
- •Поняття про фізичні методи дослідження в хімії. Спектроскопічні, дифракційні методи дослідження, та методи, що базуються на перетворенні речовин, що досліджуються, в йони.
- •2. Діапазон частот для різних спектроскопічних методів.
- •3. Пряма та обернена спектральні задачі. Характеристичний час фізичних методів дослідження.
- •5. Основні принципи мас-спектрометрії та галузі її застосування. Одиниці виміру і форми представлення мас-спектрів.
- •6. Принципова блок-схема мас-спектрометра.
- •7, 8. Іонізація в мас-спектрометрії електронним ударом. Основні процеси, що відбуваються при еу.
- •9. Хімічна іонізація та області її аналітичного застосування
- •10. Методи йонізації лабільних молекул (польова йонізація, польова десорбція, fab, електроспрей-йонізація) та їх порівняння з методом еу.
- •11. Основні методи аналізу йонів – магнітний, часопролітний, квадрупольний.
- •12. Типи йонів у мас-спектрі: молекулярний йон, уламкові йони, перегруповані, метастабільні, двозарядні та ізотопні йони.
- •13. Роздільна здатність мас-спектрометра.
- •15. Визначення брутто-формули, виходячи з даних мас-спектрометрії: за допомогою точного значення маси молекулярного йону та з використанням таблиць Бейнона.
- •17. Найбільш характеристичні фрагментації молекулярних йонів з відщепленням нейтральних частинок.
- •18. Характеристичні перегрупування йонів. Перегрупування Мак-Лаферті.
- •1.Характеристика магнітних ядер (спін, магнітний момент, гіромагнітне відношення). Взаємодія магнітних моментів ядер з магнітним полем.
- •2.Ядерна прецесія. Моделі, що використовуються для ілюстрації поведінки магнітних ядер в постійному магнітному полі.
- •3.Макроскопічна ядерна намагніченість, залежність від температури та напруженості зовнішнього магнітного поля.
- •4.Спін-ґраткова і спін-спінова релаксація, час релаксації.
- •5.Розподілення ядер між рівнями енергії в зовнішньому магнітному полі (розподілення Больцмана).
- •6.Умови ядерного магнітного резонансу. Основне рівняння ямр.
- •7. Поняття про рівняння Блоха, форма сигналу ямр
- •Способи реєстрації сигналу ямр – метод повільного проходження та Фур’є-спектроскопія.
- •Вплив радіочастотного імпульсу на макроскопічну ядерну намагніченість.
- •Спад вільної індукції (сві). Фур’є перетворення кривої спаду вільної індукції.
- •Блок-схема спектрометра ямр. Характеристики приладів ямр – чутливість та роздільна здатність, робоча частота.
- •12. Обертання зразка та його наслідки. Розчинники в ямр та вимоги до них.
- •13. Хімічне зміщення сигналу ямр, константи екранування ядер, діамагнітний та парамагнітний вклади в константу екранування.
- •14. Одиниці вимірювання хімічного зсувув спектроскопії ямр. Поняття про ізохронні, хімічно (не)еквівалентні, магнітно (не)еквівалентні ядра.
- •15. Еталонні речовини спектроскопії ямр та вимоги до них, шкали хімічних зміщень.
- •Залежність хімічного зсуву від будови речовин (на прикладі 1н‑ямр та 13с-ямр).
- •Магнітно-анізотропні групи, їх вплив на навколишні ядра. Кільцеві ароматичні токи, їх вплив на резонанс навколишніх ядер.
- •Використання хімічного зсуву в структурних дослідженнях. Кореляційні таблиці хімічних зсувів, типові (характеристичні) значення хімічних зміщень для спектроскопії на ядрах 1н та 13с.
- •19. Поняття про шкали хімічних зміщень та властивості спектрів ямр на інших магнітних ядрах – 19f, 31p, 15n, 14n.
- •20. Спін-спінова взаємодія, її прояв в спектрах ямр. Мультиплетність сигналів ямр.
- •21. Правила розщеплення ямр сигналів першого порядку.
- •Константи спін-спінової взаємодії (кссв), їх класифікація в залежності від кількості зв’язків між магнітними ядрами.
- •Позначення спінових систем. Типовий вигляд сигналів ямр спінових систем ах, ав, амх, авс, аа’вв’, аа’хх’.
- •24. Ямр магнітних ядер в діастереотопних групах.
- •25.Ефекти вищого порядку у спектрах ямр.
- •26.Залежність кссв від геометрії молекул. Формула Карплуса.
- •27. Подвійний резонанс. Використання в ямр.
- •28. Явище насичення в ямр, практичне застосування.
- •Діаграми енергетичних рівнів і різниці заселеності для двох спінів,s і I, між якими є диполярна взаємодія:
- •Процедура отримання різницевого яео спектру:
- •Шкала часу в ямр. Швидкі та повільні процеси з точки зору ямр.
- •32. Інтегрування сигналів ямр в спектрах. Використання інтегрування для кількісного аналізу зразків.
- •Поняття про двовимірну спектроскопію ямр. Типи двовимірних спектрів.
- •Двовимірні кореляційні спектри: методики cosy, hsqc, hmbc, noesy, inadequate.
- •Способи зображення двовимірних спектрів.
- •Типи задач у хімії, що можуть бути розв’язані за допомогою двовимірних кореляційних спектрів.
- •Принципова відмінність двовимірних спектрів ямр від одновимірних.
- •Двовимірнa j-спектроскопія – кореляція хімічних зсувів з константами спін-спінової взаємодії.
- •Іч спектроскопія
- •Необхідні умови для виникнення іч-спектру молекули. Поняття про валентні та деформаційні коливання.
- •Виникнення спектрів комбінаційного розсіювання (скр) світла хімічних сполук. Необхідні умови.
- •Порівняння можливостей методів іч-спектроскопії та скр для вивчення хімічних сполук.
- •Коливання двохатомних молекул у наближенні гармонічного осцилятора.
- •Поняття про нормальні коливання та їх форми.
- •Силова стала та її фізичне тлумачення.
- •Залежність положення смуги поглинання карбонільної групи від замісників біля sp2-гібридизованого атома карбону.
- •Особливості поглинання 1,2-, 1,3-та 1,4-дикарбонільних сполук.
- •Вплив концентрації гідроксилвмісних сполук на вигляд спектру.
- •Наведіть критерії розрізнення алканів, алкенів, алкінів, аренів за іч-спектрами.
- •Вплив структурних факторівна положення та інтенсивність смуги поглинання подвійних і потрійних зв'язків у вуглеводнях.
- •Залежність положення смуги поглинання від кратності зв'язку на прикладі вуглеводнів.
- •Залежність положення смуги поглинання від кратності зв'язку на прикладі карбонільних сполук.
- •Фактори, що впливають на інтенсивність смуги поглинання. Навести приклади.
- •Залежність інтенсивності смуги поглинання від кратності зв'язку.
- •Особливості поглинання амідів карбонових кислот.
- •Використання різних ізотопів для вирішення структурно-спектральних проблем.
- •Іч спектри дмсо (1) і дейтерованого дмсо (2)
- •Поглинання амінів, амідів та нітрилів.
- •Особливості поглинання амінокислот. Пептидний зв’язок.
Іч спектроскопія
Необхідні умови для виникнення іч-спектру молекули. Поняття про валентні та деформаційні коливання.
Щоб відбулося поглинання, енергія кванта інфрачервоного випромінювання повинна співпадати з різницею енергій коливальних рівнів молекули, тобто повинна виконуватись умова Бора DЕ = hn. Проте цього недостатньо. Електромагнітна хвиля, як відомо, має електричну і магнітну складові, які знаходяться у взаємно перпендикулярних площинах (рис. 1). В інфрачервоній спектроскопії поглинання енергії відбувається за рахунок взаємодії молекули з електричною складовою випромінювання. Для того, щоб це було можливим, повинна виконуватись ще одна умова, а саме: щоб відбулося поглинання енергії енергетичні переходи у молекулі повинні супроводжуватись зміною положення електричного центру молекули (зміною дипольного моменту). Це перше правило відбору для інфрачервоних спектрів. Переходи, для яких виконується дана умова, називаються дозволеними, а переходи, в яких воно не виконується – забороненими переходами. Таким чином, коливання двохатомної молекули з однакових атомів (N2, O2, Cl2 тощо) не може приводити до поглинання інфрачервоного випромінювання. Іншими словами говорять, що коливання ОО не є активними в інфрачервоному спектрі. Коливання полярних молекул чи іонів (СО, NO, HCl, ОН, СN тощо) будуть спостерігатись в ІЧ спектрі, причому, чим більший дипольний момент зв’язку, тим більша інтенсивність смуги його поглинання. Це правило відноситься і для багатоатомних молекул. Наприклад, коливання зв’язку СС у симетричній молекулі етену буде неактивним в ІЧ спектрі, проте коливання зв’язків СН будуть спостерігатись, оскільки вони супроводжуються зміною дипольного моменту.
Рис. 1. Електромагнітна хвиля
Друге правило відбору, яке виводиться на основі наближення гармонійного осцилятора, вказує, що при поглинанні електромагнітного випромінювання можуть відбуватися тільки переходи, при яких υ = 1. Оскільки більшість молекул знаходиться при кімнатній температурі на коливальному рівні υ0, то більшість переходів відбувається з рівня υ0 на υ1. Частота, що відповідає енергії цього переходу, називається основною (фундаментальною) частотою. Відповідно до другого правила відбору, переходи υ0 υ2, υ0 υ3 є забороненими. Таким чином, ІЧ спектр двохатомної гетероатомної молекули АВ у наближенні гармонічного осцилятора повинен мати тільки одну смугу поглинання.
При наявності одинарного зв’язку можливі два типи коливань:
Валентні – пов’язані із зміною довжини звязку вздовж її осі;
Деформаційні – пов’язані із вигином (деформацією) звязку
Виникнення спектрів комбінаційного розсіювання (скр) світла хімічних сполук. Необхідні умови.
Спектри поглинання реєструються в результаті поглинання молекулою кванта електромагнітного випромінювання. Якщо молекули були попередньо переведені в збуджений стан за рахунок, наприклад, оптичного збудження, електричного розряду тощо, то, повертаючись в основний стан, вони будуть випромінювати енергію; при цьому одержують спектри випромінювання.
Проте, крім поглинання чи випромінювання, будь-яка речовина може частково розсіювати електромагнітні хвилі, які падають на неї. Причому, якщо частота падаючого випромінювання рівна о, то кванти, які розсіюються, матимуть частоту не лише о, але й інші частоти. Розсіювання, яке не супроводжується зміною енергії кванта, називається релеївським розсіюванням. Процеси розсіювання електромагнітного випромінювання, в результаті яких енергія кванта змінюється, називаються комбінаційним розсіюванням. Спектри, які при цьому виникають, називають спектрами комбінаційного розсіювання (КР), або Раманівськими спектрами. На рис. 2 зображено схему, яка пояснює принцип виникнення КР спектрів.
Рис. 2. Механізм виникнення спектрів КР
Відповідно
до цієї схеми молекула поглинає фотон
монохроматичного випромінювання ho
і збуджується до якогось нестійкого,
так званого віртуального, стану. Потім
вона може віддавати цей фотон, не
обмінюючись з ним енергією, тобто
повертатись у вихідний стан, - це
релеївське розсіювання світла. Проте
фотон може віддати молекулі частину
своєї енергії; при цьому молекула перейде
на більш високий порівняно з вихідним
коливний рівень
,
а розсіюватись буде фотон меншої енергії
h(o-),
де –
це частота коливного переходу. Це випадок
так званого стоксівського КР. Якщо
молекула вже знаходилася у збудженому
стані
,
то при взаємодії з фотоном вона може
віддавати частину своєї енергії,
розсіюючи фотон більшої енергії h(o+),
і переходячи на більш низький енергетичний
рівень
.
Це антистоксівське КР.
Як джерело опромінювання в КР спектроскопії використовують лазери, які дають монохроматичне світло (ширина лінії не перевищує 0.1 см-1) високої потужності. При цьому енергія кванта лазерного випромінювання ho повинна бути більшою, ніж енергія коливальних переходів, але меншою, ніж енергія електронних переходів. Найчастіше використовують аргонові ( = 488,0 нм і 514,5 нм) і криптонові ( = 530,9 нм і 647,1 нм) лазери, довжина хвилі яких відповідає видимій області спектра. Реєструють, як правило, лише ліву частину спектра КР, тобто ту, яка відповідає стоксівському розсіюванню
Правила відбору для КР спектрів інші, ніж для інфрачервоних спектрів. Щоб коливання було активним у спектрі комбінаційного розсіювання, при коливанні повинна відбуватися зміна поляризовності молекули.
Із цього слідує, що гомоатомні молекули, такі як Н2, О2, N2 тощо, які не мають смуг поглинання в ІЧ спектрах, будуть мати інтенсивні смуги поглинання в спектрі КР. Це є проявом загальної закономірності: інтенсивність інфрачервоного спектра тим більша, чим більш полярним є зв’язок, тоді як інтенсивність спектра комбінаційного розсіювання, навпаки, тим більша, чим полярність зв’язку менша. Так, наприклад, інтенсивність смуг поглинання в ІЧ спектрах галогеноводнів збільшується в ряду: HJ, HBr, HCl, HF, оскільки в цьому ряду зростає полярність зв’язків. Інтенсивність же спектрів КР у цьому ряду зменшується. Для центросиметричних молекул при визначенні активності коливань в ІЧ і КР спектрах можна користуватися правилом альтернативної заборони, яке говорить, що в молекул, що мають центр симетрії, немає коливань, які були б одночасно активними і в інфрачервоному спектрі й у спектрі комбінаційного розсіювання.
Таким чином інфрачервоні спектри поглинання і спектри комбінаційного розсіювання мають і спільні і відмінні риси. Вони виникають у результаті різних фізичних явищ резонансного поглинання в інфрачервоній області і нерезонансного розсіювання у видимій області спектра, але при цьому дають змогу одержати одні і ті ж спектроскопічні характеристики молекул, а саме частоти коливальних переходів. У випадку багатоатомних молекул інфрачервоні спектри і спектри комбінаційного розсіювання досить часто доповнюють один одного і лише одночасне їх використання дозволяє одержати повний набір коливальних частот молекули.