10. Інструменти і методи прийняття рішень по реструктуризації.
Реструктуризація є ефективним ринковим інструментом які базуються на принципах системного аналізу. Вона дозволяє при мінімальних витратах досягти суттєвого підвищення ефективності. Дуже важливим при цьому є визначення завдань реструктуризації, яке повинно попереджувати початок самого процесу реструктуризації.
Система засобів, що використовуються в процесі реструктуризації досить широкий. До його складу входять проекти заходів і довгострокові складні програми цілеспрямованого розвитку підприємства та його корпоративної культури. У відповідності до сучасної концепції пропонується систематизувати напрямки реструктуризації структурних елементів так, як це вказано в рис. 11.1.
Базисні елементи системи реструктуризації:
Під делегуванням рішень розуміється процес децентралізації управління, коли право приймати рішення передається нижчестоящим підрозділам. Активне використання цього інструмента в рамках сучасних програм реструктуризації пояснюється тим, що процес прийняття рішень у зацентралізованих організаціях занадто довгий і дорогий. Прийняті рішення виявляються несвоєчасними, а організація в цілому - неадаптованою до змін зовнішнього середовища і потреб клієнтів. Крім того, зазначений процес забезпечує мотиваційний ефект, що проявляється в збільшенні відповідальності кожного співробітника за результат групової роботи, рості його професійних навичок, посиленні духу змагальності усередині організації, дозволяє підвищити точність оцінок індивідуального внеску в загальний результат. Прикладом може служити організація бізнес-одиниць, що наділені повноваженнями, які є додатковими для структурних підрозділів.
З метою більш якісного (у порівнянні з конкурентами) обслуговування клієнтів, члени організації поєднуються в команди, забезпечуються комерційною інформацією, що дає їм можливість виконувати кілька функцій і швидко реагувати на ринкові зміни. При цьому застосовується групове рішення проблем, результат роботи кожного оцінюється в залежності від групового (цільового) результату. Співробітники таких підприємств часто є ініціаторами створення нових проектів, вони знаходять споживачів і пропонують нові системи співробітництва з іншими фірмами і групами, що допомагає реалізації поставлених в ході реструктуризації завдань.
Для вирішення проблем взаємодії і координації між різними підрозділами організації, робочими місцями, відділами і господарськими сферамими існують структурні інтеграційні інструменти. Компетенція інтеграційних підрозділів може простиратися в межах від забезпечення інформацією і консультаціями координаціонних одиниць до прийняття самостійних рішень, обов'язкових для виконання іншими підрозділами. У сучасних програмах реструктуризації інтеграційні заходи відіграють центральну роль, незважаючи на тенденцію до автономізації управління виробничими одиницями.
Ключовим фактором успіху компанії і основним інструментом управління є знання й інформація. Недолік інформації вносить елемент ризику в прийняття рішення.
Завдання, які ставляться при розробці інформаційної технології:
скоротити час на пошук необхідної інформації;
організувати роботу по збору, збереженню і розподілу спеціалізованої інформації;
додати інформації, що збирається, комплексний характер, тобто забезпечити інформаційну підтримку всього ланцюжка управлінського процесу - від виникнення ідеї, розробки проекту, підготовки й ухвалення рішення до його реалізації і контролю.
Рішення щодо мотивації співробітників відображаються в системах стимулювання праці і службового просування. Традиційно в основу цих систем були закладені виробничий стаж, чисельність співробітників і фінансові можливості фірми. Зараз упор робиться на підвищення продуктивності праці. Системи оплати усе більш орієнтовані на робочі групи і стимулюють створення організаційних концепцій із груповою спрямованістю: оплата і система преміювання жорстко пов'язуються з колективним результатом.
Під розвитком персоналу розуміються всі заходи, що забезпечують ріст кваліфікації співробітників підприємства: надання можливості удосконалювати майстерність, оплата курсів підвищення кваліфікації, стимулювання виявленої самостійності тощо.
Для підвищення змістовності праці проводиться реформування виробництва, що націлене на об'єднання операцій, які здійснюються кожним працівником, зниження монотонності праці, що відбувається за рахунок розширення функцій кожного працівника, збільшення міри відповідальності, використання його творчих здібностей. Метою цих заходів може бути підвищення як професійної кваліфікації, так і загальної, незалежно від безпосередньо виконуваних завдань. До загальної кваліфікації працівника відносяться його здібності до інноваційної діяльності, прийняття рішень, роботі в команді, управління і навчання.
Довгострокова мета полягає у тім, щоб установити довірче співробітництво між різними ієрархічними рівнями підприємства. Одним із засобів розвитку довірчих відносин є виробнича демократія, розвиток якої полягає в:
переході від твердих авторитарних форм управління працею до гнучких колективних форм;
розширенні прав участі рядового працівника в управлінні підрозділами;
обліку пропозицій рядових співробітників по формулюванню і подоланню виробничих проблем.