Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Бугара Оксана ПР-13.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
14.09.2019
Размер:
159.23 Кб
Скачать

Розділ 1. Психічна та психологічна безпека окремих людей та різних соціальних груп .

Динамічні зміни в політичному та соціально-економічному житті, активність у міжнародній сфері стають досить впливовими факторами не лише стосовно таких політичних суб’єктів, як держава, політичні партії та громадські організації, а й справляють значний вплив на повсякденні життєві ситуації окремих людей.  

Сучасний світ, активізуючи потреби людей в отриманні та переробці інформації, сприяє їхній орієнтації в швидкозмінюваних політичних та соціально-економічних умовах, змушує бути гнучкими у сприйнятті інформації та активними учасниками тих чи інших суспільно-політичних подій.

Аналізуючи зміст терміна «безпека», дослідники доходять висновку, що у суспільній свідомості це поняття ототожнюється не стільки з «відсутністю загроз», як зі станом, почуттями та переживаннями людей . Загалом із поняттям «безпека» асоціюється стан та почуття перебування в безпеці, відсутність тривоги чи стурбованості, упевненість, стабільність.

В різноманітних уявленнях про безпеку акцент робиться передусім на почуттях та переживаннях, пов’язаних із становищем людини на даний момент та її перспективами на майбутнє. Психологічна безпека визначається як стан суспільної свідомості, при якому суспільство в цілому і кожна окрема особистість сприймають існуючий стан дійсності й життя як адекватний та надійний, оскільки складаються реальні можливості для задоволення природних і соціальних потреб громадян сьогодні та існує впевненість у майбутньому.

Психологією безпеки, як одним з напрямків науки «Безпека життєдіяльності», вивчають наступні чотири основні форми психофізіологічного стану організму людини:

  1. психічні стани;

  2. психічні властивості;

  3. психічні стани;

  4. психічні напруги.

Ці психофізіологічні стани людини є основними компонентами психічного існування організму, що спостерігаються як у процесі соціального життя людини, у його взаєминах з внутрішнім середовищем, так і в процесі трудової діяльності.

На сьогодні існують різні підходи до визначення психологічної безпеки особистості: по-перше, психологічну безпеку можна визначати з погляду формування й розвитку індивідуально-психологічних особливостей людини, які виступають суб’єктивними умовами для формування безпеки; по-друге, психологічна безпека людини розглядається як рівень розвитку умов його життєдіяльності (якості життя); по-третє, психологічна безпека може бути розглянута як результат протікання психічних процесів.

 Психологічну безпеку особистості доцільно розглядати як стабільну та перехідну, тому що людина в певний момент часу перебуває тільки в одному стані, а їхня зміна здійснюється, як правило, у проміжну, перехідну стадію; психічні процеси, стани й властивості особистості, які є інтегральними складовими психологічної безпеки особистості, повинні розмежовуватися за ознакою динамічності – перші більш рухливі, другі займають проміжне положення, треті – найстабільніші.

Розглядаючи психологічну безпеку особистості як багаторівневу й багатоаспектну систему, необхідно досліджувати її психічні проявлення не тільки на різних рівнях, але й виявляти взаємозв’язки, що існують між ними, а також зовнішні впливи на неї. Протиріччя, що виникають між потребами, можливостями й ціннісними орієнтаціями людини й відбитими через свідомість характеристиками середовища, у свою чергу, так само є взаємозалежними, неізольованими один від іншого, що дозволяє говорити про їх взаємовизначеність.

Основну роль у формуванні психологічної безпеки суб’єкта виконують регуляторні механізми, які відносяться до різних психологічних систем, включаючи діяльність, психічні функції та стани, особистісні характеристики, середовище. Звідси виникає необхідність вивчення цієї категорії як відкритої системи, для якої характерно стан рухливої рівноваги, що зберігає сталість структур при одночасній безперервній взаємодії всіх елементів системи. На відміну від стану рівноваги в закритих системах, повністю детермінованого початковими умовами, відкрита система може досягати стану, що не залежить від її вихідних умов і визначається винятково параметрами системи.