50.Людина в протистояннізі злом і несправедливістю в поезії Василя Стуса.

Що найважливіше? В більшості свої віршів Василь Стус — не просто поет.

світ Василя — переважно внутрішній. Звичайно, серед його віршів є також реакції на природу, на оточення , на людей менше. Але суть не в цьому.

 А що ж важливе для нього у внутрішньому світі? Як бачимо – людина перед вічністю.

 Вірші Стуса надзвичайно загострені на питання: - хто ти є, що є добро і зло, як бути з цим злом і стражданням перед Богом. Це вічні питання. Поет – душа відкрита і вразлива. Як він переніс стільки несправедливости, хамства, жорстокости, зневаги до людини, лютої ненависти до України і прожив 47 років, поневіряючись по таборах – не збагну. У гостроті реакції на зло Стус подібний Шевченку. Але Тарас міг більше довіряти паперу і виливати на нього свою печаль – жив у вельми демократичній імперії ;(. А Василь все неприйняття нелюдського ставлення до людини виносив назовні. І тяжко був покараний за свою непримиренність зі злом. Ще одне міркування – про дух, духовне життя. Традиційний погляд – ототожнюють духовне життя та релігійне. Це не зовсім те ж саме. У Стуса, внаслідок його радянської біографії, не було можливостей зустрітися з глибоким релігійним життям. Його релігійне життя, мабуть було на етапі початківця. Але, безумовно, він жив напруженим, інтенсивним духовним життям.Дух – це свобода від плоті. Дух здатний не лише до споглядання та самопізнання, а й до діяльности: «Дух, що тіло рве до бою…» (І. Франко).  Міцний дух В. Стуса подвигав його на затяте, навіть відчайдушне протистояння диявольській системі. І саме його глибокий дух дає таку моральну та екзистенціальну напругу в його віршах. 

51.Українська «химерна проза» ХХст. Аналізтворчості одного з представників напряму. Химерна проза — значний за обсягом прозовий твір, у якому розповідається про неймовірні події, де реалістичне поєднується з фантастичним, умовним, засоби іронії, гротеску, театральності-із елементами фольклорної та міфологічної поетики. У "химерних" творах відбуваються дивовижні метеморфози з персонажами, зміщення подій у часі й просторі.Ознаки химерної прози: Використання міфів. Міф не має хронотопу. Присутність химерних образів. Межа між світом реальним та ірреальним стерта.Яскравими представниками химерної прози є: Володимир Дрозд ("Ирій", "Білий кінь Шептало"), Валерій Шевчук "Дім на горі", В. Земляк ("Лебедина зграя").Внутрішні ознаки прози Валерія Шевчука – письменника високого художнього рангу, яка є важливим внеском у розвиток сучасної української літератури, дають підставу на філософський інтелектуальний її вимір. Новаторство В.Шевчука, коли його розглядати в аспекті жанру, найповніше виявилось в історичних творах, близьких до так званого ,,химерного” роману, зумовило звернення до умовних форм, використання мотивів з українського фольклору й міфології та можливостей ,,понятійного”, символізуючого мислення. Одним із джерел новаторства В.Шевчука можна вважати західну філософію екзистенціалізму, в якій розглядалися питання, що бентежили й українських творців, – збереження індивідуальності у масовому суспільстві, подолання ,,екзистенційного вакууму”, уміння віднаходити втрачені смисли існування. Екзистенціальна проблематика прози письменника зумовила поглиблений психологізм його творів, насичення текстів філософсько-інтелектуальними медитаціями тощо.Незважаючи на деякі типологічні подібності з поетикою ,,химерного” роману, естетичні функції Шевчукової прози інші. Засоби химерності з’являються в його творах, але не з розважальними, а серйозними функціями, спрямованими на дослідження універсальних характеристик людського буття. Таким чином, можемо говорити про своєрідну ,,неохимерність” (оновлену ,,химерність”), елементи якої використовує В.Шевчук як засіб інтелектуалізації прози з метою поглибити її філософське, інтелектуальне начало.