10. Характеристика, дія на організм людини, нормування та захист від електромагнітних полів.

Електромагнітне поле — це поле, яке описує електромагнітну взаємодію між фізичними тілами.

Джерелами електромагнітних випромінювань служать радіотехнічні та електронні пристрої, індуктори, конденсатори термічних установок, трансформатори, антени, фланцеві з'єднання хвилеводних трактів, генератори надвисоких частот і ін

Електромагнітні полялюдина не бачить і не відчуває і саме тому не завжди застерігається від небезпечного впливу цих полів. Електромагнітні випромінюванняроблять шкідливий вплив на організм людини. У крові, що є електролітом, під впливом електромагнітних випромінювань виникають іонні струми, що викликають нагрівання тканин. При певній інтенсивності випромінювання, званої тепловим порогом, організм може не впоратися з утворюється теплом.

Нагрівання особливо небезпечний дляорганів із слаборозвиненою судинною системою з неінтенсивним кровообігом (очі, мозок, шлунок та ін.) При опроміненні очей протягом декількох днів можливе помутніння кришталика, що може викликати катаракту.

Крім тепловоговпливу електромагнітні випромінювання роблять несприятливий вплив на нервову систему, викликають порушення функцій серцево-судинної системи, обміну речовин.

Тривалий вплив електромагнітного поля на людину викликає підвищену стомлюваність, призводить до зниження якості виконання робочих операцій, сильних болів в області серця, зміни кров'яного тиску і пульсу.

Оцінканебезпеки впливу електромагнітного поля на людину проводиться за величиною електромагнітної енергії, поглиненої тілом людини.

Для захисту людини від щкідливого впливу електромагнитних полей приймаються нормативи та стандарти. Треба зазначити, що будь-які норми та стандарти, пов’язані із захистом людини від небезпечного впливу, завжди являють собою компромісс між перевагами використання нових технологій та нової техніки і можливим ризиком, спричиненим цим використанням.

Ми бачимо, що електромагнитні поля дуже сильно впливають на людський організм. Вони негативно впливають майже на усі системи організму. Тому треба створювати певні методи захисту від іх дії. Найпоширенішими з таких методів є такі:

• зменшення щільності потока енергії, якщо дозволяє даний технологічний процес або обладнання.

• захист часом (тобто обмеження часу знаходження у зоні джерела ЕМП).

• захист відстанню.

• екранування робочого місця чи джерела.

• раціональне планування робочого місця.

• застосування засобів попереджувальної сигнализації.

• застосування засобів особистого захисту.

Для зменшення впливу електромагнитних полей на персонал, який знаходиться у зоні дії деяких радіоелектронних засобів необхідним є ряд захисних заходів: организаційні, інженерно-технічні та лікувально-профілактичні.

11. Характеристика, дія на організм людини, нормування та захист від іонізуючого випромінювання.

Особливу загрозу для здоров’я людей та існуванню природних біоценозів становить забруднення біосфери радіоактивними речовинами, які небезпечні своїм іонізуючим випромінюванням. Розрізняють іонізуюче випромінювання природного і штучного походження.

Сьогодні основними джерелами радіоактивного забруднення біосфери є джерела антропогенного походження: випробовування ядерної зброї, аварії на атомних електростанціях, підводних човнах та виробництвах радіоактивних матеріалів тощо.

Внаслідок дії іонізуючого випромінювання на організм людини іонізовані живі тканини, у першу чергу – вода протоплазми клітин, її іони, вступають у взаємодію з киснем тканин, створюючи пероксидні з’єднання, що самі є сильними окислювачами і призводять до змін і загибелі живих клітин, утворення “вільних радикалів” і через них до порушення обмінних процесів, пригноблення ферментних і окремих функціональних систем, тобто порушення життєдіяльності всього організму.

Також необхідно зазначити деякі особливості дії іонізуючого випромінювання на організм людини:

– органи чуття не реагують на випромінювання;

– малі дози випромінювання можуть підсумовуватися і накопичуватися в організмі (кумулятивний ефект);

– випромінювання діє не тільки на даний живий організм, але й на його спадкоємців (генетичний ефект);

– різні органи організму мають певну чутливість до випромінювання.

Найсильнішому впливу піддаються клітини червоного кісткового мозку, щитовидна залоза, легені, внутрішні органи, тобто органи, клітини яких мають високий рівень розподілу. Природно, що при одній і тій самій дозі випромінювання у дітей вражається більше клітин, ніж у дорослих, тому що у дітей всі клітини знаходяться в стадії розподілу. А клітини дорослої людини перебувають у трьох різних стадіях розподілу.

Небезпека різних радіоактивних елементів для людини визначається спроможністю організму їх поглинати і накопичувати.

Основні принципи захисту:

1) використання принципів захисту, що застосовуються при роботі з джерелами випромінювання у закритому вигляді;

2) герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції процесів, що можуть стати джерелами надходження радіоактивних речовин у зовнішнє середовище;

3) заходи планувального характеру;

4) застосування санітарно-технічних засобів і устаткування, використання спеціальних захисних матеріалів;

5) використання засобів індивідуального захисту і санітарного опрацювання персоналу;

6) виконання правил особистої гігієни;

7) очищення від радіоактивних забруднень поверхонь будівельних конструкцій, апаратури і засобів індивідуального захисту.

12. Фактори, які визначають наслідки ураження людини електричним струмом. Види уражень

Фактори поділяють на три групи: - електричного характеру (сила струму, вид та частота струму, напруга, опір електричного ланцюга, заземлення, занулення); - неелектричного характеру (тривалість проходження струму через організм, шлях проходження стуму через тіло людини, індивідуальні особливості людини, її увага, втома, голод, сп’яніння, емоційне збудження тощо); - навколишнє середовище. До несприятливих факторів навколишнього середовища відносять виробничі приміщення (з підвищеною небезпекою, особливо небезпечні, без підвищеної небезпеки), відкриті чи зовнішні електроустановки, які використовуються на відкритому повітрі чи під навісом.

Є два види ураження електричним струмом: місцеві електричні травми та електричний удар. Подекуди мають місце обидва види одночасно.

Місцеві електричні травми - це травми, викликані дією електричного струму та електричної дуги: електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, електроофтальмія та механічні пошкодження.

Електричний удар - це збудження живих тканин організму електричним струмом, що проходить через нього. Воно супроводжується судомними скороченнями м'язів, у тому числі м'язів серця і легенів, внаслідок чого може статися порушення або припинення діяльності важливих систем організму людини, кровообігу і дихання, а також викликає клінічну смерть або електричний шок.