9.3 Ефективність у сфері виробництва

Оптимальне розміщення ресурсів у галузі між окремими фірмами досягається, коли галузь випускає максимально можливий обсяг продукції і неможливо перерозподілити ресурси так, щоб збільшити випуск і знизити витрати. Це означає, що кожна фірма працює, застосовуючи технологічно та економічно ефективний способи виробництва, ресурси в галузі використовуються повністю. Технологічна ефективність дозволяє кожній фірмі максимізувати обсяг випуску за наявних обмежених ресурсів, а економічна ефективність дозволяє мінімізувати витрати виробництва заданого обсягу випуску.

Обидві ці проблеми кожна фірма галузі може вирішити, керуючись правилом оптимального використання ресурсів. Для конкурентної фірми це правило сформульоване таким чином: фірма досягає оптимального співвідношення ресурсів, яке максимізує прибуток, коли кожен вхідний ресурс використовується до межі, де гранична доходність даного ресурсу стане рівною ціні цього ресурсу, тобто:

, або (9.5)

. (9.6)

Це правило включає в себе і правило мінімізації витрат на заданий обсяг продукції:

, звідки (9.7)

. (9.8)

Таким чином, якщо всі фірми мінімізують свої витрати, гранична норма технологічної заміни стає однаковою для всіх фірм. Якщо граничні норми технологічної заміни не співпадають, це означає, що не всі фірми використовують ресурси виробництва даного товару ефективно. У цьому випадку ресурси починають переливатись до тих фірм, які використовують їх ефективніше, ніж інші. Перерозподіл ресурсів у галузі відбувається доти, доки граничні норми заміни ресурсів не зрівняються для всіх фірм [3].

За умови рівності у жодної з фірм не буде стимулу купувати додаткові ресурси, щоб покращити їх співвідношення з метою мінімізації витрат. Отже, в галузі ресурси розміщені і використовуються ефективно за Парето.

Правило оптимального співвідношення ресурсів включає в себе також правило вибору конкурентною фірмою оптимального обсягу виробництва МС = Ρ . Так, на досконало конкурентному ринку товарів MR_Х = P_Х, тобто гранична прибутковість ресурсів дорівнює:

, (9.9)

Виходячи з (9.5), рівняння (9.9) для випадку двох ресурсів можна переписати так:

. (9.10)

Нагадаємо, що під граничними витратами розуміють витрати, пов’язані з випуском останньої одиниці продукції:

. (9.11)

При використанні додаткової одиниці ресурсу приріст обсягу виробництва відбувається на величину граничної продуктивності фактора виробництва, тобто Q = MP_F. При цьому загальні витрати виробництва зростають на величину граничних видатків фірми на ресурс, що в умовах чистої конкуренції на ринку ресурсів дорівнюють ціні ресурсу (TC =MRC_F =P_F ). Отже

. (9.12)

З урахуванням цього рівняння (9.10) можна представити наступним чином:

. (9.13)

Таким чином, оптимізуючи на ринку ресурсів свій попит, фірма досягає оптимального обсягу виробництва (такого, який дозволяє максимізувати прибуток) на ринку готової продукції. Якби фірми мали неоднакові граничні витрати, то ті з них, у яких граничні витрати виявилися б меншими за ціну продукції, почали б розширювати виробництво, максимізуючи прибуток.

Крім того, в конкурентній галузі у довгостроковому періоді встановлюється рівність Ρ = МС = min АТС . Отже, всі фірми галузі виробляють продукцію з мінімальними витратами.

Оскільки всі виробники, незалежно від того, в якій галузі вони здійснюють виробництво, на конкурентному ринку ресурсів купують ресурси за тими ж рівноважними конкурентними цінами, то граничні норми технологічної заміни повинні бути рівними для всіх фірм всіх галузей [3]:

(9.14)

Ситуацію встановлення оптимального розміщення ресурсів між галузями (міжгалузевої ефективності) ілюструє «скринька Еджворта», пристосована до сфери виробництва (рис. 9.3). Графічно ефективний розподіл ресурсів між галузями забезпечується в точці, де нахили всіх ізоквант збігаються і дорівнюють співвідношенню цін ресурсів, яке відображає нахил ізокости.

Виробник знаходиться в рівновазі, мінімізуючи витрати і одночасно максимізуючи прибуток.

Ресурси будуть вкладені неефективно за Парето, якщо їх перерозподіл дає приріст обсягу випуску в одному або обох видах виробництва. І навпаки, розподіл ресурсів у виробництві буде ефективним, якщо випуск одного товарy не можна збільшити без зменшення виробництва іншого.

Рисунок 9.3 – Ефективність виробництва в діаграмі Еджворта

Крива, яка з’єднує всі точки ефективного розподілу ресурсів (В, С, D), називається кривою виробничих контрактів, яка показує всі технологічно ефективні поєднання факторів виробництва.

Точки поза межами кривої неефективні, оскільки це точки перетину, а не точки дотику ізоквант. Коли розподіл ресурсів починається поза кривою контрактів, виробникам буде вигідно додатково найняти робітників або орендувати капітал, вони можуть перерозподіляти ресурси, мінімізуючи витрати.

Крива виробничих контрактів, що з’єднує множину Парето-ефективних варіантів розподілу виробничих ресурсів, може бути трансформована у криву (межу) виробничих можливостей. Межа виробничих можливостей (production possibility curve) або крива трансформації демонструє різні комбінації двох благ, що можуть бути вироблені в економіці при повному використанні даного обсягу ресурсів та за даного рівня розвитку техніки та технології (рис. 9.4) [4].

Рисунок 9.4 – Крива виробничих можливостей

Крива виробничих можливостей ілюструє 4 фундаментальні положення:

1) обмеженість ресурсів;

2) необхідність вибору;

3) існування витрат втраченої можливості;

4) збільшення витрат втраченої можливості.

Візьмемо точку F всередині області виробничих можливостей. Очевидно, що вона означає таку комбінацію засобів виробництва і предметів споживання, яка істотно менше, ніж могло б вироблятися при повному і ефективному використанні всіх ресурсів. Вибравши таку точку, ми змирилися б або з наявністю невикористаних ресурсів (наприклад, з безробіттям), або з низькою ефективністю їх використання (наприклад, з великими втратами, у тому числі і робочого часу). Навпаки, точка Е характеризує такий випуск продукції, який недосяжний при повному використанні наявних ресурсів і існуючої технології.

За межу своїх виробничих можливостей суспільство може вийти, або за рахунок збільшення виробничих ресурсів (відкриття нових родовищ корисних копалин, освоєння нових земель, залучення у виробничу діяльність раніше непрацюючих, в тому числі і іммігрантів, будівництво нових підприємств), або за рахунок технічних і технологічних нововведень [5].

Якщо нова техніка, нові технологічні процеси будуть впроваджуватися одночасно і приблизно в рівній мірі у всіх галузях, то межа виробничих можливостей (рис. 1.2, а) зрушиться з положення AD у положення A₁D₁ і можливості випуску та засобів виробництва, і предметів споживання при тих самих ресурсах збільшаться приблизно в рівній мірі. І крапка Е, що лежить поза колишніх меж області виробничих можливостей, виявиться тепер досяжною.

Рисунок 9.5 – Зсув межі виробничих можливостей [5]

Якщо ж нововведення будуть здійснюватися переважно в галузях, що виробляють засоби виробництва, розширення області виробничих можливостей виявиться зрушеним вліво, як показано на рис. 1.2, б.

Кут нахилу межі виробничих можливостей визначає граничну норму трансформації MRT_XY, яка показує мінімальну кількість товару «Y», котрим необхідно пожертвувати для збільшення виробництва товару «Х» на одиницю. Отже, вона визначає альтернативну вартість будь-якого товару. Дорівнює відношенню граничних витрат виробництва товару «Х» до граничних витрат виробництва товару «Y» [4].

Оскільки ефективне виробництво товару здійснюється до точки, де МС = Ρ для кожного товару, то граничну норму трансформації можна виразити таким чином:

. (9.15)