Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Документ Microsoft Office Word.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
13.09.2019
Размер:
29.35 Кб
Скачать

14.Морські походи запорожців.( Володимир Сергійчук МОРСЬКІ ПОХОДИ ЗАПОРОЖЦІВ;)

Причины:

1.Защита от турецко-татарских завоевателей

2.Освобождение из плена невольников

3.месть за грабежи

4.Неспособность Гал-Вол. гос-ва защитить население от набегов татар и туркав

5.Влияние на развития события на побережье Черного моря и Турции

Организация.

Когда возникает потребность отправиться в поход, козаки созывают Раду и проводят выборы атамана ( который их возглавит на время похода).Для похода выбирали осень. Далее отправляются к войсковой сокровищницы и строят суда; 5 – 6 тысяч человек строили чайки (за 2 - 3 недели было готово 100 лодок) (Чайка-в основе верба или липа, в первую очередь изг. дно,потом облавки. Длина 20 м., Ширина 4 м. располагалось 2 руля- по одному в обоих концах, 10-15 весел, был также парус.) На вооружении чайка имела 4 – 6 фальконетов (пушка), вмещала чайка 50 – 70 человек. Казак брал с собой 2 ружья, саблю, 5 – 7 фунтов пороха, запас ядер для фальконета, у каждого были часы. Чайки веревками спускались на воду, в первой шел атоман, чайки стояли так близко, что касались почти друг друга веслами. В устне Днепра их стерегли турецкие галеры и казаки до определнного места тащили их по суши, прятали в камыше и спускали потом на воду. При хорошей погоде использовали парус, но во время шторма или при встрече с врагом всегда были на веслах. Прибыв к нужному месту высаживались оставив для охраны лодок 2 мужчин или парней. Награбив возвращались в чайки и уплывали в другое место. Тактика:

41. «Заговор князей» 1480 – 1481гг. ( а. А. Зимин – Возрожденная Россия – Государь всея Руси)

Показателем действенности русско-крымского союза были продолжавшиеся набеги крымских войск на земли Литовского княжества и Польши, особенно на Подолье и Волынь (осень 1480 г.) Положение Казимира осложнялось и тем, что в самом Литовском княжестве было неспокойно. В 1480—1481 гг. возник очередной заговор княжат при участии Ю. Гольшанского, Михаила Олельковича, Ф. И. Вельского, которые хотели перейти на сторону Ивана III со своими владениями по р. Березину. Михаил Олелькович в 1470 г. небольшое время княжил в Новгороде. Королю удалось раскрыть заговор и 14 августа 1481 г. казнить Гольшанского и кн. Михаила. Ф. И. Бельский бежал на Русь, где получил в кормление пограничные с Литвой волости Демон и Мореву. До 15 августа 1482 г. выехал на Русь и кн. И. Глинский. Когда посольство Богдана Саковича в 1482 г. изложило Ивану III требования Казимира передать ему Великие Луки и Новгород, это было пустой декларацией.

26. Часи Казимира Ягелончика. (Гудавичюс э. История Литвы с древнейших времен до 1569 года. Т. 1. М., 2005.)

22. Д. Вишневецький та його роль в організації військово-політичного центру українського козацтва. ( Аркас Исторія України)

Переважна більшість гетьманів дбала про благо свого народу й увійшла в історію мужніми оборонцями, лицарями-патріотами рідної землі. Були й такі, які затаврували себе міжусобними чварами за гетьманську булаву чи допомагали польській шляхті й російським царям поставити на коліна свій народ, стаючи поплічниками його ворогів.

Першим гетьманом України був Дмитро Вишневецький, з роду Волинських удільних князів Гедиміновичів, в році ­­­­­­1550 був настановлений старостою Черкаським і Канівським.

Десь у році 1556 він, щоб оборонити Україну од татар, вбудував земляний город на острові Хортиці (може Томаківському), на р. Дні-прі. Це була перша Січ Запорожська. Татарські хани одразу збагнули, що вона буде дуже їм заважати, коли їм захочеться налітати в Україну. У 1557 хан Девлет-Гірей хотів зруйнувати Січ і обложив її своїм військом, продержав облогу аж 24 дні, але нічого не зміг подіяти і вернувся додому. Та восени того ж року він знов обступив Січ. Помагав йому Турецький султан, котрий для того дав йому своїх яничарів, та ще Молдавський господар. На цей раз Вишневенький, або Байда, як його взивали козаки, продержався довго, але мусив таки покинути Січ, бо не стало харчів, і втік у Черкаси. З Черкас Вишневецький подався до Московського царя Івана Грозного, і думав там остатись, а для того перейшов до нього в підданство.

У 1558-1560 роках він із московською раттю (військом) ходив на Крим і наробив татарам багато шкоди. Але не помирився він за щось із Московським царем, у 1563 році обернувся до Жигимонта ІІ-го і прохав, щоб той прийняв його знов на службу. Той згодився, і Вишневецький після того довго жив у Польщі. Потім, коли покликали його волошські бояри, щоб ішов до них господарити, він задумав зробитись молдавським господарем.

У 1564 році зібрав він 4000 козаків і пішов у Молдавію. Але тут його зрадою спіймали і одпровадили у Константинополь до Турецького султана Селіма II. Селім, сердитий на нього ще за те, що він набігав на Крим, звелів кинути його з високої башти, що стоїть біля моря недалеко Галати, на гаки, на однім гаку зачепився Байда ребром і повиснув над морем. Висячи на гаку, він почав лаяти султана і його віру. Три дні висів він так, і хоч обіцяли йому і волю, і вільне життя, аби він одкаснувся своєї віри і потурчився, він не переставав клясти Турків і їх віру. Якийсь Турок стрельнув нарешті з лука і вбив його. Пісня про Байду і про його смерть дійшла аж до наших часів.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.