Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Документ Microsoft Word

.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
23.02.2015
Размер:
65.61 Кб
Скачать

1 . Нац.-кул відр – комплекс подій і явищ, коли зростає інтерес до культ, мови, пошир уявлення про приналежність багатьох людей до спільноти, нації склад з усіх станів суспіл. Пов´язане із значним зростанням уваги до проблем, явищ та процесів, які є нац значимими, але у попередні часи свідомо чи несвідомо гальмувалися або замовчувалися. У добу відродження посилюється активність нац еліти, свідомих суспільних сил, які пожвавлюють свою діяльність у всіх сферах життя — від культури до політики. // з уніфікацією та підведенням під імператорські стандарти відбувалося зародження нац. свідомості, прояв через явища культури. Причини: ідеологія просвітництва батька модерного націоналізму Гейдера, який написав у щоденнику, що укр. колись прокинуться і Укр стане новою Грецією – стимулювало збір етнографічних матеріалів, вплив фр революціі – поширюється поняття націі, нац. характер оголошується невідємним атрибутом народу, пошир принцип кожній націі своя держава, намагання імп влади дослідити приєдн терит, геральдична канцелярія стала вимагати від нащадків козацькоі старшини беззаперечних юридичних документальних доказів права на дворянство(2 стани: селяни і дворянство) = пошуки в родинних архівах збудили зацікавлення історією, вплив романтизму зруйновував вузькі жанрові рамки і стимулював появу літ-ри укр. мовою – романтикам світ уявлявся як велетенська арфа, а народ струною, і зникнення окремого народу порушить гармонію. Характерною ознакою відродження є те, що цей процес, як правило, спирається на здобутки, традиції та досвід попередніх поколінь. Зацікавлення історією виявилося в активному збиранні та публікації історичних джерел і пам´яток,створенні історичних товариств, написанні узагальнюючих праць. Характерними для іст творів цієї доби були описовість та некритичне ставлення до джерел, оскільки їх авторами були не професійні історики, 1 проф - Костомаров. Поява істор книг стимулювала посилення інтересу елітної частини укр суспільства до життя народу, його побуту, звичаїв, традицій та обрядів. Переходом від культурницького до політ етапу боротьби за нац розвиток утв і діяльність кир-меф братс і рус трійці. Нац. відродження кир-меф не мислили без просвітництва і поширювали освіту серед простого люду. Діяльність громад – напівлегальні організ культ і сусп.-пол спрямування молодоі укр. інтелігенціі – сприяла етногр та істор дослідженням, поширенню та видачі укр. літ-ри, освіти. Позит: реліг ситуація загострювала почуття нац. гідності, бо східний обряд чітко відрізняв від поляків, а зв'язок з Римом захищав від впливу Рос православ’я, конституція гарантувала мин гром права – видавати, збори, після Емського указу східноукр письм друкували твори у Львові. Збирання культ спадщини сприяло показу нац. ідентичності укр.

3. Лібералізація суспільного життя у XIX ст.прияла пожвавленню нац руху. Повернувшись із заслання,колишні члени Кир-Меф товар у 1859 р. створили у Петерб першу укр громаду — культ-освітню організ, яка мала допомогти розвитку народної освіти, свободі літ слова, сприяти істор та етногр дослідж, поширенню націдеї, формуванню нацсвідомості. Засновано геогр. і істор товариства, можливість досл, видачі арх. матер, заснув бібл. І музею, висвітл подій у «Києвськ телеграфі». Змінилося ставлення після польськ повстання, вихід Валуєвського указу, що забор вихід книж укр. мов крім художн. призупинив укр. відр, але громадівці продовжув активний пошук майб сусп. розвитку, ідея проголош автон Укр в федер Росіі. . Вміру політ життя набирали силу народовці, в газетах писали про помилки рос уряду, неприйн використ фін підтримки Рос. Украінофіли проводили постійну роботу з народом для орг. розв укр. сусп. – життя залежить від матер забезпеч. Опір на матер а потім духовну, бо голодні не можуть духовно повноц розвив. Найголовн ел-т допомоги – самоорганіз через розвиток різних форм кооперацій, бо якщо сам на ринок б збитки(на дорогу, не працює на землі), а так зменш розходів. Василь Нагірний створ 1 кооератив. Впровадження дрібного кредиту для селян, банк «крайовий союз кредитовий». Спочатку самоорганіз, а потім створ політ партію – база УНДП. Перша щоденна загальнополіт укр. газета «Діло», за пошир освіти, розвит укр. мови, згурт нац. інтел сил. Заснов гром тов. «просвіта», основа для інших за певними напрямками. Серед москво переважало духовенство, нар – світські особи: адвокати, лікарі.

2. В 19 ст частина нац.-патр інтеліг розчарувавшись в сподіваннях одержати політ переваги для укр. в Австріі, стали орієнтуватися на Росію. Вони визнавали концепцію єдиного руського народу від Карпат до Уралу. Представників цього напряму наз русо або москвофілами, мав консерват хар-р. Причини виникн: - аграрна реформа давала право вільно продавати землю, у селян нема грошей і втрачали землю, на сході давали більше землі, отже Рос підтер селян - сильний брутальний тиск з боку пол. і австрійців, намагалися онімечити, на нац. культ не зважали, опір насел «краще втопитися в рус морі ніж польс болоті» - Рос виступала на міжнар арені як звільник від іга словян: допомогли Болгаріі стати незалежн повноц держ від Осм імп та скласти доволі демокр конституц - допомога з бок спецслужб Рос імп ЗУЗ, оскільки Австро-Угор суперник, боротьба усіма засобами, проживають руси можуть звільнити. Культ-осв установи «Нар дім», «Гал-Рус матиця», газ Слово, потужна видавниц база.

УНДП

Поділ галичини та буковини, власн парламенту, в управл українці, розподіл мандатів по кількості насел Заведення укр. мови урядовою, обов вивч, укр. вчителі, заснув універ, безкошт освіта, укр. шкільні ради. Свобода релігії, рівноправність, зменшення впливу правит на обрання посад Зменшен видатків на військо, заступлення нар міліцією

Органічна праця(кредитні спілки), самоогр в кооперативи, примусовий викуп панської землі у власність селян. управильнення оплат перевезен залізн. і закордон, податок на доход прогр б=б

УСДРП

дем республіки, вища влада -законод зібранню нар предст, автономії укр з окремим сеймом

заг рів прям голус 20 років (молодими легше маніпулюв) пропорційна система предст 2річн парл, права кожного притягти службовця до відповідальності, минаюч безп начал, шир самоврядув свободи слова, друку, зібранів, рівнопр мов, безпл. обов’язк заг і фахового навчання

оголош віри приватною справою, знищення допомоги церквам від держави заміна війська нар міліцією

знищення безпосер податку, под. на прибутки 8 г роб день, забор до 16, вночі , увільн вагіт, бірж праці, держ страхув і мед допом

передача маєтків краєвим само порядкуванням шлях примусового перемежув земель

УДРП

Федерація(парламент з послів заг-дер справи) автономних рівноправних одиниць з правом місцевого законодавства (крайове предст - нар рада – сейм, прийн з-ни не можуть супер держ Конст), одн з-ни супер потр різн народ,

21 рік ( розпор майном і відповідає за ідею) пропорц система, 3 р законод період в інституціях осв і уря укр. мова, обов поч, безпл. вищ і проф осв віра не може бути крайовою, оплачують ті для кого існують

реорганіз армії до міліції, служба в межах країни

забор до 14, вночі, бірж праці

Проти експлуатації, все нар власність – найкраще забезпечить інтереси людей, податок на прибуток, нар кредити, передача держ земель краєвим земельним фондам-перші безземельні, примусовий викуп приватних


5. Царський уряд усіляко перешкоджав розвиткові української культури, зокрема не допускаючи її у навчальні заклади, театри, державні установи.

Школа в Наддніпрянській Україні — від початкової до вищої — слугувала знаряддям русифікації. Придушена у рідному краї, українська література була змушена шукати притулку в іншому місці, головним чином у Галичині, де напочатку 60-х років пожвавився національний рух. Українці гуртувалися в товариства, влаштовували збори й віча, пропагували українську мову та культуру. У 1864 р. була здійснена реформа освіти. Усі типи початкових шкіл дістали назву початкових народних училищ. На терені освіти чимало корисного робили земства. Наприкінці XIX ст. в Україні працювало вже 127 гімназій та 19 училищ. Було засновано кілька вищих навчальних закладів. Розвиток української культури цього періоду важко уявити без драматургії. Розвивалося театральне мистецтво. Свої досягнення мала й українська музична культура.

Важливою складовою української культури другої половини — кінця XIX ст. було образотворче мистецтво, зокрема твори С. Васильківського («Степ на Україні», «Ранок» та ін. Домінуючим напрямом в архітектурі був еклектизм — поєднання елементів різних стилів.

Розвиток української культури був невід'ємною складовою тих загальних процесів, які проходили в країні. Ці процеси мали складний, неоднозначний характер: досягнення супроводжувалися значними труднощами й перепонами, і сфера культури, природно, не була винятком. З одного боку, на неї впливало піднесення національно-визвольного, революційного руху, особливо в період 1905— 1907 рр., з іншого — шовіністична політика царської влади, продовження русифікації та репресій. Найбільших масштабів цей курс набув після придушення революції, в період реакції.

Слід також зазначити, що на початку XX ст. розрив у розвитку культури в Україні поглибився: якщо невеликий прошарок суспільства виходив у цьому плані на європейський рівень, то переважна більшість населення не була знайома навіть з найвідомішими досягненнями національної культури. Рівень письменності в Україні був нижчим від середнього для Європейської Росії показника — 4—10% проти 20% у Московській та Петербурзькій губерніях. Особливої шкоди русифікаторська політика завдавала освіті. Після поразки революції в університетах було заборонено викладати українською мовою. Влада не дозволяла брати на викладацьку роботу педагогів, які підозрювались у «мазепинстві», «українському сепаратизмі». Переважна більшість «Просвіт» була закрита.

Разом із тим, головним чином під впливом революційних подій 1905—1907 рр., у сфері культури і духовного життя поступово розвивалися й інші, позитивні процеси. В деяких школах тимчасово запроваджується вивчення української мови, викладання нею. Жінкам було дозволено вступати до вищих закладів у якості вільних слухачок. У ряді українських міст створено вищі жіночі курси. У 1908 р. в Києві засновано Фребелівський жіночий педагогічний інститут. Значного поширення набули культурно-освітні заклади, особливо Народні будинки. Вони мали бібліотеки, вечірні класи для дорослих, їдальні тощо.

Українські вчені та інженери зробили чималий внесок у розвиток науки й техніки. М. Курако розробив і реалізував проект доменної печі, що відповідав кращим європейським зразкам. Д. Заболотний уперше в світі визначив ефективні методи боротьби з чумою. Вагомий доробок у галузі української лінгвістики належить Б. Грінченку, авторові чотиритомного «Словника української мови». Друкуються перші праці з національної історії — «Історія України-Руси» М. Аркаса, «История украинского народа» О. Єфименко та ін. Найвизначнішу роль у становленні й розвитку української історичної науки відіграли в цей час роботи М. Грушевського — «Очерк истории украинского народа», «Ілюстрована історія України». Багато років учений присвятив праці над багатотомною «Історією України-Руси», яка стала першим фундаментальним дослідженням української історії із стародавніх часів до середини XVII ст. Багато творів укр. мовою, перехід від реалізму до модернізму. Долаючи заборони, розвивалося українське мистецтво. Неперевершений внесок в національну музичну культуру зробив М. Лисенко. В 1904 р. він організував у Києві музично-драматичну школу, яка готувала фахівців різних галузей музичного мистецтва. Розвит культ = інтеліг = подв лояльність.

9. причини-У ніч з 24 на 25 жовтня 1917 року в Петрограді перемогло збройне повстання очолюване більшовиками. Події у Петрограді вітала пробільшовицьки настроєна частина трудящих України, однак переважна більшість її народних мас підтримувала політику партій, які входили до складу Центральної Ради, - партій соціальних реформ і національного відродження. Тому перехід в Україні влади до Рад більшовикам вдалося здійснити лише в пролетарському Донбасі. В більшості ж районів України події розвивалися інакше. Особливо напружене становище склалося у Києві. Одержавши повідомлення про повалення Тимчасового уряду, керівництво Центральної Ради прийняло резолюцію, в якій засуджувалось збройне повстання у Петрограді. Не маючи підстав захищати Тимчасовий уряд, українські партії все ж таки висловилися проти переходу влади до Рад робітничих і солдатських депутатів, бо вони не представляли всієї революційної демократії. Центральна Рада вважала, що в такій ситуації можливий єдиний вихід, щоб вона стала дійсною, фактичною, крайовою владою, - це утворення Української Народної Республіки. 7 листопада 1917 року був оголошений текст III Універсалу Центральної Ради. «Віднині Україна стає Українською Народною Республікою… - говорилося в Універсалі. – Ми твердо станемо на нашій землі, щоби силами нашими помогти всій Росії, щоб вся Республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів». Михайло Грушевський наголошував: на тому, що подібна «широка автономія об’єктивно дає початок її перетворенню у «повну державу». І вже через два місяці після проголошення УНР на весь голос заявила, що вона є «повною державою»

У III Універсалі містися конструкція, згідно з якою Центральна Рада поставлена Українським народом «разом з братніми народами України… берегти права, здобуті боротьбою», формально не пориваючи федеративних зв'язків з Росією, і демократичні принципи: свободу слова, друку, віровизнання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи й помешкання; оголосив національну автономію для меншостей (росіян, поляків, євреїв), скасував смертну кару, як також право приватної власності на землю й визнав її власністю всього народу без викупу, установив 8-годинний робочий день, оголосив реформу місцевого самоврядування, визначив 9 січня 1918 днем виборів до Українських Установчих Зборів, які мали бути скликані 22 січня 1918.

  1. Судова реформа. 2. Амністія політичних в'язнів.

22 січня IV Універсал Центральної Ради сповістив, що «віднині УНР стає самостійною, не від кого незалежною державою». Зрозуміло були і інші чиновники (конфлікт з Раднаркомом, проблеми міжнародного визнання), що зумовили рішучий поворот до повної незалежності, однак з точки зору еволюції «чистих» державних форм, цей шлях є закономірним.

 З цього часу досить активно відбувається процес формирування і удосконалення державного ладу УНР.

IV Універсал

в IV Універсалі сказано «Ми Українська Центральна Рада, представниця робочого народу – селян, робітників і солдатів».

9 січня (22 січня за новим стилем) 1918 — проголосив УНР «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів. Він замінив постійну армію міліцією, доручив провести вибори народних рад — волосних, повітових і місцевих, установив монополію торгівлі, контроль над банками, підтвердив закон про передачу землі селянам без викупу, прийнявши за основу скасування власності і соціалізацію землі. Доручив Раді Народних Міністрів продовжувати розпочаті переговори з центральними державами і довести до підписання миру; закликав усіх громадян УНР до боротьби з більшовиками.

Умови IV Універсалу

  1. УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу; 2. З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді; 3. Влада в Україні належить народу України, від імені якого, допоки не зберуться українські Установчі збори, буде правити ЦР; 4. Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни; 5. УЦР зобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні; 6. УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною; 7. УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян; 8. Держава має встановити контроль надторгівлею та банками

III і IV Універсали поставлено на голосування членами Малої Ради, чим надано їм значення законопроектів. Директорія УНР не зберегла практику оголошення Універсалів. Замість Універсалів почали видавати декларації.

10.У кінці квітня 1918р. на засіданні Центральної Ради було ухвалено Конституцію УНР.

Конституція УНР гарантувала громадянам України різноманітні права і свободи: свободу слова, друку, совісті, свободу пересування, недоторканність житла. Громадяни користувались правом об’єднуватись в суспільно-політичні організації, проводити страйки, їм гарантувалась таємниця листування та інше. Конституція скасовувала смертну кару, тілесні покарання, а також такий вид покарання, як конфіскація майна.

Конституція проголошувала, що суверенітет належить усім громадянам України. Своє суверенне право громадяни мали здійснювати через Всенародні збори України та місцеві органи самоврядування.

Всенародні збори - Вищий законодавчий орган УНР, який обирався загальним, рівним, безпосереднім, таємним і пропорційним голосуванням усіх громадян України. Активне і пасивне виборче право наступало по досягненні громадянином 20 років. Всенародні збори України очолює Голова, який має заступника.

До компетенції Всенародних зборів України відноситься прийняття законів, встановлення розміру стягування податей, позики, оголошення війни, укладення договорів, встановлення одиниці міри, ваги і монети. Всенародні збори України формують вищий виконавчий орган - Раду Народних Міністрів.

Формує Раду Народних Міністрів Голова Всенародних зборів України. Склад Ради народних міністрів затверджується Всенародними зборами України. Висловлена Всенародними зборами України недовіра Раді народних міністрів веде до відставки всього уряду або окремого його члена. Двома третинами голосів Всенародних зборів України члени Ради народних міністрів можуть бути віддані до суду.

Найвищою судовою установою УНР був Генеральний Суд УНР, що складався з колегії, яка обиралася Всенародними зборами України на 5 років. У ст. 67 Конституції УНР зазначалося: «Генеральний Суд є найвищою касаційною інстанцією для всіх судів Республіки і не може бути судом першої та другої інстанції та мати функції адміністративної влади».

Конституція УНР гарантувала кожній нації, що мешкає на території України, право на національну автономію і на створення спеціального органу - Національного союзу, який користується законодавчими правами.

7. Реформы второй половины XIX в. повлекли развитие рыночных отношений, способствовали промышленномуперевороту в Украине. Превращение крепостных на свободных крестьян, предоставление им земельных наделов, хотя и на невыгодных условиях, расширили сферу действия товарно-денежных отношений, рынок рабочей силы, недвижимости. Мануфактурист производство практически полностью было заменено на фабрично-заводское с использованием наемной рабочей силы и различных паровых машин, а потом и двигателей внутреннего сгорания и электрических. Интенсивное развитие железных дорог стала толчком к развитию угольной.железорудной, металлургической, машиностроительной отраслей промышленности. Значительную роль в промышленном развитии Украины играл иностранный капитал. Английские, французские, бельгийские предприниматели были владельцами и инвестировали р>;- предприятий каменноугольной, металлургической, машиностроительной отрасли промышленности. Росло число городов и численности их населения. Это обусловило развитие коммунального хозяйства. Особенностью промышленного развития Украиныбыл ееодносторонний, по сути колониальный характер. Земельные реформы 60-х годов ускорили распад натуральных крестьянских и помещичьих хозяйств, а также процесс расслоения крестьянства.значительная частьдоходов которого шла на выкуп земли. Товарное сельскохозяйственное производство интенсивно развивалось на Правобережье. Этому способствовали плодородные черноземы. Крупные экономические сдвиги после крестьянской реформы обусловили появление в украинской нации двух новых классов - буржуазии й пролетариата. Промышленная буржуазия формировалась из украинских, российских, польских и еврейских купцов, мещан и помещиков. Многие предприниматели были иностранного происхождения. Украинская буржуазия численно преобладала только в пищевой иугольной отраслях промышленности и в пароходстве. Рабочий класс рос засчетразоренногокрестьянства и пришлых крестьян и рабочих из России.Нелегко жилось раб.Классу-маленькая зарплата, раб день 12-14 часов, разные штрафы и налоги, раб травмы, отсутствиет.д. Развитие товарно-денежных отношений сказался на социальной структуре украинского народа.

8. См. вопрос №5| Развитие художественной и публицистической литературы предопределял объективнуюпотребность развития прессы. Через притеснения царизма в Приднепровье выдавать периодическиеизданиябыло делом сложным поэтому многочисленные издан и*/, выходили в Петербурге (журнал "Основа") или за рубежом, з Галичине. Настоящие изменения в деле расцвета расцвела

прессыощущалисьпосле 1905 р., когда была ликвидирована запрета на употребление украинского языка.

5. Особенность развития украинской культуры второй половиныXIX в. заключалась в том, что ссередины XIX в. в культуротворчих процессах вырисовываются определенные закономерности, присущие многим народам Европы, находившихся под имперской властью и прокладывали путь к кадь *

независимости. Во второй половине XIX в. активизируется процесс объединения интеллектуальной элиты восточно-и западно-украинских земель. Именно в 60-е годы, ко» да на Левобережной Украине усилились притеснения царизма относительно украинской культуры, в западноукр землях интеллигенция чувствовала, хотя и весьма ограниченно., некоторые политические права и свободы, пытаясь воплотить их в дело национального и духовного освобождения. Поэтому отсюда и начинается украинский Пьемонт (движение за объединение нации - политическое, духовное, государственное). 2.До 8 листопада Українська Національна Рада призначила перший уряд Української держави - Тимчасовий Державний Секретаріат. 10 листопада уряд склав присягу. Тоді ж було прийнято назву нової держави - Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР). Наприкінці переважної більшості населення західноукраїнських земель відповідало прагнення уряду ЗУНР до об'єднання з УНР історична подія відбулася 22 січня 1919 р., коли у Києві на площі біля Софіївського собору було проголошено “Акт злуки” УНР і ЗУНР. ЗУНР дістала назву Західна Область Української Народної Республіки (ЗО УНР) і повну автономію. В умовах конфлікту з польськими військами одним з найважливіших завдань уряду ЗУНР було формування боєздатної армії, спроможної відстояти незалежність республіки. Уряд ЗУНР звернувся за допомогою до УНР, яка рекомендувала для роботи по організації регулярних військ ЗУНР - Української Галицької Армії - генерала М.Омеляновича - Павленка і полковника С.Мишковського. Загальна мобілізація і формування нових військових частин відбувалася швидко та організовано і до весни 1919 р. у складі УГА, що офіційно існувала з другої декади грудня, було понад 100 тис. чол.., у тому числі 40 тис. таких, що брали безпосередню участь у бойових діях. Успіхи в організації УГА забезпечили їм перевагу на початковому етапі війни - з листопада 1919 р. по лютий 1919 р. Характерною особливістю цього етапу була участь у боротьбі галицьких українців з місцевими поляками. Але відсутність досвіду не дали змоги скористатися перевагою. Спроби відбити Львів, на що були спрямовані головні зусилля УГА, провалилися.

16. Микола Костомаров(1817-1885)-автор головного програмного документа Кирило-Мефодіївського братства під назвою «Закон Божий» (Книги буття українського народу)». Провідною ідеєю цього твору є ідея укр. Месіанізму, за якою Укр мала виконувати волю Божу – рятувати слов’янство. Історична місія укр. Народу – рятувати слов’янство. Почавши боротьбу за власне звільнення й не прагнучи до панування над іншими, він сприятиме звільненню всіх народів від будь-яких форм гноблення і становленню форм співжиття, що базуватимуться на християнських принципах. У поглядах на державу Костомаров виходив з того, що всяка влада походить від Бога й не може бути абсолютною. Словянські поняття про суспільний устрій визнавали «єдиним джерелом загальної народної правди волю народу(віче). » князь- це правитель, третейський суддя, встановлював порядку, захисник від зовнішніх і внутр. Загроз.

Христия́н Гео́ргійович Рако́вський — більшовицький політичний діяч болгарського походження. У 1904 заснував соціалістичну партію Румунії, а в 1914 — Об'єднану соціалістичну партію Балкан.  25 січня 1919 був призначений головою Раднаркому і наркомом зовнішніх справ УСРР, сприяв відкриттюдипломатичних місій УСРР за кордоном. Спочатку поставився вороже до української мови й українську націю називав «вигадкою інтеліґентів», але з 1920 почав поступово міняти погляди на національне питання: у 1922 критикував Й.Сталіна, що тоді був наркомом національностей РРФСР, за втручання у внутр і зовн справи УРСР, а в грудні того ж року, при створенні СРСР, відстоював конфедерацію, з залишенням права за національними республіками на самостійні дипломатичні зв'язки й зовнішню торгівлю; на XII з'їзді РКП(б) (1923) критикував Сталіна за російський шовінізм і централізм. Наслідком цього був у середині 1923 усунений з посади голови Раднаркому УРСР і призначений амбасадором спочатку до Англії, а потім до Франції, звідки 1927 був усунутий за підривну революційну діяльність.

МихайлоПетровичДрагома́нов український публіцист, історик,філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, представник відомого роду українських громадських і культурних діячівДрагоманових. Один із організаторів «Старої громади» у Києві.  М. Драгоманов у своїх наукових і літературно-критичних працях 1870-1890-х років вимагав, щоб література неодмінно керувалася принципами вірності правді життя, відповідала своєму часові, сягала проблемами та героями глибин суспільного життя. Велике значення мала розробка Драгомановим концепції народності літератури. Він наголошував на історичності цієї категорії, яка, постійно розвиваючись, оновлюючи зміст і форму, виявляла глибоку чутливість до суспільних і естетичних потреб народу. Підтримуючи у творчості українських письменників справді народне, М.Драгоманов вів рішучу боротьбу проти псевдонародності, провінційності та обмеженості літератури. Одним із перших в українському літературознавстві М. Драгоманов звернувся до аналізу романтизму як напряму в мистецтві, що в попередні десятиліття відіграло позитивну роль у становленні національної літератури, викликавши зацікавленість до усної народної творчості, етнографії, міфології українців.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.