9.4 Загальна рівновага та економіка добробуту

Ми визначили умову ефективності у споживанні та обміні (9.4) і умову ефективності у виробництві (9.14). Для ефективного функціонування всієї досконало конкурентної ринкової системи потрібно, щоб не тільки виконувались ці умови, але й ресурси повинні бути розподілені між різними видами виробництва благ так, щоб структура виробництва відповідала структурі суспільних потреб. Тобто споживачі повинні бути готові заміщувати блага у споживчому кошику в тій самій пропорції, в якій економіка може трансформувати одне благо в інше. В цьому випадку досягається повна ефективність розподілу ресурсів економіки [3].

Оскільки і виробники, і споживачі прирівнюють граничні норми заміни благ до однакових ринкових цін, то гранична норма трансформації будь-якого блага в інше у сфері виробництва дорівнює граничній нормі заміни цих благ для кожного споживача.

(9.16)

Якщо ця рівність в економіці не виконується, це означає, що якогось товару виробляється багато, а іншого мало, отже, розподіл ресурсів неефективний. І навпаки, ця рівність означає, що не існує способу покращити становище споживачів за рахунок змін у виробництві даних благ. В економічній системі встановлюється загальна рівновага, яка відповідає критерію Парето-оптимальності (рис. 9.6).

Рисунок 9.6 – Ефективність конкурентної ринкової системи [5]

Графік показує, що хоча на межі виробничих можливостей всі точки є ефективними для виробників, з позицій споживачів ефективною буде лише єдина точка В, де кути нахилу кривих однакові, тобто крива байдужості, лінія співвідношення цін і межа виробничих можливостей дотичні.

Це означає, що конкурентна рівновага в ринковій економіці Парето-ефективна за розподілом ресурсів у сфері споживання, обміну і виробництва.

Якщо економіка досягне будь-якого іншого стану, окрім т. В, на межі можливих корисностей, то він не буде оптимальним щодо суспільного добробуту, хоча є Парето-оптимальним. Для максимізації добробуту і зміщення економіки до точки В потрібне державне втручання.

Дослідження сучасних ринкових структур переконали багатьох економістів, що ринок неспроможний вирішити чимало важливих проблем економічного розвитку і розподілу матеріальних благ. Еволюція ринкового механізму виявила ряд притаманних йому дефектів, які стали гальмом у суспільному прогресі, що і послугувало основним аргументом на користь державного регулювання економіки.

Виділяють наступні дефекти ринку [4]:

1. циклічний характер розвитку економіки (економічний цикл демонструє неспроможність ринку забезпечити безперервне економічне зростання, негативно позначається на зайнятості населення, викликають інфляцію, погіршують добробут широких верств населення);

2. монопольна влада (зумовлює неефективний розподіл ресурсів між галузями та виробниками, деформує механізм конкуренції, скорочуючи обсяги виробництва та штучно завищуючи ціни на продукцію);

3. недостатня інформованість ринкових суб’єктів (асиметричність інформації обумовлює неспроможність ринку, яка може проявитись витісненням низькоякісними, але дешевшими товарами високоякісних, хоча й дещо дорожчих, породжує моральний ризик, збільшує витрати фірм на пошук і обробку інформації);

4. неспроможність забезпечити виробництво суспільних благ (виробництво цих благ потребує значних витрат, але неможливо знайти жодного стимулу, який спонукав би кожного громадянина купити свою частку);

5. екстерналії, або зовнішні ефекти виробничої діяльності (витрати або вигоди, які дістаються третім особам, котрі не беруть участі в ринкових угодах);

6. нерівномірний розподіл насущних благ, що суперечить принципу справедливості (поняття ефективності і справедливості в ринковій економіці виступають як протилежні).

Короткий огляд дефектів ринку переконує, що сучасна держава виконує ряд важливих функцій регулювання економічних процесів [3]:

1. забезпечення правової основи ефективного функціонування ринкової економіки;

2. стабілізація економіки;

3. перерозподіл доходів і матеріальних благ з метою вирівнювання споживання насущних благ;

4. підтримка конкуренції шляхом регулювання діяльності монополій;

5. регулювання розподілу ресурсів для забезпечення суспільними благами;

6. коригування зовнішніх ефектів.

Розрізняють економічне і соціальне регулювання економіки. Економічне відноситься до обмеження використання приватної власності, контролю над цінами, тарифами. Соціальне регулювання пов’язане з охороною праці, безпекою споживання продуктів, охороною навколишнього середовища та здоров’я людей.