальных безнравственных поступков. Мы должны оставить позади себя все формы

господства и злоупотребления.

Мы заявляем о своей приверженности культуре ненасилия, уважения, справедливости

и мира. Мы не будем подавлять других людей, вредить им, мучить и убивать их, а

также отказываемся от насилия как средства решения разногласий.

Мы должны стремиться к справедливому социальному и экономическому порядку, в

котором каждый человек имеет равные шансы реализовать свои возможности. Мы

должны говорить правду и действовать с сочувствием, обходиться со всеми честно

и избегать осуждения и ненависти. Мы не должны красть. Напротив, мы должны

преодолеть власть денег, силы, престижа, потребительства, чтобы создать

справедливое и гармоничное общество.

Земля не может измениться к лучшему, если не изменится сознание каждого

отдельно взятого человека. Мы обещаем расширить нашу способность к восприятию

нового, дисциплинируя и укрепляя наш дух посредством медитации, молитвы и

позитивного мышления. Без риска и готовности к самопожертвованию нельзя

добиться серьезных изменений. Поэтому мы обязуемся способствовать мировому

этосу, пониманию друг друга и развитию социально приемлемых, способствующих

миру и дружественных природе форм жизни.

Мы приглашаем всех людей, религиозных и нерелигиозных, к сотрудничеству !

Принципы мирового этоса

Наш мир испытывает фундаментальный кризис: кризис мировой экономики, мировой

экологии, мировой политики. Повсюду жалуются на отсутствие глобального видения,

ужасающее скопление нерешенных проблем, политический паралич, посредственное

политическое руководство, не отличающееся проницательностью и осмысленностью,

необходимых для достижения всеобщего блага. Слишком много старых ответов на

новые вызовы времени.

Сотни миллионов людей на нашей планете все больше страдают от безработицы,

нищеты, голода и разрушения семьи. Надежда на продолжительный мир между

народами снова исчезает. Напряжение между полами и поколениями достигло

угрожающих размеров. Дети умирают, убивают и сами подвергаются убийству.

Государства все больше сотрясаются от коррупции и финансовых афер в политике и

экономике. Мирное сосуществование в наших городах становится более тяжелым из-

за социальных, расовых и этнических конфликтов, злоупотребления наркотиками,

организованной преступности и анархии. Зачастую даже соседи опасаются друг

друга. Наша планета по-прежнему подвергается беспощадному разграблению. Нам

угрожает разрушение экологической системы.

Мы снова и снова наблюдаем, как во многих точках мира вожди и последователи

различных религий разжигают агрессию, фанатизм, ненависть и межнациональную

рознь, а также инспирируют и легитимируют насильственные и кровавые

столкновения. Зачастую религия используется для достижения политических целей

вплоть до войны. Это наполняет нас отвращением.

Мы осуждаем все эти проявления и объявляем, что так не должно быть. Уже

существует этос, который может противостоять встречным глобальным роковым

изменениям. Этот этос предлагает не однозначные решения на бесчисленные мировые

проблемы, а моральные основания для лучшего индивидуального и глобального

порядка: единый взгляд, который может избавить общество от хаоса, а мужчин и

женщин — от сомнений и готовности к насилию.

Мы — мужчины и женщины, которые исповедуют заповеди и практики различных

религий мира. Мы подтверждаем, что уже существует согласие между религиями,

которое и может явиться основой для мирового этоса — минимального

базового консенсуса относительно общих ценностей, неизменных стандартов и

фундаментальных моральных позиций.

1. Нет нового мирового порядка без мирового этоса

Мы, мужчины и женщины разных религий и разных регионов планеты, обращаемся ко

всем людям, религиозным и нерелигиозным. Мы хотим выразить наши общие

убеждения:

* Мы все несем ответственность за лучший мировой порядок.

* Наше участие в борьбе за права человека, свободу, справедливость, охрану

Земли — обязательно.

* Наши различные религиозные и культурные традиции не могут нам помешать

активно выступать против всех форм бесчеловечности.

* Выше обозначенные в Декларации принципы могут разделяться всеми людьми с

этическими убеждениями, независимо от того, религиозны они или нет.

o Но мы, как религиозные и духовно ориентированные люди, которые

основывают свою жизнь на предельной реальности и из нее черпают

духовные силы и надежду в доверии, в молитве или медитации, в слове

или молчании имеем особые обязательства перед всем человечеством и

планетой Земля. Мы не считаем себя лучше других людей, но мы верим

в то, что древняя мудрость наших религий в состоянии указать нам

дорогу в будущее.

После двух мировых войн и окончания холодной войны, после разгрома фашизма,

нацизма и крушения коммунизма и колониализма человечество вступило в новую фазу

своей истории. Человечество владеет сегодня достаточными экономическими,

культурными и духовными ресурсами, чтобы содействовать рождению лучшего

мирового порядка. И все же старые и новые этнические, национальные, социальные,

экономические и религиозные конфликты угрожают мирному строительству лучшего

мира. Именно наше время переживает великий научный и технический прогресс. И

все же мы стоим перед фактом, что всемирная бедность, голод, детская

смертность, безработица, обнищание, уничтожение природы не только не

уменьшились, а напротив, увеличились. Многим народам угрожает экономическая

разруха, социальный демонтаж, политическая маргинализация, экологическая

катастрофа, национальные столкновения.

В таком драматическом положении человечество нуждается не просто в политических

программах и акциях. Ему необходим единый взгляд мирного сосуществования

народов, этнических и этических группировок и религий, разделяющих общую

ответственность за нашу планету Земля. Единый взгляд основывается на надеждах,

целях, идеалах, стандартах. Но многие люди повсюду в мире утеряли это. И все же

мы убеждены: именно религии, несмотря на их злоупотребления и часто

историческую несостоятельность несут ответственность за то, чтобы такие

надежды, цели, идеалы и нормы существовали, сохранялись и обосновывались. Это

особенно характерно для современных государств: гарантии для совести и свободы

вероисповедания необходимы, но они не могут возместить общих ценностей,

убеждений и норм, которые действительны для всех людей, не взирая на их

социальное происхождение, пол, цвет кожи, язык и религию.

Мы убеждены в фундаментальном единстве человеческой семьи на нашей планете

Земля. Поэтому мы призываем вспомнить о Всеобщей декларации прав человека от

1948 г. То, что она торжественно провозглашает на уровне права, мы хотим

обосновать и углубить из перспективы этоса: полная реализация внутреннего

достоинства человеческой личности, неотчуждаемой свободы, принципиального

равенства всех людей, необходимой солидарности и взаимозависимости всех людей

друг от друга.

На основе личного жизненного опыта и истории нашей планеты, полной нужды, мы

пришли к тому, что:

* с помощью одних только законов, постановлений и конвенций более

совершенный мир не может быть создан, более того, через принуждение это

сделать вообще невозможно;

* реализация мира, справедливости и защиты планеты зависит от единства и

готовности мужчин и женщин уважать право;

* участие в борьбе за право и свободу предполагает осознание

ответственности и обязанностей, а потому мы взываем к разуму и сердцам

всех людей;

* право без нравственной опоры непрочно, а, следовательно, не может быть

установлен новый мировой порядок без мирового этоса.

Под мировым этосом мы понимаем не новую мировую идеологию, не унифицированную

мировую религию и тем более не господство какой-либо одной религии над другими.

Под мировым этосом мы понимаем базовый консенсус относительно существующих

общих ценностей, неизменных стандартов и личных поведенческих позиций. Без

такого консенсуса по вопросам мирового этоса каждому обществу рано или поздно

угрожает хаос или диктатура, а человек погружается в отчаяние.

1. Основное требование: с каждым человеком следует обращаться по-человечески

Мы все греховные, несовершенные люди со своей ограниченностью и недостатками.

Мы знаем о существовании зла. Но именно поэтому мы чувствуем себя

ответственными за благо всех людей, а это означает, что базовые элементы

мирового этоса должны быть общими для всего человечества — как для

отдельных лиц, так и для общественных организаций, как для государств, так и

для самих религий. Мы верим: наши тысячелетние религиозные и этические традиции

содержат в себе достаточно элементов мирового этоса, которые убедительны и

жизнеспособны для всех людей доброй воли, религиозных и нерелигиозных.

При этом мы осознаем: наши различные религиозные и этические традиции отвечают

по-разному на вопросы, что человеку необходимо или вредно, что правильно, а что

нет, что есть добро, а что есть зло. Мы не хотим затушевывать или игнорировать

радикальные различия между отдельными религиями. Но они не должны нам помешать

провозгласить открыто, что между нами уже есть нечто общее, к чему мы чувствуем

себя совместно обязанными в силу наших собственных религиозных и этических

принципов.

Мы осознаем: религии не могут решить экологические, экономические, политические

и социальные проблемы этого мира. Но достичь этих целей только с помощью

экономических планов, политических программ и юридических правил также

невозможно. Необходимо изменить внутреннюю ориентацию, весь менталитет, само

сердце человека и наставить его на путь истинный. Конечно, человечеству

необходимы социальные и экологические реформы, но в не меньшей степени оно

нуждается в духовном обновлении. Мы, как религиозные и духовно ориентированные

люди, берем на себя обязательства. Духовная сила религий может придать

человеческой жизни фундаментальное чувство веры, смысловой горизонт, предельные

стандарты и обозначить духовную родину.

На это способны, конечно, только религии, заслуживающие доверия, если они гасят

те конфликты, источником которых сами же являются; если они способны

ликвидировать взаимное высокомерие, подозрительность, осуждение, враждебность и

относятся с должным уважением к традициям, святыням, праздникам и ритуалам

верующих других религий.

Мы знаем: как и прежде повсюду на земле с мужчинами и женщинами обращаются

бесчеловечно. Они лишены своего жизненного шанса и свободы, их права

попираются, их человеческое достоинство унижается. Но сила не есть право! Перед

лицом всей бесчеловечности мира мы требуем: с каждым человеком следует

обращаться по-человечески!

Это значит: каждый человек, независимо от возраста, пола, расы, цвета кожи,

физических и умственных способностей, языка, религии, политических взглядов,

национального и социального происхождения обладает неотчуждаемым и

неприкосновенным достоинством. Поэтому каждый человек в государстве обязан

уважать достоинство других и гарантировать его действенную защиту. Также в

экономике, политике, СМИ, исследовательских институтах и на предприятиях

человек должен всегда рассматриваться как субъект права, как цель, и никогда

как просто средство, как объект коммерциализации и индустриализации. Никто не

может стоять «по ту сторону добра и зла»: ни один человек, ни один

социальный слой, ни одна влиятельная группировка, ни один силовой картель, ни

одна армия, ни одно государство. Напротив, как существо, наделенное разумом и

совестью, каждый человек обязан вести себя по- человечески, а не бесчеловечно,

делать добро и оставить зло!

Выяснить, что стоит за этой формулировкой и есть цель Декларации. Говоря о

мировом этосе, мы хотим напомнить о незыблемых, обязательных этических нормах.

Они должны быть для людей не путами и цепями, а помощью и охраной, чтобы снова

и снова находить и осуществлять свой жизненный путь, жизненные ценности,

поведение и смысл жизни.

Существует принцип — Золотое правило, — которое можно найти во

многих религиозных и этических традициях человечества тысячелетней давности и

которое сохранилось до сих пор: не делай другим того, чего не желаешь себе. Или

позитивный вариант: что ты желаешь для себя, делай это и для других! Это должны

быть незыблемые, обязательные нормы для всех сфер жизни, для семьи и общества,

для рас, наций и религий.

Для нас являются неприемлемыми проявления эгоизма и себялюбия любого рода

— будь они индивидуальными или коллективными, выступающими в любой форме,

в качестве ли классового мышления, расизма, национализма или сексизма. Мы

осуждаем их, поскольку они мешают человеку быть настоящим человеком.

Самоопределение и самоосуществление совершенно легитимны — пока они не

отделяются от ответственности за себя, других людей и нашу планету.

Этот принцип заключает в себе конкретные нормы и стандарты, на основе которых и

должен действовать человек. Из этого принципа выводятся остальные четыре

главных нравственных императива, которые содержатся в большинстве религий мира.

* Четыре нравственных императива

1. Приверженность культуре ненасилия и благоговение перед всеми формами

жизни

Огромное количество людей во всех регионах и религиях стремятся к жизни,

которая определяется не эгоизмом, а служением человеку и всему миру. Однако в

мире существует много ненависти, зависти, ревности и насилия: не только между

людьми, но и между социальными и этническими группами, между классами и расами,

национальностями и религиями. Применение насилия, торговля наркотиками и

организованная преступность, оснащенная зачастую новейшими технологиями,

достигли угрожающих размеров. Во многих местах «управление свыше»

осуществляется с помощью террора; диктаторы притесняют свои собственные народы;

узаконенное насилие широко распространено. Даже в некоторых странах, где

существуют законы по защите индивидуальных свобод, заключенные подвергаются

пыткам, людей калечат, заложников убивают.

1. Из великих древних религиозных и этических традиций человечества мы

принимаем следующий императив: Не убий! Или позитивный вариант:

Благоговей перед жизнью! Давайте переосмыслим вновь важность этого

древнего императива: каждый человек имеет право на жизнь, физическую

неприкосновенность и свободное развитие личности, если это не нарушает

права других. Ни один человек не имеет права мучить другого человека

физически или психически, ранить и тем более убивать. И ни один народ, ни

одно государство, ни одна раса, ни одна религия не имеет права подвергать

дискриминации, «чистке», ссылке, ликвидации инакомыслящее или

инаковерующее меньшинство.

2. Конечно, где есть люди, там всегда существуют конфликты. Такие конфликты

должны принципиально разрешаться без насилия в рамках правопорядка. Это

относится как к отдельной личности, так и к государству. Как раз

политические деятели призваны придерживаться законности и выступать, по

возможности, за мирное разрешение проблем, без насилия. Они должны

выступать за международный порядок, основанный на мире и который

нуждается с их стороны в защите и поддержке. Вооружение — это

неверный путь. Разоружение — требование времени. Никто не

сомневается: без мира во всем мире выживание человечества невозможно!

3. Поэтому молодые люди уже в школе и семье должны усвоить, что насилие не

должно стать средством разрешения разногласий. Только так может быть

создана культура ненасилия.

4. Человеческая личность бесценна и должна быть надежно защищена. Но и жизнь

животных и растений, которые вместе с нами обитают на нашей планете,

достойны нашей заботы, защиты и бережного отношения. Безудержная

эксплуатация природных ресурсов, беспощадное разрушение биосферы,

милитаризация космоса — кощунство и преступление. Будучи людьми, мы

несем ответственность перед будущими поколениями за нашу планету и

космос, за воздух, воду и землю. Мы все связаны друг с другом в этом

космосе и зависим друг от друга. Благо каждого отдельного человека

зависит от общего блага. Поэтому необходимо пропагандировать не

господство человека над природой и космосом, а культивировать общность с

природой и космосом.

Е. Быть настоящим человеком, согласно нашим великим религиозным и этическим

традициям, значит быть терпимым и готовым прийти на помощь, как в частной, так

и в общественной жизни. Мы никогда не должны быть беспощадными и жестокими.

Каждый народ, каждая раса, каждая религия должны проявлять в отношении другого

толерантность и уважение. Расовые, этнические и религиозные меньшинства

нуждаются в нашей защите и содействии.

1. Приверженность культуре солидарности и справедливого экономического

порядка

Огромное количество людей во всех регионах и религиях стремятся к солидарности

друг с другом, к жизни в работе для полного воплощения своего призвания. Однако

в мире и сегодня существуют голод, бедность и нищета. Ответственность за это

несет не просто частный индивид. Нередко в этом виноваты несправедливо

устроенные общественные структуры: миллионы людей не могут найти работу,

миллионы людей эксплуатируются на плохо оплачиваемой работе, вытесняются на

обочину социума и лишаются жизненных шансов. Во многих странах существует

чудовищная разница между богатыми и бедными, власть имущими и власть не

имущими. В мире, в котором правит необузданный капитализм или тоталитарный

государственный социализм, выхолащиваются и разрушаются многие этические и

духовные ценности; как следствие материалистического мышления, повсеместно

распространяются жадность, корысть и жажда наживы, требующие от государства все

больше и больше, сами при этом ни к чему себя не обязывая. Не только в

развивающихся, но и индустриальных странах коррупция превратилась в раковую

опухоль общества.

1. Из великих древних этических и религиозных традиций человечества мы

принимаем следующий императив: не укради! Или позитивный вариант: торгуй

справедливо и честно! Давайте переосмыслим вновь важность этого древнего

императива: ни один человек не имеет право в какой бы то ни было форме

грабить другого человека или посягать на общественную собственность. И

наоборот, ни один человек не имеет права пользоваться своей

собственностью без учета интересов всего общества.

2. Где царит бедность, там процветают беспомощность и отчаяние и чтобы

выжить, люди начинают красть все больше и больше. Где власть и богатство

концентрируются в одном месте, там появляются маргиналы и обиженные, у

которых неизбежно пробуждается чувство зависти, затаенная неприязнь, даже

смертельная ненависть и желание бунта. Это ведет к порочному кругу

противостояния и насилия. Никто не сомневается: не может быть мира во

всем мире без мировой справедливости!

3. Поэтому уже в школе и семье молодые люди должны усвоить, что

собственность, какой бы малой она не была, обязывает. Ее использование

должно служить на благо общему. И только так можно построить справедливый

экономический порядок.

4. Чтобы улучшить коренным образом положение миллиардов беднейших людей на

этой планете, особенно женщин и детей, необходимо усовершенствовать

структуры мировой экономики. Индивидуальная благотворительная

деятельность и отдельные вспомогательные проекты, при всей их

необходимости, не достаточны. Необходимо участие всех государств и

авторитет международных организаций, чтобы прийти к справедливому

равновесию.

Для преодоления долгового кризиса и бедности развивающихся стран, а также стран

третьего мира должно быть найдено приемлемое для всех сторон решение. Конечно,

конфликты интересов неизбежны и в будущем. Во всяком случае, в развитых странах

следует отличать необходимое потребление от откровенно хищнического, социальное

пользование собственности от несоциального, рациональное использование

природных ресурсов от нерационального, чисто капиталистическую рыночную

экономику от социально и экологически ориентированной. Также и развивающиеся

страны нуждаются в поиске национальной совести.

Где господствующие подавляют подчиненных, социальные институты —

личность, а власть — право, мы вынуждены всякий раз этому противостоять,

по возможности, без насилия.

1. Быть истинно человечным в духе наших великих религиозных и этических

традиций — значит следующее:

Вместо того чтобы злоупотреблять экономической и политической властью в

безоглядной борьбе за господство, употребим ее во благо людям. 998шМы должны

развивать дух сострадания к страждущим и нести особую ответственность за

бедных, инвалидов, стариков, беженцев, одиноких.

Вместо стремления к безудержной политике власти будем культивировать взаимное

уважение, тактичность, разумное равенство интересов и волю к содействию.

Вместо неутолимой жажды денег, престижа и потребления обретем вновь чувство

меры и скромности! Ведь жадный человек теряет свою «душу», свою

свободу, свое спокойствие, свой внутренний мир, т.е. то, что делает его

человеком.

1. Приверженность культуре толерантности и правдивости

Огромное количество людей во всех регионах и религиях стремятся к жизни честной

и правдивой. Однако в мире сегодня встречается бесконечно много лжи и обмана,

надувательства и лицемерия, идеологии и демагогии. Это:

* политики и бизнесмены, использующие ложь как средство политики и успеха;

* СМИ, распространяющие вместо правдивого освещения событий идеологическую

пропаганду, вместо информации — дезинформацию и преследующие

коммерческий интерес вместо стремления к истине;

* ученые и исследователи, поддерживающие сомнительные с этической точки

зрения идеологические и политические программы или интересы экономических

группировок, равно как и оправдывающие исследования, нарушающие

нравственные законы;

* представители религий, дисквалифицирующие людей других религий как менее

полноценных и проповедующих фанатизм и нетерпимость вместо уважения,

понимания и толерантности.

А. Из великих древних религиозных и этических традиций человечества мы

принимаем следующий императив: не лги! Или позитивный вариант: говори и

действуй правдиво! Давайте переосмыслим вновь важность этого древнего

императива: ни один человек, ни один социальный институт, ни одно государство,

ни одна религия или религиозная община не имеют права лгать людям.

Особенно это касается:

СМИ, которым по праву гарантирована свобода информационного освещения событий с

целью обнаружения истины и которым, таким образом, в каждом обществе

приписывается функция стража и контроля: они не стоят над моралью, а остаются в

рамках объективности и приличий, уважающих человеческое достоинство, права

человека и базовые ценности. Работники масс- медиа, не имеют никакого права

вторгаться в частную жизнь человека, искажать действительные факты и

манипулировать общественным мнением.

Искусства, литературы и науки, которым гарантировано право художественной и

академической свободы: они не освобождаются от следования всеобщим этическим

стандартам и призваны служить истине.

Политиков и политических партий: если они бесстыдно обманывают свой народ, если

они виновны в манипуляциях истиной, воровстве, жестокой внутренней или внешней

политике, значит, они потеряли доверие и заслуживают того, чтобы лишиться своих

должностей и избирателей. И наоборот, общественное мнение должно поддерживать

тех политиков, которые отваживаются говорить народу во всех случаях правду.

Представителей религий: если они разжигают предрассудки, ненависть и вражду по

отношению к иноверцам, если они проповедуют фанатизм или даже инициируют и

узаконивают войну по религиозным мотивам, то они заслуживают осуждения людей и

потерю своих последователей.

Никто не сомневается: не бывает мировой справедливости без правдивости и

человечности!

С. Поэтому молодые люди уже в семье и школе должны научиться придерживаться

правды в мыслях, речах и действиях. Каждый человек имеет право на истину и

правдивость. Он имеет право на необходимую информацию и образование, чтобы быть

в состоянии принимать правильные в своей жизни решения. Без этической базовой

ориентации человек едва ли сможет понять, что для него важно, а что нет. В

современном ежедневном потоке информации именно этические стандарты помогут

людям разобраться в положении вещей: искажаются ли факты, завуалированы ли

интересы, преувеличены ли тенденции, абсолютизированы ли мнения.

1. Быть истинно человечным в духе наших великих религиозных и этических

традиций значит следующее:

мы должны внушать уважение к истинности, а не путать свободу с произволом, а

плюрализм с угодливостью;

мы должны культивировать дух правдивости в повседневных отношениях между

людьми, а не жить в нечестности, притворстве и оппортунистическом

приспособленчестве;

мы должны снова и снова искать истину в неподкупной правдивости, а не

распространять идеологическую и партийную полуправду;

мы должны служить надежно и последовательно единожды признанной истине, а не

быть приверженцем оппортунизма.

1. Приверженность культуре равноправия и партнерства между мужчинами и

женщинами

Огромное количество людей во всех регионах и религиях стремятся к жизни в духе

партнерства между мужчинами и женщинами, к ответственным действиям в сфере

любви, сексуальности и семьи. Однако повсюду в мире существуют достойные

осуждения формы патриархальности, превосходства одного пола над другим,

эксплуатация женщин, сексуальное насилие над детьми, а также вынужденная

проституция. Социальные различия на земле не редко ведут к тому, что прежде

всего женщины и дети из менее развитых стран вынуждены заниматься проституцией

с целью выживания.

1. Из великих древних религиозных и этических традиций человечества мы

принимаем следующий императив: не прелюбодействуй! Или позитивный

вариант: уважайте и любите друг друга! Давайте переосмыслим вновь

важность этого древнего императива: ни один человек не имеет права

унижать другого, делая его объектом своей сексуальности, ввергать его в

разврат и удерживать в сексуальной зависимости.

2. Мы осуждаем сексуальную эксплуатацию и половую дискриминацию как одну из

худших форм унижения человека. Там, где — пусть даже во имя

религиозного убеждения — проповедуется господство одного пола над

другим и наблюдается снисхождение к тем или иным формам сексуальной

эксплуатации, где поощряется проституция и унижаются дети, там всегда

назревает сопротивление. Никто не сомневается: не бывает истинной

человечности без партнерства в совместной жизни!

3. Поэтому уже в семье и школе молодые люди должны усвоить, что

сексуальность принципиально не является негативно-разрушительной силой, а

творчески созидательной. Сексуальность как жизнеутверждающая форма

сообщества может быть эффективной только тогда, когда партнеры несут

взаимную ответственность и заботятся о счастье друг друга.

4. Отношения между мужчиной и женщиной должны определяться не

покровительством или эксплуатацией, а любовью, партнерством и

надежностью. Человеку необходимо нечто большее, чем просто сексуальное

наслаждение.

Сексуальность должна быть выражением и подтверждением любовных партнерских

отношений.

Некоторые религиозные традиции знают также идеал добровольного отказа от

сексуальных отношений. Добровольный отказ может быть выражением идентичности и

полной смысловой реализации в рамках той или иной религии.

1. Социальный институт брака при всех культурных и религиозных различиях

характеризуется любовью, верностью и продолжительностью во времени. Он

должен гарантировать мужчинам, женщинам и детям приют и взаимную

поддержку, а также защищать их права. Во всех странах и культурах следует

стремиться к таким экономическим и общественным отношениям, которые

способствуют достойному существованию семьи и брака, особенно пожилых

людей. Дети имеют право на образование. Ни дети, ни родители не должны

использовать друг друга; их отношения должны развиваться в духе взаимного

уважения, признания и заботы.

2. Быть настоящим человеком в духе наших великих религиозных и этических

традиций значит следующее:

мы нуждаемся во взаимном уважении, понимании и партнерстве вместо

патриархального господства или унижения как выражений насилия и принуждения;

мы нуждаемся во взаимной заботе, терпимости, готовности к примирению и любви

вместо любых форм сексуальной жажды обладания или сексуального насилия.

На уровне наций и религий можно практиковать то, что уже практикуется на уровне

личных и семейных отношений.

1. Поворот сознания

Весь предыдущий общественный опыт показывает: наш мир изменится только тогда,

когда произойдет переворот в сознании как отдельно взятого человека, так и

всего общества в целом. Это уже проявилось в вопросах войны и мира, экономики и

экологии, где в последние десятилетия были достигнуты основополагающие

изменения. Подобное должно быть достигнуто и в отношении этоса! Каждая человек

обладает не только неотъемлемыми правами и достоинством, но и имеет также

безусловную ответственность за то, что он делает и не делает. Все наши решения

и поступки, равно как и наши неудачи и провалы имеют последствия.

Сохранить эту ответственность, углубить и передать будущим поколениям—

особая задача религий. При этом мы остаемся реалистами в отношении достижения

подобного консенсуса и настаиваем на том, чтобы соблюдать следующее:

Достичь универсального консенсуса по многим частным и спорным этическим

вопросам (в биоэтике, сексуальной этике, этике в СМИ и науке, экономике и

политике) чрезвычайно трудно. Однако на основе разработанных здесь общих

принципов можно найти компетентные решения по многим спорным вопросам.

Во многих сферах жизни уже пробудилось новое сознание этической

ответственности. В этой связи мы приветствуем готовность представителей всех

профессий, прежде всего врачей, ученых, бизнесменов, журналистов, политиков

разрабатывать соответствующие духу времени этические коды, представляющие

конкретные пути развития по актуальным вопросам любого профессионального

сословия.

Мы призываем прежде всего отдельные религиозные сообщества сформулировать их

специфический этос: что может сказать каждая традиционная вера относительно

смысла жизни и смерти, преодоления страданий и прощения вины, относительно

самоотверженности и необходимости отречения, сострадания и радости. Все это

поможет углубить, специфицировать и конкретизировать сегодня уже признанный

мировой этос.

В заключение мы обращаемся ко всем жителям планеты: наша земля не может

измениться к лучшему без изменения сознания каждого отдельно взятого человека.

Мы выступаем за индивидуальную и коллективную трансформацию сознания, за

пробуждение наших духовных сил посредством рефлексии, медитации, молитвы и

позитивного мышления, за преображение наших сердец. Вместе мы можем свернуть

горы! Без риска и жертвенности не может быть принципиального изменения нашей

ситуации!

Поэтому мы обязуемся способствовать мировому этосу, пониманию друг друга и

развитию социально приемлемых, способствующих миру и дружественных природе форм

жизни.

Мы приглашаем всех людей, религиозных и нерелигиозных, к сотрудничеству !

BIG-Library.com.ua © 2011 - 2012

Student_Works

W3C_ _XHTML_1.0

W3C

CSS

###### 4264_Kodeks_profesiinoi_etiki_sociologa ######

###### 4264_Kodeks_profesiinoi_etiki_sociologa ######

[BIG-Library.com.ua]

Навігація

* Головна

* Розділи

* Правила_користування

****** Прикладна_етика ******

***** Кодекс професійної етики соціолога *****

Вступ

Кодекс професійної етики соціолога визначає головні принципи й етичні норми

професійної відповідальності та поведінки соціологів України. Кодекс містить

вступ, основний зміст («Етичні норми»), додаток

(«Відповідальність за порушення Кодексу професійної етики

соціолога») і висновки.

Основний зміст кодексу становлять етичні норми та правила, струкгуро- вані

відповідно до таких сфер професійної діяльності соціологів:

1) організація професійної діяльності та трудові відносини;

2) науково-дослідна діяльність;

3) наукове спілкування;

4) презентація результатів дослідження і наукові публікації;

5) публічні виступи;

6) редакційно-видавнича діяльність;

7) освіта, викладання. Професійна підготовка;

8) консультування й експертиза;

9) робота за контрактами та надання послуг.

Як додаток до складу Кодексу входить розділ «Відповідальність за

порушення Кодексу професійної етики соціолога», який описує процедури

подання і розгляду скарг Комісією з професійної етики САУ.

Етичні норми, задекларовані цим Кодексом, спираються на загальні моральні

принципи, прийняті в міжнародній соціологічній спільноті:

— професійна компетентність;

— чесність;

— професійна відповідальність;

— соціальна відповідальність;

— повага до прав і гідності кожної людини.

Етичні норми встановлюють загальні правила поведінки соціологів. Перелік

наведених норм не є вичерпним. Якщо в Кодексі не йдеться про якусь конкретну

форму поведінки, це означає, що поведінка має оцінюватися з позиції загальних

етичних принципів. Соціологи в будь-якому разі мають керуватися цими принципами

під час розв’язання етичних проблем, пов’язаних із професійною

діяльністю, а Комісія з професійної етики має спиратися на них під час

інтерпретації етичних норм. Кожен соціолог може додавати свої правила

поведінки, виходячи із власних особистих цінностей, культури та досвіду, але не

порушуючи при цьому норм, зафіксованих у Кодексі.

Членство в САУ передбачає прийняття Кодексу професійної етики соціолога і

дотримання процедур, здійснюваних Комісією з професійної етики.

Вступаючи до САУ, соціологи беруть на себе зобов’язання виконувати ці

положення. Порушення положень Кодексу може призвести до застосування санкцій,

аж до виключення з членів Асоціації.

Особиста відповідальність, що не впливає на виконання соціологами їхніх

професійних ролей, не є предметом Кодексу професійної етики соціолога.

Етичні норми

1. Організація професійної діяльності і трудові відносини

1.1. Професійна діяльність соціолога (дослідження, викладання, консультування,

експертиза, надання послуг, публічні виступи) здійснюється тільки в межах

компетентності, Грунтованої на його освіті або на досвіді, здобутому під

відповідним науковим керівництвом.

1.2. Наймаючись на роботу, соціолог надає роботодавцеві точну і повну

інформацію про свою професійну кваліфікацію і досвід роботи. При звільненні з

роботи соціолог здійснює можливі кроки для зменшення негативних наслідків свого

звільнення.

1.3. Соціолог відповідає за моральну атмосферу і ставлення до професії своїх

підлеглих, колег, аспірантів, студентів і ніколи не демонструє зневаги до

професійно-етичних принципів наукової і викладацької роботи.

1.4. У процесі роботи, а також при прийнятті на роботу та звільненні з роботи

соціолог, що виконує функції керівника, обстоює справедливе ставлення всіх

працівників, утримуючись від дискримінації залежно від віку, статі, раси,

національності, етнічного походження, мови, релігії, стану здоров’я,

сімейного стану або якихось інших обставин, що захищаються законом.

1.5. Виступаючи в ролі керівника дослідницького колективу (постійного або

тимчасового), соціолог при прийнятті на роботу співробітників (або при

укладанні тимчасової трудової угоди на період роботи над проектом) чітко

визначає функції співробітника. Його права й обов’язки, термін

перебування на цій посаді, тривалість роботи, умови і розміри оплати праці,

можливості посадового підвищення.

1.6. Соціолог не дає завдання своїм підлеглим, співробітникам, студентам, якщо

їхню освіту або професійний досвід не можна оцінити як достатні для того, щоб

це завдання було виконане на належному професійному рівні.

1.7. Жодні міркування персональної, економічної або професійної вигоди не дають

права соціологам на експлуатацію людей, якими вони керують і роботу яких

оцінюють (студентів, підлеглих, співробітників або учасників дослідження).

1.8. Соціолог утримується від діяльності, якщо його особисті обставини можуть

вилинути на професійну роботу або завдати шкоди людям, перед якими він

професійно відповідальний.

1.9. При поданні заявок на гранти соціолог зобов’язаний зберігати

чесність стосовно можливих конкурентів і не вдаватися до використання

неформальних відносин із членами конкурсної комісії, рецензентами,

співробітниками, організацій, що фінансують гранти.

2. Науково-дослідна діяльність

2.1. Соціолог вважає своїм професійним обов’язком бути в курсі наукової і

професійної інформації у своїй сфері діяльності, підтримувати високий рівень

професійної компетентності.

2.2. Соціолог розпочинає дослідження, викладання, практичну роботу в новій

царині або із залученням нових технологій тільки після вжиття необхідних

заходів, що гарантують компетентність його роботи у царині.

2.3. У будь-якому виді діяльності, пов’язаному із виконанням професійних

обов’язків, соціолог ніколи свідомо не спотворює істину, хоч би які

обставини провокували його на дії такого роду.

2.4. Соціолог виявляє наукову чесність і коректність в оцінюванні свого

дослідження, чітко усвідомлюючи й посилаючись на внесок попередників, колег і

підлеглих у теоретичні засади, методику, організаційний процес і результати

дослідження.

2.5. Соціолог несе особисту відповідальність за результати, отримані ним на

підставі застосування програм і методик інших дослідників, а також за

використання чужих ідей і результатів у власній науковій праці.

2.6. Соціолог не допускає того, щоб при аналізі соціальних проблем його

особисті інтереси та інші сторонні впливи перешкоджали встановленню наукової

істини.

2.7. Керуючись ідеалом досягнення істини, соціолог приділяє особливу увагу

надійності соціологічної інформації; достовірності висновків і рекомендацій,

Грунтованих на аналізі цієї інформації.

2.8. Соціолог має чітко усвідомлювати обмеженість застосовуваних методик, своїх

пізнавальних можливостей, наявних ресурсів і братися за реалізацію лише тих

дослідницьких цілей, які можуть бути досягнуті у рамках цих обмежень.

2.9. Соціолог уживає заходів для захисту прав і благополуччя учасників

дослідження та інших осіб, інтереси котрих зачіпає це дослідження.

2.10. Соціолог відповідальний за етичне проведення дослідження не тільки зі

свого боку, а й з боку тих осіб, якими він керує або яких контролює.

2.11. Соціолог не припускає використання методів, техніки, процедур, які

вражають особисту гідність респондентів (обстежуваних) та порушують їхні

інтереси.

2.12. Соціолог, котрий проводить дослідження, має діставати згоду від учасників

дослідження: 1) якщо дані збираються від учасників дослідження на підставі

спілкування (опитування) або втручання в їхнє життя; 2) якщо проведення

дослідження відбувається у приватних умовах, коли респондент не очікує жодної

реєстрації того, що відбувається.

2.13. Соціолог має діставати згоду учасників дослідження на проведення

відеозапису, кінозйомок чи будь-якого іншого виду документування, якщо це не

безпосередні спостереження у громадських місцях.

2.14. Соціолог інформує учасників дослідження про характер дослідження, звертає

їхню увагу на те, що їхня участь є добровільною і будь-якої миті може бути

перервана за бажанням обстежуваного (респондента).

2.15. Соціолог інформує учасників дослідження про важливі чинники, здатні

вплинути на їхнє бажання взяти в ньому участь (наприклад, імовірний ризик чи

вигода від цієї участі), і відповідає на запитання майбутніх учасників.

Соціолог пояснює, що відхилення або відмова від участі в дослідженні в цілому

або в якійсь його частині не тягне за собою жодного покарання.

2.16. Соціолог ніколи не обманює учасників дослідження стосовно аспектів,

здатних істотно впливати на їхнє бажання брати участь (наприклад, фізичний

ризик, дискомфорт, неприємні емоційні наслідки).

2.17. Соціолог дотримується всіх зобов’язань, які він дає учасникам

дослідження при одержання згоди.

2.18. У тих випадках, коли учасниками дослідження є діти, соціолог дістає згоду

батьків або опікуна. Соціолог може не звертатися за згодою до батьків або

опікуна, якщо: 1) дослідження призведе до мінімального ризику для його

учасників; 2) дослідження практично неможливо провести у разі отримання такої

згоди; 3) згода батьків або опікуна не є необхідним актом захисту дитини

(наприклад, батьки, позбавлені батьківських прав).

2.19. Соціолог не використовує методи, що передбачають обман учасників

дослідження, крім тих випадків, коли визначено, що ці методи не завдадуть шкоди

учасникам дослідження; встановлено, що вони мають наукову, освітню або

прикладну цінність і рівні за ефективністю методи, що не використовують облуду,

в цьому разі незастосовні й коли на це є дозвіл органу САУ, що проводить

експертизу з етичних питань дослідження.

2.20. У взаємовідносинах із респондентами соціолог суворо дотримується гарантії

конфіденційності, нерозголошення повідомлених респондентами відомостей. Виняток

становлять випадки, коли це не передбачено програмою збирання даних, про що

респонденти (обстежувані) мають бути завчасно попереджені.

2.21. При використанні особистої інформації соціолог захищає конфіденційність

інформації, за якою ідентифікується особистість людини. Інформація

розглядається як особиста, якщо людина вважає, що вона немає стати надбанням

громадськості. Конфіденційність не потрібна при дослідженнях, проведених у

громадських місцях, під час акцій, здійснюваних привселюдно, або інших дій,

щодо яких законом не охороняються права на приватне життя.

2.22. Соціолог не повинен використовувати інформацію, зібрану конфіденційно,

таким чином, щоб вона компрометувала учасників дослідження, співробітників,

замовників або інших осіб.

2.23. Коли конфіденційна інформація, що стосується учасників дослідження,

замовників або інших одержувачів наданих послуг, надходить у бази або системи

документів, доступні людям, котрі не мають на це попереднього дозволу

відповідних сторін, соціолог забезпечує недоступність індивідуальних

ідентифікаторів. Коли соціолог передає конфіденційні записи, дані або

інформацію іншим людям або організаціям, він одержує гарантії того, що

одержувач вживе заходів для захисту конфіденційності не меншою мірою, ніж до їх

передання. Соціолог планує свою роботу так, щоб конфіденційні записи, дані та

інформація були захищені у разі його смерті, недієздатності, звільнення з

посади або зміни професії.

2.24. Соціолог, що виконує функції керівника дослідницького проекту, має

забезпечувати цілість усієї робочої документації польового стану емпіричного

дослідження, що дає змогу здійснити перевірку його якості, методичних та

організаційних особливостей (заповнені бланки опитувальників, інструкції

інтерв’юерам, супервайзерам, звіти інтерв’юерів, супервайзерів,

менеджерів проекту, керівника дослідження, опис вибірки, інструкції з добору

респондентів, відео- та аудіозаписи тощо) впродовж як мінімум 12 місяців після

першої публікації, що містить докладну інформацію про організаційні й методичні

принципи дослідження (опис вибірки, методик, організаційних особливостей), але

не менш як за 2 роки після завершення дослідження.

2.25. При плануванні та проведенні дослідження соціолог визначає його

відповідність Кодексу професійної етики. Якщо виникають сумніви стосовно питань

етичності такої роботи, соціолог консультується з Комісією з професійної етики

САУ.

2.26. Соціолог має право спиратися на підтримку та допомогу САУ, її відділень

на місцях у створенні сприятливих морально-правових умов для своєї діяльності

та захисту своєї професійної гідності.

3. Наукове спілкування

3.1. Соціолог обстоює свої погляди, ідеї, концепції, незважаючи на

кон’юнктуру й авторитети.

3.2. Ставлення соціолога до інших ідей і людей — авторів чи прихильників

цих ідей визначається толерантністю й повагою. Наукова критика і полеміка як

природні для науки форми її розвитку несумісні з навішуванням ідеологічних

ярликів та з будь-якими спробами зведення рахунків з опонентами.

3.3. У професійних дискусіях соціолог намагається не дискредитувати своїх

опонентів у професійному та особистішому аспектах, не маючи для цього вагомих

підстав, пов’язаних із брутальним порушенням ними етики наукової і

викладацької діяльності.

3.4. Соціолог не шукає персональної вигоди в інформації, яку він отримав у

конфіденційному контексті (наприклад, у знаннях, отриманих при рецензуванні

рукопису або при наданні допомоги в роботі із замовленнями на дослідження), не

маючи на те авторського дозволу, або до широкого оприлюднення цих матеріалів.

3.5. Соціологи обмінюються інформацією у тій формі, що відповідає інтересам

учасників дослідження, не порушує встановлених меж конфіденційності та

узгоджується з Кодексом професійної етики.

3.6. Соціолог за узгодженням із науковим керівником проекту або замовником

дослідження відкриває доступ до своїх даних після завершення проекту або після

основних публікацій, крім тих випадків, коли існують спеціальні домовленості з

керівництвом чи замовниками на заборону такого доступу або коли неможливо

надати ці дані з огляду на їх конфіденційність або загрозу розкриття

анонімності учасників дослідження (наприклад, записи польового етапу робіт,

детальна інформація етнографічних інтерв’ю).

3.7. Доступ до своїх даних соціолог забезпечує на підставі: 1) публікацій;

2) передавання матеріалів дослідження до банків та архівів соціологічної

інформації; 3) передавання матеріалів дослідження за угодою іншим соціологам,

котрі запитують дані для подальшого аналізу; 4) співпраці із засобами масової

інформації. Соціолог може в разі потреби зажадати від тих, хто запитує його

дані для подальшого аналізу, оплатити пов’язані з цим витрати.

3.8. Керівник дослідницького колективу, що здійснює виконання того або того

наукового проекту, визначає порядок і черговість оприлюднення отриманих

результатів. Він може передоручити цю функцію відповідальному виконавцеві

конкретного наукового проекту. Здійснюючи цю діяльність, керівник (або

відповідальний виконавець) намагається знаходити компромісні рішення для

запобігання можливих конфліктів інтересів: 1) між зацікавленістю соціологів у

якомога швидшому оприлюдненні отриманих результатів і необхідністю перевірки

достовірності результатів, обгрунтованості інтерпретацій, висновків і

рекомендацій; 2) між особистими науковими інтересами співвиконавців проекту.

3.9. Будучи членом дослідницького колективу, що здійснює емпіричні дослідження,

соціолог завчасно погоджує з керівником проекту порядок оприлюднення або іншого

використання у власних наукових чи практичних цілях результатів колективних

соціологічних досліджень, у яких він брав участь. У тих випадках, коли соціолог

своєчасно не узгодив ці питання, він має дістати дозвіл керівника проекту на

оприлюднення, передання іншим особам або якесь інше застосування отриманих

результатів.

4. Презентація результатів дослідження і наукові публікації

4.1. Соціолог вважає своїм обов’язком повідомляти про результати

проведеного дослідження, крім випадків виникнення непередбачених обставин або

спеціальних домовленостей із керівництвом або замовниками на заборону такого

повідомлення.

4.2. Соціолог не фабрикує дані, не фальсифікує результати і не пропонує у своїх

публікаціях і презентаціях недостатньо обгрунтовані висновки, рекомендації,

соціально-політичні узагальнення та ярлики.

4.3. Соціолог утримується від поспішних публікацій, якщо подані в них ідеї або

дані недостатньо обгрунтовані чи перевірені. Особливу скрупульозність соціолог

виявляє в тих випадках, коли недостатньо обгрунтовані або перевірені результати

дослідження можуть вилинути на репутацію й авторитет конкретних людей або

організацій.

4.4. Презентуючи свою роботу, соціолог повідомляє повну інформацію про неї і не

пропускає дані, які не узгоджуються з його гіпотезами та концепціями. Він

оголошує результати незалежно від того, збігаються вони з прогнозованими чи

суперечать їм.

4.5. Після публічної презентації результатів свого дослідження соціолог

дозволяє іншим ученим проводити відкрите оцінювання й верифікацію методів і

даних із належними заходами остороги, якщо це необхідно для захисту

конфіденційності учасників дослідження.

4.6. Якщо соціолог виявив серйозні помилки у своїх публікаціях або інших формах

подання інформації, він вживає заходів для виправлення цього у спеціальних

заявах або інших прийнятих у науковому співтоваристві формах.

4.7. У своїх публікаціях, наукових доповідях і повідомленнях соціолог

використовує неопубліковані дані досліджень інших учених тільки з їхнього

письмового дозволу, в якому вказується, які дані й у якій формі можуть бути

використані. У тих випадках, коли між колегами склалися довірчі відносини,

згода може бути отримана в усній формі. Проте при цьому соціолог, який

використовує дані усвідомлює можливий ризик і перебирає на себе

відповідальність за виникнення конфліктних ситуацій, пов’язаних із різним

тлумаченням згоди на використання чужих даних.

4.8. При посиланнях на роботи інших учених соціолог відповідальний за

правильність викладу цих робіт, концептуальних положень, методів і результатів,

які вони містять, за точність цитованих текстів.

4.9. Соціологічні публікації, особливо якщо вони спираються на емпіричну базу,

крім відповідності загальнонауковим вимогам, мають містити інформацію, що дає

змогу професійно оцінити коректність постановки дослідницьких завдань і ступінь

достовірності отриманих даних.

4.10. Соціолог із повагою ставиться до праці своїх колег, обов’язково

згадує про частку їхньої участі в його дослідженні і допомогу в роботі над

опублікованою науковою працею (звітом про дослідження), висловлюючи подяку за

будь-яку допомогу, що не дає права на співавторство.

4.11. Шануючи працю колег і авторські права, соціолог при використанні у своїх

дослідженнях методик (частин методик, методичних фрагментів), запозичених з

інших робіт, або наводячи дані інших досліджень, завжди посилається на авторів

методик і програм дослідження.

4.12. Плагіат і привласнення в будь-яких формах чужих ідей, текстів, методик і

даних досліджень неприпустимі і несумісні з професійною діяльністю соціолога.

4.13. Соціолог не розкриває у своїх статтях, лекціях, інших привселюдних

виступах конфіденційну інформацію, що дає змогу ідентифікувати учасників

дослідження, якщо на це немає їхньої згоди або згоди їхніх законних

представників.

4.14. У своїх статтях соціолог повідомляє про джерела фінансування. В особливих

випадках соціологи можуть не розкривати імені конкретного спонсора, але при

цьому вони подають повний і адекватний опис цілей спонсора і його інтересів.

5. Публічні виступи

5.1. Соціологи не роблять привселюдних заяв, якщо вони вводять в оману з

приводу їхніх: 1) професійної підготовки, досвіду або компетентності; 2)

академічних ступенів; 3) повноважень; 4) зв’язків із інститутами або

асоціаціями; 5) послуг; 6) гонорарів; 7) публікацій або наукових результатів;

8) наукової бази, результатів або міри успішності професійної діяльності.

5.2. Якщо соціолог дає професійні поради або коментарі у публічній лекції,

інтерв’ю, радіо- або телевізійній програмі, попередньо записаному відео-

або аудіоматеріалі, в інформації, підготовленій для ЗМІ, то він має вжити

заходів, які гарантують, що ці твердження Грунтовані на перевірених наукових

даних і не суперечать Кодексу професійної етики.

5.3. Соціолог, що співробітничає з іншими особами й організаціями, які

створюють або презентують продукти його роботи, несе цілковиту відповідальність

за ті повідомлення, що надходять від цих осіб і організацій, якщо вони

стосуються його роботи.

5.4. У роботі з пресою, радіо, телебаченням, іншими комунікаційними засобами

соціолог усвідомлює потенційну можливість неадекватної інтерпретації його

висловлювань журналістами, що пояснюється розбіжностями існуючих фахових вимог

до професій соціолога і журналіста, і вживає заходів, щоб ця інтерпретація була

адекватною.

Соціолог стежить за тим, щоб матеріали преси, радіо і телебачення, які прямо

або опосередковано використовують результати проведеного ним дослідження,

містили адекватну інтерпретацію його даних і необхідний мінімум інформації, що

дає змогу аудиторії ЗМІ одержати уявлення про особливості організації і

проведення дослідження (опис складу й обсягу вибірки, вказівка на граничну

похибку репрезентативності, терміни проведення дослідження, соціологічну

організацію, відповідальну за якість інформації).

У разі неадекватної інтерпретації, а також небажання журналістів (або інших

осіб) зважати на думку соціолога та його авторські права на інформацію,

соціолог має право на захист із боку САУ.

6. Редакційно-видавнича діяльність

6.1. Передаючи рукопис до професійного часопису, регулярного видання або

книжкового видавництва, соціолог гарантує, що це перше подання на публікацію,

крім випадків, коли чітко дозволене багатократне подання. Соціолог не передає

рукопис на повторну публікацію до одержання офіційного рішення про прийняття до

публікації або до повернення рукопису з відмовою.

6.2. При повторному поданні своєї опублікованої роботи в редакцію або

видавництво соціолог повідомляє видавців, коли і де ця робота була опублікована

раніше.

6.3. Працюючи редактором часопису або регулярного видання, соціолог не

керується особистими або ідеологічними преференціями, дотримується

конфіденційності процесу рецензування, вживає заходів для своєчасного розгляду

всіх рукописів і надання оперативних відповідей на запити про стан розгляду, не

заважає публікації всіх рукописів, прийнятих до публікації, якщо в них немає

серйозних помилок, виявлених після ухвалення рішення про публікацію (наприклад,

плагіат або фальсифікація дослідження).

6.4. Рецензуючи роботи своїх колег, соціолог керується критеріями істини,

об’єктивності, професійної компетентності й етики наукової діяльності,

уникаючи демонстрації свого власного ставлення до автора, емоційних оцінок, а

також навішування ідеологічних і політичних ярликів.

6.5. Вважаючи за благо критичний аналіз своєї роботи на всіх її етапах,

соціолог із повагою ставиться до критичних зауважень своїх колег і не розглядає

наукових опонентів як особистих ворогів або недоброзичливців.

6.6. Рецензуючи матеріал, поданий до публікації, одержання гранта або з іншою

метою, соціолог поважає конфіденційність цього процесу і права власності на

інформацію тих, хто подав цей матеріал.

6.7. Соціолог може відмовлятися рецензувати роботи інших людей, якщо це

стосується його особистих інтересів, особистих взаємовідносин або якщо він

вагається щодо чесності когось із тих, хто подав цей матеріал.

7. Освіта, викладання, професійна підготовка 7.1. Беручись до викладацької

діяльності, соціолог оцінює свої знання і навички з погляду їх відповідності

вимогам якісної соціологічної освіти і, за потреби, вживає заходів для

підвищення своєї викладацької кваліфікації.

7.2. На початку свого курсу соціолог надає студентам і слухачам чітку

інформацію про зміст курсу і критерії оцінювання знань і навичок, набутих у

процесі навчання, яким він керуватиметься при оцінюванні успішності.

7.3. Зміст курсу, вимоги до студентів і слухачів, оцінювання успішності

соціолог визначає, керуючись критеріями якісної освіти, забезпечення сучасного

рівня соціологічних знань, справедливості оцінок успішності.

7.4. Соціолог не дозволяє особистому неприйняттю або інтелектуальним

розбіжностям стати на заваді спілкуванню зі студентами і слухачами або виливати

на їхнє навчання, успішність чи професійну діяльність.

7.5. Працюючи викладачем, соціолог прагне того, щоб уявлення про майбутню

професію у студентів і слухачів формувалися в суворій відповідності із Кодексом

професійної етики соціолога.

8. Консультування й експертиза

8.1. Соціолог погоджується працювати експертом або консультантом тоді, коли він

детально обізнаний з предметом, методами і технологією, якими він планує

користуватися.

8.2. Перш ніж братися до роботи експерта або консультанта, соціолог надає

зацікавленій особі або організації, яким він планує надавати послуги, точну й

повну інформацію про свою професійну кваліфікацію, підтверджену освітою,

публікаціями і досвідом наукової праці у відповідній сфері. Соціолог не вводить

в оману щодо своєї кваліфікації у сфері роботи, що відповідає предмету

консультування й експертизи.

8.3. Представляючи свої професійні судження або експертні висновки, соціолог

точно, детально і чесно говорить про обмеженість цих висновків.

8.4. Соціолог не береться за роботу з консультації та експертизи, якщо це

вимагає порушення норм Кодексу професійної етики. Соціолог відмовляється від

цієї діяльності, коли виявляє таке порушення і не може домогтися виправлення

ситуації.

8.5. Якщо соціолог дізнається про неправильне використання або неправильне

подання своєї роботи, він має вжити заходів для виправлення ситуації або

мінімізації наслідків цього неправильного використання або неправильного

подання.

9. Робота за контрактами і надання послуг

9.1. У відносинах із замовниками соціолог суворо дотримується умов,

передбачених договірними зобов’язаннями.

9.2. Соціолог не береться за роботу на замовлення, якщо це вимагає порушення

норм Кодексу професійної етики. Соціолог відмежовується від цієї діяльності,

коли виявляє таке порушення і не може домогтися виправлення ситуації.

9.3. При укладанні угоди замовник має право на конфіденційність: 1) факту

виконання замовлення; 2) свого імені та назви своєї організації; 3) отриманої в

результаті дослідження інформації (всієї або якоїсь її частини).

9.4. Розробляючи положення контракту на дослідження або інші послуги, соціолог

на самому початку роботи визначає характер відносин із замовником, зокрема

пункти замовлення і міру його конфіденційності. За згодою замовника в умовах

контракту застерігають обмеження і можливості подальшого використання

соціологом результатів емпіричного дослідження у своїй науковій діяльності та

публікаціях, графік роботи, оплату та її форму.

9.5. Соціолог має чесно і своєчасно (до підписання угоди або укладання

контракту) попередити замовника, що у випадках оприлюднення соціологом

результатів емпіричного дослідження він має вказувати спонсора проекту. Згодою

на оприлюднення отриманої інформації замовник скасовує можливість

конфіденційності організації, яку він представляє.

9.6. Соціолог зобов’язаний попередити замовника, що в тих випадках, коли

замовник планує сам публікувати або якимось іншим шляхом подавати дані

соціологічного дослідження для оприлюднення, він має як інформацію, що

супроводжує результати, вказувати ім’я соціолога, котрий здійснює

керівництво соціологічним проектом, або соціолога — відповідального

виконавця соціологічної частини проекту (автора програми), а також назву

організації, що здійснює збирання первинної соціологічної інформації.

9.7. Соціолог гарантує збереження конфіденційності, узгодженої в договірному

зобов’язанні або контракті, за винятком тих випадків, коли поширення цієї

інформації додатково узгоджене із самим замовником або коли розголошення стає

необхідним з огляду на вимоги, застережені законодавством.

9.8. Соціолог уживає заходів, щоб утримати тих, із ким він співпрацює (його

роботодавці, видавці, спонсори, організації-замовники, засоби масової

інформації тощо), від облудних заяв стосовно його посади, освіти, наукових

ступенів, професійної наукової праці, викладання або практичної діяльності.

9.9. Соціолог не дістає вигоди з інформації або матеріалів, пов’язаних із

взаємовідносинами з замовником, без дозволу на те замовника.

BIG-Library.com.ua © 2011 - 2012

Student_Works

W3C_ _XHTML_1.0

W3C

CSS

###### 4265_Vidpovidalnist_za_poryshennya_kodeksy_profesiinoi_etiki_sociologa ######

###### 4265_Vidpovidalnist_za_poryshennya_kodeksy_profesiinoi_etiki_sociologa ######

[BIG-Library.com.ua]

Навігація

* Головна

* Розділи

* Правила_користування

****** Прикладна_етика ******

***** Відповідальність за порушення кодексу професійної етики соціолога *****

Соціолог зобов’язаний знати Кодекс професійної етики. Незнання або

нерозуміння етичних норм саме по собі не є виправданням неетичної поведінки.

Якщо соціолог почувається непевно в якійсь ситуації або вважає, що якісь дії

можуть порушити Кодекс професійної етики соціолога, він консультується з іншими

соціологами і Комісією з професійної етики САУ.

Коли соціолог має серйозну причину вважати, що його колега порушив етичні

норми, і не бачить інших шляхів розв’язання етичного конфлікту, він може

звернутися до КПЕ із заявою.

Соціолог не подає і не підтримує подання безпідставних скарг на неетичну

поведінку, що мають за мету радше завдати шкоду уявному порушнику, а не

захистити чистоту професійного співтовариства.

Комісія з професійної етики САУ наділяється правом одержувати і розглядати

заяви про порушення Кодексу професійної етики членами САУ. Якщо відповідач

виходить із членів САУ одразу після подання такої заяви, Комісія має розглянути

заяву таким чином у разі, коли б відповідач залишався членом САУ.

Якщо подія, зазначена в заяві, є або може стати предметом юридичного розгляду,

КПЕ може відкласти подальший розгляд цієї заяви до завершення юридичної

процедури.

Кожен член САУ, а також інші особи, котрі вважають, що член САУ порушив етичні

норми, може подати заяву до Комісії з професійної етики.

Заява може бути подана і від імені самої Комісії.

Заява може бути не взята до розгляду, якщо вона подається більш як через 12

місяців після факту неетичної поведінки або після виявлення цього факту. Заява,

отримана після закінчення терміну в 12 місяців, може не розглядатися, крім

ситуації, коли Голова Комісії з професійної етики приймає рішення про те, що

цей випадок заслуговує на розгляд, незважаючи на завершення терміну давності.

Жодна заява не розглядається, якщо минуло понад три роки після факту неетичної

поведінки або виявлення цього факту.

У заяві варто зазначити ім’я та адресу позивача; ім’я та адресу

відповідача; порушені положення Кодексу професійної етики; заяву про те, що з

цього приводу не було порушено інших юридичних або організаційних процесів, а

якщо було, то в якій стадії вони зараз перебувають; повний опис факту

поведінки, що порушує Кодекс професійної етики соціолога, включно із джерелами

інформації, на якій грунтуються ці звинувачення; копії усіх документів, що

підтверджують звинувачення, і в разі потреби прохання про скасування обмеження

12-місячного терміну давнини. Анонімні заяви не розглядаються. Якщо анонімно

наданий матеріал має публічний характер, то Комісія з професійної етики може

використовувати його для подання заяви від свого імені.

Член Комісії з професійної етики САУ розглядає кожну заяву і визначає, чи є

відповідач членом САУ і чи підпадає його поведінка під дію Кодексу. Якщо

позивач не надіслав інформацію, зазначену як необхідна в попередньому пункті,

КПЕ інформує про це позивача і дає змогу надати додаткову інформацію. Якщо

через 30 днів відповідь не отримано, тоді справу закривають і позивача про це

сповіщають.

Якщо заява складена відповідно до вимог Кодексу професійної етики, то Комісія з

професійної етики приймає рішення стосовно того, чи вдаватиметься вона до дій

за цією справою. Дії матимуть місце, якщо в поведінці відповідача виявлені

обставини, пов’язані з можливим порушенням етичних норм. При цьому до

уваги не беруться неймовірні, спекулятивні і/або відверто непослідовні

обвинувачення. У разі позитивного рішення про те, що дії матимуть місце,

відкривається формальна справа. Якщо ж прийнято рішення не вдаватися до дій, у

розгляді заяви відмовляють і повідомляють про це позивача.

Якщо Комісія з професійної етики вирішує, що доказів достатньо для розгляду

заяви, вона призначає групу розгляду в складі трьох членів КПЕ для проведення

розгляду. Ця група може спілкуватися з позивачем, відповідачем, свідками,

іншими джерелами інформації, необхідної для виконання групою своїх функцій.

Упродовж 90 днів група подає письмовий звіт про результати роботи і

рекомендації з приводу санкцій КПЕ, крім випадків, коли, на думку Голови КПЕ,

необхідний більш тривалий термін. Копії результатів роботи групи і рекомендацій

передають позивачу і відповідачу, котрі мають право відповісти на них упродовж

не більше як 30 днів.

Комісія з професійної етики визначає, чи було порушення Кодексу професійної

етики соціолога, виходячи із заяви, відповіді, інформації, наданої групою

розслідування, рекомендацій і результатів роботи групи, наступних відповідей

сторін. КПЕ може заслухати свідків, якщо це істотно для справедливого розгляду.

КПЕ може повернути матеріали групі для подальшого розслідування. На завершення

цього процесу КПЕ ухвалює визначення про те, чи мало місце порушення Кодексу

професійної етики, а також готує підсумковий документ і визначає відповідні

санкції.

У будь-якому разі, коли було ухвалено визначення про порушення Кодексу

професійної етики соціолога, Комісія з професійної етики може не застосовувати

санкцій або застосовувати одну санкцію чи більше з наведених далі: Приватна

догана. У разі порушення етичних норм, яке не завдало серйозного персонального

і/або професійного збитку, відповідачеві може бути надіслано повчальне послання

з приводу цього порушення з умовою виконання вимог щодо виправлення ситуації.

Відмова задовольнити вимоги, зазначені в догані, може призвести до призначення

більш серйозних санкцій;

Публічна догана. Якщо Комісія з професійної етики вважатиме, що порушення

заслуговує більшого, ніж приватна догана, вона може належним чином зробити

текст догани надбанням громадськості;

Припинення членства. Якщо мало місце серйозне порушення етичних норм, яке

завдало істотного персонального і/або професійного збитку, членство відповідача

у САУ може бути припинене на період, визначений Комісією з професійної етики.

Поновлення членства після закінчення цього терміну може відбуватися автоматично

або ж бути зумовлене, у разі потреби, подальшим рішенням Комісії з професійної

етики.

Голова Комісії з професійної етики повідомляє позивача і відповідача про

рішення КПЕ.

Відповідач, котрий, згідно з рішенням Комісії з професійної етики, порушив

Кодекс професійної етики соціолога і до якого застосовані санкції, може

оскаржити це рішення, звернувшись з оскарженням із зазначенням причин незгоди з

рішенням не пізніше 30 днів після одержання рішення Комісії з професійної

етики. Якщо оскарження подано, Президент САУ призначає групу розгляду

оскарження з трьох осіб (членів Правління САУ) для перевірки інформації,

розглянутої КПЕ, і для прийняття, не пізніше як через 90 днів, рішення про

підтвердження або скасування рішення КПЕ. Група розгляду оскарження може

визначити, що рішення і санкції КПЕ не відповідають ситуації. Рішення групи

розгляду оскарження виносять на Президію або з’їзд САУ для остаточного

рішення про характер порушень і санкції.

Подання заяви про порушення Кодексу професійної етики соціолога членом САУ і

всі процедури. описані у розділі 10 цього документа, є конфіденційною

інформацією Комісії з професійної етики, групи розслідування, групи розгляду

оскарження і Президента САУ до винесення остаточного рішення. Рішення КПЕ про

порушення Кодексу професійної етики або такі самі рішення групи розгляду

оскаржень є конфіденційними, крім випадків, коли йдеться про припинення

членства або коли санкція передбачає ознайомлення з цим рішенням громадськості.

Імена членів Асоціації, виключених з її складу, і стислі пояснення причин

щороку подають у правління САУ і друкують в офіційному бюлетені САУ.

Висновки

Визнання і виконання цього Кодексу є обов’язковим для всіх членів

Соціологічної асоціації України упродовж усього періоду їхньої соціологічної

діяльності. Необхідними умовами прийняття нових членів САУ є знання Кодексу

професійної етики соціолога і готовність дотримуватися викладених у ньому вимог

до професійної діяльності соціолога.

BIG-Library.com.ua © 2011 - 2012

Student_Works

W3C_ _XHTML_1.0

W3C

CSS