53. Дорога додому

Із Харкова ви поїздом їдете до Змієва — мальовничого містечка, районного центру в Харківській області, що розлігся якраз на берегах Південного Дінця. У Змієві візьміть човен і пливіть за течією цієї ріки. А вирушити в подорож краще в червні.

Ви повільно пливтимете й насолоджуватиметься дивовижними мальовничими краєвидами. На лівому березі зеленітимуть заливні луки,— вони зелені та запашні, уквітчані конюшиною, дзвіночками, ромашками. Подекуди серед зеленої смарагдової трави червонітимуть квітка степового тюльпана чи дикого маку. І поки ви пливтимете, вас повсюди вітатимуть веселим щебетом жовтобрюшки, канарейкові трясогузки, підпадьомкатиме на вашу

честь перепел і дерчатиме деркач. У затоці, вкритій лататтям і білосніжними лілеями, вас зустрічатиме почесний вартовий — сіра чапля, а з прибережного пісочку вас вітатимуть радісним посвистом кулички. На високому правому березі в кущах ліщини розриватимуться дзвінкі солов’ї...

Так потихесеньку ви дістанетесь до Коропова хутора. Наближаючись до нього, Північний Донець глибшає, ширшає, стає більш повноводним. Тут річка впливає в ліс. Над вами схиляться зелені віти вільшини, гостролистих кленів, грабини, берестків та струнких дубочків, утворюючи казкову алею‑тунель. Стоять на високих берегах дерева й, ніби вітаючись, простягають одне до одного зелені віти.

Коли алея залишиться позаду, на шляху вам зустрінеться невеличкий зелений острівець, зарослий вербами, вільхами та високим очеретом. А на тому острові ви побачите маленький курінь, так сяк прикритий очеретом, щоб було де заховатися від дощу. І в курені тому наслано зеленої трави, щоб, якщо клонить у сон, було де подрімати годину‑другу.

А за островом вже і пором недалеко, аби переправитись з лівого берега на правий, тому що лівим берегом он аж куди йдуть луки та й луки. А на правому березі серед лісу величенька галявина. Саме там і розлігся Коропів хутір із хатками, садками, городами.

Який мальовничий Коропів хутір: хат за деревами й садками не видно, і такі ж там соняшники, така квасоля росте, підтримувана тичинами — просто як ліс! Хуторяни вам одразу й скажуть, що в них не хутір, а рай!

А от ви запитайте їх про те, чи бачили вони рай. Вони за словом у кишеню не полізуть — скажуть, що рай тутечки, у них. А якщо захочете привернути їх серця до себе, то скажіть їм, що в їхньому хуторі краще, ніж в раю. Вони одразу посміхнуться вам і скажуть, що це дійсно правда. Отакий Коропів хутір!

54. Долина нарцисів

«Долиною нарциciв» називається заповідний масив в урочищі Кіреші Закарпатської області. З 1992 року він входить до мережі заповідників міжнародного значення під патронатом ЮНЕСКО.

Заповідна територія площею 256 гектарів займає рівнинну ділянку в заплаві річки Хустець і знаходиться в західній частині Хустсько‑Солотвинської долини.

Поява закарпатської «Долини нарцисів» пов’язана з льодовиковим періодом на Землі. Учені кажуть, що через геологічні катаклізми з гір сповз величезний шмат землі разом з унікальними рослинами. Стікання великої кількості води з гір після сходу льоду сприяло акліматизації, цвітінню й розповсюдженню нарциса. Саме тут ростуть унікальні дикі нарциси, які ніде більше в Європі не збереглися. З часом у низовині, де росли нарциси, з’явилися

дубові ліси. Коли люди почали використовувати землі у господарській діяльності, площа долини нарцисів стала зменшуватися.

За часів Австро‑Угорщини урочище Кіреші пильно охоронялося. Тут було багато лікарських рослин, якими місцеві медики лікували хворих. Коли територія відійшла до Чехословаччини, частину цих земель продали жителям Хуста. Місцеві мешканці ставилися

до природи з великим розумінням. Вони випасали худобу на заповідних землях до Юрія, а господарювати знову починали тільки з 14 жовтня.

За радянських часів долину хотіли переорати, щоб вирощувати сільськогосподарські культури. У вісімдесятих роках на території заповідника здійснювалися осушувальні роботи, внаслідок яких було знищено 50 гектарів нарцисів. Потім оранку припинили та передали територію з нарцисами заповідному масиву Карпатського біосферного заповідника. Значний внесок у справу збереження та відтворення «Долини нарцисів» зробив професор Комендар. Він і дав назву заповіднику.

Існують легенди з приводу появи долини. Відома усім легенда про Нарциса розповідає, що саме в дзеркальних водах річки Хустець грецький бог Нарцис побачив своє відображення, закохався в нього та помер на березі від туги.

Популярною є народна легенда, яка пов’язує появу «Долини нарцисів» з історією Нанківської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці. За нею в серпні 1690 року в селі Нанкове на полі з’явився образ Діви Марії. Місцева громада звернулася до господаря цього

поля з пропозицією побудувати на тому місці храм. Землевласник відмовив громаді. Ікону спробували вивезти на підводі, запряженій волами. Але воли не рушили з місця, бо ікона не хотіла покидати вибраного місця. Господарю прийшлося підганяти волів батогами, і мимохіть він влучив батогом у ікону. Від удару на лику Богородиці з’явився шрам, а з очей потекли сльози. За це рід землевласника був покараний, а ікону все ж вивезли по долині попри

річки Хустець. За переказами вздовж шляху, яким вивозили ікону, зростали нарциси.