10. Визначити користувачів облікової інформації та надати їх характеристику.

Користувачами фінансового обліку можуть бути як внутрішні, так і зовнішні. До внутрішніх користувачів належать: власники підприємств, управлінський персонал, менеджери, керівники структурних підрозділів, працівники підприємства.

До зовнішніх користувачів даних фінансового обліку нале­жать: ділові партнери — інвестори, банки, постачальники, по­купці, замовники; органи державного регулювання і контролю — податкові органи, державна статистика, цільові фонди, ко­місії і комітети; інші користувачі — фінансові аналітики і рад­ники, громадські органи, суд, арбітраж, аудиторські фірми.

Користувачами управлінського обліку можуть бути тільки внутрішні користувачі.

Користувачами податкового обліку можуть бути як внутрішні (бухгалтери, керівники підприємства), так і зовнішні (інспектори контролюючих органів, аудиторські фірми та ін.).

11. Визначити принципи бухгалтерського обліку згідно національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Принципи бухгалтерського обліку — це основні засади, на яких реалізуються його функції у мікроекономічному середовищі для суб'єктів господарської діяльності.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. бухгалтер­ський облік та фінансова звітність в Україні ґрунтуються на таких основних принципах: обачність, повне висвітлення, автономність підприємства, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів та витрат, перевалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність.

Обачність (обережність, консерватизм) — застосування бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищен­ню оцінки активів і доходів підприємства.

Повне висвітлення (доказовість) — фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Автономність підприємства — кожне підприємство роз­глядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не по­винні відображатися у фінансовій звітності підприємства.

Послідовність — постійне (із року в рік) застосування під­приємством обраної облікової політики

Безперервність — оцінка активів та зобов'язань підприєм­ства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі.

Нарахування та відповідність доходів і витрат — для ви­значення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійс­нені для отримання цих доходів.

Превалювання сутності над формою — операції облікову­ються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридич­ної форми.

Історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці.

Періодичність — можливість поділу діяльності підпри­ємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.