29. Міжнародний ринок капіталу: офшорні фінансові центри

Офшорний банківський (фінансовий) центр — фінансовий центр, де можна проводити операції, що не підпадають під націо­нальне регулювання і не вважаються складовою економіки.

Основна причина виникнення офшорних фінансових центрів полягала в існуванні надто високих ставок податків на доходи банків у розвинутих країнах і країнах, що розвиваються.

Причинами привабливості офшорних фінансових центрів є:

1. виконання посередницьких функцій для позичальників і депонентів;

2. мінімальне офіційне регулювання;

3. практично відсутні податки і контроль за управлінням портфельними інвестиціями;

4. діяльність іноземних банків на їх території сприяє збільшенню зайнятості місцевого населення;

Існує три типи офшорних банківських (фінансових) центрів:

I тип — нью-йоркська модель — передбачає спеціальні формально встановлені домовленості з такими авторитетними фінансовими центрами, як Нью-Йорк, Токіо, Сінгапур. На цих ринках установлюються спеціальні рахунки окремо від внутрішніх, і ці рахунки вільні від обмежень, які відносяться до внутрішнього фінансового ринку (наприклад, резервні вимоги).

II тип — лондонська модель. У Лондоні, Гонконзі фінансові угоди вільні від обмежень, незалежно від того, резиденти чи нерезиденти є учасниками ринку. У цих містах офшорний ринок — це просто офшорні угоди між нерезидентами, тому що внутрішні і зовнішні угоди об’єднані. На офшорних ринках даної моделі існує корпоративне оподаткування і допускається оподаткування ділових цінних паперів;

III тип — «податкове сховище». До даного типу офшорних ринків відносять ринки Багамських та Кайманових островів. На цих ринках угоди укладаються нерезидентами і зовсім не оподатковуються, відсутні корпоративне оподаткування й оподаткування ділових цінних паперів, але існують реєстраційні внески і плата за ліцензії.

29. Суть та причини виникнення міжнародної міграції робочої сили

Міжнародна міграція робочої сили має тривалу історію, але тільки в XX ст. вона перетворилася на одну з провідних форм руху факторів виробництва, а значить, і окрему сферу міжнародних економічних відносинах. Це зумовлено рядом причин: • інтернаціоналізацією господарського життя;  • небаченими соціально-демографічними змінами;  • революцією в науці, техніці та сфері інформації;  • розвитком інтеграційних процесів;  • діяльністю транснаціональних корпорацій (ТНК).

Всі ці фактори сприяли посиленню рухливості працездатного населення, яке використовує розвинену інфраструктуру комунікацій для переміщення по країнах і континентах. На сьогоднішній день склався світовий ринок робочої сили (МРРС), основу якого складає сукупний міграційний оборот економічно активного населення між країнами і регіонами, який надає помітний вплив на рівень, характер і розміщення продуктивних сил в рамках національних господарських систем та світової економіки.

Структура МРРС включає не тільки мігрантів, але й міграційні служби різних рівнів, а також міжнародні організації, що займаються питаннями юридичного статусу трудящих-іноземців, охорони їх праці, надання їм соціальних гарантій і т.п . 

Серед чинників, які змушують громадян шукати роботу за межами батьківщини, головними є прагнення до поліпшення якості життя та ефективному застосуванню своїх здібностей. У той же час такі негативні соціально-економічні явища, як безробіття та аграрне перенаселення, безумовно, відіграють свою роль у мотивації до тимчасової або постійної зміни країни проживання.  Важливо зазначити, що сучасні держави докладають зусиль з регулювання трудової міграції. Правове вираження взаємної зацікавленості напрямних (країн-експортерів) і приймають (країн-імпортерів) мігрантів країн зазвичай здійснюється у формі дво-або багатосторонніх угод.